Рішення

від 08.07.2020 по справі 560/3277/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3277/20

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участі:секретаря судового засідання Наголюк О.Л., представника позивача Пантело В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Ярмолинецької районної ради Хмельницької області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Ярмолинецька районна рада Хмельницької області звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мігдальського П. П. від 16 червня 2020 року ВП № 62297052 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року видано виконавчий лист по адміністративній справі № 560/438/20 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Ярмолинецької районної ради Хмельницької області з 23 грудня 2019 року.

09 червня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мігдальським П. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62297052 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 червня 2020 року позивач вказує, що отримав 10 червня 2020 року, в подальшому відповідачем винесено постанову від 16 червня 2020 року ВП № 62297052 про накладення штрафу на позивача.

Вказану постанову про накладення штрафу від 16 червня 2020 року ВП № 62297052 позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 30 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 08 липня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не заявився, але у відзиві просив розгляд справи провести без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що рішення не виконано по теперішній час, а рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Суд встановив, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №560/438/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної ради Хмельницької області. Визнано протиправним та скасовано рішення Ярмолинецької районної ради № 33 від 23.12.2019 року про внесення змін до рішення Ярмолинецької районної ради від 24.11.2015 року № 2 "Про лічильну комісію".

Визнано протиправним та скасовано рішення Ярмолинецької районної ради Хмельницької області № 34 від 23.12.2019 року "Про дострокове припинення повноважень голови Ярмолинецької районної ради Копицяка ОСОБА_2 ". Зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді голови Ярмолинецької районної ради з 23.12.2019 року. Стягнуто з Ярмолинецької районної ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу з 23.12.2019 року по 18.05.2020 включно. В частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, вирішено допустити негайне виконання.

На виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №562/438/20 від 09 червня 2020 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09 червня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 62297052 з виконання виконавчого листа №562/438/20 від 09 червня 2020 року та зобов`язано боржника - Ярмолинецьку районну раду - виконати рішення суду негайно.

На виконання постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 09 червня 2020 року головою Ярмолинецької районної ради було видано розпорядження від 11 червня 2020 року № 32-о "Про скликання 53 сесії районної ради VII скликання" та забезпечено включення питання поновлення стягувача на посаді голови Ярмолинецької районної ради Хмельницької області до переліку питань та порядку денного пленарного засідання для розгляду на 53 сесії районної ради.

У зв`язку із тим, що 16 червня 2020 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та надійшла заява від стягувача ОСОБА_1 згідно з якою встановлено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року за №560/438/20 станом на 16 червня 2020 року не виконано, державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу від 16 червня 2020 року ВП № 62297052, за невиконання рішення суду на боржника - Ярмолинецьку районну раду, накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з частинами 1, 2 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі унормований статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання боржником в обумовлений строк рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Суд зазначає, що в розумінні статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", поважними причинами невиконання божником рішення, за яким його зобов`язано вчинити певні дії, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій, до виконання яких він зобов`язаний відповідним рішенням та підтверджені належним чином.

Суд встановив, що Ярмолинецька районна рада, як боржник у виконавчому провадженні, зобов`язана негайно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, проте після отримання 10 червня 2020 року постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, рішення суду у порядку, встановленому статтями 63, 65 Закону України "Про виконавче провадження", не виконано.

Натомість, Ярмолинецька районна рада видала розпорядження від 11 червня 2020 року № 32-о "Про скликання 53 сесії районної ради VII скликання" та включила питання поновлення стягувача на посаді голови Ярмолинецької районної ради Хмельницької області до переліку питань та порядку денного пленарного засідання для розгляду на 53 сесії районної ради.

Оцінюючи вищевказані доводи позивача, суд виходить з того, що згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

- на посаду сільського, селищного, міського голови, старости в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

- на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою;

- на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді голови Ярмолинецької районної ради, з цієї посади він був звільнений на підставі рішення Ярмолинецької районної ради № 34 від 23 грудня 2019 року, яке визнано протиправним та скасовано рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року по адміністративній справі № 560/438/20.

Представник позивача, зазначає про необхідність розгляду питання щодо виконання судового рішення на пленарному засіданні районної ради.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо призначення і звільнення їх керівників.

Так, у наведеному зазначено про вирішення питання щодо призначення та звільнення керівників районних та обласних рад, однак у даному виконавчому провадженні мова йде про поновлення порушеного права працівника, якого вже було раніше призначено на посаду та звільнення якого визнано судом протиправним.

До того ж, стаття 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містить жодного посилання на процедуру поновлення незаконного звільненого працівника на роботі. На позивача покладено обов`язок судовим рішенням саме поновити на роботі, а не призначити на роботу, що за своєю суттю є різними діями, і на переконання суду, не підлягає розгляду на пленарному засіданні ради.

Виходячи з тверджень представника позивача, відновити порушене право ОСОБА_1 не можливо буде без прийняття Ярмолинецькою районною радою відповідного рішення.

Такі висновки суд оцінює критично, з огляду на те, що саме рішенням Ярмолинецької районної ради були порушені права ОСОБА_1 , за відновленням яких, останній звернувся до суду.

Судовим рішення, яке підлягає негайному виконанню ОСОБА_1 поновлено на роботі і додаткових процедурних рішень позивачу не потрібно вчиняти, оскільки таке рішення прийняв суд, а останній зобов`язаний його лише виконати. В іншому випадку, ситуація, коли судовому рішенню необхідно буде додаткове схвалення колегіального органу, призведе до неможливості його виконання, що буде однозначним порушенням права особи на Справедливий Суд.

При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до п. 70 у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, ЕСПЛ оперує "принципом належного урядування", як багатоаспектним принципом, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

ОСОБА_3 України ЄСПЛ прийняв пілотні рішення у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України" та "Бурмич та інші проти України" в яких зазначено про проблему тривалого невиконання рішень національних судів.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Так, у рішенні по справі "Іванов проти України" Європейським судом констатовано порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції (ефективний доступ до суду), зазначивши, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Крім того, Європейським Судом констатовано порушення ст. 1 Протоколу №1 (право на майно) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

За сталою практикою Європейського Суду, зокрема і в наведеному рішенні, на державу покладено обов`язок та відповідальність за виконання остаточних рішень, держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених щодо державних підприємств та органів державної влади, брак бюджетних коштів, бездіяльність з боку державних виконавців та недоліки в національному законодавстві - відповідальність держави наявність в Україні недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів.

Отже, суд зазначає про те, що виконання судового рішення у справі № 560/438/20 є складовою права особи на справедливий суд, а тому таке рішення повинно бути виконано у порядок та строк, наведений Законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження", а своєчасне невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу.

Відтак, суд визнає необґрунтованим посилання позивача на необхідність розгляду питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на сесії районної ради, як на поважні причини невиконання рішення суду. Таке рішення підлягає виконанню у спосіб, визначений статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження", а саме шляхом видання відповідно до законодавства про працю розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки.

Так само наведені позивачем обставини, не могли бути підставами для відкладення виконавчих дій, оскільки ними відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути лише ті обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.

Суд зауважує, що доказів звернення позивача до органів ДВС чи до суду із заявами про відкладення виконавчих дій чи про їх зупинення, суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець, наклавши на Ярмолинецьку районну раду, як боржника у виконавчому провадженні, штраф за невиконання без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі в сумі 5100 грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з огляду на викладене, постанова про накладення штрафу від 16 червня 2020 року ВП № 62297052 є правомірною, а тому у задоволенні позову Ярмолинецької районної ради слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Ярмолинецької районної ради Хмельницької області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 08 липня 2020 року 11:00

Позивач:Ярмолинецька районна рада Хмельницької області (площа 600-річчя Ярмолинець, 1, Ярмолинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, 32100 , код ЄДРПОУ - 04060683) Відповідач:Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Тернопільська, 13/2, Хмельницький, Хмельницька область, 29018 , код ЄДРПОУ - 43316784)

Головуючий суддя П.І. Салюк