Ухвала

від 01.07.2020 по справі 757/26984/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26984/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Другим відділом процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017100000001057 від 16.08.2017 за ознаки кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 233, ч.1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в ході проведення аудиту ДП «ЕКО» було отримано аудиторський звіт планового внутрішнього аудиту діяльності ДП «ЕКО» код ЄДРПОУ 32309722 від 03.09.2015 № 5202-03/4. Зокрема, за результатами проведення планового внутрішнього аудиту діяльності ДП «ЕКО» встановлено таке:

- майно на Підприємстві використовується не ефективно, внаслідок чого недоотримання доходів за період, який підлягав аудиту становить 2,7 млн грн;

- Підприємством не забезпечується виконання планових показників фінансових планів та прогнозується ризик зростання збитковості діяльності ДП "Еко";

- інвентаризації проводяться формально, внаслідок чого вартість активів занижена на 103,574 млн грн;

- штатний розпис Підприємства не відповідає нормам завантаженості, та є завищеним, що призвело до неефективних витрат з оплати праці на 1,321 млн грн;

- не забезпечується виконання планових показників фінансових планів та прогнозується ризик зростання збитковості діяльності ДП "Еко";

- бездіяльність посадових осіб підприємства щодо ведення позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості та штучне доведення її до стану безнадійної Як наслідок, підприємством втрачено 2,5 млн грн, чим нанесено збитки;

- закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється без дотримання вимог статей 2 та 11 Закону України від 10.04.2014 № 1197-УІІ "Про здійснення державних закупівель", що призводить до закупівлі послуг не на конкурентній основі та за завищеними цінами;

- відсутність відповідальної особи за здійснення внутрішнього аудиту, яка б забезпечувала здійснення своєчасного контролю за виявленими порушеннями та ризиками, що негативно впливають на фінансовий стан в цілому;

- неефективне управління призводить до того, що важко попередити, виявити та виправити помилки, які виникають в процесі діяльності;

- бухгалтерський облік на Підприємстві ведеться із значними рушенням встановленого порядку (детальний опис порушених норм заведено в "Аналітичній частині звіту");

- не впровадження комплексної автоматизованої системи обліку і призводить до додаткових трудових витрат;

- вкрай низький кваліфікаційний рівень працівників відділу бухгалтерського обліку та невідповідність кваліфікаційним вимогам до посад.

Крім того, під час розслідування кримінального провадження була проведення перевірка Північним офісом Держаудитслужби окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЕКО» за період з 01.01.2007 по 01.01.2012, яку оформлено довідкою від 06.08.2018.

Під час перевірки досліджувалась приватизація нежитлових приміщень 371,7 кв.м, в тому числі: з №33 по №44, №№ 44а, 44в, з №45 по №57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м), які розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5, які перебували на балансі ДП «ЕКО», за ТОВ «Будинок подарунків».

За результатами розгляду документів, які були підставою для приватизації та документів на підставі яких здійснювалась приватизація встановлено, відповідно до пункту 51 Закону України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000, який діяв від 18.05.2000 по 19.02.2012 у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об`єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки.

У зв`язку з цим для застосування процедури приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 371,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5, відповідно до вище вказаних нормативних актів повинна була проводитись оцінка визначення залишкової вартості вказаного приміщення.

Крім того до перевірки надано висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 26.07.2018 № 2954/15536-15541/18-42 яким встановлено, що залишкова вартість нежитлових приміщень 371,7 кв.м, в тому числі: з №33 по №44, №№ 44а, 44в, з №45 по №57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м), які розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5, станом на 10.10.2008 без урахування вартості земельного компоненту, становить: 405 208 (чотириста п`ять тисяч двісті вісім) гривень без урахування ПДВ.

Також відповідно до довідки щодо вартості поліпшення орендованого майна, що неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди здійснюваного за рахунок ТОВ «Будинок подарунків» на загальну суму 55110,00 грн., а отже підстав для здійснення приватизації нежитлових шляхом викупу ТОВ «Будинок Подарунків» нежитлових приміщень 371,7 кв.м., не було.

Таким чином, в порушенні пункту 51 Закону України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000, пунктів 1.1., 1.3. Наказу Фонду Державного майна України від 27.02.2007 № 377 «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації» керівником ДП «ЕКО» ОСОБА_4 , та головним бухгалтером ДП «ЕКО» ОСОБА_5 , видано інформаційну довідки із зазначення залишкової вартості нежитлових приміщень нежитлових приміщень 371,7 кв.м, а начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву ОСОБА_6 , заступником голови Фонду державного майна України ОСОБА_7 , прийнято рішення на приватизацію нежитлових приміщень 371,7 кв.м, в тому числі: з №33 по №44, №№ 44а, 44в, з №45 по №57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м), які розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5, літера «А» шляхом викупу ТОВ «Будинок подарунків».

Також до перевірки висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 26.07.2018 № 2954/15536-15541/18-42 яким встановлено, що ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 371,7 кв.м., в тому числі: № 33 по № 44, №№ 44а, 44в, з №45 по № 57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м.) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.12.2008 становила: 4 727 824 (чотири мільйона сімсот двадцять сім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні з урахування ПДВ, в т.ч. ПДВ - 787 971 (сімсот вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривня.

Різниця між проданою сумою - 3014244,00 грн. та сумою - 4 727 824,00 грн. яка вказана в вищезазначеному Висновку, становить - 1713580,00 гривень.

Таким чином, від продажу нежитлового приміщення площею 371,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5, завдано збиток державному бюджету в сумі 1 713 580,00 гривень.

Крім цього встановлено, що ремонтні роботи з поліпшення зазначеного вище орендованого майна, що неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди, здійснювалось підприємством ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (код ЄДРПОУ 34981754).

Разом з цим, допитаний як свідок ОСОБА_8 , який перебував на посаді директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (код ЄДРПОУ 34981754), показав, що печатка підприємства практично з моменту призначення на посаду перебувала у громадянина ОСОБА_9 , який не був посадовою особою підприємства, а підписи у документах, складений на підставі виконаних робіт, належить не йому, що дає підстави вважати, що документальні матеріали, які підтверджують виконання ремонтних робіт є підробленими, а роботи фактично не проводились.

Відповідно до інформації отриманої від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», первинна реєстрація права власності на нежитлове приміщення загальною площею 371,7 кв.м., в тому числі: № 33 по № 44, №№ 44а, 44в, з №45 по № 57, №№ 59, IV за адресою: АДРЕСА_1 , була проведена за Державою Україна на підставі свідоцтва про право власності від 24.10.2008 та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2008 перейшло до ТОВ «Будинок Подарунків» (код ЄДРПОУ 34979153).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 371,7 кв.м., в тому числі: № 33 по № 44, №№ 44а, 44в, з №45 по № 57, №№ 59, IV за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвалось.

10.08.2018 винесено постанову про визнання речовим доказом нежитлове приміщення загальною площею 371,7 кв.м., в тому числі: № 33 по № 44, №№ 44а, 44в, з №45 по № 57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м.) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор зазначає, що враховуючи, що перереєстрація нерухомого майна вчинялася невстановленими досудовим розслідуванням особами неодноразово, що свідчить про наявність високої ймовірності подальшого відчуження нерухомого майна, то незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до того, що вказаний речовий доказ може бути відчужений на користь інших осіб, у тому числі нерезидентам, особами, які не є законними володільцями, що може призвести до приховування, перетворення та передачі майна, або настання інших наслідків, які мають суттєве доказове значення у цьому провадженні та можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт вказаного майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. При цьому для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, а тому із метою збереження цих доказів накладення арешту на вказане нерухоме майно є необхідним та виправданим.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому

пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначену нерухомість, яка є речовим доказом в даному кримінальному провадженні, а саме, набута кримінально-протиправним шляхом та отримана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що зможе одночасно забезпечити запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нежитлое приміщення загальною площею 371,7 кв.м., в тому числі: № 33 по № 44, №№ 44а, 44в, з №45 по № 57, №№ 59, IV, що складає 36/100 частин від нежитлових приміщень (групи приміщень №185 площею 1031,9 кв.м.) розташовані за адресою: м. Київ, б-р. Лесі Українки, 5, літера А, право власності на яке, зареєстроване за ТОВ «Будинок Подарунків» (код ЄДРПОУ 34979153).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1