Рішення

від 09.07.2020 по справі 160/4939/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Справа № 160/4939/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4939/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 05.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 25.05.2020 року, просив суд:

- поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду, з відповідним обґрунтуванням;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року № Ф-715-55У визнати протиправною та скасувати;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року №Ф-715-55 - визнати протиправною та скасувати.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 05.05.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. 25.05.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, які були викладені в ухвалі суду від 07.05.2020 року.

5. Ухвалою суду від 26.05.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, відкрито провадження в адміністративній справі №160/4939/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 26.05.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року № Ф-715-55У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року №Ф-715-55;

- відомості ЄДРПОУ щодо реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця;

- докази направлення позивачу оскаржуваних рішень;

- докази отримання позивачем оскаржуваних рішень податкового органу;

- відомості (інформацію) чи є позивач платником ЄСВ станом на 17.03.2020 року;

- докази здійснення позивачем підприємницької діяльності станом 17.03.2020 року;

- відомості (інформацію) чи перебував позивач у спірний період у трудових відносинах та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 02.06.2020 року представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) шляхом:

- зупинення дії Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року № Ф-715-55 У;

- зупинення дії Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року № Ф-715-55;

- зупинення стягнення на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року № Ф-715-55 У (виконавче провадження ВП №61697696).

8. Ухвалою суду від 03.06.2020 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, було задоволено частково. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №61697696, відкритому Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-715-55 У від 13.11.2019 року на суму 26539,26 грн. до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №160/4939/20.

9. 16.06.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

10. Також, 16.06.2020 року відповідачем були подані заперечення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

11. 22.06.2020 року позивачем була подана письмова відповідь на відзив відповідача по справі №160/4939/20.

12. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

15. Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.07.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

16. У позовній заяві зазначено, що 13.11.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-715-55, згідно якої станом на 17.03.2020 року позивач має борг в розмірі 26539,26 гривень, якій у подальшому було присвоєно номер - Ф-715-55У, у зв`язку із тим, що на думку податкового органу, податковий борг було узгоджено.

17. На думку позивача, зазначені вище вимоги про сплату боргу (недоїмки) є такими, що винесені податковим органом протиправно та у порушення вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

18. Починаючи з 06.10.1995 року, позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець (приватний підприємець - у термінах законодавства на момент реєстрації), що також підтверджується Свідоцтвом №1121 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 06.10.1995 року.

19. Фактичне здійснення господарської діяльності позивач припинив у 2003 році.

20. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивачем як фізичною особою-підприємцем внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.01.2020 року (номер запису: 22230060002027574), що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.04.2020 року №1006591630.

21. Починаючи з 01.05.2015 року та по теперішній час, позивач працює на підставі трудового договору на посаді сторожа у Комунальному закладі Дніпровокам`янська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області , який 22.08.2016 року було реорганізовано в Дніпровськокам`янську філію І-ІІ ступенів (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 40811283) Комунального закладу Ганнівський навчально-виховний комплекс Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 26372555)), що відповідно також підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 10.06.1981 року.

22. Протягом усієї тривалості вказаних трудових відносин позивач був та є відповідно застрахованою особою в розумінні Закону № 2464-VІ, тобто підлягав та підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню як працівник, і за нього сплачувався і сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок його роботодавцем.

23. Вказане вище також підтверджується довідкою про доходи та індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу, які сформовані в режимі онлайн на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

24. Отже, на думку позивача, він не є страхувальником в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, оскільки позивач є застрахованою особою, та обов`язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається відповідно на його роботодавця.

25. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-715-55 від 13.11.2019 року та №Ф-715-55У від 13.11.2019 року, згідно яких станом на 17.03.2020 позивач має борг в розмірі 26539,29 гривень, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

26. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

27. Відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янського управління, Кам`янська ДПІ (м. Кам`янське) з 06.10.1995 року по 08.01.2020 року, як фізична особа-підприємець на загальні системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску.

28. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, Державною податковою службою України в базі АІС Податковий блок в інтегровану картку платників (далі - ІКП) з кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям.

29. Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році складав 3200,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 704,00 грн. (3200*22%).

30. Розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році складав 3723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 819,06 грн. (3723*22%).

31. Розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році складав 4173,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 918,06 грн. (4173*22%).

32. Отже, у 2017 році розмір мінімального страхового внеску за місяць складав 704 грн., 2018 році -819,06 грн., у 2019 році -918,06 гривень.

33. У ІКП ФОП по коду платежу 71040000 по строку 09.02.2018 року відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 гривень.

34. За 2018 рік в ІКП проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень.

35. За 2019 рік в ІКП проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень.

36. Таким чином, з 20.01.2020 року і станом на 09.06.2020 року у ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 існує, на думку податкового органу, правомірна заборгованість в сумі 29293,44 гривень.

37. У зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у ОСОБА_1 відповідно до статті 25 Закону № 2464, на виконання пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 ( у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30.05.2018 року №645/32097 (далі - Інструкція № 449) по платнику в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та направлено платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме: від 13.11.2019 № Ф-715-55 на суму боргу 26539,26 грн., відповідно поштової повідомлення вручено платнику 20.12.2019 року.

38. Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

39. Крім цього, п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формою згідно за додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

40. Із цього слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікові даних з інформаційної системи фіскального органу.

41. Відповідно пункту 5 розділу VI Інструкції №449, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкової органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби.

42. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

43. У зв`язку з несплатою заборгованості на підставі пункту 5 розділу VI Інструкції №449 сформовано по платнику узгоджену вимогу від 13.11.2019 № Ф-715-55-У на суму 26539,26 грн. та направлено до Заводського відділу ДВС м.Кам`янське Південно-Східного МРУ МЮ м.Дніпро, у зв`язку із чим на виконання цієї вимоги державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП№61697696.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

44. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ОКПП2374231779) перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янського управління, Кам`янська ДПІ (м. Кам`янське) з 06.10.1995 року, як фізична особа-підприємець на загальні системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску.

45. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.01.2020 року позивачем було припинено підприємницьку діяльність. Номер запису: 22230050001027574.

46. Позивач у позові зазначив, що у період з 01.05.2015 року та по теперішній час він працює на підставі трудового договору на посаді сторожа у Комунальному закладі Дніпровокам`янська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області , який 22.08.2016 року було реорганізовано у Дніпровськокам`янську філію І-ІІ ступенів (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 40811283) Комунального закладу Ганнівський навчально-виховний комплекс Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 26372555), що також підтверджується копією трудової книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 10.06.1981 року.

47. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцем позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства.

48. Вказане вище, також підтверджується довідкою ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, а також довідками Відділу освіти №76, №77 №78, №79 від 30.04.2020 року.

49. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, Державною податковою службою України в базі АІС Податковий блок в інтегровану картку платників (далі - ІКП) з кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям.

50. Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році складав 3200,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 704,00 грн. (3200*22%).

51. Розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році складав 3723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 819,06 грн. (3723*22%).

52. Розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році складав 4173,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 918,06 грн. (4173*22%).

53. У 2017 році розмір мінімального страхового внеску за місяць складав 704 грн., 2018 році -819,06 грн., у 2019 році -918,06 гривень.

54. У ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу НОМЕР_2 по строку 09.02.2018 року відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 гривень.

55. За 2018 рік в ІКП проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень;

21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 гривень.

56. За 2019 рік в ІКП проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень;

20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривень.

57. Таким чином, з 20.01.2020 року та станом на 09.06.2020 року у ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 виникла заборгованість, яка складає 29293,44 гривень.

58. Отже, враховуючи наявність боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 податковим органом, на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, відповідачем 13.11.2019 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-715-55 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,26 гривень.

59. Згідно складеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги від 13.11.2019 року №Ф-715-55 про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 26539,26 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 17.03.2020 року.

60. Вказана вище вимога були направлена на зареєстровану адресу позивача поштовим зв`язком рекомендованим листом з повідомленням. Поштової повідомлення вручено платнику 20.12.2019 року, що також підтверджується потовим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

61. Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

62. У подальшому, у зв`язку з несплатою позивача заборгованості на підставі пункту 5 розділу VI Інструкції № 449, податковим органом було сформовано по платнику узгоджену вимогу від 13.11.2019 № Ф-715-55-У на суму 26539,26 грн. та відповідно направлено до Заводського відділу ДВС м.Кам`янське Південно-Східного МРУ МЮ м. Дніпро.

63. Таким чином, у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває на примусовому виконанні вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-715-55У від 13.11.2019 року в рамках виконавчого провадження № 61697696.

64. Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 03.04.2020 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-715-55 У від 13.11.2019 року.

65. 03.04.2020 року державними виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, тобто позивача.

66. 08.04.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження №61697696.

67. Так, не погодившись із вищезазначеними вимогами ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-715-55 та № Ф-715-55У від 13.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованої суми боргу у розмірі 26539,26 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування податковим органом зазначеної суми.

68. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

69. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

70. За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

71. Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

72. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

73. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

74. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

75. Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

76. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

77. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

78. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

79. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

80. У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

81. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

82. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

83. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

84. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

85. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

86. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, у період з травня 2015 року та по теперішній час працює на підставі трудового договору на посаді сторожа у Комунальному закладі Дніпровокам`янська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області , який 22.08.2016 року було реорганізовано у Дніпровськокам`янську філію І-ІІ ступенів (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 40811283) Комунального закладу Ганнівський навчально-виховний комплекс Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 26372555).

87. Зазнаване вище, також підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 10.06.1981 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

88. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцем позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства, що також підтверджується довідкою ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, а також довідками Відділу освіти №76, №77 №78, №79 від 30.04.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

89. До того ж, слід звернути увагу на те, що доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

90. Слід зазначити, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

91. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у період, за який винесені оскаржувані вимоги (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

92. Однак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

93. Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані позивачем вимоги відповідача не можуть вважатися правомірними.

94. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

95. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога, винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-715-55У від 13.11.2019 року про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, яка складає 26539,26 грн., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

96. Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13 листопада 2019 року №Ф-715-55, слід зазначити таке.

97. Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі також - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

98. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

99. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

100. Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

101. Відповідно до частин п`ятої та сьомої статті 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

102. Оскільки вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, вона підлягає примусовому виконанню відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

103. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

104. У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

105. Отже, виключно у випадку узгодження суми боргу (недоїмки), що визначена у вимозі, у контролюючого органу виникає право на звернення її до примусового виконання.

106. Враховуючи наведене, слід дійти висновків, що належним способом захисту порушеного права і необхідність його повного захисту є визнання протиправною та скасування саме вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-715-55У на суму 26539,26 гривень.

107. Підстав для окремого визнання протиправності та скасування рішення податкового органу від 13.11.2019 року №Ф-715-55, у даному випадку суд не вбачає.

108. Отже, з урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

109. Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, слід дійти до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-715-55У на суму 26539,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

110. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

111. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

112. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

113. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування» .

114. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах « Beyeler v. Italy» № 33202/96, « Oneryildiz v.Turkey» №48939/99, « Moskal v. Poland» № 10373/05).

115. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі « Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

116. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

117. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

118.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

119. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі, позивачу, ОСОБА_1 .

120. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-715-55У на суму 26539,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

121. Щодо розплоду судових витрат.

122. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

123. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

124. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

125. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

126. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 6522,40 грн., в рахунок витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.

127. У тексті позовної заяви зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 6522,40 гривень.

128. Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копію договору про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, копія квитанції №MP_AB210589TON_13306214 від 14.04.2020 року на суму 5738,42 грн. - оплата за товари/послуги за договором про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП№3121, акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 07.04.2020 року до договору про надання правової допомоги №78 від 0804.2020 року, доручення №78-1 від 08.04.2020 року, а також ордер №1021843 від 29.04.2020 року.

129. Аналізуючи додані до позовної заяви зазначені вище по тексту документи щодо компенсації витрат на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 6522,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає про таке.

130. Справа №160/4939/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

131. У письмовому вигляді матеріали справи містять такі документи, складені представником позивача: позовну заяву від 05.05.2020 року, заява про усунення недоліків від 25.05.2020 року та уточнена позовна заява від 25.05.2020 року, адвокатські запити від 08.04.2020 року №08/04/2020-8 та №08-04/2020-7 від 08.04.2020 року, а також відповідь позивача на відзив відповідача від 22.06.2020 року.

132. Розглянувши подані до матеріалів справи документи, а саме копія договору про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, копія квитанції №MP_AB210589TON_13306214 від 14.04.2020 року на суму 5738,42 грн. - оплата за товари/послуги за договором про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП№3121, акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 07.04.2020 року до договору про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, доручення №78-1 від 08.04.2020 року, а також ордер №1021843 від 29.04.2020 року, суд зазначає, що дані документи не містить жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, а також не відображають суті наданих послуг.

133. Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання відповідних процесуальних документів в адміністративній справі №160/4939/20, оскільки в доданих до матеріалів даної справи підтверджуючих документів щодо оплати професійної правничої допомоги не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

134. Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

135. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у додатковому рішенні від 24 січня 2019 року по справі № 9901/350/18 (провадження №П/9901/350/18), в тексті якого зазначено, що надані до Суду представником позивача копії виписок з його банківського рахунку, на підтвердження того, що позивач поніс витрати на правову допомогу згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 01-554 від 30 листопада 2017 року, № 02-554 від 11 червня 2018 року, № 03-554 від 22 жовтня 2018 року, такі витрати не підтверджують, оскільки не містять інформацію про номер справи, чи відповідний акт приймання-передачі наданих послуг згідно з якими були сплачені кошти.

136. Водночас, посилання у вказаних квитанціях з банківського рахунку позивача на договір про надання правової допомоги №78 від 08.04.2020 року, не є свідченням того, що кошти сплачувалися за надання правової допомоги саме у справі № 160/4939/20.

137. При прийнятті цього рішення, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

138. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

139. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити частково.

140. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-715-55У на суму 26539,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

141. У іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

142. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 гривень.

143. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_3 ).

144. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

145. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

146. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

147. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

148. Повний текст судового рішення складено 09.07.2020 року.

Суддя В.В Ільков