Рішення

від 08.07.2020 по справі 160/2758/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року Справа № 160/2758/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Завод "Динамо-Сілейр" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування припису і постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Завод "Динамо-Сілейр" (далі - ДП «Завод «Динамо-Сілейр» , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії та скасувати припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН4436/1857/АВ/П від 24.12.2019 року;

- визнати протиправними дії та скасувати постанову від 12.02.2020 року №ДН4436/1857/АВ/ТД-ФС/34 про накладення штрафу на ДП "Завод "Динамо-Сілейр" у сумі 751140 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в період з 17.12.2019 по 23.12.2019 року відповідачем проведено інспекційне відвідування ДП «Завод «Динамо-Сілейр» , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН4436/1857/АВ, яким встановлено порушення вимог частини 1 статті 21, частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: фактичне допущення до роботи 6 осіб без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. В подальшому відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН4436/1857/АВ/П від 24.12.2019 року та постанову про накладення штрафу №ДН4436/1857/АВ/ТД-ФС/34 від 12.02.2020 року. Позивач не погоджується з виявленими порушеннями, оскільки з вказаними особами було укладено цивільно-правові договори підряду, зміст яких відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а не КЗпП України. Також, відповідачем складено припис датою наступного дня після складання акту, без розгляду зауважень позивача. Зазначає, що відповідачем при винесенні постанови не було дотримано необхідного балансу між несприятливим наслідками для позивача та цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надано відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що інспектори праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області під час проведення інспекційного відвідування позивача діяли виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України. В ході проведення перевірки у позивача інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області встановлено факт допуску до роботи шести громадян без укладення трудового договору, що є порушенням статті 24 КЗпП України та слугувало підставою для прийняття спірних припису та постанови.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 року.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року відкладено підготовче засідання до 12.05.2020 року.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.05.2020 року.

В підготовчому засіданні 26.05.2020 року оголошено перерву до 09.06.2020 року.

Представниками сторін надані до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 17.12.2019 року по 23.12.2019 року інспектором праці ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування ДП «Завод «Динамо-Сілейр» на підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року №1002-І та направлення від 13.12.2019 року№762-Н.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН4436/1857/АВ від 23.12.2019 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України, яке полягало у фактичному допуску до роботи 6 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

24.12.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН4436/1857/АВ/П про усунення виявлених порушень, в якому вказано про необхідність усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України та у строк до 08.01.2020 року письмово проінформувати відповідача про усунення порушення; надалі вимог чинного законодавства дотримуватись постійно.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №ДН4436/1857/АВ від 23.12.2019 року, 08.01.2020 року подав заперечення та просив скасувати акт №ДН4436/1857/АВ від 23.12.2019 року.

08.01.2020 року позивач надав скаргу до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на припис №ДН4436/1857/АВ/П від 24.12.2019 року, у якій просив скасувати припис.

11.01.2020 року відповідачем розглянуто заперечення позивача на акт №ДН4436/1857/АВ від 23.12.2019 року та повідомлено, що заперечення скарги не спростовують висновки, викладені в акті №ДН4436/1857/АВ від 23.12.2019 року, а висновки акту є всебічно вірними та обґрунтованими вимогами законодавства про працю.

05.02.2020 року відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду скарги позивача на припис №ДН4436/1857/АВ/П від 24.12.2019 року, яким скаргу ДП «Завод «Динамо-Сілейр» залишено без задоволення.

12.02.2020 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем винесено постанову №ДН4436/1857/АВ/ТД-ФС/34 про накладення штрафу на ДП «Завод «Динамо-Сілейр» , якою за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України, що полягало у фактичному допуску до роботи 6 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 751140 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими приписом про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у березні та у жовтні 2019 року ДП «Завод «Динамо-Сілейр» було укладено договори підряду з фізичними особами.

Договір №2 від 01.03.2019 року з ОСОБА_2 , за умовами якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за завданням замовника комплекс навантажувальних-розвантажувальних робіт, а замовник зобов`язується прийняти результат такої роботи і оплатити.

Відповідно до пункту 1.2. договору комплекс навантажувально-розвантажувальних робіт стосується навантаження або розвантаження автомобільного засобу та складається з наступних робіт: підготовка вантажу до перевезення шляхом піднесення до місця завантаження до прибуття транспортного засобу; завантаження вантажу в транспортний засіб; укладання і кріплення вантажу для забезпечення повного його збереження під час перевезення; піднесення порожніх піддонів до місця навантаження у межах фронту робіт; прибирання/очищення габаритів шляху після виконання робіт; розвантажування транспортного засобу з віднесенням вантажу до місця зберігання; укладання вантажу у місце визначене замовником; піднесення/віднесення порожніх піддонів до місця розвантаження у межах фронту робіт; прибирання/очищення габаритів після виконання робіт.

Обсяг робіт, час/строки визначаються замовником по кожному окремому комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт відповідно до завдання (заявки).

Відповідно до пункту 3.1. договору підрядник має виконати комплекс навантажувальних робіт у термін визначений замовником відповідно до завдання (заявки). Термін виконання робіт: початок виконання роботи - 01 березня 2019 року, закінчення виконання роботи - 30 червня 2019 року.

Згідно з пунктом 4.1.2. розділу 4 вказаного договору розрахунок вартості комплексу, що виконується підрядником за цим договором визначається на підставі фактично виконаного обсягу робіт. Вартість комплексу робіт оплачується замовником по кожному конкретному факту їх виконання.

Вартість комплексу робіт за мінімальним завданням (заявкою) замовника щодо навантаження складає 1500 грн./т, щодо розвантаження складає 2500 грн./т. Зазначеною вартістю передбачено та додаткового не оплачуються роботи, які не визначені у пункті 1.2 договору, але за характером робіт є тотожними переліченим (пункт 4.1.3 розділу 4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 здавання-приймання виконаних робіт сторони здійснюють за актами здачі-приймання робіт по кожному конкретному завданню (заявкою) замовника.

Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 договору обов`язками підрядника є: виконати роботу, зазначену у пункті 1.2. договору, суворо дотримуватись усіх вказівок замовника щодо виконання роботи. Обов`язки замовника: прийняти роботу підрядника відповідно до цього договору; сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених цим договором; на час дії цього договору забезпечити допуск підрядника до на територію замовника.

Відповідно до пункту 7.1 розділу 7 договору у разі порушення підрядником строків/часу виконання робіт більш ніж на три години замовник має право поставити вимогу про сплату штрафу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження виконання робіт сторонами складено акти здачі-приймання робіт від 31.03.2019 року, від 30.04.2019 року, від 31.05.2019 року та від 30.06.2019 року, які є однотипними.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав аналогічні договори підряду з наступними громадянами:

- ОСОБА_3 (договір №3 від 01.03.2019 року, термін виконання робіт - 30.06.2019 року, виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.03.2019 року, 30.04.2019 року, 31.05.2019 року, 30.06.2019 року);

- ОСОБА_4 (договір №8 від 01.03.2019 року, термін виконання робіт - 30.06.2019 року, договір №19 від 01.07.2019 року з терміном виконання робіт - 31.10.2019 року, виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.03.2019 року, 30.04.2019 року, 31.05.2019 року, 30.06.2019 року, 31.07.2019 року, 31.08.2019 року, 30.09.2019 року, 31.10.2019 року);

- ОСОБА_5 (договір №9 від 01.03.2019 року, термін виконання - 30.06.2019 року, договір №20 від 01.07.2019 року з терміном виконання робіти - 31.10.2019 року, виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.03.2019 року, 30.04.2019 року, 31.05.2019 року, 30.06.2019 року, 31.07.2019 року, 31.08.2019 року, 30.09.2019 року, 31.10.2019 року);

- ОСОБА_6 (договір №4 від 01.03.2019 року, термін виконання робіт - 31.10.2019 року, виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.03.2019 року, 30.04.2019 року, 31.05.2019 року, 30.06.2019 року, 31.07.2019 року, 31.08.2019 року, 30.09.2019 року, 31.10.2019 року);

- ОСОБА_7 (договір №24 від 01.10.2019 року, термін виконання робіт - 31.10.2019 року, виконання робіт підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.10.2019 року).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17,від 06.03.2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 року у справі №815/954/18, від 26.05.2020 року у справі №160/5319/19.

Згідно із статтями 1, 2 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм ЦК України діє принцип свободи договору.

За приписами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З встановлених обставин вбачається, що спірні цивільно-правові договори укладались на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, предметом договорів є не процес праці, а її конкретний результат, договори укладені на визначений строк, акти здачі-приймання виконаних робіт фіксують конкретні дати виконання робіт, які залежали виключно від волевиявлення сторін договору, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організує процес надання послуг, винагорода виплачувалась по факту виконаних робіт за актами приймання-здачі, а не за процес виконання трудових обов`язків.

Факт надання фізичними особами послуг позивачу саме на підставі цивільно-правових угод підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів, з якої вбачається, що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, ознак нікчемних правочинів за наслідком інспекційного відвідування не встановлено.

Чинне законодавство України не наділяє інспекторів праці повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18 та від 26.05.2020 року у справі №160/5319/19.

З огляду на викладене, висновок посадових осіб контролюючого органу про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання-позивачем та фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), що непідтверджений належними та допустимими доказами, не може бути підставою для висновку про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

За наведених обставин, оскаржувані припис про усунення виявлених порушень ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 24.12.2019 року №ДН4436/1857/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року №ДН4436/1857/АВ/ТД-ФС/34 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "Завод "Динамо-Сілейр" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 13369,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2020 року №1606 на суму 11267,10 грн. та №1607 на суму 2102 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 13369,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дочірнього підприємства "Завод "Динамо-Сілейр" (адреса: 49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 158, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37538264) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39788766) про визнання протиправними дій, скасування припису і постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН4436/1857/АВ/П від 24.12.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.02.2020 року №ДН4436/1857/АВ/ТД-ФС/34.

Присудити на користь Дочірнього підприємства "Завод "Динамо-Сілейр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 13369 (тринадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар