Рішення

від 07.07.2020 по справі 580/1824/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/1824/20

10 годин 06 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1824/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач та представник позивача - не прибули]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

25.05.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року у комунальному підприємстві Руськополянської сільської ради Благоустрій ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року у комунальному підприємстві Руськополянської сільської ради Благоустрій ;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 15.06.2020. Ухвалою від 15.06.2020 оголошено перерву до 22.06.2020. Ухвалою від 22.06.2020 оголошено перерву до 24.06.2020. Ухвалою від 24.06.2020 оголошено перерву до 07.07.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з грудня 2018 року до січня 2020 року ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з комунальним підприємством Руськополянської сільської ради Благоустрій , проте період з грудня 2018 року до січня 2020 року не було зараховано до страхового стажу позивача. 16.03.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про зарахування стажу ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року до січня 2020 року, проте відповідач листом повідомив, що комунальне підприємство Руськополянської сільської ради Благоустрій із грудня 2018 року має заборгованість із сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), у зв`язку з чим періоди, за які не сплачено ЄСВ не включаються у страховий стаж для обчислення соціальних виплат. У позові зазначено, що наявність заборгованості зі сплати страхових внесків з боку працедавця позивача не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством - страхувальником не сплачено страхові внески, позаяк відповідальність за їх несплату несе страхувальник, в якому працювала застрахована особа. Усі місяці роботи, за які підприємство - страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу застрахованої особи - працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство - страхувальник страхові внески. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником комунальним підприємством Руськополянської сільської ради Благоустрій - обов`язку щодо сплати страхових внесків, а наявність заборгованості зазначеного підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою та іншими документами (реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 21.02.2020). 06.07.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, 15.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що у разі якщо підприємство має борг із сплати нарахованого ЄСВ, період, за який така заборгованість не погашена, не зараховується до страхового стажу працівника, а нарахована заробітна плата не включається у розрахунок пенсії. Відповідальність за сплату страхових внесків покладено на роботодавців, а з 01.10.2013 адміністрування ЄСВ здійснюють органи доходів і зборів відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 04.07.2013 № 406-VI. Відповідачем у даній справі не порушено права позивача у частині неврахування страхового стажу позивачу, позаяк обов`язок із сплати ЄСВ належить до повноважень роботодавця, а ведення обліку надходжень страхових внесків належить до повноважень органів доходів і зборів. Відповідач вважає, що не врахування позивачу періодів роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року у зв`язку з відсутністю відомостей про нараховану заробітну плату та про сплату ЄСВ здійснено правомірно. Представник відповідача у судове засідання 07.07.2020 не прибула, 22.06.2020 звернулась з клопотанням про розгляд справи без її участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що згідно запису від 03.01.2018 № 1 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.9) позивач з 03.01.2018 прийнятий на посаду електрика КП ГСР Благоустрій . Відповідно до запису від 04.02.2019 № 2 КП ГСР Благоустрій перейменовано в КП РСР Благоустрій . Згідно запису від 31.01.2020 № 3 позивача звільнено з роботи за власним бажанням (а.с.9).

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у 2018 році сума заробітку позивача за рік становить 42888,14 грн та містить відмітку про сплату страхових внесків з січня 2018 до листопада 2018 року, відомості про сплату ЄСВ за грудень 2018 року відсутні. У 2019 році сума заробітку за рік становить 54922,92 грн, відомості про сплату ЄСВ за 2019 рік відсутні. У 2020 році сума заробітку за січень 2020 року становить 7499,89 грн, відомості про сплату ЄСВ за січень 2020 року відсутні (а.с.14).

Судом з матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що з 02.01.2004 позивачу призначено пенсію за віком у сумі 340,32 грн (а.с.39).

16.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про зарахування стажу позивачу за період з грудня 2018 року до січня 2020 року у комунальному підприємстві Руськополянської сільської ради Благоустрій (а.с.15-21). До вимоги були додані копія реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) та копія трудової книжки ОСОБА_1 .

Відповідач листом повідомив, що комунальне підприємство Руськополянської сільської ради Благоустрій із грудня 2018 року має заборгованість із сплати ЄСВ, у зв`язку з чим періоди, за які не сплачено ЄСВ не включаються у страховий стаж для обчислення соціальних виплат. Перерахунок пенсії позивача буде проведено автоматизованим способом з 01.04.2020 з урахуванням страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. На підставі частини 1 статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо. З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини 2 статті Закону №1058) незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, позаяк здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і належать обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок із сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, наявність заборгованості страхувальника із сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу під час призначенні/перерахунку пенсії позивачу за період його роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (ЄДРСР 74262468) та від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а (ЄДРСР 77586173), від 23.07.2019 у справі № 617/927/17 (ЄДРСР 83243851).

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України від 01.06.2006 № 25921/02 ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності.

Відсутність в інформаційній системі персоніфікованого обліку даних про сплату роботодавцем, податковим агентом страхових внесків для нарахування пенсії за період з грудня 2018 року до січня 2020 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей з ЄДР комунальне підприємство Руськополянської сільської ради Благоустрій (ЄДРПОУ 32995587) не перебуває у процесі припинення.

Оцінюючи дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року ОСОБА_1 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач не зарахувавши до страхового стажу позивача періоду роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року з підстав несплати ЄСВ страхувальником діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, без урахування усіх обставин справи непропорційно, а тому позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору, що підтверджується квитанцією від 17.05.2020 № 0.0.1707840554.1 (а.с.8), суд дійшов висновку про стягнення судових витрат із сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року у комунальному підприємстві Руськополянської сільської ради Благоустрій .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з грудня 2018 року до січня 2020 року у комунальному підприємстві Руськополянської сільської ради Благоустрій (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32995587);

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 07.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова