Ухвала

від 07.07.2020 по справі 910/7971/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/7971/20 За заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "О.С.С."

про забезпечення позову

у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "О.С.С."

до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ГУРКО ВАДИМА СЕРГІЙОВИЧА

про стягнення 1 465 972,18 грн.,

Суддя Приходько І.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "О.С.С." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ГУРКО ВАДИМА СЕРГІЙОВИЧА про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 465 972,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 06.07.2020.

06.07.2020 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "О.С.С." подало заяву про забезпечення позову у справі №910/7971/20, в якій просить:

- забезпечити позов у повному обсязі та накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 1 465 972,18 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових (банківських) установах та належать ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ-ПІДПРИЄМЦЮ ГУРКО ВАДИМУ СЕРГІЙОВИЧУ, та на всіх рахунках, які будуть виявлені в ході виконання ухвали про забезпечення позову в рамках виконавчого провадження;

- заборонити ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ-ПІДПРИЄМЦЮ ГУРКО ВАДИМУ СЕРГІЙОВИЧУ відкривати будь-які інші рахунки в установах банків, крім тих, які існують на дату звернення із цією заявою.

Подана заява мотивована тим, що заявнику на підставі інформаційної довідки з відповідних Державних реєстрів стало відомо, що відповідач не має у власності нерухомого майна. Зважаючи на вказані обставини, позивач зазначає, що в нього є всі підстави побоюватись, що відповідач приховує наявні в нього грошові кошти та майно, яке може перебувати в його власності, що у свою чергу не лише істотно ускладнить, а й взагалі повністю унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 1 465 972,18 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових (банківських) установах та належать відповідачу, суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, посилання заявника те, що відповідач уникає ділових контактів з позивачем та не визнає його майнових претензій, не є достатньою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також судом враховано, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми (а не звернення стягнення на нерухоме майно), у зв`язку з чим наявність або відсутність у відповідача зареєстрованого права власності на нерухоме майно не може свідчити про неможливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, що відкриті в будь-яких фінансових установах, а також заборона відкривати будь-які інші рахунки в установах банків, може мати наслідком повне припинення його господарської діяльності, що є неприпустимим.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, всупереч наведених вимог закону, позивач в обґрунтування поданої ним заяви не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "О.С.С." про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Приходько