Постанова

від 08.07.2020 по справі 904/5688/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5688/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

секретар Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 року (суддя - Мартинюк С.В.; повний текст складено 14.02.2020 року)

у справі № 904/5688/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін Азов", м. Маріуполь , Донецької області

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каолін Азов" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованості в розмірі 621 254,35 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін Азов" заборгованість в розмірі 541 824,83 грн., пеню в розмірі 69 208,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 930,97 грн., 3 % річних в розмірі 6 289,89 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 318,82 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 року, відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема справу безпідставно розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи ціну позову, категорію і складність справи. При цьому судом не взято до уваги, що позивачем ані в позовній заяві, ані окремо не заявлялося клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Місцевий господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у даній справі не обґрунтував необхідність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чим порушив норми процесуального закону, а саме частину 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в розмірі 621 254,35 грн., що більше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату відкриття провадження у справі), але значно менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа може бути віднесена судом до категорії малозначних, у разі, якщо вона є справою незначної складності. Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 61/79 від 22.12.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку. Розгляд цієї справи зводився до необхідності проведення оцінки аргументів сторін щодо їх правовідносин, суми основного боргу та суми пені, річних та інфляційних втрат і при цьому, на думку судді, встановлення цих елементів не є складною процесуально-правовою дією для суду, виходячи із предмету договору та обставин, за яких у відповідача виникла прострочена заборгованість. Позивачем надано докази, на підставі яких судом було встановлено наявність обставин, що обґрунтовували вимоги позивача. Відповідач проти наданих доказів не заперечував та будь-яких інших доказів до суду не надав. Також, відповідач не надав суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у відповідності до вимог частин 5, 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, розгляд даної справи не становить суспільний інтерес. Скасування рішення суду призведе до затягування розгляду справи, тоді як позивач, який є виробником продукції та сумлінним платником податків, зазнає збитків через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.07.2020 року.

Сторони наданими їм процесуальними правами не скористалися та не направили в судове засідання своїх повноважних представників.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

22.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каолін Азов" (надалі -постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 61/79 (надалі - договір).

За цим договором постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця пісок кварцовий (ДСТУ Б В.2.7-131 : 2007) (надалі - продукція, товар), а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за неї на умовах визначених у цьому договорі (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума цього договору визначається як сума всіх підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 3.2. договору у разі постачання продукції автотранспортом, покупець здійснює оплату продукції не пізніше 15 календарних днів з дати постачання, при цьому покупець здійснює оплату перевезень самостійно (пункт 4.6. договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.05.2019 року, у разі постачання продукції залізничним транспортом покупець здійснює оплату у наступному порядку: 3.3.1 суму відшкодування витрат постачальника на перевезення продукції покупець перераховує протягом 3-х банківських днів від дати виставленого рахунку на кожну партію товару; 3.3.2 повна оплата за кожну партію продукції та відшкодування витрат постачальника, пов`язаних з подачею й забиранням вагонів для навантаження на малодіяльну станцію, яка становить 6 231,96 грн. /вагон у т.ч. ПДВ 1 038,66 грн. здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що право власності на продукцію переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, товарно-транспортної накладної.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 12.1. договору).

На виконання умов договору сторонами 31.05.2019 року підписано специфікацію № 6 та 01.07.2019 року специфікацію № 7, у яких зазначені умови поставки піску кварцового, кількість та ціна.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на загальну суму 4 227 353,05 грн., яка складається з суми за поставлений товар, відшкодування вартості залізничних перевезень та відшкодування витрат постачальника, пов`язаних з подачею й забиранням вагонів для навантаження на малодіяльну станцію, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково у сумі 3 685 528,52 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 541 824,53 грн.

Позивач направив на адресу відповідача листи від 03.07.2019 року № 61, від 16.08.2019 року № 72, від 14.11.2019 року № 101 з пропозицією сплатити заборгованість та 13.11.2019 року акт звірки взаємних розрахунків, які залишені відповідачем без відповіді.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступного висновку.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема тих, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України).

Як справи, передбачені частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти справи: 1) щодо яких немає підстав для визначення їх малозначними (справами незначної складності) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 цього Кодексу; 2) які одночасно не належать до переліку справ, що підлягають розгляду виключно у загальному позовному провадженні відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені справи за загальним правилом розглядаються у порядку загального позовного провадження, проте суд із врахуванням критеріїв, установлених частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, може прийняти рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Таке рішення він приймає лише за наявності клопотання позивача та відповідно до положень статей 249, 250 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (частина 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік справ, які не підлягають розгляду у порядку прощеного позовного провадження, до яких віднесені справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Аналіз приписів частин 1, 3, 4 статті 12, частин 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що спрощене позовне провадження, як одна із форм господарського судочинства, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тоді як у загальному позовному провадженні розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавцем у частині 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено норму прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, визначених частиною 5 статті 12 цього Кодексу, тоді як інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду та відсутні в переліку частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, що подається до суду в письмовій формі одночасно з подання позовної заяви або може міститися у ній (частина 1 статті 249 Господарського процесуального кодексу України). Таке клопотання позивача розглядається судом, а результат його розгляду викладається в ухвалі суду про відкриття провадження у справі (частини 1, 2 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

Положення частини 1 статті 247, частин 1, 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України слід розуміти так, що малозначна справа (справа незначної складності) розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження та не може бути розглянута за правилами загального позовного провадження навіть з урахуванням критеріїв, установлених частиною 3 статті 247 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права слід дійти висновку, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, критерієм визначення яких є або сума позову (до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), або незначна складність, яка визначається в тому числі з огляду на положення, наведені в частині 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, або будь-яка інша справа, крім визначених частиною 4 статті 247 цього Кодексу за відповідним клопотанням позивача.

При цьому, ураховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України, суд в ухвалі, якою визнано справу малозначною, повинен зазначити мотиви, з яких суд дійшов таких висновків та норми закону, якими керувався суд постановляючи ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.12.2019 року призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, визнавши дану справу малозначною з огляду на її незначну складність. При цьому, суд послався на норми частини 3 та пункт 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд першої інстанції правомірно відніс дану справу до справ незначної складності, яка для цілей Господарського процесуального кодексу України є малозначною справою.

Стосовно посилання відповідача на необхідність відповідного клопотання позивача для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таке клопотання подається лише при розгляді справ, можливість розгляду яких в спрощеному позовному провадженні передбачена частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано дану справу як малозначну та розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару.

Відповідно до пункту 3.2 договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 541 824,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.1. договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 69 208,66 грн. за період з 25.06.20019 року по 27.11.2019 року (по кожній накладеній окремо).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 69 208,66 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 6 289,89 грн. за період з 25.06.2019 року по 27.11.2019 року та інфляційні втрати в розмірі 3 930,97 грн. за період червень - листопад 2019 року (фактично липень - жовтень 2019).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є вірним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 6 289,89 грн. та інфляційних в розмірі 3930,97 грн. підлягають задоволенню.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що відповідає нормам процесуального законодавства, в зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 року у справі № 904/5688/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено - 09.07.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков