Рішення від 01.07.2020 по справі 910/3691/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2020Справа № 910/3691/20 За позовом Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення збитків у сумі 239 976, 07 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення збитків у сумі 239 976, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов перевезення в частині забезпечення збереження вантажу, внаслідок чого позивач просить стягнути Акціонерного товариства Українська залізниця збитки у розмірі 239 976, 07 грн.

Ухвалою від 17.03.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2020р.

15.04.2020р. судове засідання не відбулось.

Відповідач у відзиві проти задоволення позивачу заперечує, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження завданих збитків, а саме не надано доказів оплати втраченого вантажу.

Ухвалою від 24.04.2020р. судом було призначено підготовче засідання на 20.05.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на навчанні в Національній школі суддів України 20.05.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 25.05.2020р. призначено розгляд справи по суті на 17.06.2020р.

17.06.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2020р.

Представник позивача у судове засідання 01.07.2020р. не з`явився, проте, подав клопотання про розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча .

Представник відповідача у судове засідання 01.07.2020р. також не з`явився, проте, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 01.07.2020р.

В судовому засіданні 01.07.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 року між позивачем (покупець) та BASIS TRADE AG (продавець) було укладено контракт №BASIS-ILYICH 01-19, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти поставку та оплатити товар - вугілля антрацит, за описом, якістю, кількістю та за ціною, яка зазначена нижче, та у відповідності з умовами даного контракту.

На виконання договору №BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019р., вантажовідправником зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний було відправлено залізничним транспортом на підставі укладеного між позивачем та відповідачем, як перевізником, договору №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018р., на станцію Асланово Донецької залізниці насипом вантаж - Антрацит. Вугілля антрацит марки АМ(13-25) , про що складено залізничну накладну №40212615 від 23.09.2019р.

Із наявної в матеріалах справи залізничної накладної №40212615 від 23.09.2019р. вбачається, що вантаж був відправлений позивачу у вагонах: №56299282 (67850 кг), №58916750 (66200 кг), №62467972 (67000 кг), №63486856 (68350 кг), №53768347 (69400 кг), №63005656 (68000 кг).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Матеріалами справи (залізничною накладною №40212615 від 23.09.2019р.) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством Українська залізниця та здійснення його перевезення зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний до станції призначення - Асланово .

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

30.09.2019р. на станції призначення - Асланове Донецької залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею було перевірено кількість та масу вантажу, що зазначена у накладній №40212615 від 23.09.2019р., та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, а саме у вагонах №58916750, №62467972, №63486856, №53768347, №63005656, №56299282, про що складено комерційні акти №485002/1161 від 30.09.2019р., №485002/1162 від 30.09.2019р., №485002/1163 від 30.09.2019р., №485002/1164 від 30.09.2019р., №485002/1165 від 30.09.2019р., №485002/1166 від 30.09.2019р.

Так зі змісту комерційного акту №485002/1161 від 30.09.2019р. вбачається, що навантаження вагону №58916750 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч над 1-6 люками є виїмка розміром 10000 мм х2000-2600ммх 1000 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №58916750 вантаж масою нетто - 66200 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 54100 кг, а отже різниця становить 12100 кг.

Згідно комерційного акту №485002/1162 від 30.09.2019р. навантаження вагону №62467972 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч над 1-6 люками є виїмка розміром 10000 мм х2000-2600ммх 800 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №62467972 вантаж масою нетто - 67000 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 55700 кг, а отже різниця становить 11300 кг.

Відповідно до комерційного акту №485002/1163 від 30.09.2019р. вбачається, що навантаження вагону №63486856 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч над 2-7 люками є виїмка розміром 10000 мм х1600-2500ммх 800 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №63486856 вантаж масою нетто - 68350 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 59600 кг, а отже різниця становить 8750 кг.

У комерційному акті №485002/1164 від 30.09.2019р. вказано, що навантаження вагону №53768347 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч над 1-6 люками є виїмка розміром 10000 мм х1500-2500ммх 700 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №53768347 вантаж масою нетто - 69400 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 62900 кг, а отже різниця становить 6500 кг.

Згідно комерційного акту №485002/1165 від 30.09.2019р. навантаження вагону №63005656 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч над 2-7 люками є виїмка розміром 10000 мм х1600-2500ммх 800 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №63005656 вантаж масою нетто - 68000 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 49100 кг, а отже різниця становить 18900 кг.

Відповідно до комерційного акту №485002/1166 від 30.09.2019р. навантаження вагону №56299282 нижче рівня бортів на 400мм, розрівнене, вантаж марковано вапном. Вантаж марковано по всій площі вагона вапном. За рухом поїзду праворуч на1-5 люками є виїмка розміром 5000мм х на ширину вагону ч 500 мм, над 6-7 люками є виїмка розміром 3000 мм х1500 х 300 мм у глиб вагону. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. З наведеного комерційного акту вбачається, що відправником було завантажено у вагон №56299282 вантаж масою нетто - 67850 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто 59700 кг, а отже різниця становить 8150 кг.

Як вказувалось вище, одержувачем вантажу є Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча .

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Статтею 52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У відповідності до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Наразі, суд зазначає, що комерційні акти №485002/1161 від 30.09.2019р., №485002/1162 від 30.09.2019р., №485002/1163 від 30.09.2019р., №485002/1164 від 30.09.2019р., №485002/1165 від 30.09.2019р., №485002/1166 від 30.09.2019р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Доказів, що вказували б на виникнення нестачі не з вини перевізника відповідачем не надано.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - антрацит (вугілля антрацит).

На підтвердження завданих збитків позивачем було долучено до матеріалів справи інвойс №1409-1 від 14.09.2019р. на суму 1 628 964, 84 євро, платіжне доручення в іноземній валюті №4500089671 від 25.10.2019р. на суму 1 628 964,84 євро з відміткою банку про проведення платежу, реєстр сплачених рахунків.

Як зазначено в 2.7. роз`яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею , згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж , довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за висновками суду позивачем було надано належні та допустимі докази вартості втраченого вантажу. Заперечення відповідача вказаних обставин не спростовують.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, правомірно визначена в сумі 9020,47 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 26.02.2020р. складало 239 976,07 грн. (26,6035 грн. за 1 євро)

З приводу застосування вказаного курсу, суд зауважує, що у відповідності до ч.3 ст.623 збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову , якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 06.03.2020р., а позовна заява складена 03.03.2020р. Згідно даних Національного банку України станом на 03.03.2020р. курс євро складав 27,6075 грн., а станом на 06.03.2020р. - 27,6942 грн., тобто, значно більший, ніж застосовано позивачем при розрахунку ціни позову.

Тобто, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлення позивачем до стягнення збитків в сумі 239 976,07 грн.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 239 976,07 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

З приводу вимог позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4606,86 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір №845 від 30.03.2018р., укладений з Адвокатським об`єднанням Всеукраїнська адвокатська допомога , додаткові угоди №4, №26, №90 до вказаного договору; рішення №10 від 26.10.2018р. Адвокатського об`єднання Всеукраїнська адвокатська допомога про прийняття до складу учасників ОСОБА_1 , рішення №2 від 07.03.2018р. Адвокатського об`єднання Всеукраїнська адвокатська допомога про прийняття до складу учасників ОСОБА_2, якою від імені позивача було підписано позовну заяву, довіреність, копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю №3605 від 27.07.2016р, №4916 від 29.11.20177р., акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.03.2020р. на суму 4606,86 грн., розрахунок розміру винагороди згідно додаткової угоди №90 від 02.03.2020р. до договору №845 від 30.03.2018р., акт виконаних робіт №168 від 03.03.2020р. на суму 4606,86 грн.

За висновками суду, надані позивачем документи, є достатніми доказами понесення вказаним учасником судового процесу витрат на професійну правничу допомогу у в сумі 4606,86 грн. При цьому, оцінюючи докази, надані позивачем, судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України). Вказану правову позицію висловлено у постанові від 03.10.2019р. об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.Левченка, будинок 1, ЄДРПОУ 00191129) збитки в розмірі 239 976, 07 грн., судовий збір в сумі 3599,64 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4606,86 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст складено та підписано 08.07.2020р.

Суддя Спичак О.М.