Рішення

від 08.07.2020 по справі 905/115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.2020 Справа № 905/115/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Транспортно - комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область

про стягнення 798455,50грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область

до відповідача: Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя

про стягнення штрафу та пені в сумі 11010,87грн.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Гедіков С.Л., довіреність б/н від 25.07.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №312 від 20.04.2000

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився

Суть справи:

Позивач, Приватне підприємство "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область про стягнення 646455,50грн., з якихі: 627800,00грн. - основного боргу; 14855,96грн. - пені; 3013,38грн. -3% річних; 786,16грн. - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/115/20 за правилами загального позовного провадження.

06.02.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" до Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" про стягнення штрафу та пені в сумі 11010,87грн. за неналежне виконання останнім умов договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019.

Ухвалою суду від 11.02.2020 вказана зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

11.02.2020 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 10.02.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020 підготовче засідання відкладено на 25.02.2020.

Також, 11.02.2020 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" була подана зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" про визнання актів здачі-приймання робіт недійсними.

Ухвалою суду від 12.02.2020 вказану зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.

11.02.2020 та 25.02.2020 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:

- клопотання б/н від 11.02.2020 та від 24.02.2020 про приєднання доказів по справі;

- відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 24.02.2020.

Також, 25.02.20р. до канцелярії суду від відповідача за первісним (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява №03/2-43 від 24.02.2020 про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.02.2020 прийнято заяву Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" б/н від 10.02.20р. про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.02.2020, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ Дружківський машинобудівний завод" на ухвалу суду від 12.02.2020, провадження у справі №905/115/20 було зупинено до розгляду Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги та повернення матеріалів справи до Господарського суду Донецької області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.02.2020 у справі №905/115/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2020 поновлено провадження у справі №905/115/20; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 19.05.2020.

08.05.2020 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив №03/2-80 від 04.05.2020.

Ухвалою суду від 19.05.2020 підготовче засідання відкладено на 17.06.2020.

Через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли:

- заява №03/2-96 від 03.06.2020 про долучення документів до матеріалів справи.

- клопотання №03/2-101 від 09.06.20р. про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника обумовленою введенням на території України карантинних заходів пов`язаних з COVID-19.

- заява №03/2-107 від 15.06.2020 про долучення документів до матеріалів справи. Аналогічна за своїм змістом заява надійшла на електрону адресу суду 17.06.2020.

16.06.2020 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:

- клопотання б/н від 15.06.2020 про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та закриття підготовчого провадження;

- клопотання б/н від 15.06.2020 про приєднання доказів по справі.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання від 17.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) №03/2-101 від 09.06.20р. про відкладення розгляду справи; закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.07.2020.

30.06.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) №03/2-116 від 24.06.20р. про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 08.07.20р. у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника обумовленою введенням на території України карантинних заходів пов`язаних з COVID-19.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та з посиланням на п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України заявив про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду доказів понесення позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 08.07.2020 не з`явився; про місце, дату та час слухання справи відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) були повідомленні належним чином.

Правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідного клопотання у відповідності до ст.197 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не скористався.

Разом з тим про наявність у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.

При цьому, у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною).

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас суд зазначає, що судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на загальний строк розгляду даної справи, а також на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та за наявними матеріалами.

З огляду на вказаний висновок суду, клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" (замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Приватним підприємством Транспортно-комерційна фірма Берегиня (експедитор, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 (ділі - договір), згідно п.1.1. якого, цей договір регулює взаємовідносини та взаєморозрахунки сторін з надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автотранспортом.

Відповідно до п.1.2. договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе організацію та забезпечення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу замовника за його рахунок по маршрутам, вказаним в заявках.

Пунктом 1.3. договору визначено, що конкретний перелік послуг та інформація про них вказуються в заявці на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - заявка), підписаної обома сторонами, яка є невід`ємною частиною даного договору. Форма заявки встановлюється в додатку №1 до даного договору. При замовленні автотранспорту/спецтехніки для роботи на території замовника, обов`язковим є оформлення (заповнення) маршрутного листа (додаток №2), з вказанням часу початку та закінчення робіт. Розгорнутий перелік послуг, що надаються експедитором по даному договору та їх вартість, узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору. У випадку відступлення від договірної вартості перевезення вантажу по фіксованим та нефіксованим маршрутам, що прописані в додаткових угодах, за взаємною згодою сторін, в заявках фіксується договірна ціна за конкретне перевезення вантажу.

Заявка має містити наступну інформацію:

- дата, час, місце завантаження та вивантаження;

- найменування вантажовідправника та вантажоодержувача;

- маршрут перевезення; адреса завантаження та вивантаження з контактними телефонами;

- параметри автомобіля, що замовляється (тип, вантажопідйомність, об`єм та інше);

- найменування, характер та параметри вантажу (вага брутто, спосіб упакування та інше);

- ставка-нетто за перевезення (вартість фрахту або тариф);

- строки виконання;

- інші відомості необхідні для здійснення перевезення.

Згідно п.1.5. договору, замовник направляє експедитору заявку на транспортно-експедиційне обслуговування будь-яким доступним способом (за допомогою факсимильного зав`язку, по електронній пошті, особисто).

Экспедитор підтверджує прийняття зобов`язань з виконання перевезення, згідно заявки шляхом скріплення підписом та печаткою із заповненням відповідних полів експедитора та надсилає замовнику за допомогою електронної пошти на адресу autogruz@corum.com з наступною передачею оригіналу не пізніше двох днів після відправлення за допомогою електронної пошти. Дата та час подачі, приймання заявок, акцептів фіксується засобами корпоративної електронної пошти замовника.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата послуг з транспортно-експедиційного обслуговування здійснюється замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні на підставі документів, вказаних в п.2.1.8, а також на підставі рахунка на суму видатків експедитора, що підлягає відшкодуванню йому замовником згідно п.2.3.3. даного договору.

Вартість послуг (в тому числі розмір винагороди) експедитора за надання конкретних послуг, вказується в заявці на перевезення, виходячи з вартості транспортних послуг та розміру винагороди експедитора (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, замовник підписує наданий експедитором акт виконаних робіт на надання послуг протягом 7 робочих днів з моменту отримання оригіналів документів, вказаних в п.2.1.8, або надає мотивовану відмову від прийняття послуг.

Згідно п.3.4. договору, розрахунки по даному договору здійснюються у гривнях по факту виконання послуг на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів по регіональним перевезенням, протягом 30 (тридцяти) календарних днів по міжнародним перевезенням від дати фактичного вивантаження автомобіля, якщо інший строк та порядок розрахунків не обумовлений у заявках на перевезення.

Відповідно до п.4.3.5. договору, у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг, він зобов`язується сплатити експедитору пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Доказів розірвання договору або визнання його не дійсним суду не надано.

За твердженнями позивача за первісним позовом у період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року сторонами договору було оформлено такі заявки:

від 03.09.2019 №31147, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 45000,00грн. за кожен автомобіль;

від 03.09.2019 №31147, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 45000,00грн. за кожен автомобіль;

від 05.09.2019 №41180, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 6500,00грн.;

від 10.09.2019 №41236, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 46800,00грн.;

від 11.09.2019 №41248, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 7500,00грн.;

від 25.09.2019 №41436, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 47000,00грн.;

від 27.09.2019 №41482, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 54000,00грн.;

від 01.10.2019 №41532, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 9000,00грн.;

від 02.10.2019 №41547, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 50000,00грн.;

від 03.10.2019 №41555, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 10000,00грн.;

від 07.10.2019 №41589, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн. за 1 авто;

від 07.10.2019 №41589, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн. за 1 авто;

від 07.10.2019 №41575, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн.;

від 07.10.2019 №41575, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн. за 1 авто;

від 07.10.2019 №41589, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн. за 1 авто;

від 07.10.2019 №41586, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн.;

від 07.10.2019 №41586, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн.

від 07.10.2019 №41589, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн. за 1 авто;

від 07.10.2019 №41589, відповідно до умов якої узгоджено вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажу відповідача у розмірі 51000,00грн.

В підтвердження факту здійснення перевезення за вказаними заявками суду надані товарно-транспортні накладні та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), копії яких долучені до матеріалів справи.

ПП Транспортно-комерційна фірма Берегиня оформило акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.09.2019 №762 на суму 6500,00грн., від 13.09.2019 №768 на суму 7500,00грн., від 10.09.2019 №745 на суму 45000,00грн., від 16.09.2019 №763 на суму 45000,00грн., від 19.09.2019 №767 на суму 46800,00грн., від 03.10.2019 №790 на суму 47000,00грн., від 03.10.2019 №800 на суму 9000,00грн., від 07.10.2019 №791 на суму 10000,00грн., від 10.10.2019 №822 на суму 54000,00грн., від 14.10.2019 №842 на суму 51000,00грн., від 15.10.2019 №839 на суму 51000,00грн., від 16.10.2019 №834 на суму 51000,00грн., від 16.10.2019 №833 на 51000,00грн., від 16.10.2019 №841 на 51000,00грн., від 17.10.2019 №845 на суму 51000,00грн., від 21.10.2019 №843 на суму 51000,00грн., від 10.10.2018 №827 на суму 50000,00грн., від 21.10.2019 №856 на суму 51000,00грн., від 22.10.2019 №857 на суму 51000,00грн., та виставило рахунки на оплату, що останнім не спростовується.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), окрім №827 від 10.10.2019, №856 від 21.10.2019 та №857 від 22.10.2019, підписані представниками виконавця та замовника послуг і скріплені печатками. Замовник вмотивованої відмови від підписання актів №827 від 10.10.2019, №856 від 21.10.2019 та №857 від 22.10.2019 не надав, тому в силу умов договору акти надання послуг вважаються підписаними, а послуги прийнятими.

Загальна вартість послуг за вказаними актами склала 779800,00грн.

Претензією вих.№28 від 12.12.2019 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою негайно погасити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів в сумі 779800,00грн.

Проте вимога про погашення заборгованості за договором про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 в сумі 779800,00грн. відповідачем за первісним позовом залишена без задоволення.

Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 свої зобов`язання щодо оплати послуг з транспортно-експедиційного обслуговування не виконав, у зв`язку з чим за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість за договором з оплати послуг згідно вищевказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) в сумі 779800,00грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ТОВ КОРУМ Дружківський машинобудівний завод заборгованості в розмірі 779800,00грн., а також пені в сумі 14855,96грн., 3% річних в сумі 3013,38грн. та інфляційних втрат в сумі 786,16грн.

В той же час ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" звернулося до суду з зустрічним позовом про стягнення з ПП Транспортно-комерційна фірма Берегиня штрафу та пені в сумі 11010,87грн., за неналежне виконання останнім умов договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог ПП Транспортно-комерційна фірма Берегиня щодо стягнення штрафу, у відзиві на зустрічний позов зазначило, що ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод з претензією про сплату штрафних санкцій у зв`язку з порушенням умов перевезення вантажу до ПП Транспортно-комерційна фірма Берегиня , як це передбачено ч.3 ст.30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, не звертався. Отже, за твердженнями відповідача за зустрічним позовом строк пред`явлення вимог щодо сплати штрафу сплинув через недотримання ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод строку пред`явлення претензії, встановленого ч.3 ст.30 Конвенції.

Не погоджуючись із заявленими вимогами про стягнення пені, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що умовами договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені лише за порушення строків доставки вантажів, а не за своєчасне подання автомобілів. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що у розрахунку суми пені за двома заявками №41589 від 07.10.2019 позивачем за зустрічним позовом невірно зазначена кількість днів прострочки, а відповідно і сума нарахованої пені.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Предметом доказування у даній справі за первісним позовом є обставини укладання договору, факт надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, строк оплати, наявність прострочення або відсутність оплати наданих послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Обов`язок замовника здійснити оплату за отримані ним послуги встановлений частиною 1 статті 901 ЦК України.

Згідно зі статтею 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Водночас, згідно приписів ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 916 ЦК України).

Згідно зі статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 8 спеціального Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, в силу положень ЦК України договірні зобов`язання є обов`язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

За приписами статей 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до положень статей 610, 611 зазначеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Зокрема, за приписами частин 11, 12 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України Про транзит вантажів , який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Умови договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 та складені на його виконання заявки свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини в тому числі і з транспортного експедирування в міжнародному сполученні, а тому з врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 11 Господарського процесуального кодексу України на спірні правовідносини поширюються також дія Конвенції, положення якої мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими актами законодавства України.

У відповідності до пункту 1 статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, і відповідачем за первісним позовом не оспорюється, що на виконання транспортних замовлень позивач за первісним позовом перевіз за узгодженим маршрутом вантаж. Факт здійснення перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), копії яких наявні в матеріалах справи.

Надані позивачем за первісним позовом товарно-транспортні накладні та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) є належними та допустимими доказами надання перевізником послуг перевезення вантажу та укладення договору між сторонами, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоодержувачем дають підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоодержувачу в обумовленому місці вивантаження.

Позивачем за первісним позовом виставлено на оплату відповідачу за первісним позовом рахунки за транспортно-експедиційні послуги на суму 779800,00грн., та надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №827 від 10.10.2019, №856 від 21.10.2019 та №857 від 22.10.2019 не підписані відповідачем за первісним позовом, однак враховуючи положення п.2.1.8 та п.3.3 договору, відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача щодо наданих позивачем послуг та відповідно мотивованої відмови від їх прийняття, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуг перевезення вантажу, обумовлених заявками на перевезення вантажу автомобільним транспортом в зазначених обсягах та з належною якістю.

З огляду на положення п. 3.2 та п. 3.4 договору, обов`язок відповідача за первісним позовом щодо оплати послуг з експедирування за договором мав бути виконаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів по регіональним перевезенням, протягом 30 (тридцяти) календарних днів по міжнародним перевезенням від дати фактичного вивантаження автомобіля, оскільки інший строк та порядок розрахунків не обумовлений у заявках на перевезення.

Таким чином, враховуючи умови договору та дати розвантаження, строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань за договором є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання зі сплати наданих позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, тому у позивача за первісним позовом виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що заборгованість з основного боргу зі сплати вартості послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 779800,00грн. була сплачена відповідачем за первісним позовом у період з 09.01.2020 по 12.06.2020р. у повному обсязі після подання позову, що підтверджується наданими суду та наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжними дорученнями.

Платіжні доручення містять відомості про те, яка саме господарська операція оплачується платником. Згідно призначення платежу сплачені ТОВ КОРУМ Дружківський машинобудівний завод кошти в загальній сумі 779800,00грн. були перераховані за оплату перевезення згідно договору №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі якщо відсутній предмет спору. Суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, сплативши заборгованість у вказаній сумі під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 779800,00грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

За вказаних обставин судом встановлено, що у відповідача за первісним позовом відсутня основна заборгованість зі сплати послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, проте, мало місце прострочення виконання відповідачем за первісним позовом таких зобов`язань, у зв`язку із чим позивачем за первісним позовом нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в сумі 14855,96грн., 3% річних в сумі 3013,38грн. та інфляційні втрати в сумі 786,16грн.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України за порушення господарського зобов`язання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.3.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг, він зобов`язується сплатити експедитору пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, пеня за несвоєчасну оплату послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в загальній сумі 14855,96грн. нарахована окремо по кожному простроченому платежу.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання з оплати послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом вірно визначені періоди таких нарахувань та проведений розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 14855,96грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за первісним позовом на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних в загальному розмірі 3013,38грн. Вказані нарахування проведені окремо по кожному простроченому платежу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що розмір цих вимог становить 3013,02грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 3013,02грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 у справі №905/1302/18.

Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат позивачем за первісним позовом пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 786,16грн., що нараховані згідно вихідних даних, наведених у таблиці розрахунку.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, нарахованих позивачем та встановлено, що під час проведення вказаних нарахувань на суму боргу з оплати зобов`язань по рахункам №760 від 10.09.2019, №812 від 03.10.2019, №839 від 10.10.2019, №860 від 14.10.2019 та №857 від 15.10.2019 позивачем не були враховані наведені вимоги.

Отже, враховуючи, що періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд дійшов висновку, що безпідставним є нарахування позивачем втрат від інфляції за період - жовтень 2019 року на суму боргу за зобов`язаннями згідно рахунку №760 від 10.09.2019 (строк оплати якої настав 10.10.2019) та за період - листопад 2019 року на суму боргу за зобов`язаннями згідно рахунку №812 від 03.10.2019 (строк оплати якої настав 04.11.2019), за зобов`язаннями згідно рахунку №839 від 10.10.2019 (строк оплати якої настав 11.11.2019), за зобов`язаннями згідно рахунку №860 від 14.10.2019 (строк оплати якої настав 13.11.2019), за зобов`язаннями згідно рахунку №857 від 15.10.2019 (строк оплати якої настав 14.11.2019).

Провівши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням дати виникнення грошового зобов`язання та періодів прострочення оплати по кожному зобов`язанню окремо, судом встановлено, що розмір цих вимог складає 267,90грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 267,90грн.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Розглянувши зустрічну позовну заяву про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Предметом зустрічних позовних вимог є матеріально-правова вимога про стягнення пені та штрафу, застосованих замовником послуг транспортно-експедиційного обслуговування (позивачем за зустрічним позовом) внаслідок порушення експедитором (відповідачем за зустрічним позовом) зобов`язань з подачі автомобіля для перевезення вантажу та доставки вантажу у терміни вказані в заявках №30894 від 14.08.2019, №31147 від 03.09.2019, №31147 від 03.09.2019, №41236 від 10.09.2019, №41482 від 27.09.2019, №41575 від 07.10.2019, №41586 від 07.10.2019, №41586 від 07.10.2019, №41589 від 07.10.2019, №41589 від 07.10.2019 до договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, викладеними у тексті позову, загальна сума штрафних санкцій за порушення експедитором термінів доставки вантажів зазначених в заявках, за договором про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 складає 11010,87грн.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодекс визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. договору, експедитор зобов`язаний забезпечити своєчасну подачу в пункти навантаження для перевезення технічно справні автомобілі, придатні до перевезення вантажу, що відповідають вимогам діючих санітарних та інших норм, та таких, що забезпечують як фізичне, так і якісне збереження наданого до перевезення вантажу.

Згідно підпункту 2.1.5 пункту 2.1. договору, експедитор зобов`язаний прийняти вантаж від замовника (вантажовідправника), а також забезпечити доставку переданого замовником вантажу в пункти призначення та здати його вантажоодержувачу. Суворо дотримуватися строків доставки вантажу, вказаних у заявці та інформувати замовника будь-якими засобами зв`язку про наявні перешкоди, які загрожують належному виконанню зобов`язань по даному договору, в тому числі про простій під час прямування по маршруту, вивантаженні понад часу, вказаного у заявці, невідповідності кількості або якості вантажу наданим документам.

Підпунктом 4.2.3. пункту 4.2. договору передбачено, що у разі якщо експедитор не зможе забезпечити подачу автомобіля для перевезення вантажу та/або доставки в пункт вивантаження в час, вказаний у заявці, експедитор зобов`язується сплатити замовнику штраф в розмірі 1000,00грн.

В разі порушення експедитором строків доставки вантажу вказаних в заявці, він зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми фрахту за кожен календарний день прострочення (підпункт 4.2.4. пункту 4.2. договору).

Судом встановлено, що на підставі договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №КДрМЗ/391-19 від 15.07.2019 сторонами було погоджено та письмово оформлено заявки на здійснення перевезень, в тому числі заявки №30894 від 14.08.2019, №31147 від 03.09.2019, №31147 від 03.09.2019, №41236 від 10.09.2019, №41482 від 27.09.2019, №41575 від 07.10.2019, №41586 від 07.10.2019, №41586 від 07.10.2019, №41589 від 07.10.2019, №41589 від 07.10.2019 з визначеними умовами щодо маршруту, дати та часу подачі автомобіля вантажовідправнику, дати та часу доставки вантажу вантажоодержувачу, вартості перевезення.

На виконання вказаних заявок ПП "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" надало ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" послуги з перевезення вантажу, про що свідчить відмітка вантажоодержувача на відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

Пунктом 1 статті 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції).

Частиною 3 статті 30 Конвенції передбачено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Отже, Конвенцією чітко визначено лише одну умову, за наявності якої може бути сплачено компенсацію у вигляді штрафних санкцій, - направлення письмової заявки перевізнику протягом 21 дня.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи замовник ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод з претензією про сплату штрафних санкцій у зв`язку з порушенням умов перевезення вантажу до ПП "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" не звертався.

Жодних заяв зі сторони замовника щодо відповідної прострочки у строк, визначений ст.30 Конвенції, зроблено не було. В матеріалах справи відсутня зазначена заявка (претензія), доказів її складення, направлення, вручення ПП "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня".

За таких обставин справи, враховуючи не направлення відповідної вимоги на адресу ПП "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" у встановлений строк, ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод втратило право вимагати компенсації штрафних санкцій (як штрафу та і пені), які є предметом стягнення за заявленим у справі зустрічним позовом, у зв`язку з чим у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Аналогічну правову позицію про те, що положення статті 30 Конвенції поширюють свою дію на правовідносини щодо стягнення з перевізника штрафних санкцій у зв`язку з простроченням доставки вантажу, а також необхідності дотримання присічного двадцятиодноденного строку направлення перевізнику відповідної вимоги щодо компенсації таких штрафних санкцій викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі 910/6515/17, від 13.08.2019 у справі №910/14892/18.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

за первісним позовом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Транспортно - комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 779800,00грн. закрити.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область про стягнення пені в сумі 14855,96грн., 3% річних в сумі 3013,38грн. та інфляційних втрат в сумі 786,16грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Соборна, буд. 7; ЄДРПОУ 37295825) на користь Приватного підприємства Транспортно-комерційна фірма Берегиня (69124, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд. 2 В ; ЄДРПОУ 37573450) пеню в сумі 14855,96грн., 3% річних в сумі 3013,02грн., інфляційні втрати в сумі 267,90грн., та судовий збір в розмірі 11969,05грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволені зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область до Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня", м.Запоріжжя про стягнення штрафу та пені в сумі 11010,87грн., відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 08.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2020.

Суддя М.О. Лейба