Рішення

від 02.07.2020 по справі 920/73/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.20 Справа № 920/73/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/73/20

за позовом Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області

(вул. Центральна, 22, с. Біловоди, Сумського району, Сумської

області, 42310, код 04391575),

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства "Іскра"

(вул. Тесленка, 6а, с. Басівка, Сумький район, Сумська область,

42312, код ЄДРПОУ 14005946)

2. Сумської районної державної адміністрації (вул. Іллінська, 97,

м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 04057864)

про визнання договору оренди припиненим шляхом його розірвання

за участю представників сторін :

від позивача: не прибув;

від першого відповідача: Шик В.В., адвокат, свідоцтво № 5265 від 28.11.2018; ордер № 062170 від 04.03.2020 (в режимі відеоконференції),

від другого відповідача: Бойко А.С., довіреність № 01-16/374 від 11.02.2020,

Суть спору: позивач - Біловодська сільська рада Сумського району Сумської області подав до господарського суду Сумської області позовну заяву, відповідно до якої просить суд: визнати припиненим шляхом його розірвання договір оренди земельних ділянок (невитребуваних земльних часток (паїв) в кількості 58 штук загальною площею 387,33 га, у тому числі: рілля - 340,16 га, сіножаті - 31,12га, пасовища - 16,05га, укладений 21.06.2012 року між Публічним акціонреним товариством "Іскра" (надалі реорганізовано у Приватне акціонерне товариство "Іскра") та Сумською районною державною адміністрацією, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Сумському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2012 за №592470004006079. А також просить суд стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір.

Ухвалою суду від 12.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

03.03.2020 відповідачем 2 - Сумською районною державною адміністрацією Сумської області надано відзив від 02.03.2020 № 01-16/554 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач не є стороною спірного договору, в зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі зазначаючи про відсутність предмету спору.

18.03.2020 відповідачем 1 - ПрАТ Іскра надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.04.2020 позивачем надано відповіді на відзиви відповідачів, в яких представник позивача спростовує доводи відповідачі і просить суд позов задовольнити.

Ухвалами суду підготовче засідання було продовжено та неодноразово відкладалося за клопотанням сторін.

Ухвалою суду від 18.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

02.07.2020 представником позивача надано суду лист від 02.07.2020 (вх. 5522/20 від 02.07.2020) (електронна пошта) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник позивача зайнятий в іншому судовому процесі не може прибути в судове засідання.

02.07.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою залишено без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.07.2020 представникі відповідачів надали усні пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі та просили суд в задоволені позову відмовити.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації № 201-Д від 09.04.2012 Про надання земельних ділянок - невитребуваних земельних часток (паїв) в оренду ПАТ Іскра надано земельні ділянки - невитребувані земельні частки (паї) в кількості 58 штук загальною площею 387, 33 га, у тому числі рілля - 340, 16 га, сіножаті - 31, 12 га, пасовища - 16,05 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років до моменту звернення їх власників чи спадкоємців на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області. Додатком до цього розпорядження є список непереоформлених та невитребуваних земельних часток (паїв) по Біловодській сільській раді Сумського району Сумської області.

21.06.2012 між Публічним акціонерним товаристом "Іскра" (надалі реорганізовано у Приватне акціонерне товариство "Іскра") (відповідач -1, орендар ) та Сумською районною державною адміністрацією (відповідач -2, орендодавець) укладено Договір оренди земелі.

Відповідно до п.1. Договору (предмет договору) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї)), які розташовані на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

Згідно з п. 2 Договору (об`єкт оренди) в оренду передаються земельні ділянки - невитребувані земельні частки (паї) в кількості 58 штук загальною площею 387, 33 га, у тому числі рілля - 340, 16 га, сіножаті - 31, 12 га, пасовища - 16, 05 га.( список невитребуваних часток ( паїв) - додаток № 1 до договору оренди землі)

Даний Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Сумському районі , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2012 р. за № 592470004006079.

Відповідно до п. 8 Договору даний договір укладено на 10 років та діє до часу звернення громадян - власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців про витребування зазначених у договорі земельних часток ( паїв) у власність, договір зберігає чинність на решту земельних часток (паїв) з внесенням відповідних змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що враховуючи те що орендна плата вноситься орендарем на рахунок Біловодської сільської ради Сумського району, він вважає себе стороною спірного договору, а також зазначаючи, що частина земельних ділянок мають власників - фізичних осіб, тому не можуть буди предметом спірного договору оренди землі, Біловодська сільська рада Сумського району звернулася до суду з даним позов про визнання припиненням шляхом його розірвання Договору оренди землі від 21.06.2012.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку, що предметом даного спору є розірвання договору оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та умови, які є обов`язковими згідно з актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він є двостороннім договором, сторонами якого є орендодавець - Сумська районна державна адміністрація та орендар - Публічне акціонерне товариство Іскра .

Твердження позивача - Біловодської сільської ради Сумського району, про те, що вона є стороною спірного договору суд оцінює критично, оскільки змістом самого договору дане твердження не підтверджується.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства питання про розірвання договору оренди може бути заявлено лише стороною спірного договору.

В свою чергу позивач - Біловодська сільська рада Сумського району не є стороною договору оренди землі від 21.06.2012, а саме орендарем чи орендодавцем.

Доказів внесення змін до спірного договору суду, зокрема в частині зміни сторони договору, надано також не було.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим відмовляє в задоволення позовних вимог повністю.

Стосовно вимоги відповідача 2, викладеній у відзиві на позовну заяву від 02.03.2020 № 01-16/554, щодо закриття провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору позову, суд зазначає наступне:

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Таке визначення предмету позову надано у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 372/2230/17-ц, та від 22.05.2019 у справі № 640/ 7778/18.

Відповідно до вимог ст. 179, ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

В даному випадку спірний договір не припинений та нерозірваний на день розгляду справи, а тому суд відмовляє в закритті провадження у даній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст. 129-130 господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 256 (апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2020.

Суддя С.В. Заєць