Рішення

від 07.07.2020 по справі 580/1722/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/1722/20

11 годин 26 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1722/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв ухвалу.

18.05.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.05.2019 №Ф-63363-17-У;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн.

Ухвалою від 20.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 16.06.2020. Ухвалою від 16.06.2020 відкладено розгляд справи до 23.06.2020. Ухвалою від 23.06.2020 на клопотання відповідача замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Черкаській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області, відкладено розгляд справи до 07.07.2020.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 24.11.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у період з листопада 2017 року до дати звернення до суду перебував у трудових відносинах з ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет і на умовах сумісництвом у ТОВ Білдінг Еволюшн , що підтверджується довідками ТОВ Білдінг Еволюшн від 04.03.2020 № 01/04/03/2020 та ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет від 29.04.2020 № 01/29/04/2020. За ОСОБА_1 роботодавцем сплачувались страхові внески. Згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464) метою збору ЄСВ є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначена мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску. Позивач вважає, що перебування у трудових відносинах та отримання застрахованою особою заробітної плати, на яку нараховується та з якої сплачується ЄСВ, виключає обов`язок сплати, як особою, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо підприємницьку діяльність особа фактично не здійснює та доходів не отримує. Позивач у судове засідання не прибув, 24.06.2020 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, 27.05.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно інформаційних даних Головного управління ДПС у Черкаській області Бурба Д.О. з 25.11.2014 до 18.12.2019 перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець згідно відомостей з ЄДР, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з іншими особами. Заборгованість зі сплати ЄСВ зазначена вимогою від 10.05.2019 № Ф-63363-17 у сумі 21030 грн, що виникла за період 2017 - 2019 роки: 2112 грн за кожен квартал 2017 у сумі 8448 грн (2112 х 4), 2457,18 грн; за кожен квартал 2018 у сумі 9828,72 грн (2457,18 х 4) та 2754,18 грн; за перший квартал 2019 року у сумі (2754,18 х 1). Станом на 31.10.2019 за позивачем обліковано борг у сумі 27389,26 грн. Згідно зазначених відомостей та на підставі пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 10.05.2019 №Ф-63363-17-У у сумі 21030 грн. Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

У даній справі спірним є питання обліку та правомірності вимоги щодо сплати позивачем ЄСВ за двома підставами: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та найманим працівником.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом №2464. Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати ЄСВ страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція № 449.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 24.11.2014, взято на облік в органах ДПС 25.11.2014. Згідно відомостей з ЄДР припинено 18.12.2019 підприємницьку діяльність ОСОБА_1 (а.с.42).

Згідно інтегрованої картки платника ГУ ДПС у Черкаській області у 2018 році здійснювало нарахування ЄСВ ОСОБА_1 : 09.02.2018 у сумі 8448 грн як ФОП за 2017 рік.; 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн як ФОП за 1 квартал 2018 року; 19.07.2018 - у сумі 2457,18 грн як ФОП за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн як ФОП за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн як ФОП за 4 квартал 2018 року; 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн як ФОП за 1 квартал 2019 року (а.с.40-41).

10.05.2019 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63363-17 за якою за ОСОБА_1 обліковано борг зі сплати ЄСВ у сумі 21030 грн станом на 30.04.2019 відповідно до статті 25 Закону № 2464. Зазначену вимогу направлено на адресу позивача, проте 20.09.2019 повернуто із відміткою Укрпошти - за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.5 - зворотній бік)

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку ЄСВ, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 ЄСВ - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 установлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; або особи, які отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) визначено, що працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 (у редакції, чинній з 01.01.2017) ЄСВ нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 ЄСВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

Під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464 обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення ЄСВ органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту. Сплата ЄСВ є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору ЄСВ законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Згідно постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (ЄДРСР 86203700), від 02.04.2020 у справі №620/2449/19 (ЄДРСР 88575374) особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови , що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати ЄСВ роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє надмірність його сплати (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску у солідарній системі пенсійного страхування.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці з ЄСВ стосовно позивача (код платежу 71040000) станом на 31.10.2019 за позивачем обліковується заборгованість у сумі 27389,26 грн.

Судом з довідки ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет (код ЄДРПОУ 40551437) від 29.04.2020 № 01/29/04/2020 (а.с.19-21) встановлено, що з липня 2016 року позивач працює у ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет та з січня 2017 року до грудня 2019 року роботодавцем позивача нараховується та сплачується ЄСВ, зокрема за 2017 рік сплачено ЄСВ у сумі 8975,84 грн, за 2018 рік сплачено ЄСВ у сумі 9861,83 грн, за 2019 рік сплачено ЄСВ у сумі 11099,50 грн.

Відповідно до довідки ТОВ Білдінг Еволюшн (код ЄДРПОУ 38275170) від 04.03.2020 № 01/04/03/2020 ОСОБА_1 працює у ТОВ Білдінг Еволюшн за сумісництвом (а.с.17-18). З листопада 2017 року до грудня 2019 року роботодавцем нараховувався і сплачувався ЄСВ з нарахованої заробітної плати: 748 грн за 2017 рік; 5078,92 грн за 2018 рік; 5728,93 грн за 2019 рік.

Судом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу), що 06.07.2020 направлено позивачем засобами електронного зв`язку встановлено, що позивач у 2017 році перебував у трудових відносинах з ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет (код ЄДРПОУ 40551437) та з листопада 2017 - у трудових відносинах з ТОВ Білдінг Еволюшн (код ЄДРПОУ 38275170), отримував заробітну плату та за нього сплачувався ЄСВ (а.с.111). У 2018 році позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет (код ЄДРПОУ 40551437) та з ТОВ Білдінг Еволюшн (код ЄДРПОУ 38275170), отримував заробітну плату та за нього сплачувався ЄСВ (а.с.111).

У 2019 році позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет (код ЄДРПОУ 40551437) та з ТОВ Білдінг Еволюшн (код ЄДРПОУ 38275170), отримував заробітну плату та за нього сплачувався ЄСВ (а.с.112).

Згідно податкових розрахунків форми № 1 ДФ поданих відповідачем (70-108) ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет (код ЄДРПОУ 40551437) та ТОВ Білдінг Еволюшн (код ЄДРПОУ 38275170) відображали суми доходу виплачені позивачу - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.113) міститься запис № 7 від 01.07.2016 про прийняття позивача на роботу на посаду директора ТОВ Перший будівельно-пакувальний маркет .

Суд зазначає, що Закон №2464 не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати ЄСВ у разі, коли такою особою фактично не отримано дохід під час підприємницької діяльності. Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов`язує таку особу до активного її ведення. Законом не визначено обов`язок фізичної особи - підприємця сплачувати ЄСВ за себе самостійно у разі, коли така особа не здійснює підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і ЄСВ за неї сплачує роботодавець.

Доказів здійснення позивачем як фізичною особою - підприємцем прибуткової діяльності та наявного доходу у спірні періоди відповідачем не надано.

Наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем ЄСВ за застраховану особу (позивача).

Визначальним у контексті саме цього спору є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску роботодавцем за основним місцем роботи. Суд дійшов висновку про відсутність у позивача подвійного обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період 2017 - 2019 років.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №620/2449/19 зазначено: тлумачення норм Закону № 2464, на якому наполягає ГУ ДПС щодо необхідності сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.01.2012 у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу належного урядування , що передбачає в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

ЄСПЛ зазначає, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43). Існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності у зв`язку з чим у даній справі застосуванню належать висновки ЄСПЛ викладені у справі Серков проти України (цитовані у пункті 65 цієї постанови), позаяк принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі ЄСВ.

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що оскаржувану вимогу прийнято за період не здійснення позивачем підприємницької діяльності та не отримання доходу щодо обов`язку сплати ЄСВ, за якого роботодавцями сплачувались страхові внески, прийнято не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, у зв`язку з чим позов належить задовольнити повністю, визнавши протиправною та скасувавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Черкаській області від 10.05.2019 № Ф-63363-17 про сплату недоїмки у сумі 21030,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні докази, що підтверджують понесені позивачем, адміністративний позов якого задоволено повністю, витрати на сплату судового збору - квитанція від 13.05.2020 (а.с.6), суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат із сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.05.2019 № Ф-63363-17-У про сплату недоїмки у сумі 21030,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 грн (вісімсот сорок) 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 07.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова