Постанова

від 24.06.2020 по справі 757/30819/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/30819/19-ц

провадження № 61-1571св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , в інтересах яких діє адвокат Матяш Тетяна Валеріївна, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Саліхова В. В., Головачова Я. В., Шахової О. В., від 14 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 звернулися до суду із позовом

до публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Ощадбанк ) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що між позивачами, з кожним окремо, та

ПАТ Ощадбанк 19 та 22 червня 2015 року укладено договори про відкриття та обслуговування рахунків, випуск та надання платіжних карток. Відкриття рахунків обумовлено необхідністю отримання позивачами оплати за виконану ними роботу від товариства з обмеженою відповідальністю СИНТОП (далі - ТОВ СИНТОП ). На рахунки позивачів надійшли грошові кошти від ТОВ СИНТОП . 09 вересня 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням № 2218-РЗ/2015 зупинила всі фінансові операції по рахунках позивачів та передала матеріали до правоохоронних органів. Наприкінці вересня 2015 року ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва задоволені клопотання слідчого та накладено арешти на рахунки позивачів в межах кримінального провадження. В подальшому досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому ініційовано арешт коштів, закінчено шляхом направлення до суду обвинувального акту відносно конкретної винної особи. За наслідком розгляду справи № 761/32089/18, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, який станом на час звернення до суду із цим позовом, набрав законної сили, арешти з усіх, без виключення, грошових коштів та рахунків - скасовані.

Суд належним чином направив засвідчену копію вироку відповідачу, таким чином, повідомив його про те, що перешкоди для здійснення фінансових операції відпали.

02 жовтня 2018 року представник позивачів за довіреністю -

ОСОБА_19 звернулася до відповідача із заявою про здійснення розрахункових операцій з рахунків позивачів, однак 04 жовтня 2018 року банк, у порушення Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 01 червня 2011 року № 174, надав відповідь про те, що заява на переказ коштів буде розглянута не як платіжний документ, а як звернення у порядку, визначеному Законом України Про звернення громадян .

Вказували, що у порушення вимог частини першої статті 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення відповідач не повідомив позивачів про зупинення фінансових операцій. Більше того, після проведеного досудового розслідування, вичерпної перевірки всіх обставин слідчим шляхом та набрання законної сили вироком суду, повторне зупинення фінансових операцій було б незаконним.

Із вказаного приводу позивачі як особисто, так і через представника, неодноразово зверталися до відповідача з метою роз`яснення ситуації та розблокування рахунків. У відповідь отримували вимоги надати документи, які не передбачені ані договором, ані законом, після надання таких документів, надходила нова вимога надати додаткові документи та цитування Закону, яке полягає у застосуванні відносно позивачів заходів фінансового моніторингу з приводу, зокрема, попередження, обмеження та/або зниження ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (копії листів додаються).

Згідно з листом від 04 жовтня 2018 року, відповідач фактично зупинив здійснення фінансових операцій, які відповідають критеріям ризику або містять ознаки фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, але офіційно рішення про зупинення не приймалося.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам діючого законодавства України в сфері банківської діяльності, порушив право позивачів на розпорядження власними грошовими коштами.

Посилаючись на вищевикладене, просили стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_1 4 188 402,37 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 310 423,65 грн - інфляційні втрати, 85 030,31 грн - 3% річних,

31 036 061,56 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_2 387 545,14 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 722,93 грн - інфляційні втрати, 7 867,70 грн - 3% річних,

2 871 709,49 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_3 5 381 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 398 813,09 грн - інфляційні втрати, 109 241,67 грн - 3% річних,

39 873 210 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_4 2 739 648,29 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

203 049,17 грн - інфляційні втрати, 55 618,61 грн - 3% річних,

20 300 793,83 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_5 1 238 732,69 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 91 808,74 грн - інфляційні втрати, 25 147,97 грн - 3% річних,

9 179 009,23 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_6 381 726,92 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 291,71 грн - інфляційні втрати, 7 749,58 грн - 3% річних,

2 828 596,48 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_7 680 071,67 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

50 403,55 грн - інфляційні втрати, 13 806,39 грн - 3% річних,

5 039 331,07 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_8 2 989 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

221 529,89 грн - інфляційні втрати, 60 680,79 грн - 3% річних,

22 148 490 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_9 379 996 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 163,43 грн - інфляційні втрати, 7 714,44 грн - 3% річних,

2 815 770,36 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_10 2 732 246,79 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 202 500,61 грн - інфляційні втрати, 55 468,35 грн - 3% річних,

20 245 948,71 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_11 5 988 995 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

443 874,67 грн - інфляційні втрати, 121 584,80 грн - 3% річних,

44 378 452,95 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_12 880 583,60 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

65 264,50 грн - інфляційні втрати, 17 877,05 грн - 3% річних,

6 525 124,48 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_13 5 016 511,79 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 371 799,03 грн - інфляційні втрати, 101 842,06 грн - 3% річних,

37 172 352,36 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_14 1 979 089,97 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 146 680,35 грн - інфляційні втрати, 40 178,24 грн - 3% річних,

14 665 056,68 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_15 2 601 770,50 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

192 830,35 грн - інфляційні втрати, 52 819,51 грн - 3% річних,

19 279 119,41 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_16 3 000 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 222 345,15 грн - інфляційні втрати, 60 904,11 грн - 3% річних,

22 230 000 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_17 2 711 150 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

200 937,02 грн - інфляційні втрати, 55 040,06 грн - 3% річних,

20 089 621,50 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_18 3 000 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 222 345,15 грн - інфляційні втрати, 60 904,11 грн - 3% річних,

22 230 000 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва у складі судді Вовка С. В.

від 27 серпня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з АТ Ощадбанк на користь:

ОСОБА_1 4 188 402,37 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 310 423,65 грн - інфляційні втрати, 85 030,31 грн - 3% річних,

31 036 061,56 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_2 387 545,14 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 722,93 грн - інфляційні втрати, 7 867,70 грн - 3% річних,

2 871 709,49 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_3 5 381 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 398 813,09 грн - інфляційні втрати, 109 241,67 грн - 3% річних,

39 873 210 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_4 2 739 648,29 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

203 049,17 грн - інфляційні втрати, 55 618,61 грн - 3% річних,

20 300 793,83 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_5 1 238 732,69 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 91 808,74 грн - інфляційні втрати, 25 147,97 грн - 3% річних,

9 179 009,23 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_6 381 726,92 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 291,71 грн - інфляційні втрати, 7 749,58 грн - 3% річних,

2 828 596,48 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_7 680 071,67 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

50 403,55 грн - інфляційні втрати, 13 806,39 грн - 3% річних,

5 039 331,07 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_8 2 989 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

221 529,89 грн - інфляційні втрати, 60 680,79 грн - 3% річних,

22 148 490 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_9 379 996 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

28 163,43 грн - інфляційні втрати, 7 714,44 грн - 3% річних,

2 815 770,36 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_10 2 732 246,79 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 202 500,61 грн - інфляційні втрати, 55 468,35 грн - 3% річних,

20 245 948,71 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_11 5 988 995 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

443 874,67 грн - інфляційні втрати, 121 584,80 грн - 3% річних,

44 378 452,95 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_12 880 583,60 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

65 264,50 грн - інфляційні втрати, 17 877,05 грн - 3% річних,

6 525 124,48 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_13 5 016 511,79 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 371 799,03 грн - інфляційні втрати, 101 842,06 грн - 3% річних,

37 172 352,36 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_14 1 979 089,97 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 146 680,35 грн - інфляційні втрати, 40 178,24 грн - 3% річних,

14 665 056,68 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_15 2 601 770,50 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

192 830,35 грн - інфляційні втрати, 52 819,51 грн - 3% річних,

19 279 119,41 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_16 3 000 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 222 345,15 грн - інфляційні втрати, 60 904,11 грн - 3% річних,

22 230 000 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_17 2 711 150 грн - кошти, які знаходиться на рахунку,

200 937,02 грн - інфляційні втрати, 55 040,06 грн - 3% річних,

20 089 621,50 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення;

ОСОБА_18 3 000 000 грн - кошти, які знаходиться на рахунку, 222 345,15 грн - інфляційні втрати, 60 904,11 грн - 3% річних,

22 230 000 грн - пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточними картковими рахунками позивачів, шляхом їх блокування, не відповідають вимогам законодавства та порушують права позивачів, а тому кошти, які знаходяться на рахунках позивачів підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі. Вважав, що оскільки відповідачем недотримані умови договорів про відкриття та обслуговування рахунків, випуск та надання платіжних карток, укладених між сторонами, позивачі протиправно позбавлені можливості розпоряджатися своїми грошовими коштами, тобто відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від прострочених сум. Крім того, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню пеня у розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день прострочення, що передбачено положеннями статті 10 Закону України Про захист прав споживачів .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 15 січня 2020 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ Ощадбанк задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені у розмірі 3% за кожен день прострочення скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів кошти, які знаходяться на відкритих у банку рахунках, оскільки відповідач безпідставно обмежив право позивачів користуватися рахунками. Однак суд апеляційної інстанції вважав, що не підлягають стягненню інфляційні втрати, три проценти річних та пеня, оскільки відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов`язань щодо видачі позивачам коштів. Зокрема позивачі, до моменту звернення до суду із цим позовом, не зверталися до банку із вимогою про виплату належних їм коштів, а звернення їх представника за довіреністю від 02 жовтня 2018 року є вимогою про надання інформації, а не розпорядженням від імені клієнтів видати грошові кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені не відповідають вимогам чинного законодавства та наявним в матеріалах справи доказам. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що представник позивачів - ОСОБА_19 звернулася до банку з метою проведення видаткових операцій 02 жовтня 2018 року, однак банк з цього часу жодних дій щодо виплати належних позивачам сум, які розміщені на їх рахунках, не виконав, а тому саме з цього часу почалося прострочення виконання грошового зобов`язання. Викладені у листі банку від 04 жовтня 2018 року доводи про те, що відповідач не розуміє чого хоче довірена особа позивачів є вкрай суперечливими, оскільки в тексті листа додатково запитує документи, які необхідні саме для проведення видаткових операцій і саме після того як довірена особа звернулася до установи банку.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року від АТ Ощадбанк надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Банк зазначає, що звернення 02 жовтня 2018 року представника позивачів не містить розпорядження на вчинення конкретних фінансових операцій за рахунками на чітко визначені суми, а також не містить наступних реквізитів розрахункового документа, що передбачено пунктом 104 розділу VI Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 року № 103. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

27 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 жовтня 2014 року, 19 та 22 червня 2015 року між позивачами, з кожним окремо, та ПАТ Ощадбанк були укладені договори про відкриття та обслуговування рахунків, випуск та надання платіжних карток.

Пунктом 1.2 укладених між сторонами договорів передбачено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Згідно з випискою руху коштів по картковим рахункам позивачів на їх рахунки надійшли грошові кошти: ОСОБА_1 - 4 188 402,37 грн;

ОСОБА_2 - 387 545,14 грн; ОСОБА_3 - 5 381 000 грн;

ОСОБА_4 - 2 739 648,29 грн; ОСОБА_5 -1 238 732,69 грн;

ОСОБА_6 - 381 726,92 грн; ОСОБА_7 - 680 071,67 грн;

ОСОБА_8 - 2 989 000 грн; ОСОБА_9 - 379 996 грн;

ОСОБА_10 - 2 732 246,79 грн; ОСОБА_11 - 5 988 995 грн;

ОСОБА_12 - 880 583,60 грн; ОСОБА_13 - 5 016 511,79 грн; ОСОБА_14 - 1 979 089,97 грн; ОСОБА_15 - 2 601 770,50 грн; ОСОБА_16 -3 000 000 грн; ОСОБА_17 - 2 711 150 грн; ОСОБА_18 - 3 000 000 грн (а. с. 90-107 т. 1).

25 серпня 2015 року листом Управління фінансового моніторингу

ПАТ Державний банк ОЩАДБАНК № 40/1-14/449-8991 призупинено всі видаткові операції по рахунках зазначених фізичних осіб.

03 вересня 2015 року на вимогу зазначеного Управління позивачами та

ТОВ СИНТОП надано документацію, що підтверджує законність походження грошових коштів.

09 вересня 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням № 2218-РЗ/2015 зупинила всі фінансові операції по рахунках позивачів та передала матеріали до правоохоронних органів.

Ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 21-23 вересня 2015 року задоволені клопотання слідчого та накладено арешти на рахунки позивачів в межах кримінального провадження.

Сторони визнають, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року (справа № 761/32089/18), яким особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 14, частини другої статті 258-5 КК України (готування до фінансування тероризму), скасовано арешти, накладені ухвалами суду

від 21-23 вересня 2015 року на рахунки позивачів.

Позивачі самі до банку із заявами про виплату або переказ коштів не зверталися, однак видали на ім`я ОСОБА_20 довіреність, якою уповноважили останню, зокрема, здійснювати від їх імені дії щодо будь-яких відкритих на їх ім`я поточних, вкладних, карткових та/або депозитних рахунків в гривнях або будь-якій іноземній валюті, а також розпоряджатись будь-якими відкритими на їх ім`я рахунками.

02 жовтня 2018 року представник позивачів ОСОБА_24 звернулася до керуючого АТ Ощадбанк із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім`я власника рахунку та додаткову на її ім`я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім`я третьої особи (а. с. 144 т. 1).

У відповідь на вказану заяву АТ Ощадбанк листом від 04 жовтня 2018 року попросило надати до установи банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ СИНТОП (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію) (а. с. 145 т. 1).

Листом від 19 жовтня 2018 року АТ Ощадбанк повідомило, що банком було проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, в тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв`язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації, щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку (а. с. 148 т. 1).

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ Ощадбанк здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, то відповідно до статті 400 ЦПК України її законність в частині повернення позивачам коштів з їх банківських рахунків колегією суддів не перевіряється.

Звертаючись до суду із позовом про покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також частиною п`ятою статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , позивачі вказували, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо видачі на вимогу їх представника від 02 жовтня 2018 року грошових коштів, розміщених на їхніх банківських рахунках, а тому інфляційні втрати, три проценти річних та пеня підлягають стягненню з 02 жовтня 2018 року

по 06 червня 2019 року (дата звернення до суду із цим позовом).

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 1.2 укладених між сторонами договорів передбачено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Згідно з пунктами 4.2 договорів сторони домовились, що всі інші умови цього договору, зокрема, перелік операцій, що вчиняються банком за рахунком, в тому числі за допомогою систем WEB-банкінг Ощад 24/ 7 та/або Mobile-банкінг Ощад 24/7 , права та обов`язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування процентів визначаються Правилами, які є додатками

1, 2 до цього договору та його невід`ємною частиною, та Тарифами, правилами відповідної Міжнародної системи, нормами чинного законодавства, Інструкцією користувача.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив своє зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК Українизазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналізуючи положення статті 625 ЦК України та частини п`ятої статті

10 Закону України Про захист прав споживачів колегія суддів дійшла висновку про те, підставою для застосування передбаченої цими нормами відповідальності є саме прострочення боржником виконання грошового зобов`язання .

Судом установлено, що із розпорядженнями про видачу або перерахування коштів з рахунків, відкритих у АТ Ощадбанк , позивачі особисто або через свого представника не зверталися.

Відповідно до пункту 1.7 укладених між сторонами договорів за довіреністю, посвідченою нотаріально, згідно з якою довірена особа має право на відкриття та розпорядження рахунком, можливо виконання наступних операцій: відкриття рахунку довіреною особою на ім`я клієнта; здійснювати в установі банку, де відкрито рахунок, операції по рахунку, визначені довіреністю.

Як вбачається із довіреностей, виданих позивачами на ім`я

ОСОБА_20 , останню уповноважено здійснювати від імені позивачів дії щодо будь-яких відкритих на їх ім`я поточних, вкладних, карткових та/або депозитних рахунків в гривнях або будь-якій іноземній валюті, а також розпоряджатись будь-якими відкритими на їх ім`я рахунками, зокрема здійснювати будь-які платежі, перераховувати, вносити та отримувати будь-які грошові кошти без обмеження сум (а. с. 108-143 т. 1).

02 жовтня 2018 року представник позивачів, будучи уповноваженою розпоряджатися належними позивачам на рахунках коштами,

ОСОБА_20 звернулася до АТ Ощадбанк не з розпорядженням про видачу чи перерахування грошових коштів на користь конкретної особи, а із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім`я власника рахунку та додаткову на її ім`я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім`я третьої особи (а. с. 144 т. 1).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця заява представника позивачів є зверненням до банку щодо надання відповідної інформації, а не розпорядженням від імені позивачів видати або перерахувати з їх рахунків кошти.

Таким чином, у банку не виникло обов`язку на підставі вказаного звернення перерахувати позивачам належні їм кошти, відповідно, відсутнє прострочення грошового зобов`язання з боку банку та підстави застосовувати до банку цивільно-правову відповідальність.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена заява представника позивачів від 02 жовтня 2018 року є вимогою про виплату коштів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Форма та зміст розрахункового документа щодо видачі або переказу коштів передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 25 вересня 2018 року № 103 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 102 розділу VI Інструкції до касових документів, які оформляються банками (філіями, відділеннями) згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки, а також заява на видачу готівки.

За змістом пункту 104 розділу VI Інструкції, касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 5) призначення платежу; 6) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 7) власноручні підписи або ЕЦП працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію; 8) номер рахунку отримувача; 9) найменування і код банку отримувача.

Грошовий чек, заява на видачу готівки, відповідно до яких банк (філія, відділення) видає клієнтам готівку, незалежно від суми мають містити:

1) найменування пред`явленого документа отримувача (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладання правочинів); 2) серію (за наявності), номер і дату видачі пред`явленого документа отримувача; 3) найменування установи, що видала документ [для нерезидентів - номер (за наявності - серія) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство] (пункт 105 Інструкції).

Клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів чи системи автоматизації банку (пункт 107 Інструкції).

У заяві представника позивачів від 02 жовтня 2018 року повірена

ОСОБА_20 не зазначила, яку суму грошових коштів вона хоче зняти,

з якого саме банківського рахунку, враховуючи, що вона мала право розпоряджатися 18-ма рахунками позивачів, не вказала на користь якої саме третьої особи вона має намір здійснити безготівковий переказ коштів та номер рахунку їх отримувача, найменування і код банку отримувача. Крім того, у заяві від 02 жовтня 2018 року відсутні: найменування пред`явленого документа отримувача (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладання правочинів), його серію (за наявності), номер і дату видачі; найменування установи, що видала цей документ; дату його видачі та орган, що видав, громадянство.

Видача банком грошових коштів з рахунків позивачів або їх перерахування на користь третіх осіб на підставі заяви ОСОБА_20 від 02 жовтня

2018 року суперечила б вищевказаним нормативним актам і умовам укладених між сторонами договорів банківського рахунку, оскільки волевиявлення клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти було відсутнє.

Установивши, що до звернення до суду із цим позовом, позивачі особисто або через своїх представників не зверталися до банку із заявами про видачу або переказ коштів, розміщених на їх рахунках у АТ Ощадбанк , які

б відповідали вимогам щодо форми та змісту вищезазначеній Інструкції,

а звернення 02 жовтня 2018 року представника позивачів про надання інформації не є касовим документом про видачу коштів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України та частиною п`ятою статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки банк не допустив прострочення зобов`язання за укладеними між сторонами договорами банківських рахунків.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені

є безпідставними.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Посилання у касаційній скарзі на неправильну оцінку судом апеляційної інстанції наданій позивачами вищезазначеній заяві від 02 жовтня 2018 року не беруться колегією суддів до уваги, оскільки виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю представників позивачів

У червні 2020 року від представника позивачів ОСОБА_23 надійшло клопотання про розгляд справи за участю його та адвоката Матяш Т. В.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення Європейського суду з прав людини у справі Zhuk v. Ukraine від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у

пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78),§ 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі Axen v. Germany , § 28).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги

пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу у справі № 757/30819/19 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане касаційна скарга розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю представників позивачів є непереконливими, тому відсутня необхідність у їх виклику для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання ОСОБА_23 слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , в інтересах яких діє адвокат Матяш Тетяна Валеріївна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович