Постанова

від 07.07.2020 по справі 420/6618/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6618/19 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д..

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представників ТОВ Тренд Оіл - Базилюка К.В., Півторака І.І., Хіменка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл , Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ Тренд Оіл , звернувся з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.08.2019 року № 0038581401 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1287849 грн. (за податкових зобов`язанням - 1030279 грн., за штрафними санкціями - 257570 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.08.2019 року № 0038591401 про застосування штрафних санкцій в сумі 81711 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних на суму 163422 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.08.2019 року № 0038601401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 204278 грн. (за основним платежем - 163422 грн., за штрафними санкціями - 40856 грн.).

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 25.07.2019 року, на підставі якого також були прийняті інші податкові повідомлення-рішення, що були скасовані податковим органом в порядку їх адміністративного оскарження. На думку позивача в період, який перевірявся, ним не було допущено порушень податкового законодавства, а висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях щодо неможливості здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, якому позивачем була реалізована продукція, а отримані від реалізації продукції грошові кошти податковим органом безпідставно віднесено до безповоротної фінансової допомоги. Також позивач послався на помилковість висновків акту перевірки щодо зайвого списання реалізованої продукції, оскільки поза увагою відповідача залишився той факт, що товар, який на думку відповідача є зайво списаним, був фактично реалізований, що підтверджено відповідними видатковими накладними та відображено у бухгалтерському обліку як комплектація на номенклатури (Дт281 Кт281), в той час як ця операція не формує бухгалтерську проводку на списання у собівартість товару, про що помилково зазначено в акті перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року частково задоволений позов ТОВ Треднд Оіл , визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1287849,00 грн. (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ Тренд Оіл подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині, якою відмовлено у позовних вимогах, та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних та про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, які і податковий орган, формально дослідив питання щодо різниці у списанні на реалізацію та фактичній реалізації товару, оскільки надані первинні бухгалтерські документи є цілком достатніми для спростування висновків податкового органу, проте суд першої інстанції жодного разу не досліджував вказане питання, не ставив сторонам у справі з цього приводу жодного запитання, що є порушенням норм процесуального права.

Головне управління ДПС в Одеській області також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на відсутність правових підстав для задоволення позову, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області зазначило, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки був проведений аналіз можливості виконання господарських операцій з придбання/продажу товарів, з використанням наявних основних засобів, трудових ресурсів, та встановлено, що діяльність TOB Вектостар має ознаки нереальності операцій, оскільки ТОВ Вектостар зареєстроване ГУ ДФС у м. Миколаїв (Центральний район), та станом на дату перевірки знаходиться в стані 65 платник з наступного року в ГУ ДФС у Київській області (м.Обухів). З наданої звітності за 2018 рік основні фонди на балансі ТОВ Вектостар відсутні, на підприємстві працювала 1 особа - директор ОСОБА_1 . Встановлено, що підприємство не звітує, остання звітність до ДПІ подана за березень 2019 року. Проведеним аналізом ІС Податковий блок та згідно даних ЄРПН встановлено щодо придбаного товару ТОВ Вектостар за листопад 2018 року - березень 2019 року товар маргарин рослинний є нетиповим товаром для ТОВ Вектостар . Крім того, згідно ЄРПН ТОВ Вектостар не придбавало товарно-транспортні послуги у перевізників, які зазначені у ТТН по перевезенню олії.

У зв`язку з відсутністю основних засобів, трудових ресурсів, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів, вищезазначеним контрагентом-покупцем, апелянт наполягає на неможливості підтвердити факт реалізації позивачем товару (маргарину) даному контрагенту-покупцю, в результаті чого, на думку апелянта, проведення транзитно - фінансових потоків, спрямоване на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій по реалізації товарів, в результаті чого встановлено не підтвердження реалізації товарів на адресу ТОВ Вектостар у загальній сумі 4906666,00 грн., в тому числі ПДВ 817778 грн. Також апелянт зазначив, що придбаний ТОВ Вектостар товар у позивача, в подальшому був реалізований підприємствам, які не мають необхідної потужності для здійснення фінансово-господарської діяльності, не надають податкову звітність, не мають постійного місця обліку, не мають трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів власних або орендованих.

Також, апелянт - ГУ ДПС в Одеській області, зазначає, що перевіркою оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 28 в розрізі номенклатури товару за 1 кв. 2019 року, первинних бухгалтерських документів на реалізацію товару (видаткові накладні, ТТН), оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 90 собівартість реалізації встановлено завищення собівартості реалізованих товарів за 1 кв. 2019 року на суму 817108 грн. в т.ч. за лютий 2019 року на суму 404964 грн., за березень 2019 року на суму 412144 грн. Так у лютому 2019 року реалізовано рафінованої, дезодорованої, вибіліної пальмової олії (рідка фракція) у кількості 163,9 т., а списано собівартість 186,9 т. на суму 3290772 грн.

Крім того на собівартість реалізації у лютому 2019 року списано рафінованої, дезодорованої, вибіліної пальмової олії (рідка фракція) 186,9 т. на суму 3290772 грн. по ціні 17607,13 грн. за 1 т., зайво списано 23 т. на суму 404964 грн.

Головне управління ДПС в Одеській області, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Тренд Оіл не скористалося.

ТОВ Тренд Оіл надало відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, в якому зазначило, що апеляційна скарга фактично містить доводи щодо податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток. Проте такі доводи відтворюють зміст акту перевірки та є припущеннями податкового органу, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, вони не підтверджені належними та допустимим доказами.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ТОВ Тренд Оіл підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ГУ ДПС в Одеській області не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суд встановив, що ТОВ Тренд Оіл зареєстроване 27.12.2012 року, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 28.12.2012 року, є платником ПДВ (т.1 а.с.26-29).

В період з 27.06.2019 року по 18.07.2019 року ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 25.07.2019 року №1474/15-32-14-01/38479383 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТРЕНД ОІЛ код ЄДРПОУ 38479383 (т.1 а.с. 30-75).

На підставі зазначеного акту перевірки 13.08.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0038581401, №0038591401, №0038601401, №0028591307, №0028601307, № 0028611307 від 13.08. 2019 року.

27.08.2019 року в ДПС України була зареєстрована скарга позивача на вказані податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.76-88).

Рішенням ДПС України Про результати розгляду скарги від 25.12.2019 року №6965/6/99-00-08-05-01 скарга позивача частково задоволена, скасовані податкові повідомлення-рішення №0028591307, №0028601307, №0028611307 від 13.08.2019 року та залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0038581401, №0038591401, №0038601401 (т.1 а.с.89-100).

Так, податковим повідомленням-рішенням №0038581401 форми Р від 13.08.2019 року позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1287849,00 грн. (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.22-23).

Податковим повідомленням-рішенням № 0038601401 форми Р від 13.08.2019 року позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 204708,00 грн. (163422,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 40856,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.24-25).

Податковим повідомленням-рішенням №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року до позивача застосовані штрафні санкції на суму 81711,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН на суму 163422,00 грн. (т.1 а.с.20-21).

Підставою для прийняття оскаржуваних у судовому порядку податкових повідомлень-рішень є висновки акту перевірки 11.06.2018 року, зокрема, щодо:

- порушення ТОВ Тренд Оіл п. 44.1. ст. 44, а.а. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на в розмірі 1030279,00 грн. (за 2018 рік та І квартал 2019 року).;

- порушення ТОВ Тренд Оіл п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 163422,00 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.;

- порушення ТОВ Тренд Оіл п. 201. ст. 201 ПК України в результаті чого не зареєстровані в ЄРПН по податковим зобов`язанням з ПДВ податкові накладні на загальну суму 163422,00 грн. в т.ч. по періодам: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.

Відповідно до акту перевірки обставинами, за яких податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на прибуток, є неможливість, на думку податкового органу, здійснення ТОВ Вектостар , який є контрагентом-покупцем позивача, господарської діяльності з придбання у позивача товарів та їх подальшої реалізації іншим особам.

Така неможливість здійснення ТОВ Вектостар господарської діяльності по взаємовідносинах з позивачем, обґрунтована нетиповістю господарських операції з позивачем (придбання нетипового для своєї діяльності товару), відсутність у ТОВ Вектостар власних транспортних засобів, відсутність придбаних транспортних послуг з перевезення, відсутність достатніх фізичних, технічних та технологічних можливостей на вчинення задекларованих господарських операції, реалізація ТОВ Вектостар придбаного у позивача товару, товариствам, які не мають достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що унеможливлює реалізацію товару ТОВ Вектостар цим товариствам.

Також, відповідно до акту перевірки обставинами, за яких податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на додану вартість та не реєстрації податкових накладних в ЄРПН, є реалізація рафінованої, дезодорованої (РДВ) пальмової олії (рідка фракція) у лютому 2019 року - 163,9 т. та березні 2019 року - 71,9 т., проте як фактично було списано на собівартість у лютому 2019 року 186,9 т., та у березні 2019 року - 95,34 т.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, та є припущеннями.

При цьому, відмовляючи у скасуванні податкових повідомлень-рішень, якими збільшене податкове зобов`язання з ПДВ та застосовані штрафні санкції за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, лише пославшись на реєстрацію ПН в ЄРПН на підтвердження правомірності свої вимог, не зазначив коли такі податкові накладні були виписані та зареєстровані, та до позову не були надані належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 185,1 ст. 185 розділу V ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 розділу V ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 розділу V ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 розділу V ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 розділу V ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 розділу V ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 розділу V ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 розділу V ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 розділу V ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0038581401 форми Р від 13.08.2019 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1287849,00 грн. (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.22-23), апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування цього податкового повідомлення-рішення, та відхиляє доводи апелянта - податкового органу за таких обставин.

Як зазначено в акті перевірки заниження податку на прибуток є наслідком реалізації позивачем товару невстановленим особам, а не товариству з обмеженою відповідальністю ВЕКТОСТАР , яке не має ресурсів для здійснення господарських операції з позивачем, зокрема з придбання продукції тропічні олії/жири, маргарин рослинного походження).

Водночас, а ні акт перевірки, а ні апеляційна скарга податкового органу стосовно контрагента позивача ТОВ ВЕКТОСТАР , не містить заперечень, що господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку; сума ПДВ по податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні пройшли реєстрацію в ЄРПН та сума податкового кредиту відповідає податковій декларації з ПДВ за відповідний період та відповідає бухгалтерському обліку.

Сам бухгалтерський облік відповідає наявним у позивача первинним документам що складались за результатами господарських операцій та які у повному обсязі були надані під час перевірки. Також акт перевірки та апеляційна скарга податкового органу не містять зауважень щодо форми та змісту первинних документів, наданих позивачем.

Матеріалами справи підтверджено та доводами апеляційної скарги податкового органу не спростовано, що між ТОВ Тренд Оіл (продавець) та ТОВ ВЕКТОСТАР (покупець) укладений договір поставки №ТРО-ВС/01 від 07.11.2018 року (т.1 а.с.101-102), предметом якого є продукція (тропічні олії/жири, маргарин рослинного походження), найменування якої погоджується в Специфікаціях.

Товар, якій реалізовувався ТОВ ВЕКТОСТАР придбаний позивачем у ТОВ Київський маргариновий завод на підставі договору №94 від 10.10.2018 року (т.1 а.с.140-143) та у іноземного контрагента-продавця TRANS-GLOBAL TRADELINKS в межах укладеного договору (контракту) CONTRACT №TG-TRO/DAP-04 dd. 26.10.2018 year, що підтверджено вантажно-митними деклараціями (ВМД) №UA500040/2019/001376 від 04.02.2019 року, №UA500040/2019/002462 від 28.02.2019 року (т.1 а.с.166-173) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках бухгалтерського обліку 632 розрахунки з іноземними контрагентами.

Акт перевірки не містить заперечень щодо повного відображення господарський операцій позивача з ТОВ ВЕКТОСТАР в бухгалтерському та податковому обліку, щодо повної оплати отриманої продукції товариством з обмеженою відповідальністю ВЕКТОСТАР . Не містить таких заперечень і апеляційна скарга податкового органу.

Як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі податковий орган стверджує, що вказані операції були лише відображені у бухгалтерському та податковому обліках позивача, проте продукція була реалізована не ТОВ ВЕКТОСТАР , а невстановленим покупцям.

Суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських відносин щодо виконання договору по постачанню продукції контрагенту ТОВ ВЕКТОСТАР (податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання ТМЦ, ТТН), проте в апеляційній скарзі податкового органу не зазначено у чому полягає неповнота чи неправильність дослідження таких доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Апеляційний суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Апеляційна скарга відповідача, як і акт перевірки, містить посилання на те, що операції реально не були здійснені, оскільки згідно із податковою інформацією у контрагента не достатньо ресурсів щодо придбання товару.

Дослідивши акт перевірки, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що вказаний акт не містить обставин з відповідними доказами того, що господарські операції не відбулись, що не настали зміни майнового стану позивача - платника податків за результатами їх здійснення.

Також в апеляційній скарзі не зазначено заперечень щодо встановленого судом першої інстанції факту не дотримання податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (надалі Порядок №727).

Згідно із п. 5 розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Апеляційний суд зазначає, що, фактично, висновки відповідача про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на наявній в базах податкового органу податкової інформації відносно контрагента позивача щодо основних засобів, чисельності працюючих, його контрагентів, які не подають звітність. За таких обставин акт перевірки позивача свідчить про те, що його контрагент ТОВ ВЕКТОСТАР не перевірявся, тобто у встановленому порядку не зазначено порушення ТОВ ВЕКТОСТАР податкового законодавства.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку його господарської діяльності не відповідає вимогам ПК України, Порядку №727.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно того, що вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства, зокрема п. 5 розділу ІІ та п 4 розділу ІІІ Порядку №727.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються особи, які проводили перевірку, не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони саме позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР , які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, не зазначив про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача.

Також, апеляційний суд погоджується з посиланням суду першої інстанції на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема:

- у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

- у постановах Верховного Суду по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року, відповідно до яких критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу);

- у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така інформація також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0038601401 форми Р від 13.08.2019 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та податкового повідомлення-рішення №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН, то апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування зазначених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за таких обставин.

Позивач надав документи, про що також зазначив і суд першої інстанції, які спростовують твердження податкового органу про безпідставне, без належного документального підтвердження списання у лютому 2019 року 23 т. олії, у березні 2019 року 23,44 т. олії, а саме збут вказаної олії контрагенту ТОВ ПУРАТОС УКРАЇНА за договором поставки від 10.05.2017 року №TPO-ПУ/DDP-01, додаткової угоди до нього від 03.01.2018 року та специфікації №7 до договору від 05.02.2019 року та специфікації №8 від 01.03.2019 року, згідно з якими зазначеному контрагенту було реалізовано рафіновану, дезодоровану, вибілену пальмову олію (не гідрогенізовану) згідно видаткових накладних: №45 від 11.02.2019 року у кількості 23 т. на суму 577 245,72 грн., в т.ч. ПДВ 96 207,62 грн., №75 від 10.03.2019 року у кількості 23, 44 т. на суму 567 060,48 грн., в т.ч. ПДВ 94 510,08 грн. (а.с.174-183).

У бухгалтерському обліку ця операція була відображена як комплектація номенклатури (Дт281 Кт281) (т. 2 а.с. 132, 145, 146). Вказана операція не формує бухгалтерську проводку на списання у собівартості товару, як помилково зазначено в акті перевірки. Собівартість товару була відображена у складі витрат відповідно до реалізацій (ВН№45 від 11.02.2019 року та ВН №75 від 10.03.2019 року) ТОВ ПУРАТОС Україна у лютому - березні 2019 року (т. 2 а.с. 143).

Апеляційний суд зазначає, що при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень (т. 1 а.с. 76-88) ТОВ Тренд Оіл вказувало про зазначені вище обставин, звертаючи при цьому увагу ДПС України на те, що за вказаними поставками товару були зареєстровані податкові накладні.

На підтвердження цієї обставини апелянт - ТОВ Тренд Оіл , в обґрунтування вимог апеляційної скарги, надало до суду апеляційної інстанції копії податкових накладних № 18 від 11.02.20219 року на суму ПДВ 94510,08 грн. (т. 2 а.с. 128-129, 130) та № 12 від 10.03.2019 року на суму 96207,62 грн. (т. 2 а.с. 126-127, 131), які зареєстровані в ЄРПН.

Апеляційний суд вважає за можливе прийняти надані ТОВ Тренд Оіл додаткові докази, оскільки рішення ДПС України від 25.10.2019 року (т. 2 а.с. 89-100) не містить надання оцінки факту реєстрації ТОВ Тренд Оіл податкових накладних за результатами реалізації, після комплектації номенклатури, відповідного товару контрагенту - ТОВ ПУРАТОС Україна , а рішення суду першої інстанції не містить правової оцінки вказаній обставині. Натомість суд першої інстанції обмежився лише посиланням на не надання позивачем доказів (податкових накладних) на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, встановивши при цьому помилковість висновків податкового органу щодо безпідставного, без належного документального підтвердження списання у лютому 2019 року 23 т. олії, у березні 2019 року 23,44 т. олії, а саме збут вказаної олії контрагенту ТОВ ПУРАТОС УКРАЇНА за договором поставки від 10.05.2017 року №TPO-ПУ/DDP-01, додаткової угоди до нього від 03.01.2018 року та специфікації №7 до договору від 05.02.2019 року та специфікації №8 від 01.03.2019 року.

При цьому апеляційний суд зазначає, що частиною 5 статті 77 КАС України суду надано право витребувати докази у позивача на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0038601401 форми Р від 13.08.2019 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість,

Оскільки податкове повідомлення-рішення №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН, прийняте внаслідок помилкових та необґрунтованих висновків податкового органу про зменшення позивачем ПДВ через зайве списання реалізованої продукції, що спростовано матеріалами справи та доводами апеляційної скарги позивача, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання позивачем обов`язку щодо складання та реєстрації ПН та про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року.

Доводи апеляційної скарги податкового органу не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, внаслідок чого апеляційна скарга податкового органу має бути залишена без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Проте, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0038601401 форми Р від 13.08.2019 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та податкового повідомлення-рішення №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволені позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуті понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 15750 грн. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції є правильним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в сумі 15750 грн., що відповідає приписам ч. 3 ст. 139 КАС України.

Відповідно до матеріалів справи, при звернені до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 19210 грн. (т. 1 а.с. 5). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, у скасування яких оскаржуваним рішення суду першої інстанції було відмовлено, то судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду першої інстанції мають бути відшкодовані йому в повному обсязі. З урахуванням рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, з відповідача на користь повивача має бути стягнуті судові витрати (сплачений судовий збір при звернені до суду першої інстанції) в сумі 3460 грн. (19210 - 15750).

Також, відповідно до матеріалів справи, при поданні позивачем апеляційної скарги, позивач сплатив судовий збір в сумі 6444,44 грн. (т. 2 а.с. 80), та оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, понесені позивачем зазначені судові витрати мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати мають бути відшкодовані за рахунок відповідача у загальній сумі 9904,44 грн. (3460+6444,44).

Понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС Украйни.

Керуючись ст. ст. 19, 67 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 139, 242, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 420/6618/19 скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл та в цій частині ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та про застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13 серпня 2019 року № 0038591401 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл штрафних санкцій в сумі 81711 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму 163422 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13 серпня 2019 року № 0038601401 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 204278 грн. (за основним платежем - 163422 грн., за штрафними санкціями - 40856 грн.).

В іншій частині Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 420/6618/19 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Оіл судові витрати (сплачений судовий збір) у загальній сумі 9904,44 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот чотири гривні 44 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08.07.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.