Рішення

від 07.07.2020 по справі 917/735/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 Справа № 917/735/20

м. Полтава

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, буд. 33, м. Полтава, 36000

до Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації, вул. Незалежності, 117, смт. Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач/ ПАТ "Укртелеком") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (далі - відповідач/ Управління соціального захисту населення) 25541,77 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах протягом ІІ півріччя 2019 року. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем, як головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг населення смт. Диканька та Диканського району, не відшкодовано у встановленому порядку позивачу його витрати на телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Позивач зазначає, що протягом ІІ півріччя 2019 року ним надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню смт. Диканька та Диканського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , п. 16 ст. 6-4 Закону України "Про жертв нацистських переслідувань", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" та ін., якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги). При цьому, витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах, становили 25541,77 грн.

Згідно ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Крім того, відповідно до пп. б п. 4 частини першої ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно з п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, позивач стверджує, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Диканька та Диканського району є Управління соціального захисту населення Диканської РДА, а отже відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах, на думку позивача, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Позивач зазначає, що всупереч вищезазначених вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Порядку № 256, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах в період протягом ІІ півріччя 2019 року, відповідачем не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 25541,77 грн.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення № 117), позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

На підтвердження вказаного позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма № 2-пільга):

- у липні 2019 року на суму 4534,22 грн.;

- у серпні 2019 року на суму 4502,20 грн.;

- у вересні 2019 року на суму 4273,32 грн.;

- у жовтні 2019 року на суму 4261,06 грн.;

- у листопаді 2019 року на суму 4043,68 грн.;

- у грудні 2019 року на суму 3927,29 грн.

Всього: на суму 25541,77 грн.

Поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: dikankaupszn@adm-pl.gov.ua та в письмовому вигляді - на поштову адресу відповідача, що підтверджується наданими позивачем копіями роздруківок з електронної скриньки позивача та копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Також позивачем надано копії односторонніх актів звіряння за вказаний вище період та копії супровідних листів адресованих відповідачу.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов`язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від Позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак, як стверджує позивач, порушив свої зобов`язання, розрахунків не здійснив.

Пунктом 11 Положення № 117 встановлено, що відповідач після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Позивач зазначає, що зважаючи на те, що відповідач не здійснював вищевказані розрахунки та не складав відповідні акти згідно з формою "3-пільга", тому протягом ІІ півріччя 2019 року позивачем з власної ініціативи з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості складалися зазначені акти за формою "3-пільга" та направлялися для підписання відповідачу в двох екземплярах. До цього часу підписані з боку відповідача акти за формою "3-пільга" на адресу позивача від Управління соціального захисту населення Диканьської РДА не надійшли. Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення у смт. Диканька та Диканського району, був зобов`язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах.

12.02.2020 на адресу відповідача позивачем направлено рекомендованим листом вимогу № 03-33 від 07.02.2020 про сплату заборгованості. Листом від 19.02.2020 № 01-13/338 відповідач повідомив про невизнання вищевказаної заборгованості (копії вимоги та відповіді на неї - в матеріалах справи)

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 25541,77 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зокрема, з тих підстав, що Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20 грудня 2016 року № 1789 -УIII у статті 102 Бюджетного кодексу виключено норму щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Відповідні зміни внесено і до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256.

Чинна на період надання пільг редакція Порядку визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення. Норма щодо застосування вказаного Порядку щодо фінансування пільг з послуг зв`язку відсутня.

З 01.01.2020 постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 втратила чинність (постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101).

Тому, на думку відповідача, застосування механізму фінансування видатків на компенсацію пільг з послуг зв`язку відповідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256 не має правових підстав.

За роз`ясненням Міністерства фінансів України надання пільг з послуг зв`язку віднесені до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад відповідно статей 89 та 91 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 34 та пунктом 5 статті 2 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети включають: бюджет АР Крим, обласні бюджети, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські бюджети та бюджети об`єднаних територіальних громад).

Рішення про планування коштів районного бюджету приймає сесія районної ради та відповідно ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник коштів місцевого бюджету визначається рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Відповідач зазначає, що Диканською районною радою, як органом місцевого самоврядування, повноваженнями якого передбачено затвердження районного бюджету та внесення змін до нього, рішень стосовно виділення коштів на фінансування пільг з послуг зв`язку не приймалося.

Відповідач стверджує, що саме головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють повноваження щодо укладання угод, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення розрахунків з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Диканською районною радою повноваження головного розпорядника коштів районного бюджету з фінансування пільг з послуг зв`язку у 2019 році управлінню не надавалися.

Враховуючи те, що на 2019 рік кошти на компенсацію пільг з послуг зв`язку управлінню соціального захисту населення Диканської РДА не передбачалися, Договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку на 2019 рік не укладався, Управлінням соціального захисту населення Диканської РДА нарахування пільг з послуг зв`язку наданих протягом 2019 року не проводилося.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у позові.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально - економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно п. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації , а також п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до положень п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб.

Закон України Про телекомунікації та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Зазначені норми закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу (ч. 1 ст. 30 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

Згідно пп. "б" п. 4 ст 89 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на період надання послуг), до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України в редакції чинній на період надання послуг).

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Згідно п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2013 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга" та „ 6-пільга".

З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із вище вищевказаних законів України, а чинне законодавство не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє від імені держави у цивільних відносинах - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Аналогічні правові висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 906/621/17.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період за ІІ півріччя 2019 року, а відсутність бюджетних призначень (в державному та місцевому бюджетах) на відповідні видатки в 2019 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки у 2019 році, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У встановленому законодавством порядку і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за ІІ півріччя 2019 року, в тому числі на виконання відповідної вимоги позивача, не виконав і станом на момент винесення рішення у справі його заборгованість перед позивачем складає25541,77 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо того, що між ним та позивачем не укладалось господарських договорів чи інших угод на компенсацію витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах протягом 2019 року та те, що відповідач не є головним розпорядником коштів у таких правовідносинах і що на даний момент у нього немає правових підстав по відшкодуванню позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є необґрунтованими, оскільки відповідними змінами до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та до Бюджетного кодексу України змінено лише джерело фінансування пільг на послуги зв`язку з Державного бюджету України на місцеві бюджети, а тому відповідач протягом 2019 років був розпорядником відповідних коштів.

На заперечення відповідача щодо того, що Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, втратив чинність, суд зазначає, що вказаний Порядок втратив чинність лише з 01.01.2020, тобто на момент надання позивачем послуг зв`язку пільговим категоріям населення у ІІ півріччі 2019 року вказаний Порядок був чинним.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та достатніми доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 117, смт. Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500; код ЄДРПОУ 03195116) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Соборності, буд. 33, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01186975) 25541 грн. 77 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 2102 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (враховуючи пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, який доповнений Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук