ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" липня 2020 р. Справа№ 910/11639/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Остапенка О.М.
Копитової О.С.
за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 07.07.2020 розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС на рішенняГосподарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі№910/11639/19 (суддя Щербаков С.О.) за позовом Громадської спілки Український музичний альянс доТовариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС простягнення 404 948, 32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (суддя Щербаков С.О.) позовні вимоги Громадської спілки Український музичний альянс задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС на користь Громадської спілки Український музичний альянс 330 900, 28 грн. - відрахувань, 19 708, 98 грн. - 3 % річних, 54 339, 08 грн. - інфляційних втрат та 6 074, 22 грн. - судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 розгляд апеляційної скарги залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду.
У зв`язку з відпусткою судді Отрюха Б.В., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.04.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.
У зв`язку з відпусткою судді Копитової О.С., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.04.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 справу прийнято до провадження у визначеному складі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ ДФ ПЛЮС на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 та відкладено розгляд справи до 19.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 розгляд справи відкладено до 26.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 розгляд справи відкладено до 11.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд справи відкладено до 23.06.2020.
У зв`язку з відпусткою судді Полякова Б.М., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.06.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Остапенко О.М. та справу прийнято до провадження у визначеному складі.
23.06.2020 у судове засідання з`явився представник Громадської спілки Український музичний альянс . Станом на 23.06.2020 відомості про належне повідомлення про розгляд справи апелянта у суду відсутні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 розгляд справи відкладено на 07.07.2020.
Учасники справи заяв та клопотань до суду не направили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте в судовому засіданні 07.07.2020 були відсутні представники відповідача.
Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
1. Короткий зміст вимог та заперечень.
1.1. В серпні 2019 Громадська спілка Український музичний альянс (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС (далі - Відповідач), та, з врахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути з Відповідача 404948, 32 грн., з яких: 330900, 28 грн. - відрахування; 19708, 96 грн. - 3% річних; 54339, 08 грн. - інфляційних.
1.2. Позовні вимоги мотивовано доводами про те, що Позивач є правонаступником Об`єднання підприємств Український музичний альянс , яке було уповноважене Міністерством освіти і науки України здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992.
Правомірність реалізації Позивачем права, раніше наданого Об`єднанню підприємств Український музичний альянс як уповноваженій організації колективного управління, щодо збирання і розподілу між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, станом на 12.08.2019 підтверджено листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
Позивач зазначив, що ввезення на митну територію України певного переліку товарів зобов`язує їх імпортера сплачувати відрахування від вартості цих товарів уповноваженій організації колективного управління.
Окрім обов`язку сплати відрахувань на імпортера також покладений обов`язок надати інформацію про сплату відрахувань за ввезення таких товарів шляхом надсилання уповноваженим організаціям відповідної довідки, підписаної керівником імпортера.
Позивач письмово звертався до Відповідача з пропозицією надати відповідні довідки та сплатити відрахування, натомість відповіді не отримав.
1.3. Правове обґрунтування позовних вимог здійснено на підставі тих нормативно-правових актів чи їх редакції, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, Позивач посилаючись на приписи частин 2, 4, 5 статті 42 Закону України Про авторське право та суміжні права зазначає, що виплата винагороди особам, що мають авторське право і (або) суміжні права за відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв, із застосування яких можна зробити таке відтворення; розмір таких відсотків встановлюється Кабінетом Міністрів України; імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України.
Розмір відсотків (відрахувань) визначено згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах .
1.4. Обґрунтування заяви про зміну предмета позову і збільшення розміру позовних вимог: розрахунок розміру відрахувань (відсотків) повинен здійснюватися з тієї вартості товару, що визначена Державною фіскальною службою України відомостях як фактурна вартість.
Розмір відрахувань здійснюється множенням фактурної вартості на 0,15% (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 27.06.2003).
1.5. Крім того, Позивач визнав за необхідне змінити предмет позову, доповнивши його вимогами сплати Відповідачем 3% річних (за період починаючи з наступного дня за днем митного оформлення товару та закінчуючи 23.10.2019 - датою підписання заяви про зміну предмета позову і збільшення розміру позовних вимог) та інфляційних (за період починаючи з місяця, у якому виникло зобов`язання та закінчуючи індексом інфляції у вересні 2019).
2. Короткий зміст заперечень на позов.
2.1. Позивач не є уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, та такі повноваження не можуть передаватись у процесі реорганізації.
2.2. Відповідач не обирав Позивача серед уповноважених осіб та не укладав із ним договір щодо здійснення відрахувань.
2.3. Позивачем не доведено, що за допомогою продукції Відповідача можливе відтворення творів та/або виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
3. Короткий зміст та обґрунтування оскарженого судового рішення.
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (повний текст складено 27.01.2020) (суддя Щербаков С.О.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Відповідача на користь Позивача 330 900, 28 грн. - відрахувань; 19 708, 98 грн. - 3% річних; 54 339, 08 грн. - інфляційних втрат; 6 074, 22 грн. - судового збору.
3.2. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що:
3.2.1. Позивач є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
3.2.2. Відповідач протягом часу з 23.08.2016 по 21.07.2018 імпортував на митну територію України товари, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
3.2.3. Розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без ПДВ) і здійснюється для імпортерів у відсотках вартості таких носіїв і обладнання, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі.
3.2.4. Імпортери здійснюють перерахування сум відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають таким організаціям підписану керівником імпортера відповідну довідку.
3.2.5. Загальна фактурна вартість ввезених Відповідачем за період з 23.08.2016 по 21.07.2018 на митну територію України товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України №992 від 27.06.2003, підтверджена Державною фіскальною службою України.
3.2.6. Зобов`язання Відповідача виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.
3.2.7. Акредитовані організації здійснюють збирання та розподіл відрахувань (відсотків) після закінчення відповідного конкурсу, а до цього моменту це продовжують здійснювати уповноважені організації.
3.3. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновків, що Відповідачем порушено положення частини 5 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права , статті 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, тому позовні вимоги про стягнення 330 900, 28 грн. відрахувань підлягають задоволенню.
3.4. Стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних підлягають у розмірі, заявленому Позивачем (тобто - з моменту виникнення заборгованості до дати подання заяви про зміну предмета позову і збільшення розміру позовних вимог), в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
4. Вимоги та зміст апеляційної скарги .
4.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020, Відповідач 19.02.2020 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення скасувати, посилаючись на те, що:
4.1.1. Посібник користувача мобільних телефонів, наданий Відповідачем, не може вважатись належним і допустимим доказом того, що товар є обладнанням, із застосуванням якого можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах у розумінні статті 1 Закону України Про авторське право та суміжні права .
4.1.2. У відповідності лише до опису УКТЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) товарів, ввезених Відповідачем на митну територію України, не можливо встановити, чи відноситься товар до обладнання, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Коди УКТЗЕД товарів, ввезених на митну територію України не відносяться до категорії товарів, з яких підлягає сплата відрахувань. До того ж, вказані Позивачем коди УКТЗЕД не збігаються з поняттям радіотелефону системи стільникового зв`язку та планшетних комп`ютерів.
4.1.3. Встановити, чи відповідає спірне обладнання критеріям, зазначеним у статті 42 Закону України Про авторське право та суміжні права та у Порядку 780/123/561, спростувавши чи підтвердивши наявність у товару відповідних функціональних можливостей, можна лише шляхом проведення судової експертизи із застосуванням спеціальних знань.
4.1.4. Позивач не довів наявність у нього виключного права на стягнення відповідних відрахувань.
4.1.5. Суд розглянув справу без відома Відповідача.
4.2. Таким чином, згідно висновків Відповідача, судом було порушено вимоги частини 1 статті 74, частини 1 статті 76, частини 2 статті 77, частини 8 статті 80, статті 236 Господарського процесуального кодексу України, та неправильно застосовано приписи наказу Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561, статті 42 Закону України Про авторське право та суміжні права , частини 1 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
5. Зміст заперечень відзиву на апеляційну скаргу.
5.1 Подання Позивачем посібників користувача до мобільних телефонів та планшетних комп`ютерів, імпортованих Відповідачем, під час підготовчого провадження було обумовлено тим, що точний перелік і назви вказаних товарів стали відомими Позивачу лише після отримання судом інформації про митні операції Відповідача від Державної фіскальної служби України. До цього така інформація була захищена як конфіденційна, відповідно до положень Митного кодексу України.
5.2. Незалежно від справедливості твердження Відповідача, крім коду УКТЗЕД, ідентифікація товарів здійснювалась ще й за їх назвою (графа опис товару у відомостях, наданих Державною фіскальною службою України). Позовні вимоги по сплаті відрахувань стосувалися лише радіотелефонів системи стільникового зв`язку і планшетних комп`ютерів.
5.3. Відповідач не навів достатніх підстав необхідності призначення судової експертизи, адже для з`ясування обставин у цій справі спеціальні знання не потрібні, а їх встановлення можливо з позиції пересічного споживача, оскільки мова йде про звичайні функції товарів, широко розповсюджених серед населення у побутовому споживанні, таких як мобільні телефони та планшетні комп`ютери.
5.4. Зобов`язання Відповідача щодо перерахування суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами, виникло безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (стаття 174 Господарського кодексу України).
5.5. Виклик представників Відповідача в судове засідання здійснювався судом у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України - за останньою відомою суду адресою Відповідача.
6. Зміст письмових пояснень Позивача.
6.1. Радіотелефони системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) та планшети, відповідно до пункту 27 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах , належать до переліку обладнання, імпорт якого є підставою для сплати спірних відрахувань, за ставкою 0,15% вартості товару, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті). Для розрахунку взята фактурна вартість товару, надана Державною фіскальною службою України.
6.2. З врахуванням приписів частини 2 статті 509, частини 1 статті 530, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та судової практики Вищого господарського суду України (постанова від 21.06.2016 у справі №910/19653/15), у позивача наявні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних збитків, при цьому датою початку прострочення сплати відрахувань слід вважати день, наступний за днем митного оформлення товару при його ввезенні на митну територію України.
6.3. Розрахунок 3% річних здійснювався окремо щодо кожної митної операції, при цьому початковою датою прострочення виконання зобов`язання був день, наступний за днем митного оформлення товару, а кінцевою датою - 23.10.2019, тобто дата пред`явлення вимоги (заява від 23.10.2019, якою Позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог).
6.4. Розрахунок інфляційних збитків здійснювався окремо щодо кожної митної операції за принципом почергового помноження офіційних помісячних індексів інфляції, починаючи з місяця, в якому зобов`язання мало бути виконаним (якщо термін його виконання припадав на 1-15 числа) або наступного за ним місяця (якщо термін виконання зобов`язання припадав на 16-31 числа), та закінчуючи індексом інфляції за вересень 2019 (відповідно до методики Верховного Суду України, викладеної у Рекомендаціях щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист від 03.04.1997 №62-97р).
7. Фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом.
7.1. Позивач є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об`єднанню підприємств Український музичний альянс , правонаступником якого є Позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2301-07/33421-7 від 12.08.2019.
7.2. Відповідач у період з 23.08.2016 по 21.07.2018 імпортував на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 та планшетних комп`ютерів із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальною фактурною вартістю 220 600 187, 30 грн.
7.3. Позивач звертався до Відповідача з листом № 01-10/07/19 від 10.07.2019, в якому просив відповідача протягом 7 (семи) днів з дня отримання цього листа сплатити відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 16.07.2019.
Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.
7.4. Позивач, дійшов висновків що Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якої становить 330 900, 28 грн.
Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн. - інфляційних втрат.
8. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
8.1. Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції станом на 23.08.2016 - тобто початок періоду за який заявлені позовні вимоги): допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті (у зазначеній редакції) виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Згідно з частиною 5 цієї статті (у зазначеній редакції) розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою (Установою у сфері охорони авторського права і суміжних прав) організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
8.2. 15.05.2018 був прийнятий Закон України №2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018, Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції Закону №2415-VIII від 15.05.2018), допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також репрографічне відтворення літературних, фотографічних, образотворчих та інших подібних творів без згоди суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, але з виплатою їм винагороди у порядку, встановленому законом. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Частини 4, 5, 6 та 7 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права зазначеним Законом №2415-VIII від 15.05.2018 було виключено.
8.3. Разом з тим, частинами 2 та 3 статті 23 зазначеного Закону №2415-VIII від 15.05.2018 передбачено, що збір винагороди за приватне копіювання (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також аудіовізуальних творів) здійснюється з виробників і (або) імпортерів цифрового, аналогового та іншого обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, на умовах, передбачених Законом України "Про авторське право і суміжні права".
Виплата винагороди за приватне копіювання здійснюється у формі відрахувань частки (у вигляді відсотків) вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, крім:
1) професійного обладнання і (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
2) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
3) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері протягом 30 календарних днів з дня митного оформлення обладнання і (або) матеріальних носіїв.
Виробники та імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв подають акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері документально підтверджені дані про кількість вироблених або ввезених на територію України обладнання і матеріальних носіїв. Установа і акредитована організація колективного управління мають право запитувати такі дані.
8.4. Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
8.5. За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України). Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. (правова позиція Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №904/11903/16).
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.
У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому цілком законними та обґрунтованими є висновки про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва у справі №910/11639/19 від 16.01.2020 за позовом Громадської спілки Український музичний альянс до Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ ПЛЮС залишити без змін.
Матеріали справи №910/11639/19 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді О.М. Остапенко
О.С. Копитова
Повний текст складено 08.07.2020
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2020 |
Оприлюднено | 10.07.2020 |
Номер документу | 90281291 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Грек Б.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні