Ухвала

від 09.07.2020 по справі 908/260/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/16/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.07.2020 Справа № 908/260/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/260/20 та заяви Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про винесення додаткового рішення у справі № 908/260/20

за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» , ідентифікаційний код юридичної особи 01125761 (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс» , ідентифікаційний код юридичної особи 41132879 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Портова, буд. 3-Д, корпус 2)

про стягнення 51282,53 грн.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/260/20 за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс» пені у сумі 39424,71 грн та 3% річних у сумі 11856,82 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2020 (підписане 17.06.2020) у справі № 908/260/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс» на користь Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» , пеню у сумі 39424 грн 71 коп., 3% річних в сумі 11857 грн 82 коп., 2102 грн 00 коп. судового збору.

30.06.2020 до канцелярії суду від позивача у справі надійшла заява від 24.06.2020 про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/260/20 у розмірі 2000 грн 00 коп.

Заяву подано на підставі ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

До заяви додано докази в підтвердження заяви.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2020 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2020 у справі № 908/260/20 прийнято заяву до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2020 об 11 год. 00 хв., про що сторони повідомлені належним чином.

З огляду на те, що учасники справи у судове засідання 09.07.2020 не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За результатами судового розгляду заяви, судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про прийняття додаткового рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та заяви, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Предметом даного судового розгляду є заява, подана позивачем в порядку ст. 244 ГПК України про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/260/20 у розмірі 2000 грн 00 коп.

В обгрунтування заяви позивач посилається на договір про надання послуг № 44/20 від 27.02.2020, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Лексус плюс про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва, докази на його виконання, у т.ч.: звіт про надані послуги, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2020, згідно з яким, адвокат Калініченко В.В. взяв участь в судовому засіданні 24.03.2020 у справі № 908/260/20 і відповідна послуга складає 2000 грн 00 коп. (згідно з п. 3.2.2 договору), рахунок № 7 від 25.03.2020 та платіжне доручення № 2527 від 26.03.2020 про сплату позивачем адвокатському об`єднанню 2000 грн 00 коп. за представництво інтересів згідно з договором та виставленого рахунку № 7 від 25.03.2020.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу змісту викладених норм ст. 129, 221 ГПК України вбачається, що передумовою для вирішення судом питання про судові витрати є звернення сторони до закінчення судових дебатів із відповідною заявою про це (повідомлення усно в судовому засіданні, або подання в письмовій формі).

Справа № 908/260/20 розглядалась судом в порядку загального позовного провадження та за результатами її розгляду прийнято рішення 16.06.2020. При цьому в судове засідання 16.06.2020 представник позивача не з`явився.

Оскільки рішення у справі № 908/260/20 прийнято 16.06.2020, а судові дебати проводяться до прийняття рішення, відтак позивач мав можливість подати заяву про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу до прийняття рішення, тобто до 16.06.2020 (або повідомити про це суду усно в судовому засіданні 16.06.2020 до закінчення судових дебатів).

Проте, заява позивача про стягнення судових витрат вих. № 92/25-юр від 24.06.2020 надійшла на адресу суду 24.06.2020 засобами поштового зв`язку в поштовому конверті, згідно з яким, відправлення прийнято на відправку 24.06.2020, тобто у день складення заяви.

В силу приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України вказана заява подана з порушенням строку її подання, встановленого приписами ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Першою заявою по суті для позивача є позовна заява.

Отже, маючи намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу, позивач має навести попередній розрахунок таких витрат і прохання стягнути ці витрати у позовній заяві. Такі вимоги, зокрема, наведені у ГПК України у нормах щодо попереднього визначення розміру судових витрат та вимог до позовної заяви. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем не доведено зазначення у позові чи інших заявах в процесі розгляду справи орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу та надання відповідних доказів в підтвердження таких витрат в процесі розгляду справи.

Так, в мотивувальній частині позовної заяви вих. № 19/25-юр від 04.02.2020 позивач зазначив, що «попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені підприємством, у зв`язку з розглядом справи, складаються з судового збору у сумі 2102 грн 00 коп. та витрат на професійну правову допомогу .

В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача судові витрати. При цьому будь-якої інформації щодо можливого понесення витрат на професійну правову допомогу у відповідній сумі на підставі відповідного договору, що підтверджується відповідними доказами, позивач в позовній заяві не зазначив.

Разом з тим, у інших заявах позивача, останній також не вказав про відповідні витрати, натомість зазначив, що позивачем надано до матеріалів справи всі наявні документи необхідні для всебічного та повного розгляду всіх обставин справи.

До того ж, докази, які надані позивачем до заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу, а саме договір № 44/20 про надання послуг від 27.02.2020, акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2020, рахунок № 7 від 25.03.2020 на оплату послуг та платіжне доручення № 2527 від 26.03.2020 про сплату 2000 грн за представництво інтересів позивача адвокатом, датовані лютим та березнем 2020 року, а отже позивач міг надати ці докази разом з іншими заявами у справі та до прийняття рішення суду у даній справі.

У заяві позивач не зазначає причини не подання вказаних доказів до прийняття рішення суду у даній справі та не просить поновити відповідний строк на подання заяви та даних доказів.

Аналогічний висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 904/4494/18 від 12.11.2019 згідно з якою, якщо що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

За наслідками розгляду справи № 908/260/20 господарським судом було вирішено питання щодо судових витрат зі сплати судового збору в рішенні від 16.06.2020.

Враховуючи те, що заявник звернувся до суду із відповідною заявою з порушенням строку, встановленого приписами ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України, в тому числі не зазначив про понесення таких витрат ані в позовній заяві, ані в інших заявах в процесі розгляду справи, і не додав до них відповідних доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, а відтак відсутність підстав для винесення додаткового рішення з цього питання.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 235, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про винесення додаткового рішення у справі № 908/260/20 відмовити.

2. Згідно із ч. 2 ст. 235 ГПК України дана ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та відповідно до ч. 5 ст. 244, п. 19 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5. пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через Господарський суд Запорізької області протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.07.2020.

Суддя А.О. Науменко