Рішення

від 08.07.2020 по справі 623/1992/20

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/1992/20

Номер провадження 2/623/641/2020

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Герцова О.М.

з участю: секретаря - Рзаєвої І.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

Позивач посилається на те, що 01 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений розпискою від 01 жовтня 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 брав у ОСОБА_1 позику в розмірі 200000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути до 12 березня 2020 року. Одночасно з договором позики між сторонами був укладений договір застави, відповідно до якого гарантією повернення коштів виступали земельна ділянка, кадастровий номер 6321082000:01:001:0023, розміром 11,06 га., що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області. Проте в строк до 12березня 2020 року грошові кошти так і не були повернуті.

01 жовтня 2019 року позивач уклав договір позики, посвідчений розпискою від 01 жовтня 2019 року з ОСОБА_3 , відповідно до умов якого ОСОБА_3 бравла у ОСОБА_1 позику в розмірі 200000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути до 12 березня 2020 року. Одночасно з договором позики між сторонами був укладений договір застави, відповідно до якого гарантією повернення коштів виступали земельна ділянка, кадастровий номер 6321082000:08:002:0007, розміром 9, 3439 га., що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області. Проте в строк до 12 березня 2020 року грошові кошти так і не були повернуті.

01 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір позики, посвідчений розпискою від 01 вересня 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 брав у ОСОБА_1 позику в розмірі 50000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути. Проте в строк грошові кошти так і не були повернуті.

06 липня 2020 року позивач надав заяву до суду про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з`явилися, надали суду письмові заяви, в яких просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнали та підтвердили, що своєчасно не повернули грошові кошти, які брали у борг.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги у частині стягнення з нього грошових коштів у розмірі 50000 гривень категорично заперечив, оскільки розписка про отримання коштів не містить валюти грошового зобов`язання та дати повернення коштів. Просив у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений розпискою від 01 жовтня 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 брав у ОСОБА_1 позику в розмірі 200000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути до 12 березня 2020 року. Одночасно з договором позики між сторонами був укладений договір застави, відповідно до якого гарантією повернення коштів виступали земельна ділянка, кадастровий номер 6321082000:01:001:0023, розміром 11,06 га., що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області. Проте в строк до 12березня 2020 року грошові кошти так і не були повернуті. (а.с.9)

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір позики, посвідчений розпискою від 01 жовтня 2019 року з ОСОБА_3 , відповідно до умов якого ОСОБА_3 брала у ОСОБА_1 позику в розмірі 200000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути до 12 березня 2020 року. Одночасно з договором позики між сторонами був укладений договір застави, відповідно до якого гарантією повернення коштів виступали земельна ділянка, кадастровий номер 6321082000:08:002:0007, розміром 9, 3439 га., що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області. Проте в строк до 12 березня 2020 року грошові кошти так і не були повернуті.(а.с.8).

01 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір позики, посвідчений розпискою від 01 вересня 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 брав у ОСОБА_1 позику в розмірі 50000 грн. 00 коп., та зобов`язувався її повернути. (а.с.7).

Станом на день звернення до суду з позовом грошові кошти так і не були повернуті.

Відповідно до умов договору позики відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 брали у позивача позику в розмірі 200000 грн. 00 коп. кожний, та зобов`язувались повернути грошові кошти до 12 березня 2020 року.

В порушення умов договорів позики відповідачі не повернули позивачу грошові кошти в строк до 12 березня 2020 року, що було обумовлено договорами позики, посвідченими розписками від 01 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з приписами ст. 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Перевіривши факти, викладені у заяві ОСОБА_5 про невідповідність написання розписки про отримання грошових коштів у розмірі 50000 гривень від ОСОБА_1 , судом було встановлено наступне.

Розписка від 01 вересня 2019 року написана ОСОБА_5 дійсно не містить назви грошової одиниці отриманих коштів від ОСОБА_1 . Не містить розписка також і дати повернення грошових коштів.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню до відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки сама розписка складена некоректно та підлягає уточненню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 590, 625 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: Харківська АДРЕСА_2 Борівський район село Підлиман заборгованість у розмірі 200000 гривень.(двісті тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: Харківська область Борівський район село Підлиман заборгованість у розмірі 200000 гривень.(двісті тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки ст. 354 ЦПК України, щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: О.М.Герцов