Ухвала

від 08.07.2020 по справі 911/1934/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1934/20

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши

заяву Селянського (фермерського) господарства Корней (08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке)

про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову,

особа, яка може отримати статус учасника справи - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14),

Без виклику представників учасників процесу

встановив:

Селянське (фермерське) господарство Корней до пред`явлення позову звернулось до господарського суду Київської області із заявою № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передання у власність шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам в тому числі, але не обмежуючись, приймати рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження будь-яким іншим способом, зміну цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання, надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малополовецької сільської ради або її частини; заборонити державним кадастровим реєстраторам відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на перехід права власності, зміну цільового призначення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малополовецької сільської ради або її частини у Державному земельному кадастрі, а також на скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Окрім того, заявник просить в ухвалі про забезпечення позову зазначити, що стягувачем є Селянське (фермерське) господарство Корней (08555, Київська обл., Фастівський район, село Малополовецьке, код юридичної особи 30447930), а боржником є Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, ідентифікаційний код 39817550).

Розглянувши заяву СФГ Корней № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.) про забезпечення позову та дослідивши додані до неї документи, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову СФГ Корней посилається на те, що заявник є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малополовецької сільської ради.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції, що діяла на час видачі Акта на право постійного користування землею) на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.

Вказана земельна ділянка була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення 04 сесії XXIII скликання Фастівської районної Ради народних депутатів від 29.10.1998 р. № 10.

ОСОБА_1 було створене та зареєстроване 27.07.1999 р. Селянське (фермерське) господарство Корней (ідентифікаційний код 30447930), головою якого був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.04.2020 р. за № 1006557155 станом на 31.07.2007 р.

Таким чином, отримання в користування земельної ділянки було вчинено з метою виконання положень Закону України Про селянське (фермерське) господарство . Заявник стверджує, що акт на право постійного користування землею від 24.09.1999 р. було видано на ім`я ОСОБА_1 як голови зареєстрованого на момент складення акту СФГ, а отже фактичним та єдиним землекористувачем земельної ділянки залишається СФГ Корней .

Суд зазначає, що до заяви СФГ Корней про забезпечення позову додано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007740 від 24. 03 .1999 р., виданий гр. ОСОБА_1 .

Заявник стверджує, що згідно з інформацією, отриманою з Публічної кадастрової карти України ( https://map.land.gov.ua/ ), заявникові стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 23.04.2020 р. та 22.05.2020 р. було видано 20 наказів про надання дозволу третім особам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: наказ від 23.04.2020 р. № 10-6294/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6292/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 року № 10-6290/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6287/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6283/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6281/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6280/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6278/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6276/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6273/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6271/15-20-сг; наказ від23.04.2020 р. № 10-6268/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6266/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6263/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6260/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6259/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6257/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6256/15-20-сг; наказ від 23.04.2020 р. № 10-6261/15-20-сг; наказ від 22.05.2020 р. № 10-8741/15-20-сг. При цьому, згідно роздруківки з Публічної кадастрової карти України схеми викопіювань, що додається до заяви заплановані до відведення у власність третіх осіб земельні ділянки розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037, визнання права користування якою буде предметом майбутнього позову заявника.

Проте, після розроблення і затвердження проектів землеустрою на підставі зазначених вище наказів відповідача земельна ділянка з кадастровим 3224984000:01:007:0037, право користування якою буде предметом позову заявника, перестане існувати, оскільки вона буде поділена на інші земельні ділянки та передана у власність іншим особам, а тому, на переконання заявника, виконати судове рішення буде неможливо у зв`язку зі знищенням предмету позову.

Також заявник вказує, що у відповідності до статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок. Згідно з пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як розпорядник спірної земельної ділянки, в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України не позбавлене права та можливості приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом її поділу на кілька окремих земельних ділянок.

Відтак, зважаючи на наявність у Головного управління Держгеокадастру у Київській області повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи надання у користування, в разі невжиття запропонованих в заяві про забезпечення позову заходів, існує реальна загроза поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037 та подальшої передачі новосформованих ділянок у власність або в користування третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду, в той час як подання даної заяви спрямоване на уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких СФГ Корней має намір звернутися, у випадку задоволення позову.

Слід зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за, в тому числі, майбутніми позовними вимогами є достатньо обґрунтоване припущення, зокрема, що майно, яке існує у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент прийняття та/чи виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Поряд з цим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову .

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 р. у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 р. у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 р. № 910/16944/18.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява СФГ Корней № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.) про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини та наданих доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід відзначити також, що питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Як слідує із заяви СФГ Корней № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.), земельна ділянка з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037 перебуває в користуванні заявника, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007740 від 24.09 (03?). 1999 р., виданим ОСОБА_1 як голові зареєстрованого на момент складання акту СФГ Корней .

Проте, із зазначеного Державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007740 від 24.09 (03?). 1999 р. не вбачається, що надана в користування ОСОБА_1 земельна ділянка загальною площею 50,0 га, щодо якої заявник просить вжити заходів забезпечення позову, має кадастровий номер 3224984000:01:007:0037 і що остання є саме тією земельною ділянкою, яка була отримана СФГ Корней в користування.

Водночас, будь-яких інших доказів на підтвердження цієї обставини матеріали заяви про забезпечення позову не містять.

Суд зазначає, що за всіма наявними в матеріалах заяви документами та доказами, на які посилається заявник як на підставу заявлених вимог в поданій ним заяві, та які останнім було покладено в обґрунтування заяви про забезпечення позову, а саме - Державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007740 від 24.03.1999 р., роздруківкою інформації з Публічної кадастрової карти про викопіювання з кадастрової карти та розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, роздруківкою з Публічної кадастрової карти схеми розміщення земельних ділянок, щодо яких відповідачем прийнято рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, не є можливим ідентифікувати, що в користуванні СФГ Корней перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3224984000:01:007:0037, стосовно якої заявник просить заборонити вчинення наведених у заяві дій.

Отже, з урахуванням викладеного, за матеріалами поданої до суду заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені ним у поданій заяві про забезпечення позову, зокрема, щодо перебування в користуванні СФГ Корней земельної ділянки, заходи забезпечення позову щодо якої заявлено.

З огляду на все зазначене вище, проаналізувавши обставини, викладені у заяві СФГ Корней , наявні докази та документи, які досліджено судом та яким надано оцінку у сукупності, заходи забезпечення позову, які обрано та заявлено заявником в поданій заяві, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви СФГ Корней № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.) про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Корней № 06/07-2020 від 06.07.2020 р. (вх. № 117/20 від 07.07.2020 р.) про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів, встановлених п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Ухвалу підписано 08.07.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна