Рішення

від 01.06.2020 по справі 910/4013/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2020Справа № 910/4013/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК-Буд-Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трест КМБ-3

про стягнення 73 342,30 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями МЖК-Буд-Сервіс (далі - ТОВ МЖК-Буд-Сервіс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трест КМБ-3 (далі - ТОВ Трест КМБ-3 , відповідач) про стягнення 73 342,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити будівельні роботи, виконані позивачем за договором будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 73 342,30 грн, з яких: 59 475,29 грн - основний борг, 10 568,63 грн - пеня, 1 432,04 грн - інфляційна складова боргу, 1 866,34 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/3406/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 18.03.2020 була отримана позивачем 26.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053832869. Вказана ухвала також була отримана відповідачем 25.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053832877.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

09.04.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

25.05.2020 та 27.05.2020 (повторно) до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній вказав, що умови оплати виконаних робіт за укладеним сторонами договором передбачають можливість утримати відкладальний платіж в розмірі 5% від вартості виконаних робіт як гарантію належного виконання підрядником його зобов`язань за договором. Сума основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, становить 5% від вартості робіт, що були виконані позивачем, як підрядником, і є відкладальним платежем. Відповідач вказував, що сторони договору погодили виконання підрядником робіт з улаштування стін з газоблоку та перегородок з цегли і позагребневих плит з шостого по десятий поверхи включно, проте серед долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі виконаних робіт відсутній погоджений та підписаний сторонами акт про виконання робіт зі зведення стін на 10-му поверсі. З огляду на викладене, відповідач вважав, що підстави для виплати відкладального платежу відсутні та просив відмовити у задоволенні позову.

02.07.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що остаточний акт виконаних робіт був направлений ним відповідачу за адресою місцезнаходження останнього, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте відповідач ухиляється від отримання кореспонденції за вказаною адресою, що може свідчити, на думку позивача, про ухилення відповідача від виконання його договірних зобов`язань. Позивач також вважав, що неотримання кореспонденції відповідачем не є відкладальною умовою проведення розрахунків за виконані роботи в розумінні укладеного сторонами договору. Крім того, позивач зазначив, що відповідач після ознайомлення з матеріалами позовної заяви та долученим до неї остаточним актом виконаних робіт не надав жодних заперечень на такий акт, а отже погодився та прийняв виконані роботи.

06.07.2020 та 07.07.2020 (повторно) до суду надійшли подані відповідачем заперечення, в яких відповідач наполягав на тому, що умовою сплати відкладеного платежу в розмірі 5% від вартості виконаних робіт є не лише підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі робіт, але й завершення всіх робіт, передбачених умовами договору. У додатку № 1 до укладеного сторонами договору ними було погоджено виконання будівельних робіт з шостого по десятий поверхи включно, проте докази виконання позивачем таких робіт по десятому поверху матеріали справи не містять. При цьому відповідач наполягав на тому, що сторонами не укладалась будь-яка додаткова угода щодо зменшення об`ємів робіт. Відповідач також заперечував проти правомірності тверджень позивача щодо ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції та вважав такі твердження недоведеними. Окрім наведеного відповідач вказував, що внаслідок ознайомлення з матеріалами позовної заяви у нього виникає право на подання відзиву на позов, але не обов`язок розглянути та погодити остаточний акт приймання будівельних робіт або висловити свої заперечення щодо такого акту.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.03.2018 між ТОВ МЖК-Буд-Сервіс (як підрядником) та ТОВ Трест КМБ-3 (як замовником) був укладений договір будівельного підряду № 15/03-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за дорученням замовника, на умовах та в порядку визначених цих договором, підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами, виконати і здати у встановлений цим договором строк наступні роботи: комплекс будівельних, будівельно-монтажних, та інших робіт, що визначені у додатку № 1, перелік яких визначений у проектній документації, замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх у строки та на умовах цього договору.

Умовами договору також визначено, що об`єктом будівництва або об`єктом є навчально-житловий комплекс, розташований по вул. Польова, 38, у Солом`янському районі м. Києва, друга черга будівництва, секція Г, який будується відповідно до проектної документації, належним чином затвердженої замовником.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що вартість робіт за договором становить 933 689,53 грн, у т.ч. ПДВ 155 614,92 грн.

Згідно з п. 2.5 договору підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику в порядку та строки, передбачені в п. 4.4.23 договору.

Пунктом 2.5.1 договору передбачено, що замовник зобов`язаний підписати подані підрядником належним чином оформлені та підписані документи: акт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати їх отримання .

Розрахунки за виконані роботи замовник здійснює поетапно проміжними платежами щомісяця пропорційно виконанню робіт підрядником за етапи робіт, на підставі документів про обсяги виконаних робіт та формою КБ-2в та їх вартість - довідка за формою КБ-3, яка формується виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником підряднику протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість за формою КБ-3, та за умови надання виконавчої документації на відповідний об`єм робіт, яка надається підрядником замовнику в порядку та на умовах, які передбачені п. 4.4.23 цього договору, з вирахуванням авансових платежів та вирахуванням 5% відкладеного платежу від вартості виконання робіт (без урахування всіх матеріалів та обладнання, включаючи ті, що надані підрядником та (або) замовником) .

Згідно з положеннями п. 2.7.1 договору остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 5% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань підрядника за договором), сплачується замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі робіт.

Положеннями п. 2.8 договору замовнику надане право затримати (притримати) остаточні розрахунки до усунення недоліків, що виявились під час приймання робіт.

Пунктом 16.11 договору передбачено, що даний договір вважається укладеним з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками компаній, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач виконав будівельні роботи загальною вартістю 1 189 505,22 грн, а відповідач такі роботи прийняв, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за січень 2019 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2018 року, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) від 31.01.2019, 31.10.2018, за вересень, серпень, липень, червень, травень, квітень, березень 2018 року, підписаними представниками обох сторін та засвідченими печатками обох підприємств.

Відповідач, у свою чергу, вищевказані роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 1 130 029,93 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 19.11.2018, 19.11.2018, 30.10.2018, 10.08.2018, 01.08.2018, 19.07.2018, 02.07.2018, 21.06.2018, 05.06.2018, 21.05.2018, 07.05.2018, 02.05.2018, 19.04.2018, 05.04.2018, 16.03.2018, 19.02.2019, а також долученими відповідачем платіжними дорученнями щодо тих самих оплат.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані будівельні роботи за договором будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018 становить 59 475,29 грн.

Вказана обставина також підтверджується підписаним представниками обох сторін та засвідченим їх печатками актом звірки взаємних розрахунків за період з 15.03.2018 по 30.06.2019.

У зв`язку з виникненням вищевказаної заборгованості позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, а також обґрунтованість заперечень відповідача, господарський суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Господарського кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 вищевказаної статті).

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, згідно із яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з наведеним статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у п. 1.1 укладеного ними договору сторони погодили, що комплекс будівельних, будівельно-монтажних, та інших робіт, які належить виконати позивачу, як підряднику за договором, визначний у додатку № 1 до вказаного договору.

Водночас ані позивач, ані відповідач не долучили до матеріалів позовної заяви додаток № 1 до договору будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018.

Поряд з цим, відповідач у поданому ним відзиві зазначає про те, що умовами договору будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018 передбачене зведення стін та облаштування перегородок з шостого по десятий поверх включно, а матеріали справи не містять актів приймання виконання будівельних робіт по десятому поверху. В свою чергу, з долучених до матеріалів позовної заяви актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що у них зазначено про виконання робіт на поверхах з другого по дев`ятий.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити обсяг робіт, обумовлений укладеним сторонами договором будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018, який належить виконати позивачу, як підряднику за договором.

При цьому, однак, судом встановлено, що відповідач прийняв роботи за актами форми КБ-2в за січень 2019 року та березень-жовтень 2018 року, підписав вказані акти та зауважень щодо виконаних робіт за названими актами не висловлював, а отже, був обізнаний про факт виконання робіт та необхідність їх оплатити.

Крім того, судом за результатами здійсненого ним розрахунку встановлено, що сума основного боргу 59 475,29 грн становить 5% від загальної вартості виконаних позивачем робіт 1 189 505,22 грн, що свідчить на підтвердження факту виконання позивачем робіт, обумовлених договором, у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача остаточний акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.02.2020, накладною та фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку від 14.02.2020 щодо направлення поштового відправлення № 0315069601198.

Проте, згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), вищевказане поштове відправлення № 0315069601198 не було вручене під час доставки 19.02.2020, щодо причин невручення підприємством поштового зв`язку зазначено - інші причини .

З вищевказаного остаточного акту від 30.06.2019 вбачається, що він складений у довільній формі, спрямований лише на засвідчення факту виконання робіт за договором у повному обсязі без зазначення загальної вартості усіх робіт, а також без зазначення їх детального переліку, як це вказано у актах форми КБ-2в. Також остаточний акт не передбачає внесення зауважень щодо виконаних робіт, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що прийняття виконаних за договором робіт, у тому числі, за якістю, відбувалось поетапно на підставі актів форми КБ-2в, відповідно підписані акти форми КБ-2в свідчать про те, що будівельні роботи виконані належним чином, а недоліки, якщо такі були виявлені - усунуті.

Отже, зважаючи на те, що перелічені вище акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в відповідачем підписані, а позивач вчиняв дії спрямовані на підписання остаточного акту, тобто направляв вказаний акт для підписання відповідачу за його адресою місцезнаходження, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що строк виконання грошового зобов`язання відповідача здійснити остаточний розрахунок за договором будівельного підряду № 15/03-1 від 15.03.2018 на момент розгляду та вирішення даного спору настав.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 59 475,29 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 568,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що умовами укладеного сторонами договору остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 5% відкладеного платежу сплачуються замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі робіт.

У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення .

Застосовуючи правову аналогію та зважаючи на те, що остаточний акт приймання-передачі робіт від 30.06.2019 не був вручений відповідачу за його юридичною адресою, про що 19.02.2020 підприємством поштового зв`язку було сформовано відповідне повідомлення, суд дійшов висновку про те, що відрахування строку, встановленого п. 2.7.1 договору, необхідно починати з дня, що слідує за днем повідомлення про відсутність можливості вручити поштове відправлення, тобто з 20.02.2020.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов`язання зі здійснення остаточного розрахунку настав 03.04.2020, відповідно порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання розпочалось з 04.04.2020.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що у випадку прострочення замовником зобов`язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов`язань за договором, замовник зобов`язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла період прострочення, від ціни простроченого платежу за кожен день такого прострочення, та відшкодувати документально підтверджені збитки.

З урахуванням встановленого судом строку виконання грошового зобов`язання зі здійснення остаточного розрахунку, а також зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування пені, як штрафної санкції, припиняється через шість місяців, і такий строк нарахування пені не був подовжений сторонами у договорі, правомірним буде нарахування пені протягом строку з 04.04.2020 по 04.10.2020.

Водночас визначений позивачем період нарахування пені з 01.03.2019 по 01.09.2019 знаходиться поза межами періоду, протягом якого за визначенням суду нарахування пені є правомірним (з 04.04.2020 по 04.10.2020), позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції за період, коли строк виконання зобов`язання не настав, що є неправомірним.

За таких обставин, зважаючи на те, що суд обмежений визначеним позивачем строком нарахування штрафних санкцій і не може нарахувати пеню протягом самостійно визначеного ним періоду, що повністю знаходиться поза межами періоду визначеного позивачем, заявлена позивачем вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 866,34 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 1 432,04 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування ним інфляційної складової боргу здійснюється протягом періоду з березня 2019 року по березень 2020 року, а нарахування 3% річних протягом строку з 01.03.2019 по 16.03.2020, тобто поза межами періоду, протягом якого за визначенням суду нарахування матеріальних втрат є правомірним (з 04.04.2020), позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції за період, коли строк виконання зобов`язання не настав, що є неправомірним.

За таких обставин, зважаючи на те, що суд обмежений визначеним позивачем строком нарахування матеріальних втрат і не може нарахувати їх протягом самостійно визначеного ним періоду, що повністю знаходиться поза межами періоду визначеного позивачем, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 59 475,29 грн. У задоволенні вимог про стягнення 10 568,63 грн пені, 1 432,04 грн інфляційної складової боргу та 1 866,34 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трест КМБ-3 (03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 5, ідентифікаційний код 40053319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК-Буд-Сервіс (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103, В Літ. А , ідентифікаційний код 35135175) основний борг у розмірі 59 475,29 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять грн 29 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 704,57 грн (одна тисяча сімсот чотири грн 57 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 08.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова