Рішення

від 09.07.2020 по справі 918/497/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/497/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Підлозцівської сільської ради Млинівського району Рівненської області

до відповідача Приватного підприємства "Будтранспроект"

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Підлозцівська сільська рада Млинівського району Рівненської області звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Будтранспроект" про стягнення 219 223,92 грн попередньої оплати, 21 831,94 грн пені, 4 858,60 грн 3% річних та 4 187,16 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору на виконання робіт № 1/19 від 06.03.2019.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.03.2019 між Підлозцівською сільською радою Млинівського району Рівненської області (позивач) та Приватним підприємством "Будтранспроект" (відповідач) укладено договір на виконання робіт № 1/19 (договір), за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов`язався виконати власними силами та засобами роботи по капітальному ремонту даху покрівлі комунального закладу Підлозцівського НВ "Дошкільний заклад ЗОШ І-ІІІ ступенів" по вул. Незалежності, 5 в с. Підлозці Млинівського району Рівненської області, провести розрахунок з відповідачем за виконані роботи.

Відповідно до п. 3.5. договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 30% від суми договору, що становить 290 700,00 грн, проте відповідачем виконано роботи на суму 71 476,08 грн.

13.08.2019 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони достроково розірвали договір.

Зважаючи на розірвання договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу невикористані грошові кошти у розмірі 219 223,92 грн, які в рамках такого договору перераховувались позивачем як аванс.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення 21 831,94 грн пені, 4 858,60 грн 3 % річних та 4 187,16 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 883, 1212 ЦК України та ст. 173, 179, 193, 216, 217, 218, 231, 322 ГК України тощо.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 22.06.2020.

Ухвалою суду від 22.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні на 09.07.2020.

08.07.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

06.03.2019 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір на виконання робіт № 1/19 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручив, а підрядник зобов`язався виконати власними силами та засобами роботи по капітальному ремонту даху покрівлі комунального закладу Підлозцівського НВК "Дошкільний заклад ЗОШ І-ІІІ ступенів" по вул. Незалежності, 5 в с. Підлозці Млинівського району Рівненської області, визначені кошторисною документацією.

За умовами п. 2.2., 2.4. договору замовник зобов`язаний передати підряднику затверджену кошторисну документацію, прийняти виконані роботи по капітальному ремонту даху, покрівлі комунального закладу Підлозцівського НВК "Дошкільний заклад ЗОШ І-ІІІ ступенів", провести розрахунок з підрядником за виконані роботи, а підрядник - забезпечити необхідну якість робіт відповідно до ДБН, ДСТУ, БНіП та інших нормативних документів, здати їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації та усунути зауваження приймальної комісії та дефекти, допущені з його вини.

У розділі 3 договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків. Так, очікувана ціна за цим договором складає 969 000,00 грн та включає витрати підрядника на необхідні матеріали. На виконання усіх робіт, що є предметом договору, складається Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва , у якому визначається їх вартість, який є невід`ємною частиною договору. Джерело фінансування-кошти замовника. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника па підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт, підписаних сторонами. Замовник здійснює підряднику попередню оплату на придбання та постачання необхідних для виконання робіт матеріалів протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання договору у розмірі 30 % суми договору, що складає 290 700,00 грн без ПДВ. У разі збільшення або зменшення об`ємів робіт підрядник вправі скоригувати вартість робіт з погодження замовника. Кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться замовником не пізніше 10 днів після повного завершення підрядником робіт за цим договором.

Відповідно до п. 5.2. договору термін виконання робіт - до 31.12.2019.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 або до повного виконання сторонами усіх зобов`язань. Договір може бути пролонгований за згодою сторін. Дострокове розірвання чинного договору може мати місце за погодженням сторін, або на підставах, передбачених чинним законодавством (розділ 6 договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що зміни та доповнення умов цього договору здійснюються шляхом підписання сторонами додаткових угод про умови, узгоджені шляхом переговорів, після чого вони стають невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем (замовником) зареєстрована та взято на облік в держказначействі цей договір, а також здійснено перерахунок грошових коштів відповідачу (підряднику) на суму 290 700,00 грн, що стверджується платіжним дорученням № 2 від 07.03.2019.

Однак, як установлено із матеріалів справи, відповідачем виконано підрядні роботи на суму 71 476,08 грн, про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (290 700,00 грн), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (290 700,00 грн), а також акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року, в якому відкореговано вартість виконаних робіт у червні 2019 року на суму 219 223,92 грн (290 700,00 грн - 219 223,92 грн).

13.08.2019 між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір №1/19 від 06.03.2019 відповідно до п. 6 підп. 6.3 договору за погодженням сторін; відповідно до п. 3 підп. 3.1 договору загальна сума вартості додаткової угоди до договору становить 71 476,08 грн.

Отже, різниця між вартістю виконаних відповідачем робіт та перерахованих позивачем в їх оплату коштів, складає 219 223,92 грн.

13.08.2019 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 157/02-11 про повернення коштів в сумі 219 223,92 грн на розрахунковий рахунок Підлозцівської сільської ради до 30.11.2019.

Крім того, 14.02.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з повторною вимогою про повернення коштів в сумі 219 223,92 грн, отриманих як авансовий платіж за договором на виконання робіт №1/19 від 06.03.2019, проте відповідач ніяким чином не відреагував на надіслані претензії та не здійснив перерахування коштів на розрахунковий рахунок сільської ради.

Умовами п. 10.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів, вони підлягають розгляду у господарському суді за встановленим чинним законодавством порядком.

Окрім того, позивач за неналежне виконання умов договору заявив та просить стягнути у судовому порядку пеню в сумі 21 831,94 грн, штраф в сумі 4 858,60 грн та інфляційні втрати в сумі 4 187,16 грн.

Згідно з п. 7.1. договору за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність відповідно до законодавства України та умов договору. Порушенням зобов`язнання за договором є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

За п. 7.2. договору сторони зобов`язалися добросовісно виконувати свої зобов`язання і за умови їх порушення в 30-ти денний термін відшкодувати спричинені нею збитки іншій стороні у вигляді штрафної санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із поверненням суми, перерахованої на виконання договору підряду, який у подальшому було розірвано, та застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування грошових коштів, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч. 1-3 ст. 317 ГК України передбачено, що будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

Частиною 1 ст. 318 ГК України унормовано, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ст. 843 ЦК України).

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та у розмірі, встановлених договором.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що позивач на виконання умов договору підряду перерахував відповідачу аванс в сумі 290 700,00 грн, у свою чергу, останній виконав роботи на суму 71 476,08 грн, що стверджується відповідними актами, отже сума невикористаного авансу становить 219 223,92 грн.

У той же час 13.09.2019 сторони достроково розірвали договір на виконання робіт.

У силу вимог ч. 2, 3 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази того, що відповідач після припинення зобов`язань з позивачем за договором підряду повернув суму невикористаної попередньої оплати, в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст. 570 ЦК України передбачено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 ЦК України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

При цьому положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Беручи до уваги, що договір, на підставі якого позивачем перераховано відповідачу аванс, припинив свою дію в результаті його розірвання, зважаючи, що відповідач не повернув позивачу розмір перерахованого авансу в сумі 219 223,92 грн, отже вказані грошові кошти є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, та підпадають під регулювання глави 83 ЦК України.

За таких обставин позовна вимог про стягнення 219 223,92 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Окрім того, як установлено судом, позивач здійснив нарахування пені в сумі 21 831,94 грн, 3 % річних (штрафу) в сумі 4 858,60 грн та інфляційних в розмірі 4 187,16 грн.

Щодо стягнення пені та штрафу, то суд уважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що сторони зобов`язалися добросовісно виконувати свої зобов`язання і за умови їх порушення в 30-ти денний термін відшкодувати спричинені нею збитки іншій стороні у вигляді штрафної санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Зі змісту вказаного пункту договору можна дійти висновку про те, що сторони домовилися про відшкодування збитків та визначили їхній розмір - подвійна облікова ставка НБУ.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Заразом позивач свого обов`язку з доказування не виконав, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення збитків у вигляді штрафної санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Стосовно стягнення неустойки (штрафу та пені), то остання має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Суд не вбачає підстав для стягнення пені, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом із договору підряду, зокрема розділу 7, який регулює відповідальність сторін, не встановлено права позивача на нарахування пені. Так само жодний нормативний акт (ГК, ЦК України, які регулюють зобов`язання з підряду) не передбачає обов`язку підрядника сплати замовнику пеню за неповернення попередньої оплати, її розмір та умови сплати.

Щодо штрафу в розмірі 3% річних (про те, що позивачем здійснено нарахування саме штрафу, а не 3% річних, пояснив його представник у судовому засіданні, яке відбулося 22.06.2020, що зафіксовано у протоколі), то, знову ж таки, підстави для його стягнення відсутні, оскільки сторони у договорі не обумовили підстав, порядку та розміру його нарахування.

Щодо інфляційних, то суд зазначає таке.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також вичерпно врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, підстав для відступу від якої суд не вбачає.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних (договір припинив свою дію 13.08.2019, повернення коштів, з урахуванням вимог ст. 253 ЦК України, мало відбутися 14.08.2019, отже, право на нарахування виникло 15.08.2019), установив, що їхній розмір становить 3 737,68 грн (при заявленому - 4 187,16 грн), відтак інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 751,52 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 3 344,48 грн покладаються на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Підлозцівської сільської ради Млинівського району Рівненської області до Приватного підприємства "Будтранспроект" про стягнення 219 223,92 грн попередньої оплати, 21 831,94 грн пені, 4 858,60 грн 3 % річних та 4 187,16 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору на виконання робіт № 1/19 від 06.03.2019 задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтранспроект" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Шашкевича, 25-А, ідентифікаційний код 41900380) на користь Підлозцівської сільської ради Млинівського району Рівненської області (35132, Рівненська область, Млинівський район, с. Підлозці, вул. Незалежності, 4, ідентифікаційний код 04526609) 219 223,92 грн попередньої оплати та 3 737,68 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 21 831,94 грн пені, 4 858,60 грн штрафу та 449,48 грн інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтранспроект" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Шашкевича, 25-А, ідентифікаційний код 41900380) на користь Підлозцівської сільської ради Млинівського району Рівненської області (35132, Рівненська область, Млинівський район, с. Підлозці, вул. Незалежності, 4, ідентифікаційний код 04526609) 3 344,48 грн судового збору.

Позивач: Підлозцівська сільська рада Млинівського району Рівненської області (35132, Рівненська область, Млинівський район, с. Підлозці, вул. Незалежності, 4, ідентифікаційний код 04526609).

Відповідач: Приватне підприємство "Будтранспроект" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Шашкевича, 25-А, ідентифікаційний код 41900380).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 09.07.2020.

Суддя О.Андрійчук