Рішення

від 07.07.2020 по справі 460/3086/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2020 року м. Рівне №460/3086/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Л.А. Жуковської за участю секретаря судового засідання В.М. Лесько та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна", в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарську санкцію в сумі 99148,91 грн. та пені в сумі 386,62 грн., всього - 99535,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" подано звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказують про те, що згідно поданого звіту середньооблікова кількість штатних працівників становить 184 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 99148,91грн. Також зазначають, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 7, працевлаштовано - 6, а не працевлаштовано - 1 особа. Покликаються на те, що сума адміністративного - господарських санкцій в графі 06 ТзОВ "Фапомед України" не проставлено, хоча повинні зробити це самостійно. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" у п.3.7 зазначено: "У рядку 06 відображається сума коштів адміністративного - господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу". Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2020 на 12:00 год.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна", у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ТОВ "Фапомед Україна" активно співпрацює з Гощанським районним центром зайнятості з питань пошуку персоналу в тому числі на створенні вакантні робочі місця для осіб з інвалідністю. Вказує про те, що протягом 2019 року підприємство щомісячно подавало до Гощанського районного центру зайнятості звіти за формою З-ПН про наявність вакансій, в яких також вказувалося про наявність вакансій для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю (швачки, укладальника-пакувальника, контролера якості, механіка, прибиральника виробничих приміщень, інспектора кадрів) із зазначенням у звіті розміру заробітної плати, режиму роботи (5-денний робочий день), характеру роботи (постійна), а також серед пакету соціальних послуг - доставка до робочого місця. Зазначає, що протягом 2019 року Гощанським районним центром зайнятості не було направлено на працевлаштування жодної особи з інвалідністю. Також зазначає, що вказане свідчить про виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в повній мірі. Випадків безпідставної відмови у відповідача не було. Враховуючи викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.06.2020 закрити підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 25.06.2020 на 09:30 год.

Розгляд справи, призначений на 25.06.2020, не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 30.06.2020 розгляд справи відкладено до 07.07.2020 до 09:00 год.

У судове засідання, призначене на 07.07.2020, учасники справи не прибули, про місце, дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

06.07.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача причини не прибуття в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Випадів визначених ст. 205 КАС України судом не встановлено, відтак суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи.

Згідно з ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву та з1ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ТзОВ "Фапомед Україна" відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII , встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

03.02.2020 ТзОВ "Фапомед Україна" подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ. Відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 184 особи; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 6 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII 7 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 18243,40 тис. грн.; середня заробітна плата штатного працівника 99148,92грн. (а.с.44-45).

Судом також встановлено, що Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до керівника ТзОВ "Фапомед Україна" з листом-зауваженням щодо поданого звіту (№10-ПІ) "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 20198 рік відповідача попереджено про помилки у звіті (№10-ПІ) та запропоновано внести відповідні зміни до даного звіту та подати його до 01.03.2020 (а.с.46).

ТзОВ "Фапомед Україна" листом від 14.02.2020 №10 повідомило позивача, що надає уточнюючи звіт форми 10-ПІ за 2019 рік лише в частині зазначення назви та адреси організації - респондента, будь - яких уточнень в частині зазначення суми адміністративного - господарських санкцій подавати не буде (а.с.48-49).

14.02.2020 ТзОВ "Фапомед Україна" подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ. Відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 184 особи; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 6 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII 7 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 18243,40 тис. грн.; середня заробітна плата штатного працівника 99148,91грн. (а.с.47).

Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що відповідачем порушено нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплати адміністративного господарських санкцій, згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України № 558 від 12.04.2019) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює організацію спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами

Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст. 19 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до п. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №310 від 10.04.2019 (далі Порядок №70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII).

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону №875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Разом з тим, ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язанні своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання", зареєстрованим Міністерством юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 (далі - Порядок №316) затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п.3 Порядку №316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Пунктом 5 Порядку №316 передбачено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівникоом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

На виконання вимог Закону№5067-VI та Порядку №316, відповідач подавав до Гощанського районного центру зайнятості звітність "Інформацію про попит на робочу силу" форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць від січня 2019 року, лютого 2019 року, березня 2019 року, квітня 2019 року, травня 2019 року, червня 2019 року, липня 2019 року, серпня 2019 року, вересня 2019 року, жовтня 2019 року, листопада 2019 року, грудня 2019 року в яких зазначалося про створення вакантних робочих місць швачки, укладальника-пакувальника, контролера якості, механіка, прибиральника виробничих приміщень, інспектора кадрів, на яке могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю (а.с.53-100).

Додатковими доказами належного виконання відповідачем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 у справі №817/650/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

ТзОВ "Фапомед Україна протягом 2019 року вживалися заходи щодо пошуку працівників на вакантні посади шляхом розміщення оголошень в друкованих засобах масової інформації, а саме: газета "Рідний край", "Вісті Кореччини", рекламно інформаційна - газета "Давай", на рекламно - інформаційних площах смт.Гоща (а.с.104-119).

У ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2019 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу судом не встановлено, позивачем про такі обставини також не зазначалося.

Суд звертає увагу, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Поряд з цим, суд зазначає, що покликання позивача на не заповнення відповідачем у поданому звіті форми №10-ПІ рядка 06 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики від 11 лютого 2007 року №42, яким затверджено Інструкцію щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" вказана графа має заповнюватись у тому разі, якщо через невиконання нормативу роботодавець повинен сплатити відповідну суму адміністративно-господарських санкцій.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України повинні враховуватися судом при прийнятті рішення.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що ТзОВ "Фапомед Україна" протягом 2019 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування осіб з інвалідністю, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю необхідних професій для їх працевлаштування та відсутність осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Щодо відшкодування судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1,2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником відповідача надано: ордери про надання правової допомоги серії ВК №1006714 від 10.06.2020, серії ВК №1007140 від 24.06.2020 (а.с.127, 152), договір про надання правової допомоги № 01-ФД/2017 від 01.02.2017 (а.с.120-124), рахунок на оплату гонорару за юридичну допомогу по справі №460/3086/20 (а.с.125), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.126, 151), платіжне доручення №15155 від 23.06.2020 (а.с.147), акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 24.06.2020 № 01С/20-ФД (а.с.148) та проміжний звіт описом правової допомоги та обсягом витраченого часу (а.с.149).

Відповідно до акта приймання - передачі наданої правової допомоги від 24.06.2020 №01С/20-ФД загальна вартість наданих адвокатським бюро "Миколи Бляшина" послуг по становить 8000,00 грн.

Зі змісту проміжного звіту з описом наданої правової допомоги адвокатським бюро "Миколи Бляшина" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" по справі №460/3086/20 вбачається, що адвокатським бюро витрачено на надання правової допомоги всього 10 год.

Отже, матеріалах справи наявні належним чином складені, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

24.06.2020 позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. В обґрунтування подано клопотання зазначає, що відповідачем не затрачено значної кількості свого часу на участь у судових засіданнях, оскільки судовий розгляд у відкритому судовому засіданні проводився лише одного разу. Крім того, зазначає, що судова практика застосування законодавства по даній справі давно не зазнавала змін і тому представнику відповідача додатково щось вивчати не було необхідності. Враховуючи викладене, вважає, що вартість витрат надання правової допомоги є неспівмірною та не обґрунтованою.

Проте, аргументи позивача викладені у вказаному клопотанні суд вважає безпідставними та не обґрунтованими, оскільки будь-який рівень складності справи аж ніяк не позбавляє відповідача необхідності отримання ним правової допомоги, а адвоката - від вчинення відповідних дій, якими, зокрема, є ознайомлення з позовними вимогами та доказами, що їх обґрунтовують, без цього неможливо не тільки надати таку правову допомогу відповідачу як консультація, але і обрати стратегію захисту його прав та інтересів, пошук контраргументів на всі доводи позовної заяви, збір доказів, які б підтверджували заперечення таких позовних вимог, підготовка з дотриманням всіх вимог КАС України відзиву та забезпечення подання його до суду, підготовка до розгляду справи в суді, надання правових консультацій відповідачу щодо порядку розгляду його справи судом, щодо порядку можливого оскарження рішення, яке буде прийнято судом першої інстанції у цій справі.

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням наданих відповідачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 01.02.2017 №01-ФД/2017.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10 а, кв.1, м. Рівне, 33000, ЄДРПОУ 13979356) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (вул.Островського, 46, смт.Гоща, 35400, ЄДРПОУ 35011201) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - відмовити повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судові витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 липня 2020 року.

Суддя Л.А. Жуковська