Рішення

від 02.07.2020 по справі 460/266/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2020 року м. Рівне №460/266/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - адвоката М.І. Міщенка; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненського апеляційного суду (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні змін до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки в частині визначення початку календарного періоду, на який припадають 30 робочих днів відпустки; зобов`язати відповідача внести зміни до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки, в яких календарний період роботи, на який припадають 30 робочих днів відпустки, вказати з 02.10.2018 по 01.10.2019 замість з 15.06.2019 по 14.06.2020 .

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом голови суду від 01.10.2018 №20 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області з посади судді у зв`язку з переведенням до Рівненського апеляційного суду. Наказом голови суду від 01.10.2018 №1 суддю ОСОБА_1 зараховано до штату Рівненського апеляційного суду в порядку переведення з Апеляційного суду Рівненської області на посаду судді - дата запису - 02.10.2018. Виконуючим обов`язки голови Рівненського апеляційного суду винесений наказ Про надання відпустки ОСОБА_1 від 01.07.2019 №35, яким наказано надати судді ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 тривалістю 15 робочих днів. Головою Рівненського апеляційного суду винесений наказ Про надання відпустки ОСОБА_1 від 05.09.2019 №52, яким наказано надати судді ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 тривалістю 15 робочих днів. ОСОБА_1 звернулася до Рівненського апеляційного суду із заявою від 26.12.2019, де вказала, що зазначений у наказах №35 та №52 період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 суперечить положенням Закону України Про відпустки та порушує її права; трудові відносини судді з новоутвореним Рівненським апеляційним судом виникли з 02.10.2018 - дата зарахування до штату, а тому саме з цієї дати розпочинається відлік робочого періоду для надання відпусток; просила внести зміни до розпорядчих частин наказів №35 та №52 із зазначенням у них періоду роботи з 02.10.2018 по 01.10.2019 замість з 15.06.2019 по 14.06.2020 . За результатами розгляду заяви судді Бондаренко Надії Володимирівни, Рівненський апеляційний суд надав відповідь де вказав про відсутність правових підстав для внесення змін до розпорядчих частин наказів №35 та №52. Позивач вказує, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки трудові відносини судді з новоутвореним Рівненським апеляційним судом виникли з 02.10.2018, а тому саме з цієї дати розпочинається відлік робочого періоду для надання відпусток.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що оскільки суддю ОСОБА_1 зараховано до штату ліквідованого Апеляційного суду Рівненської області 15 червня 2011 року, то періодом роботи, який дає право на щорічну відпустку, є з 15 червня по 14 червня. Працюючи в Апеляційному суді Рівненської області, суддя використала щорічну відпустку за відпрацьований період до червня 2019 року. При звільненні з Апеляційного суду Рівненської області і переведенні до Рівненського апеляційного суду позивачка не зверталася із заявою про повернення нею коштів за наперед використану відпустку - 21 робочий день. Таким чином, правові підстави для внесення змін до наказів про надання відпусток відсутні. Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.02.2020 постановлено провадити розгляд справи з викликом (повідомленням) осіб у відкритому судовому засіданні на 12.03.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 69)), у судовому засіданні оголошено перерву до 19.03.2020.

Судове засідання, призначене на 19.03.2020, не відбулося через перебування головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.03.2020 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2020.

Судове засідання, призначене на 09.04.2020, не відбулося через перебування головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.04.2020 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 101)), розгляд справи відкладений за клопотанням відповідача на 14.05.2020.

Ухвалою суду від 07.05.2020 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ залишене без задоволення.

Ухвалою суду від 14.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 114)), судове засідання відкладене на 02.07.2020 за клопотанням відповідача.

У судове засідання прибув представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 125)), клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишене без задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, оскільки підстави для відкладення розгляду справи у порядку статей 205, 223 КАС України відсутні, а наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 02.07.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 19.05.2011 №3397-VI ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді Апеляційного суду Рівненської області.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 №452/2017, відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, частини третьої статті 19, частини другої статті 26, пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів постановлено ліквідувати, зокрема, Апеляційний суд Рівненської області, та утворити, зокрема, Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Указом Президента України Про переведення суддів від 28.09.2018 №297/2018, відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя постановлено, зокрема, перевести суддю Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 на роботу на посаду судді Рівненського апеляційного суду.

Наказом голови суду від 01.10.2018 №20 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області з посади судді у зв`язку з переведенням до Рівненського апеляційного суду (запис у трудовій книжці №18) (а.с. 13).

Наказом голови суду від 01.10.2018 №1 суддю ОСОБА_1 зараховано до штату Рівненського апеляційного суду в порядку переведення з Апеляційного суду Рівненської області на посаду судді (запис у трудовій книжці №19) - дата запису - 02.10.2018.

Виконуючим обов`язки голови Рівненського апеляційного суду винесений наказ Про надання відпустки ОСОБА_1 від 01.07.2019 №35, яким наказано надати судді ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 тривалістю 15 робочих днів (а.с. 18).

Головою Рівненського апеляційного суду винесений наказ Про надання відпустки ОСОБА_1 від 05.09.2019 №52, яким наказано надати судді ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 тривалістю 15 робочих днів (а.с. 19).

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського апеляційного суду із заявою від 26.12.2019, де вказала, що зазначений у наказах №35 та №52 період роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020 суперечить положенням Закону України Про відпустки та порушує її права; трудові відносини судді з новоутвореним Рівненським апеляційним судом виникли з 02.10.2018 - дата зарахування до штату, а тому саме з цієї дати розпочинається відлік робочого періоду для надання відпусток; просила внести зміни до розпорядчих частин наказів №35 та №52 із зазначенням у них періоду роботи з 02.10.2018 по 01.10.2019 замість з 15.06.2019 по 14.06.2020 (а.с. 20).

За результатами розгляду заяви судді Бондаренко Надії Володимирівни, Рівненський апеляційний суд надав відповідь від 09.01.2020 №04.42/26/2020, де вказав, що відповідно до наказів №35 та №52 ОСОБА_1 було надано відпустку із вказанням періоду роботи з 15.06.2019 по 14.06.2020; згідно наказу голови Апеляційного суду Рівненської області №20 від 01.10.2018 Про відрахування суддів зі штату Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку з переведенням до Рівненського апеляційного суду; при цьому, у даному наказу вказано, що суддею ОСОБА_1 було наперед використано 21 робочих день щорічної відпустки за період роботи з 15.06.2018 по 01.10.2018; крім того, кошти за наперед використані дні відпустки не утримувалися на підставі пункту 2 частини 2 статті 22 Закону України Про відпустки ; оскільки при звільненні за переведенням з судді ОСОБА_1 не було утримано кошти за наперед використану відпустку в кількості 21 робочих день, тому період для надання відпустки залишається тим же - з 15.06.2019 по 14.06.2020; отже, правові підстави для внесення змін до розпорядчих частин наказів №35 та №52 відсутні (а.с. 21).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваних дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Суд констатує, що суть даного спору полягає у визначенні періоду роботи на посаді судді для надання відпусток позивачу саме у Рівненському апеляційному суді.

Указ Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 №452/2017, винесений відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, частини третьої статті 19, частини другої статті 26, пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1402-VIII).

Так, відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 19 Закону України №1402-VIII, суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів. Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. Максимальна кількість суддів Верховного Суду встановлюється цим Законом. Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.

Частиною другою статті 26 Закону України №1402-VIII встановлено, що апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Відповідно до пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1402-VIII, положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV Перехідні положення Конституції України.

Частиною п`ятою статті 19 Закону України №1402-VIII визначено, що утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Указом Президента Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 №452/2017 чітко визначено саме ліквідацію Апеляційного суду Рівненської області та утворення Рівненського апеляційного суду.

Тобто, Рівненський апеляційний суд, як юридична особа, є новоутвореним судом, скільки жоден акт не свідчить про реорганізацію (злиття, поділ) Апеляційного суду Рівненської області.

Указом Президента України Про переведення суддів від 28.09.2018 №297/2018, відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя постановлено, зокрема, перевести суддю Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 на роботу на посаду судді Рівненського апеляційного суду.

Відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, упродовж двох років переведення судді з одного суду до іншого здійснює Президент України на підставі відповідного подання Вищої ради правосуддя.

За правилами пункту 1 частини другої статті 53 Закону України №1402-VIII, суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення: у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду.

Частиною третьою статті 82 Закону України №1402-VIII встановлено, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Суд зазначає, що переведення ОСОБА_1 на посаду судді Рівненського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42257545) відбулося саме через ліквідацію Апеляційного суду Рівненської області (код ЄДРПОУ 02893096).

Тобто, трудові відносини між ОСОБА_1 та Апеляційним судом Рівненської області припинені 01.10.2018 - дата відрахування зі штату Апеляційного суду Рівненської області.

У свою чергу, 02.10.2018 відбулося зарахування ОСОБА_1 до штату Рівненського апеляційного суду (новоутвореної юридичної особи) в порядку переведення на посаду судді.

Саме з дати зарахування ОСОБА_1 до штату Рівненського апеляційного суду - 02.10.2018 розпочалася виплата їй суддівської винагороди у відповідності до частини другої статті 135 Закону України №1402-VIII. При чому, відповідно до наказу №20 від 01.10.2018 Про відрахування суддів зі штату Апеляційного суду Рівненської області з позивачем проведений повний розрахунок при відрахуванні за штату Апеляційного суду Рівненської області (а.с. 78).

За правилами статті 45 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до статті 136 Закону України Закону України №1402-VIII, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Відповідно до статті 75 Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971 (в редакції, чинній на момент винесення наказів №35 та №52) (далі іменується - КЗпП України), щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про відпустки №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі іменується - Закон України №504/96-ВР), щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Суд констатує, що зазначені вище положення КЗпП України та Закону України №504/96-ВР визначають право особи на відпустку за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 52 Закону України №1402-VIII, суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

У даному випадку поняття, визначене статтею 75 КЗпП України та статтею 6 Закону України №504/96-ВР - з дня укладення трудового договору слід розуміти, як з дня зарахування до штату .

Відтак, відлік періоду робочого року для надання відпустки ОСОБА_1 розпочинається саме з 02.10.2018 - день зарахування до штату Рівненського апеляційного суду.

У відповіді від 09.01.2020 №04.42/26/2020 Рівненський апеляційний суд вказав, що суддею ОСОБА_1 наперед використано 21 робочий день щорічної основної відпустки за період роботи з 15.06.2018 по 01.10.2018; кошти за наперед використані дні відпустки не утримувалися на підставі пункту 2 частини 2 статті 33 Закону України Закону України №504/96-ВР; а тому період для надання відпустки залишається тим же - з 15.06.2019 по 14.06.2020.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що факт використання позивачем відпустки наперед за період роботи з 15.06.2018 по 01.10.2018 жодним чином не впливає на обставину щодо встановлення (визначення) дати початку перебігу періоду для надання відпустки саме у Рівненському апеляційному суді.

Окрім того, наказом від 01.10.2018 №20 Про відрахування суддів зі штату Апеляційного суду Рівненської області постановлено: не утримувати кошти за наперед використаний 21 робочий день відпустки за період роботи з 15.06.2018 по 01.10.2018 .

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій щодо відмови у внесенні змін до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки в частині визначення початку календарного періоду роботи, та шляхом зобов`язання відповідача внести зміни до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки, в яких календарний період роботи вказати з 02.10.2018 по 01.10.2019 замість з 15.06.2019 по 14.06.2020 .

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд констатує, що встановлених у справі обставин достатньо для висновку про порушення прав позивача та вирішення спору по суті, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., сплачена відповідно до квитанції від 15.01.2020 №44, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. 00 коп.

На підтвердження факту понесення судових витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду наступні докази:

(1) Договір про надання правничої допомоги від 10.03.2020 №10/03/20, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Правовий Альянс (а.с. 62);

(2) Квитанція від 11.03.2020 №20 про сплату суми гонорару у розмірі 3000,00 грн.; призначення платежу: за надання правової допомоги, справа №460/266/20 (а.с. 64);

(3) Розрахунок вартості послуг за надання правової допомоги згідно Договору №10/03/20 від 10.03.2020 (а.с. 65);

(4) Довіреність №53 від 05.02.2020, видана Адвокатським об`єднанням Правовий Альянс щодо повноважень ОСОБА_2 на видачу ордерів для посвідчення повноважень адвокатів (а.с. 66);

(5) Ордер серії ВК №1004697 на представництво інтересів позивача адвокатом Міщенко Миколою Івановичем у Рівненському окружному адміністративному суді (а.с. 67).

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 79), де вказав, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та не відповідає критеріям пропорційності і обґрунтованості щодо витраченого адвокатом часу на підготовку до справи та оформлення документів.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що в межах даної справи відсутня ціна позову, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер. Проте, з урахуванням категорії даної справи та наданих стороною позивача належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу адвоката, суд дійшов висновку про необхідність стягнення такої суми з відповідача, оскільки заявлені сума є обґрунтованою та розумною.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського апеляційного суду (33028, місто Рівне, вулиця Драгоманова, 9; код ЄДРПОУ 42257545) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо відмови у внесенні змін до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки в частині визначення початку календарного періоду роботи.

Зобов`язати Рівненський апеляційний суд внести зміни до розпорядчих частин наказів №35 від 01.07.2019 та №52 від 05.09.2019 про надання судді ОСОБА_1 щорічної основної оплачуваної відпустки, в яких календарний період роботи вказати з 02.10.2018 по 01.10.2019 замість з 15.06.2019 по 14.06.2020 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42257545), та суму судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 липня 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська