Рішення

від 30.06.2020 по справі 910/1493/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2020Справа № 910/1493/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО

до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

про стягнення 721 849, 86 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ (надалі - відповідач) про стягнення 639 394, 83 грн заборгованості, з яких: 407 364, 48 грн основного боргу, 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом, 41 227, 52 грн пені, 49 821, 23 грн 36% річних, 3 258, 92 грн інфляційних втрат та 81 472, 90 грн штрафу.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, ст.526, 692, 694, 625, 712 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №С-19/214-КВ від 13.08.2019, в частині повної та своєчасного оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020.

У підготовче засідання 10.03.2020 з`явився представник позивача, надав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про ненадходженя коштів від 04.03.2020 №96. Відповідач у засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 підготовче засідання відкладено на 24.03.2020.

25.03.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженим карантином через спалах у світі коронавірусу. Також до клопотання були додані письмові пояснення на виконання ухвали суду від 10.03.2020.

Засідання призначене на 24.03.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 підготовче засідання призначено на 12.05.2020.

12.05.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшли клопотання, в яких останній просив провести підготовче засідання без його участі, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Засідання призначене на 12.05.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 підготовче засідання призначено на 09.06.2020.

01.06.2020 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 721 849, 86 грн заборгованості, з яких: 407 364, 48 грн основного боргу, 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом, 69 006, 43 грн пені, 102 053, 17 грн 36% річних, 5 703, 10 грн інфляційних втрат та 81 472, 90 грн штрафу

09.06.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача. Відповідач у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020.

22.06.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника позивача та заява в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, в якій останній зазначив, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду позивачем будуть надані додаткові докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та відповідна заява про ухвалення додаткового рішення.

У судове засідання 30.06.2020 представники учасників справи не з`явилися. Позивач надав вищевказану заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № С-19/214-КВ (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є його невідємною частиною (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену з врахуванням вимог п.п.2.2-2.3. договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.

Вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до договору (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.4. покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної з врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточних рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунках на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

За користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем. (п.2.6. договору).

Відповідно до п.2.7. договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не пізніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.

Додатком до договору № 1/СА0000027107 від 13.08.2019 (надалі додаток №1), оплату встановлено в порядку відстрочення платежу по 14.09.2019 (включно), річна ставка відсотків - 25.

Відповідно до п.1.2. додатку №1 якщо покупець порушить строки оплати поставленого товару, визначені графіком, то кінцевий розрахунок за поставлений товар переноситься до 30.09.2019 та щодо поставленого товару застосовуються всі, без винятку, пункти договору.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом, у випадку порушення графіку та, відповідно, оплати поставленого товару після спливу строку, визначеного графіком, прочинається з дня наступного за днем отримання поставленого товару покупцем та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар. Відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару, передбачена п.7.2 договор, настає для покупця у випадку порушення строку оплати поставленого товару, визначеного пунктом 1.2. даного додатку (п.1.3., 1.4. додатку №1).

Пунктом 2.11. договору встановлено, що акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості товару.

Відповідно до п. 3.2.1. договору покупець зобов`язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 договору та додатку до договору.

Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання повноважними представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині розрахунків за товар, за штрафним санкціям - до повного їх виконання (п.5.1. договору).

Відповідно до п.7.2. договору у випадках порушення умов даного договору постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.3. договору керуючись ст.259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної від 13.08.2019 № 30373 на суму 407 364, 48 грн (а.с. 8).

Також, на виконання пункту 2.11. договору 28.01.2020 позивачем було складено акт №471 нарахування відсотків за користування кредитом на суму 56 249, 78 грн та направлено відповідачу в двох екземплярах, що підтверджується копією вкладення в цінний лист та фіскальним чеком ПАТ Укрпошта (а.с.10, 11).

У свою чергу, відповідачем свої зобов`язання за договором не виконано та не сплачено поставлений товар і відсотки за користування товарним кредитом.

Оскільки відповідач оплату за поставлений товар своєчасно не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 407 364, 48 грн основного боргу, 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом, 69 006, 43 грн пені, 102 053, 17 грн 36% річних, 5 703, 10 грн інфляційних втрат та 81 472, 90 грн штрафу.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить і частина друга статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поставка позивачем товару відповідачу відповідно до умов договору на загальну суму 407 364, 48 грн, строк оплати товару згідно умов договору та додатку №1 до нього настав - 30.09.2019.

Відповідач доказів оплати товару суду не надав.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 407 364, 48 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом.

Так, згідно ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Відповідно до п.2.7. договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не пізніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.

Додатком до договору №1 встановлено річну ставку відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 25%.

Як зазначено вище, нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом позивач, згідно п. 2.11 договору оформив актом №471 на суму 56 249, 78 грн, який був направлений відповідачу цінним листом з описом вкладення, проте доказів повернення вказаного акту матеріали справи не містять, відповідачем не надано. В зв`язку з цим, відповідно до п. 2.11. договору вказаний акт про надання послуг вважається схваленим та підписаним покупцем.

Всього, позивачем нараховано відсотків за користування товарним кредитом за період з 14.08.2019 по 28.01.2020 на суму 56 249, 78 грн (407 364, 48/365х25%х168+20%).

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем відсотків за користування товарним кредитом.

Отже, вимога позивача про стягнення 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 69 006, 43 грн - пені за період прострочення з 30.09.2019 по 09.06.2020, 102 053, 17 грн - 36% річних за період прострочення з 30.09.2019 по 09.06.2020, 5 703, 10 грн - інфляційних за період прострочення з листопада 2019 року по квітень 2020 року, а також 81 472, 90 грн штрафу за прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

A) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф у розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобовязання;

B) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 cт. 625 Цивільного кодексу України).

Крім цього в пункті 7.3. договору сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всіх зобов`язаннях (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до трьох років. Також сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 09.02.18 у справі № 911/2813/17, від 17.04.18 у справі № 910/6064/16, від 25.05.18 у справі № 922/1720/17, від 08.08.18 у справі №908/1843/17)

Отже, законодавчі обмеження щодо одночасного стягнення пені та штрафу визначених сторонами в договорі відсутні.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Виходячи з вищевикладеного, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, штраф, інфляційні та 36% річних за невиконання умов договору, проте при здійсненні розрахунку позивачем не вірно визначено дату виникнення прострочення відповідачем оплати товару.

Так, позивач нараховує пеню та 36% річних починаючи з 30.09.2019.

Суд зазначає, що сторонами в пункті 1.2. додаткової угоди №1 погоджено, що якщо покупець порушить строки оплати поставленого товару, визначені графіком ( по 14.09.2019 (включно), то кінцевий розрахунок за поставлений товар переноситься до 30.09.2019, таким чином, прострочення оплати товару розпочинається з 01.10.2019.

Враховуючи вищекладене, позивач неправомірно нарахував пеню та 36% річних за 30.09.2019.

З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені та 36% річних від суми заборгованості 407 364, 48 грн та встановлено, що за період прострочення з 01.10.2019 по 09.06.2020 стягненню з відповідача підлягають пеня в сумі 68 520, 98 грн та 36 % річних у сумі 101 651, 39 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також судом встановлено, що прострочення відповідачем оплати товару на суму 407 364, 48 грн триває більше ніж 5 банківських днів, отже позивач правомірно нарахував відповідачу штраф на вказану суму боргу в розмірі 20%, що складає 81 472, 90 грн. Таким чином позов у частині стягнення штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період листопада 2019 року по квітень 2020 року в загальній сумі 5 703, 10 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ізст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 407 364, 48 грн основного боргу, 56 249, 78 грн відсотків за користування товарним кредитом, 68 520, 98 грн пені, 101 651, 39 грн 36% річних, 5 703, 10 грн інфляційних втрат та 81 472, 90 грн штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ (04086, місто Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 40, офіс 15, ідентифікаційний код 42028840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО (08702, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 20, ідентифікаційний код 36348550) 407 364 (чотириста сім тисяч триста шістдесят чотири) грн 48 коп. основної заборгованості, 56 249 (п`ятдесят шість тисяч двісті сорок дев`ять) грн 78 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 68 520 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять) грн 98 коп. пені, 101 651 (сто одну тисячу шістсот п`ятдесят одну) грн 39 коп. 36% річних, 5 703 (п`ять тисяч сімсот три) грн 10 коп. інфляційних втрат, 81 472 (вісімдесят одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн 90 коп. штрафу та 10 814 (десять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 44 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.07.2020.

Суддя Я.А.Карабань