Рішення

від 07.07.2020 по справі 903/224/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2020 року Справа № 903/224/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Спека"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Климчука Валентина Борисовича

про стягнення 116645,93 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Цехош А. М., адвокат, свдоцтво № 479 від 17.12.2010

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

позивач - Приватне підприємства "Спека" звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Климчука Валентина Борисовича в якому просить стягнути 116645,93 грн, з них 57500,00 грн заборгованості, 46287,50 грн відсотків за користування товарним кредитом, 5937,08 грн пені, 730,25 інфляційних, 6191,10 грн - 30 % річних.

При обґрунтуванні позовної вимоги посилається на договір поставки № 033 від 13.08.2019, на підставі якого відповідачу по видатковій накладній № 000987 від 22.10.2019 відпускались нафтопродукти на суму 57500,00 грн; за умовами договору оплата товару протягом 3-х календарних днів або неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту зі сплатою одного відсотка за кожен день його використання (п. 5.1, 5.2 договору); по п. 5.4 передбачено нарахування пені після закінчення 30 днів користування товарним кредитом; відповідач, після отримання нафтопродуктів, претензій до кількості чи якості продукту не заявляв, оплату не провів; станом на 01.04.2020 у відповідача існує заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 46287,50 грн; за несвоєчасну оплату товару згідно п.п. 8.1, 8.2 нарахована пеня в сумі 5937,08 грн, інфляційні в сумі 730,25 грн, 30 % річних в сумі 6191,10 грн.; направлена на адресу відповідача претензія 05.03.2020 залишена відповідачем без задоволення.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.05.2020, зобов`язано відповідача надати суду відзив, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.05.2020 відкладено підготовче засідання на 02.06.2020, зобов`язано позивача надати суду відповідь на відзив відповідача з відповідними доказами, які підтверджують обставини на яких ґрунтується заперечення.

Ухвалою суду від 02.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 06.07.2020 та відкладено підготовче засідання на 30.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, аналогічним тим, що викладені в позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд встановив наступне.

13.08.2019 між Приватним підприємством "Спека" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Климчуком Валентином Борисовичем (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів на умовах FCA (інкотермс-2000) - шляхом завантаження в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів Постачальника (а.с.5-6).

По п. 7.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021.

Пунктом 12.6 передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити строк дії договору, за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгований на кожен наступний рік.

Згідно накладеної на відвантаження палива № 000987 від 22.10.2019 відповідачу на підставі договору № 033 від 13.08.2019 відпущено дизельне паливо на суму 57500,00 грн, факт отримання даного товару підтверджується підписами та печатками відповідача на накладній та довіреністю на отримання № 7 від 18.09.2019 (а.с.12-13).

По п. 5.1 договору Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом трьох календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи оплата товару поставленого по накладній № 000987 від 22.10.2019 на суму 57500,00 грн не проведена відповідачем, доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача 57500,00 грн заборгованості за товар підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1 даного договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 даного договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що Покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Згідно п. 5.4 договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених договором платежів --він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору.

За розрахунком позивача (а.с.7) сума заборгованості за товарним кредитом складає 46287,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що Покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань складає 730,25 грн, 30 % річних 6191,10 грн (а.с.9-10). Дані розрахунки перевірено судом та перераховано річні з врахуванням періоду прострочки платежів з 22.11.2019 по 01.04.2020, згідно перерахунку суду сума інфляційних складає 285,89 грн тому вимога в частині стягнення інфляційних та 30 % річних підлягає задоволенню відповідно на суму 285,89 грн та 6191,10 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення оплати в сумі 5937,08 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відповідно до п.8.1 договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 22.11.2019 по 01.04.2019 склала 5937,08 грн (а.с.8). Дані розрахунки перевірено судом та перераховано пеню з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно перерахунку суду сума пені складає 5163,98 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням зазначеного з відповідача підлягають стягненню витрати по судовому збору в сумі 2080,06 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Климчука Валентина Борисовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в користь Приватного підприємства "Спека" (вул.Стрілецька,12, м.Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 20134464) 115428,47 грн, з них 57500,00 грн заборгованості, 46287,50 грн відсотків за користування товарним кредитом, 5163,98 грн пені, 285,89 грн інфляційних, 6191,10 грн - 30 % річних, а також 2080,06 грн витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ "Перехідні положення".

Дата складення повного

судового рішення

08.07.2020.

Суддя С. В. Костюк