Рішення

від 06.07.2020 по справі 915/37/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Справа № 915/37/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю прокурора - Бескровна І.І - посвідчення №035058 від 13.08.2015

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (вул.Нікольська, 73, м.Миколаїв, 54001) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул.Бориса Грінченка, 1, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20029342) в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (пр.Миру, 34, к.712, м.Миколаїв, 54034)

до відповідача: Фермерського господарства «Статус 8» (вул.Чкалова, 108, м.Миколаїв, 54055; код ЄДРПОУ 38841320)

про: стягнення 50 111,81 грн.

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31-239вих-20 від 11.01.2020, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства «Статус 8» заборгованість у розмірі 50 111,81 грн, з якої: 35 000,00 грн - основна заборгованість, 1 785,00 грн - інфляційні втрати, 13 326,81 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не виконано умов договору №3 від 30.10.2013 щодо повернення до бюджету коштів наданої фінансової підтримки до 15.11.2018 у розмірі 35 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/37/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 18.02.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі №915/37/20 призначене на 18.02.2020 - не відбулось.

Ухвалою суду від 25.02.2020 розгляд справи призначено на 19.03.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/37/20 призначене на 19.03.2020 року - не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020 ухвалено провести судове засідання у справі №915/37/20 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу « COVID-19» та про дату та час судового засідання у справі №915/37/20 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 27.05.2020 судове засідання призначено на 16.06.2020 року.

Судове засідання призначене на 16.06.2020 було відкладено на 06 липня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40752360.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 06.07.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 16.06.2020. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30.10.2013 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та Фермерським господарством «Статус 8» (далі - фермерське господарство) укладено договір №3 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого (в редакції договору про внесення змін від 17.02.2014 року) Укрдержфонд (в особі Миколаївського відділення) зобов`язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 70 000,00 гривень , а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк» (а.с. 9).

Відповідно до п. 2 Договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією №62 від 09 жовтня 2013 року, фінансова підтримка надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору Укрдержфонд має право зокрема вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.2.1 Договору Укрдержфонд зобов`язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору фермерське господарство зобов`язане зокрема у місячний термін з моменту отримання коштів надати Миколаївському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору фермерське господарство зобов`язане зокрема для повернення коштів фінансової підтримки, безпосередньо перед поверненням, своєчасно запросити в Миколаївському відділенні Укрдержфонду реквізити, на які необхідно повертати кошти.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору (в редакції договору про внесення змін від 17.02.2014 року) фермерське господарство зобов`язане зокрема повернути кошти фінансової підтримки до Миколаївського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 15 листопада 2017 року в сумі 35 000,00 грн.

до 15 листопада 2018 року в сумі 35 000,00 грн.»

Відповідно до п. 4.1 Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 15 листопада 2018 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п. 3.4.3) , окрім випадків зміни умов договору або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.2 Договору цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов`язане сплатити Миколаївському відділенню Укрдержфонду суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Миколаївському відділенню Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 7.3 Договору всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 7.6 Договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до суду. При цьому, строк, у межах якого Укрдержфонд може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років (в тому числі по пені) .

На виконання умов Договору Укрдержфонд (в особі Миколаївського відділення) перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 70 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№183 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 11);

№184 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 11);

№185 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 12);

№186 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 12);

№187 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 13);

№188 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 13);

№189 від 01.11.2013 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 14).

Позивач зазначає, що відповідачем повернуті грошові кошти в сумі 35 000,00 грн (які підлягали поверненню до 15 листопада 2017 року), а заборгованість в сумі 35 000,00 грн (яка підлягала поверненню у строк до 15 листопада 2018 року) не повернута.

Позивач звернувся до відповідача з листом №014/164 від 11.09.2018 року, в якому нагадав про необхідність повернення грошових коштів у сумі 35 000,00 грн у строк до 15 листопада 2018 року відповідно до умов п. 3.4.3. Договору (з урахуванням договору про внесення змін від 17.02.2014 року), а також повідомив реквізити для перерахування коштів (а.с. 28).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №014/13 від 08.01.2019 року, в якій вимагав терміново повернути грошові кошти в сумі 35 000,00 грн, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору самостійно вирахувати та сплатити пеню та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення фінансової підтримки за весь період прострочення, включаючи день сплати (а.с. 29).

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у сумі 35 000,00 грн суду не надано.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 50 111,81 грн, з якої:

- 35 000,00 грн. - основна заборгованість за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству;

- 1 785,00 грн. - інфляційні втрати,

- 13 326,81 грн. - пеня.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству в сумі 35 000,00 грн є обгрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1 785,00 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов`язане сплатити Миколаївському відділенню Укрдержфонду суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.42) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні нараховані на суму заборгованості 35 000,00 грн за період з грудня 2018 року по листопада 2019 року в розмірі 1785,00 грн.

Судом за допомогою програми ipLex перевірений розрахунок інфляційних та визначено що розмір інфляційних за період з грудня 2018 року по листопада 2019 року становить 1783,72 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1,28 грн. (1 785,00 грн. - 1 783,72 грн.) задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13 326,81 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Миколаївському відділенню Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.42) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 13 326,81 грн. нараховану на суму заборгованості 35 000,00 грн. за період з 15.11.2018 по 24.12.2019.

Приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені в даному випадку не застосовуються, оскільки сторони у п. 5.2 Договору погодили період нарахування пені: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Судом за допомогою програми ipLex перевірений розрахунок пені та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним, період нарахування визначено позивачем вірно, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13 326,81 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже визначальним при вирішенні наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави» .

З урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 необхідно зазначити, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави» , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері використання державних коштів.

Відповідно до п.31 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі .

Згідно з ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про фермерське господарство» новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств . Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств (ч. 1).

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо) (ч. 2).

За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об`єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою (ч. 3).

Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам установлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4).

Враховуючи той факт, що фінансова підтримка (допомога) за договором від 30.10.2013 надавалась фермерському господарству з бюджету, отже і заборгованість у відповідача виникає перед бюджетом.

Неповернення ФГ «Статус 8» коштів фінансової допомоги порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави, зокрема щодо надання коштів фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання для їх розвитку.

Вказане є підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення коштів фінансової допомоги.

Аналіз п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №367 від 03.08.2018 (а.с. 15-21), Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності.

Згідно п. 9 Положення Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 13.12.2006 №75 (а.с. 22-26), Миколаївське відділення Укрдержфонду здійснює свою діяльність на підставі даного Положення та довіреності, виданої генеральним директором Укрдержфонду директору відділення.

Пунктом 14 Положення до основних напрямків діяльності Миколаївського відділення Укрдержфонду, крім іншого, віднесено забезпечення повернення до спеціального фонду державного бюджету фінансової допомоги, наданої фермерським господарствам на поворотній основі.

Відповідно до п. 19 вищевказаного Положення кошти Миколаївського відділення Укрдержфонду формуються за рахунок: коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансову підтримку фермерських господарств; коштів Державного бюджету України, передбачених на забезпечення поруки при кредитуванні банками фермерських господарств; коштів Державного бюджету України, передбачених на забезпечення діяльності; коштів місцевих бюджетів органів місцевого самоврядування, тощо.

З огляду на вказане, саме Укрдержфонд в особі Миколаївського відділення є органом, уповноваженим державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Однак на даний час Укрдержфондом в особі Миколаївського відділення не вжито заходів до усунення порушень законодавства, що завдає шкоду інтересам держави внаслідок ненадходження коштів до бюджету.

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Миколаївського відділення Укрдержфонду з листом №(15-31)6803вих-19 від 06.05.2019 року, в якому просив повідомити про причини самостійного невжиття Миколаївським відділенням Укрдержфонду та Укрдержфондом заходів до стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Статус 8» за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству (а.с. 32).

У відповідь на зазначений лист, Миколаївське відділення Укрдержфонду листом №014/126 від 18.06.2019 року повідомило заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про неможливість самостійно вжити заходи стягнення в судовому порядку заборгованості з фермерського господарства «Статус 8» у зв`язку із відсутністю фінансування для сплати судового збору (а.с. 33-37).

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Укрдержфонду з листом №(15-31)9858вих-19 від 02.07.2019 року, в якому просив, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, у строк до 10.08.2019 повідомити Миколаївську місцеву прокуратуру №1 про вжиті заходи до стягнення з відповідача заборгованості за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству в сумі 35 000,00 грн. У випадку невжиття заходів, просив у той же строк повідомити про причини, що перешкоджають захисту інтересів держави, зазначивши позицію Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з цього приводу (а.с. 38-39).

У відповідь на вказаний лист, Укрдержфонд листом №53-4/250 від 15.07.2019 року повідомив про те, що претензійно-позовна робота щодо стягнення простроченої заборгованості фермерських господарств здійснюється регіональними відділеннями Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. В тому числі, через брак коштів для сплати судового збору при подачі відповідних позовних заяв до суду, шляхом звернень до місцевих прокуратур. Миколаївським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надано інформацію про вжиті заходи щодо стягнення простроченої заборгованості з ФГ «Статус 8» , а також документи для звернення до суду. Просить сприяти у стягненні простроченої заборгованості з ФГ «Статус 8» в судовому порядку шляхом подачі відповідної позовної заяви (а.с. 40).

Миколаївське відділення Укрдержфонду листом №014/245 від 24.12.2019 року повідомило заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про проведення претензійної роботи щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству в сумі 35 000,00 грн. Зазначило, що кошторисом на 2019 рік не передбачено фінансування за бюджетними видатками на сплату судового збору, тому Миколаївське відділення Укрдержфонду звернулось з відповідним клопотанням про захист інтересів держави в суді до Миколаївської місцевої прокуратури №1 за місцезнаходженням боржника. Також повідомило, що станом на 24 грудня 2019 року сума заборгованості відповідача складає 50111,81 грн, з них: 35000,00 грн. - сума основного боргу; 1 785,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року включно; 13326,81 грн. - пеня, нарахована за період з 15.11.2018 року по 24.12.2019 року (а.с. 41-42).

Зазначене є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 листом №03.01.2020 від 03.01.2020 року повідомив Миколаївське відділення Укрдержфонду про те, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 пред`являється позов в порядку господарського судочинства в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Миколаївського відділення про стягнення з Фермерського господарства «Статус 8» заборгованості в сумі 50 111,81 грн (а.с. 52-53).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь Прокуратури Миколаївської області пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 99,99%, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 101,79 грн (2 102,00 х 99,99%).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Статус 8» (вул.Чкалова, 108, м.Миколаїв, 54055; код ЄДРПОУ 38841320) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул.Бориса Грінченка, 1, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20029342; р/р UA 568999980000031230460714005, отримувач: УК у м Миколаїв/Інгульський район/02801400, код отримувача: 37992781, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку: 899998):

- 35 000,00 грн - заборгованість за договором №3 від 30.10.2013 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству;

-1 783,72 грн - інфляційні втрати;

- 13 326,81 грн - пеня.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Статус 8» (вул.Чкалова, 108, м.Миколаїв, 54055; код ЄДРПОУ 38841320) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2101,79 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.07.2020.

Суддя Н.О. Семенчук