Постанова

від 01.07.2020 по справі 902/797/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 902/797/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

ліквідатора - адвокат Сніцаренко А.А.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - адвокат Зажирко Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 20.02.2020, повний текст складено 26.02.2020,

за заявою: арбітражного керуючого (ліквідатора фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича) - Гонти Оксани Анатоліївни (а АДРЕСА_1 )

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

про визнання недійсними правочинів, витребування майна, визнання права власності на майно

в межах справи № 902/797/16

за заявою : Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165; вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

до : Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 )

про визнання банкрутом

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/797/16 про банкрутство ФОП Кравчука Василя Івановича. Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

В липні 2019 ліквідатор ФОП Кравчука В.І. арбітражний керуючий Гонта О.А. звернувся до Господарського суду Вінницької області в межах справи № 902/797/16 із заявою до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про:

1. Визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 шляхом оформлення права власності на:

- нежитлові будівлі і споруди загальною площею 2 224,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18012305206 (надалі - Нежитлові будівлі і споруди);

- земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437663305206 (надалі - Земельна ділянка).

2. Витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна - Нежитлові будівлі і споруди та Земельну ділянку.

3. Визнання права власності Кравчука Василя Івановича на об`єкти нерухомого майна - Нежитлові будівлі і споруди та Земельну ділянку.

Відповідно до змісту заяви № 02-31/402 від 11.07.2019, остання мотивована тим, що 21.02.2011 між ПАТ Златобанк (Банк) та ФОП Кравчуком В.І. (Позичальник) було укладено кредитний Договір № 25/11-KL (далі - основний Договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним основним договором, того ж дня між ФОП Кравчуком В.І. (Іпотекодавець) та ПАТ Златобанк (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 133 (далі - Іпотечний договір), предметом якого є належні ФОП Кравчуку В.І. на праві власності:

- нежитлові будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 965,0 кв.м;

- земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.

19.08.2016 між ПАТ Златобанк (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ УМ Факторинг (Новий Іпотекодержатель) було укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 133 від 21.02.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 667. Вказаний договір нібито було укладено на підставі ст. 24 Закону України Про іпотеку у зв`язку з тим, що між Новим Іпотекодержателем та Первісним Іпотекодержателем укладено Договір відступлення права вимоги № У-25/11-KL від 19.08.2016 за основним договором (п. 1.2).

В свою чергу, 25.08.2016 між ТОВ УМ Факторинг (Первісний Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий Іпотекодержатель) було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 133 від 21.02.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 691. Вказаний договір також було укладено на підставі ст. 24 Закону України Про іпотеку у зв`язку з тим, що між Новим Іпотекодержателем та Первісним Іпотекодержателем укладено Договір відступлення права вимоги № УМ-25/11- KL від 25.08.2016 за основним Договором (п. 1.2).

Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, скориставшись умовами Іпотечного договору та приписами Закону України Про іпотеку , 12.09.2016 ОСОБА_1 вчинив односторонні правочини, зареєструвавши за собою право власності на:

- нежитлові будівлі і споруди загальною площею 2 224,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18012305206;

- земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437663305206.

Тобто ОСОБА_1 було реалізовано іпотечне застереження, передбачене відповідними розділами Іпотечного договору, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище основним Договором.

В подальшому вказані вище об`єкти нерухомого майна відчужені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно з Договорами купівлі-продажу, посвідченими 31.01.2017 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Ларисою Сергіївною, а саме: Договором купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованим в реєстрі за № 59, та Договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованим в реєстрі за № 60.

Разом з тим, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1663 від 30.07.2015 доповнено перелік назв вулиць, проспектів, бульварів, провулків, площ м. Вінниці, які увійшли у межі міста Вінниці, відповідно до Постанови Верховної Ради України Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області від 13.05.2015 № 401-VIII, за рахунок земель Агрономічної сільської ради, Бохоницької сільської ради, Вінницько-Хутірської сільської ради, Луко-Мелешківської сільської ради, Стадницької сільської ради, Стрижавської селищної ради, Якушинецької сільської ради.

З урахуванням викладеного, попередня адреса розташування вказаних вище об`єктів нерухомого майна: АДРЕСА_5 змінилась на: АДРЕСА_5.

Таким чином, як вбачається з актуальної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на сьогоднішній день власником вказаних нежитлових будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18012305206) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 437663305206), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5, є ОСОБА_2 .

Внаслідок вказаних дій, вчинених, на думку арбітражного керуючого, з грубим порушенням норм чинного законодавства України, Кравчука Василя Івановича було незаконно позбавлено права власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5.

Зокрема, арбітражний керуючий, посилаючись на наведені у заяві приписи законодавства, вказує, що набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна (нежитлових будівель і споруд та земельної ділянки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5, є односторонніми правочинами у розумінні приписів ст. 202 ЦК України, за якими задоволено вимоги іпотекодержателя.

Водночас, з укладенням Договору відступлення права вимоги від 25.08.2016 за основним Договором відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою - ТОВ УМ Факторинг , що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому, в силу вказаних у заяві приписів чинного законодавства України, не може бути належним правонаступником кредитодавця за основним Договором.

Також, відповідно, ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором, оскільки, згідно ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, з огляду на викладене, ОСОБА_1 , на переконання заявника, не може бути належним правонаступником іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи № 902/797/16 про банкрутство ФОП Кравчука В.І., під час розгляду заяви ОСОБА_1 б/н від 04.11.2016 (вх. № 06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника господарськими судами взагалі було встановлено відсутність доказів переходу права вимоги за основним договором до заявника, починаючи від першого кредитора. У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 у справі № 902/797/16 в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено повністю (вказана ухвала була залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017).

Таким чином, викладене дає підстави сумніватися, що договір відступлення права вимоги за основним договором взагалі коли-небудь укладався.

При цьому, ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Вінницької області з вказаною вище заявою від 04.11.2016 вже після того, як 12.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про набуття ним права власності на предмети іпотеки за іпотечним договором, укладеним з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище основним договором (а саме, на нежитлові будівлі і споруди та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5).

Враховуючи викладене, з огляду на приписи ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, ОСОБА_1 не мав жодних правових підстав укладати вказані вище Договори відступлення прав вимог від 25.08.2016.

А тому відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 ЦК України, Договір відступлення права вимоги за основним договором є таким правочином, що не породжує жодних правових наслідків з моменту його вчинення.

В свою чергу, враховуючи приписи ст. 3 Закону України Про іпотеку , недійсність Договору про відступлення права вимоги за основним Договором тягне недійсність Договору про відступлення права вимоги і за Іпотечним договором, який також не породжує жодних правових наслідків з моменту його вчинення.

Тобто ні право вимоги за основним Договором, ні право вимоги за Іпотечним договором до ОСОБА_1 , на думку заявника, не перейшло.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, 12.09.2016 на підставі незаконних правочинів, безпідставно було вчинено односторонні правочини, за якими незаконно задоволено вимоги іпотекодержателя, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про набуття ОСОБА_1 права власності на оспорюване нерухоме майно.

Поряд з цим, у зв`язку із недійсністю односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Тобто, вказані вище об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, вибули з володіння власника - Кравчука Василя Івановича за недійсними правочинами поза його волею.

Беручи до уваги недійсність односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 , незаконність перебування спірних об`єктів нерухомого майна у володінні ОСОБА_2 , факт вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з володіння Кравчука Василя Івановича поза його волею, на переконання заявника, у цьому випадку належним способом захисту порушених майнових прав Кравчука Василя Івановича є витребування спірного майна у ОСОБА_2 .

Крім того, нежитлові будівлі і споруди та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , мають бути повернені їх законному власнику - Кравчуку Василю Івановичу шляхом визнання його права власності на ці об`єкти нерухомого майна.

Повернення вказаного нерухомого майна до ліквідаційної маси ФОП Кравчука В.І. та його реалізація в процесі ліквідаційної процедури надасть можливість спрямувати одержані від реалізації кошти на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, заявник просить суд: визнати недійсними односторонні правочини, вчинені ОСОБА_1 , шляхом оформлення права власності на оспорюване нерухоме майно; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 зазначені вище об`єкти нерухомого майна; визнати право власності Кравчука Василя Івановича на оспорювані об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Кравчука Василя Івановича) - Гонти Оксани Анатоліївни № 02-31/402 від 11.07.2019 (вх. № 02.1-36/423/19) до ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, витребування майна, визнання права власності на майно в межах справи № 902/797/16 повністю; Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2019 у справі № 902/797/16.

Приймаючи даний судовий акт, місцевий господарський суд дійшов висновку, що встановлені обставини у справі підтверджують факт правомірного набуття у власність ОСОБА_1 оспорюваного нерухомого майна, зокрема, на підставі укладеного між ТОВ УМ Факторинг та ОСОБА_1 Договору від 25.08.2016 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором та подальшого його продажу останнім ОСОБА_2 за Договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2017, а також законність здійснення останнім реєстрації права власності на вказане майно, що виключає можливості задоволення вимог заяви (позовної заяви) ліквідатора.

Ліквідатор ФОП Кравчука Василя Івановича арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна, не погоджуючись з постановленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 у справі № 902/797/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) ФОП Кравчука В.І. - Гонти О.А. № 02-31/402 від 11.07.2019 до ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності на майно.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- станом на дату припинення державної реєстрації права власності Кравчука В.І. на нежитлові будівлі і споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , вказані об`єкти нерухомого майна належали Кравчуку Василю Івановичу не на підставі Свідоцтва про право власності від 26.03.2004 № 40, а згідно іншого правовстановлюючого документу;

- первинно ФОП Кравчуком В.І. було передано в іпотеку нежитлові будівлі та споруди площею 957,3 м.кв., що розташовані в АДРЕСА_5, право власності на які посвідчувало вказане вище Свідоцтво про право власності від 26.03.2004 № 40. Пізніше, скориставшись іпотечним застереженням, 12.09.2016 ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі і споруди загальною площею вже 2 224,6 кв.м, що розташовані за тією ж адресою. При цьому, як вбачається з вищевикладеного, площа нежитлових будівель та споруд вже інша (значно більша) у відповідності до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ВН 143132070814 від 01.08.2013 на об`єкт: Реконструкція механічного цеху по переробці олійних культур та капітальний ремонт виробничо-складських приміщень (І-ша черга - механічний цех, вагова, склади, убиральня, навіс з естакадою, ємність для збирання готової продукції (2 шт.), сушарка, бункери) по АДРЕСА_5 , на підставі якої, в свою чергу, Кравчук В.І. отримав нове Свідоцтво про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна;

- відповідач 1 ( ОСОБА_1 ) не мав жодних правових підстав застосовувати ст. 37 Закону України Про іпотеку , а саме: вчиняти односторонні правочини на підставі відповідного застереження в Іпотечному договорі № 133 від 21 лютого 2011 року, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. А тому, в свою чергу, право власності на спірні об`єкти нерухомого майна безпідставно перейшло до Відповідача 2 ( ОСОБА_2 );

- з огляду на склад учасників, обставини, встановлені при розгляді справ № 127/22084/16-ц, № 127/6266/17 та № 127/14107/14 не мають преюдиціального значення при розгляді справи № 902/797/16. При цьому, у жодній з вказаних справ судами не досліджувалися обставини переходу права вимоги за Кредитним договором №25/11-KL від 21.02.2011 від ПАТ Златобанк , виконання зобов`язань за яким забезпечував Іпотечний договір № 133 від 21.02.2011;

- разом з тим, саме у цій справі № 902/797/16 про банкрутство ФОП Кравчука В.І. господарськими судами було встановлено відсутність доказів переходу права вимоги за Основним договором (Кредитним договором №25/11-KL від 21.02.2011, укладеним між ПАТ Златобанк та ФОП Кравчуком В.І.) до ОСОБА_1 , починаючи від першого кредитора (ухвала Господарського суду Вінницької області від 08.02.2017, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017). Таким чином, викладене свідчить про те, що право вимоги за Основним договором (Кредитним договором №25/11-KL від 21.02.2011, укладеним між ПАТ Златобанк та ФОП Кравчуком В.І.) до ОСОБА_1 не перейшло. Вказані обставини мають преюдиціальне значення, проте, були проігноровані місцевим судом;

- статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. У будь-якому разі, відступлення права вимоги за кредитними правовідносинами на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме: кредитор - банк або інша фінансова установа. Зазначений правовий висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 923/151/17 від 16.10. 2018 (з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові у справі № 909/968/16 від 11.09.2018). Аналогічна позиція також висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 по справі № 465/646/11;

- ОСОБА_1 не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути кредитодавцем за кредитним договором та відповідно іпотекодержателем за договором іпотеки. Тобто, ОСОБА_1 не міг набути права вимоги до позичальника у порядку, передбаченому законом. Правовий статус ОСОБА_1 не дозволяв набуття ним прав за кредитними правовідносинами;

- разом з тим, ігноруючи висновки суду касаційної інстанції, при ухвалені оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у нашому випадку фізична особа ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, в силу приписів чинного законодавства України, не може бути належним правонаступником кредитодавця (іпотекодержателя) ні за Основним договором, ні за Іпотечним договором;

- ОСОБА_1 не міг набути прав кредитодавця-іпотекодержателя в силу закону (ст. 512, ст.1054 ЦК України), а також з огляду на: відсутність доказів переходу до ОСОБА_1 прав, починаючи від першого кредитора, односторонній правочин з реалізації іпотечного застереження є таким, що вчинений всупереч вимогам ч.1 та ч.2 ст. 203 ЦК України, а, відтак, є достатньо підстав для визнання такого правочину недійсним;

- в порушення норм процесуального законодавства, при ухвалені оскаржуваного рішення суд першої інстанції проігнорував наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 31.10.2018 по справі № 465/646/11, надавши при цьому перевагу окремій думці судді у цій же справі №465/646/11;

- у зв`язку із недійсністю односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна. Тобто, вказані вище об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, вибули з володіння власника - Кравчука Василя Івановича за недійсними правочинами поза його волею;

- беручи до уваги недійсність односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 , факт перебування спірних об`єктів нерухомого майна у володінні ОСОБА_2 , факт вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з володіння Кравчука Василя Івановича поза його волею є належним способом захисту порушених майнових прав Кравчука Василя Івановича шляхом витребування спірного майна у ОСОБА_2 та визнання права власності за Кравчуком Василем Івановичем .

Таким чином, на думку скаржника, при ухваленні рішення від 20.02.2020 по справі № 902/797/16 Господарський суд Вінницької області не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не дав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ФОП Кравчука Василя Івановича арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 у справі № 902/797/16, призначено розгляд справи на 17.06.2020 об 12:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 розгляд справи № 902/797/16 призначено в режимі відеоконференції із Господарським судом Вінницької області, де братиме участь арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна.

16.06.2020 ОСОБА_2 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3953/20 від 16.06.2020), в якому відповідач 2 заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін.

В судовому засіданні 17.06.2020 представники ліквідатора ФОП Кравчука Василя Івановича, відповідача 1 та відповідача 2 підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї відповідно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 розгляд справи 902/797/16 відкладено на стадії дослідження доказів на 01.07.2020 об 10:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі 902/797/16, судове засідання, яке відбудеться 01.07.2020 об 10:30 год., призначено в режимі відеоконференції із Господарським судом Вінницької області, де братиме участь арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна.

30.06.2020 на електронну адресу суду від адвоката Оськіна Ю.В., який представляє інтереси відповідача 1 ОСОБА_1 , надійшло клопотання (вх.№ 4203/20 від 30.06.2020) про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

30.06.2020 на електронну адресу суду від ліквідатора ФОП Кравчука В.І. - Гонти О.А. надійшло клопотання (вх.№ 4201/20) в порядку положень ч.3 ст. 269 ГПК України, у якому арбітражний керуючий просить не приймати копію Договору про відступлення права вимоги № У-25/11-KL від 19.08.2016, укладеного між ПАТ Златобанк та ТзОВ УМ Факторинг , що була надана представником ОСОБА_2 (Відповідача 2) - адвокатом Зажирком Ю.Д. до його відзиву на апеляційну скаргу, як доказ при розгляді апеляційної скарги ліквідатора ФОП Кравчука Василя Івановича на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 по справі № 902/797/16.

В судовому засіданні 01.07.2020 представник ліквідатора ФОП Кравчука В.І. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) ФОП Кравчука В.І. - Гонти О.А. № 02-31/402 від 11.07.2019 до ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності на майно задоволити повністю.

Представник відповідача 2 Нагорняка М.П. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.02.2020 у справі № 902/797/16 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 17.06.2020 явка представників сторін в судове засідання 01.07.2020 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача 1 Марамона Г.В., оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

При цьому апеляційний суд враховує, що підстави для виключення (неприймання) доказів, зокрема копії Договору про відступлення права вимоги № У-25/11-KL від 19.08.2016, укладеного між ПАТ Златобанк та ТзОВ УМ Факторинг , у суду відсутні, оскільки зазначений документ поданий представником відповідача 2 ОСОБА_2 саме на спростування доводів апеляційної скарги ліквідатора банкрута в порядку положень ст.42 ГПК України та покликаний сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню обставин, викладених заявником у поданій заяві про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності на майно.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 902/797/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича; визнано вимоги ініціюючого кредитора - Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича в сумі 586 301,99 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 визнано фізичну особу-підприємця Кравчука Василя Івановича банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.09.2018, серед іншого, звільнено арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича від виконання повноважень ліквідатора ФОП Кравчука В.І., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.11.2019, продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Гонти О.А. по справі до 26.05.2020.

12.07.2019 ліквідатор ФОП Кравчука В.І. арбітражний керуючий Гонта О.А. у межах справи № 902/797/16 звернувся до Господарського суду Вінницької із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 шляхом оформлення права власності на нежитлові будівлі і споруди загальною площею 2 224,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 зазначені об`єкти нерухомого майна; визнати право власності Кравчука Василя Івановича на оспорювані об`єкти нерухомого майна.

20.02.2020 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/797/16, за наслідками розгляду позовної заяви ліквідатора ФОП Кравчука В.І. арбітражного керуючого Гонти О.А. про визнати недійсними правочини, витребувати майна та визнати право власності на майно прийнято оскаржуване рішення.

Розглянувши матеріали справи , апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення цих норм охоплює будь-які майнові спори, які випливають із вчинених боржником дій, не залежно від процесуального статусу боржника у відповідному судовому провадженні (в тому числі, коли такі дії боржника стосуються формування ліквідаційної маси у справі по банкрутство боржника).

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За наведеного, заява ліквідатор ФОП Кравчука В.І. арбітражного керуючого Гонти О.А. про визнання недійсними односторонніх правочинів, витребування майна та визнання права власності на майно, яке на думку ліквідатора незаконно вибуло з володіння банкрута поза його волею, розглядається судом в межах провадження у справі № 902/797/16 про банкрутство ФОП Кравчука В.І., а не в окремому позовному провадженні.

Судом встановлено, що 21.02.2011 між ПАТ Златобанк (Банк) та ФОП Кравчуком В.І. (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 25/11-KL.

21.02.2011 між Кравчуком В.І. (Іпотекодавець) та ПАТ Златобанк (Іпотекодержатель) в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 133 (далі - Іпотечний договір), предметом якого є належні ФОП Кравчуку В.І. на праві власності: нежитлові будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 965,0 кв.м; земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.

19.08.2016 між ПАТ Златобанк та ТОВ УМ ФАКТОРИНГ укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за кредитним договором № 25/11-KL від 21.02.2011 перейшло від ПАТ Златобанк до ТОВ УМ ФАКТОРИНГ .

19.08.2016 між ПАТ Златобанк (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ УМ Факторинг (Новий Іпотекодержатель) укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 133 від 21.02.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 667.

25.08.2016 між ТОВ УМ Факторинг (Первісний Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий Іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 133 від 21.02.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 691.

12.09.2016, реалізувавши іпотечне застереження передбачене Іпотечним договором, ОСОБА_1 вчинено односторонні правочини, за результатами яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

31.01.2017 вказані вище об`єкти нерухомого майна відчужені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно з відповідними договорами купівлі-продажу, посвідченими 31.01.2017 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Ларисою Сергіївною, а саме: Договором купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованим в реєстрі за № 59, та Договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованим в реєстрі за № 60 (додані до матеріалів справи).

Ліквідатор ФОП Кравчука В.І. Гонта О.А., посилаючись на положення ст. 202, 203, 215, 216, 236, 316, 317, 321, 328, 387, 388, 512, 1054 Цивільного кодексу України та приписи Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , вважає, що відповідач 1 - ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, не мав жодних правових підстав укладати вказані Договори відступлення прав вимог від 25.08.2016 та відчужувати оспорюванні об`єкти нерухомого майна на користь відповідача 2 - ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу, посвідченими 31.01.2017.

Отже, у зв`язку із недійсністю односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 , на переконання заявника, відсутні правові підстави для набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які фактично вибули з володіння банкрута поза його волею.

Стаття 15 Цивільного Кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.2, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави набуття права власності встановлені ст.328 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В силу ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що умовами зазначеного вище Іпотечного договору, предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 965,0 кв.м., належать Іпотекодавцю - Кравчуку В.І. на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.03.2004 № 40 (п. 1.3.1 Іпотечного договору) /т.6 а.с.137/.

Разом з тим, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2013 у справі № 203/4991/12, визнано недійсним свідоцтво про право власності Кравчука Василя Івановича на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_5, видане на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.03.2004 № 40; зобов`язано Комунальне підприємство Вінницьке обласне об`єднань бюро технічної інвентаризації вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за Кравчуком Василем Івановичем на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 32429547) /т.6 а.с.134-141/.

Згідно з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2013 у справі № 203/4991/12, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2009, яке набрало законної сили 09.12.2010, по цивільній справі за позовом прокурора Вінницького району в інтересах Спілки громадян-співвласників майна реорганізованого Колективного сільського підприємства ім. Шевченка в особі голови Спілки Кривешко Л.С. до Колногозюка, Вінницько-Хутірської сільської ради, Кравчука В.І. , визнано недійсним рішення, затверджене протоколом зборів пайовиків ПОСП Тарас Шевченко с. Вінницькі Хутори від 23.03.2004 про видачу Кравчуку В.І. в натурі майна приміщення майстерні тракторного стану площею 957,3 м.кв., що розташоване в с. Вінницькі Хутори, та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради № 40 від 26.03.2004 Про оформлення права приватної власності Кравчуку В.І. на об`єкти нерухомого майна /т.6 а.с.139-141/.

Таким чином, у даній справі має місце випадок коли підстави, які слугували для набуття права власності Кравчуком В.І. на об`єкти спірного нерухомого майна, згодом відпали, адже були скасовані відповідно до судового рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2009, яке набрало законної в установленому законом порядку.

08.04.2013 Апеляційним судом Вінницької області прийнято рішення по справі № 203/4991/12, яким рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2013 у частині задоволення позову про зобов`язання Комунального Підприємства Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за Кравчуком Василем Івановичем на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 32429547) - скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. У позовних вимогах про зобов`язання Комунального Підприємства Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за Кравчуком В.І. (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - відмовити, задовольнивши позов частково. В іншій частині рішення суду залишено без змін /т.6 а.с.142-143/.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що Свідоцтво, яке посвідчувало право власності Кравчука В.І. на об`єкти оспорюваного нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечним договором від 21.02.2011, наразі є не чинним, тоді як в розумінні положень ст. 392 ЦК України захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності підтвердження заявником своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах.

При цьому, як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 15.09.2016 право власності на оспорюване нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 .

В подальшому, право власності на об`єкти оспорюваного нерухомого майна було оформлено за ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.07.2019 та від 11.07.2019.

У той же час заявник (ліквідатор) не надав суду будь-яких доказів на підтвердження неправомірності вчинення відповідачами дій щодо оформлення права власності на оспорюване нерухоме майно та стосовно недійсності рішень про реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно.

Насамперед, апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 щодо застосування положень ст. 512, 514, 1054 Цивільного кодексу України, інших нормативно-правових актів.

Так, підставою для передачі та прийняття цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах щодо відступлення кредитними спілками права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У п.1 ч.1 ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 зазначено, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16.

Разом з тим, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.

З наведеного вбачається, що скасувавши судові рішення у частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачів, Велика Палата Верховного Суду тим самим не застосувала умови договору, на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитним договором, без визнання його недійсним та за відсутності вказівки норми закону про його нікчемність.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсним Договору від 25.08.2016 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 133 від 21.02.2011, укладеним між ТОВ УМ Факторинг та ОСОБА_1 (за яким спірна нерухомість перейшла у власність останнього), саме на час проведення відповідних реєстраційних дій, зокрема, реєстрації за цією особою права власності на вищезгадане майно, та, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними у встановленому законом порядку Договорів купівлі-продажу від 31.01.2017, за якими оспорюване майно в результаті було передане кінцевому набувачу - ОСОБА_2 , місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що вищевказані правочини наразі є чинними, а тому утворюють відповідні правові наслідки для його сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 у даній справі № 902/797/16 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 04.11.2016 (вх. № 06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 9 669 327,19 грн повністю.

Суд, відмовляючи у задоволенні вказаної кредиторської заяви, виходив з того, що заявником не було надано суду докази в підтвердження обставин, зазначених у заяві, зокрема, договори про відступлення права вимоги, які укладені між ПАТ Златобанк та ТОВ УМ Факторинг , в зв`язку з чим суд не мав можливості встановити фактичні обставини справи щодо набуття ТОВ УМ Факторинг права на відступлення права вимоги новому кредитору - ОСОБА_1 /т.2 а.с.61-62/.

Вказана вище ухвала Господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у справі № 902/797/16.

Разом з тим, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2016 у справі № 127/22084/16-ц , постановлено усунути ОСОБА_1 , перешкоди в користуванні належним йому майном, а саме земельною ділянкою площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та розташованими на ній нежитловими будівлями та спорудами загальною площею 2 224,60 кв.м., шляхом звільнення цієї земельної ділянки та приміщень Кравчуком Василем Івановичем . Зазначене рішення набрало законної сили - 23.05.2017 /т.6 а.с.149-150/.

Так, приймаючи вказане судове рішення та зобов`язуючи Кравчука Василя Івановича звільнити оспорюване нерухоме майно, Вінницьким міським судом Вінницької області насамперед було встановлено, що власником земельної ділянки, площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та розташованих на ній нежитлових будівель та споруд загальною площею 2 224,60 кв.м. на день розгляду справи є ОСОБА_1 .

Окрім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 у справі № 127/6266/17 , відмовлено у задоволені позову Кравчука Василя Івановича , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарській С.І., ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про витребування майна повністю /т.6 а.с.157-159.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05.12.2018 у справі № 127/6266/17, скасовано рішення Вінницького міського суду від 04.09.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ухвалено в цій частині нове рішення. Витребувати від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 71,5 кв.м. Витребувати від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 65,2 кв.м. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Слід зазначити, що предметом позовних вимог по справі № 127/6266/17 було, зокрема, витребування від ОСОБА_2 на користь Кравчука Василя Івановича нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою : АДРЕСА_5 , загальною площею 965 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.

Залишаючи без задоволення заяву Кравчука Василя Івановича про витребування спірніх нежитлові будівлі та споруди від ОСОБА_2 , судом першої та апеляційної інстанції насамперед встановлювались обставини щодо укладення між ТОВ УМ Факторинг та ОСОБА_1 Договору від 25.08.2016 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором. А також, набуття у власність ОСОБА_2 нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою : АДРЕСА_5 , загальною площею 965 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою : АДРЕСА_5, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.

Крім того, судами у справі № 127/6266/17 встановлено, що 21.02.2011 між позивачем Кравчуком В.І. та ПАТ Златобанк укладено Кредитний договір та Договір іпотеки. Кравчук В.І. , уклавши Договір іпотеки, тим самим погодив, що на це майно може бути звернено стягнення у визначений умовами Іпотечного договору, в тому числі і позасудовий спосіб. Тобто, взяв на себе ризик звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Вінницького міського суду від 28.01.2015 у справі № 127/14107/14-ц задоволено позов ПАТ Златобанк про солідарне стягнення з ФОП Кравчука В.І., ФОП Величк І.О. заборгованості за кредитним договором № 25/11-KL від 21.02.2011 станом на 23.06.2014 р. в розмірі 3745072,75 грн. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 25.02.2015 /т.6 а.с.144-146/.

Ухвалою Вінницького міського суду від 21.09.2016 у справі № 127/14107/14-ц замінено сторону виконавчого провадження - стягувача по примусовому виконанню рішення Вінницького міського суду від 28.01.2015 у справі № 127/14107/14-ц за позовом ПАТ Златобанк до Кравчука В.І. , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ПАТ Златобанк на ОСОБА_1 /т.6 а.с.147-148/.

Рішенням Вінницького міського суду від 15.11.2016 у справі № 127/22084/16-ц, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Кравчука В.І. усунути перешкоди в користуванні даним майном, рішення було пред`явлено до примусового виконання і добровільно виконано ОСОБА_9 , ОСОБА_1 отримав доступ до майна і виставив охорону ПП Агенство комерційної безпеки .

За наведеного, суди першої та апеляційної інстанції у справі № 127/6266/17 дійшли висновку, що вказані вище обставини свідчать, що придбання відповідачами спірного майна здійснено правомірно, обставини щодо реалізації попереднім власником майна - Марамоном Г.В., реєстрація нотаріусом Гембарською С.І. за ним права власності на майно, яке було передано Кравчуком В. І. в іпотеку, також не може вважатись, що майно вибуло з володіння позивачів не з волі Кравчука В.І. неправомірно. Крім того, Вінницький міський суд Вінницької області звернув увагу, що позивачі не заперечують правомірності набуття права вимоги ОСОБА_1 за Кредитним договором, отримання права вимоги за Іпотечним договором і, відповідно, права іпотечного застереження щодо отримання у власність ним об`єкта іпотеки, здійсненого нотаріусом Гембарською С.І.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що обставини, які встановлені вищевказаними судовими рішеннями, підтверджують факт правомірного набуття у власність ОСОБА_1 оспорюваного нерухомого майна, зокрема, на підставі укладеного між ТОВ УМ Факторинг та ОСОБА_1 Договору від 25.08.2016 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором та подальшого його продажу останнім ОСОБА_2 за Договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2017, а також законність здійснення останнім реєстрації права власності на вказане майно, а тому дані факти не потребують доведенню в силу положень ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що за таких обставин у ліквідатора не було підстав вважати, що спірне майно, яке правомірно перейшло у власність ОСОБА_1 , а згодом до ОСОБА_2 , належить боржнику ФОП Кравчуку В.І. і відповідно можливості його включення до ліквідаційної маси.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що оскільки господарськими судами у цій справі № 902/797/16 встановлено відсутність доказів переходу права вимоги за Основним договором (Кредитним договором № 25/11-KL від 21.02.2011, укладеним між ПАТ Златобанк та ФОП Кравчуком В.І.), то відповідно право власності на спірне майно до ОСОБА_1 не перейшло.

Господарський суд Вінницької області в ухвалі від 08.02.2017 у справі № 902/797/16, в подальшому залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, насамперед виходив з того, що заявником не було надано доказів в підтвердження обставин, зазначених у своїй заяві, зокрема, договори про відступлення права вимоги, які укладені між ПАТ Златобанк та ТОВ УМ Факторинг , відповідно суд не мав можливості встановити фактичні обставини справи щодо набуття ТОВ УМ Факторинг права на відступлення права вимоги новому кредитору - ОСОБА_1 .

Разом з тим, апеляційним судом враховується, в ухвалі від 08.02.2017 місцевим господарським судом не надавалось правової оцінки обставинам, встановленим у інших судових рішеннях, на відміну від даного судового провадження, які мають приюдиційне значення, зокрема щодо факту укладення між ПАТ Златобанк та ТОВ УМ ФАКТОРИНГ Договору про відступлення права вимоги від 19.08.2016, за якими право вимоги за Кредитним договором № 25/11-KL від 21.02.2011 фактично перейшло від ПАТ Златобанк до ТОВ УМ ФАКТОРИНГ , що встановлено Вінницьким міським судом у справі № 127/14107/14-ц, зокрема в ухвалі суду від 21.09.2016 про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ Златобанк на ОСОБА_1 /т.6 а.с.147-148/.

Поскільки факт укладення між ПАТ Златобанк та ТОВ УМ ФАКТОРИНГ Договору про відступлення права вимоги від 19.08.2016, за якими право вимоги за Кредитним договором № 25/11-KL від 21.02.2011 перейшло від ПАТ Златобанк до ТОВ УМ ФАКТОРИНГ , встановлено ухвалою Вінницького міського суду від 21.09.2016 у справі № 127/14107/14-ц, тому доводи апелянта про відсутність доказів переходу прав за Кредитним договором від ПАТ Златобанк до ТОВ УМ ФАКТОРИНГ відхиляються судом, як необгрунтовані.

Крім того, апеляційним судом не береться до уваги доводи скаржника про те, що первинно ФОП Кравчуком В.І. було передано в іпотеку нежитлові будівлі та споруди площею 957,3 м.кв., тоді як ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі і споруди загальною площею вже 2 224,6 кв.м,, тобто на значно більшу площу нежитлових будівель та споруд, які належать боржнику згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ВН 143132070814 від 01.08.2013.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, оскільки реконструкція будівлі відбулась після передання цієї будівлі в іпотеку, то всі новоутворені площі цієї будівлі відповідно до Закону України Про іпотеку увійшли до предмета іпотеки і власник будівлі після звернення стягнення на заставне майно мав право носити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень щодо збільшення площі (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 910/5851/19).

В свою чергу, обставини справи свідчать про фактичне знаходження іпотечного майна нежитлові будівлі та споруди площею 957,3 м.кв., саме за місцем знаходження спірних нежитлових будівель і споруд загальною площею вже 2 224,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач 1 - ОСОБА_1 є неналежним правонаступником кредитодавця за Основним договором та є неналежним правонаступником іпотекодержателя за Іпотечним договором, відповідного підтвердження неправомірності вчинення оформлення права власності за ним суду не надав, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог (ліквідатора ФОП Кравчука Василя Івановича) арбітражного керуючого Гонти О.А. у визнанні недійсним відповідного оформлення права власності за відповідачем 1, витребування майна від відповідача 2 та визнання права власності на дане нерухоме майно за боржником - Кравчуком В.І .

Беручи до уваги, що судом повністю відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора боржника № 02-31/402 від 11.07.2019, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку в порядку ч.9 ст. 145 ГПК України про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 05.07.2019 у межах даної справи № 902/797/16.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що доводи та заперечення апелянта, які викладені в апеляційній скарзі були також відображені останнім у позовній заяві та належним чином дослідженні місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування та відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 у справі № 902/797/16 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Івановича арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 у справі № 902/797/16 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2020 у справі № 902/797/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 902/797/16 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "07" липня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.