Рішення

від 09.07.2020 по справі 160/6122/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Справа № 160/6122/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи у Дніпропетровському Холодокомбінаті з 25.07.1977р. по 01.06.1998р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у Дніпропетровському Холодокомбінаті з 25.07.1977р. по 01.06.1998р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 02.06.2019 року з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи у Дніпропетровському Холодокомбінаті з 25.07.1977р. по 01.06.1998р.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 27.06.2019р. позивач звернулась вперше до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення їй пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , проте їй було відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки в трудовій книжці існували розбіжності щодо написання її прізвища. Для врегулювання цих розбіжностей, в подальшому, позивач звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019 було встановлено факт належності позивачеві трудової книжки, виданої 29 липня 1977 року Дніпропетровським холодокомбінатом. Після набрання вищезазначеним рішенням суду від 17.10.2019р. законної сили, 22.11.2019р. позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення їй пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , проте листом від 17.12.2019р. за №842/03.25-17 відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного загального страхового стажу, повідомивши при цьому про неможливість зарахування до її загального трудового стажу періоду роботи з 25.07.1977р. по 01.06.1998р. у Дніпропетровському Холодокомбінаті , оскільки при звільненні з місця роботи у трудовій книжці не зазначено про перейменування даної організації. Позивач вважає, що, оскільки вона має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. При цьому листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 19.03.2020 року за №15-20/31ПІ-20 позивачеві надано довідку з ЄДРПОУ щодо підприємства ВАТ Дніпропетровськ Холодокомбінат , що підтверджує існування цього підприємства. Крім того, позивач 11.03.2020р. звернулась до ВАТ Дніпропетровськ Холодокомбінат з запитом про надання інформації щодо спірних періодів її роботи, проте відповіді на цей запит нею так і не було отримано. Таким чином, на думку позивача, її трудовий стаж за цей період в повному обсязі підтверджується відповідними документами, а отже, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6122/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 25.06.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

03 липня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що 27.06.2019 року позивач вперше звернулася до Головного управління з відповідною заявою і документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , проте розглянувши документи надані позивачем, було встановлено, що неможливо прийняти до заліку трудову книжку БТ- НОМЕР_2 , оскільки наявні порушення п. п. 28, 2.11, 2.13 Інструкції, а саме: не відповідність прізвища, оскільки за трудовою книжкою прізвище зазначено як ОСОБА_2 , а згідно з паспортом прізвище позивача - ОСОБА_3 , у зв`язку із чим трудова книжка вважається недійсною і не може бути взята до уваги. При цьому, стаж роботи позивача склав 6 років 10 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . У зв`язку з цим листом №409 від 12.07.2019 року останню повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. 18.07.2019р. оригінал трудової книжки та лист про відмову в призначенні пенсії отримано позивачем особисто. В липні 2019 року позивач звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки НОМЕР_3 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019 року у справі №202/5044/19 заява ОСОБА_1 була задоволена та встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 29 липня 1977 року Дніпропетровським холодокомбінатом. Після набрання вищевказаним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська законної сили, 22.11.2019 року позивач в друге звернулась до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , проте, за змістом записів трудової книжки позивача неможливо врахувати до загального трудового стажу останньої період її роботи з 25.07.1977р. по 01.06.1998р. у Дніпропетровському Хладокомбінаті , оскільки у трудовій книжці відсутні данні про перейменування організації, що порушує вимоги пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. За таких обставин, загальний страховий стаж позивача складає 12 років 10 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , згідно з якою для призначення пенсії за віком у особи має бути наявний страховий стаж не менше 26 років. Крім того, відповідач зауважив, що позовні вимоги позивача в частині призначення пенсії саме з 02.06.2019 р. є безпідставними, оскільки згідно з п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію заяви про призначення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно надати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі, якщо документи які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не надані, пенсія призначається за наявними документами. А відповідно до частини 5 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає управління Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження та приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Таким чином, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно з діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2019р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Лівобережного відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки; копію листа Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради Про надання інформації від 18.06.2019р. №03-44/0-564т; копію довідки про перейменування підприємства від 23.05.2019р. №01/800; копію довідки від 26.06.2019р. №3304; копію свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_4 ; копію свідоцтв про народження НОМЕР_5 ,V НОМЕР_6 та ІІ НОМЕР_7 488603.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.06.2019 р. відділ з питань перерахування пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області листом №409 від 12.07.2019р. відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , у зв`язку із неможливістю прийняти до заліку трудову книжку БТ НОМЕР_2 , оскільки наявні порушення п. п. 28, 2.11, 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: не співпадає прізвище ( ОСОБА_2 ) з паспортом ( ОСОБА_3 ) - тому відомості з цього документа не враховано до загального стажу. При цьому, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача складає 6 років 10 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У зв`язку із вищенаведеними обставинами у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019р. у справі №202/5044/19 (провадження №2-о/202/137/2019) заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), про встановлення факту належності правовстановлюючих документів було задоволено та встановлено факт належності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 29 липня 1977 року Дніпропетровським холодокомбінатом.

Відповідно до відмітки на копії рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019р. у справі №202/5044/19 (провадження №2-о/202/137/2019), яка міститься в матеріалах справи, що розглядається, це рішення суду набрало законної сили 19.11.2019р.

22.11.2019р. ОСОБА_1 повторно звернулась до Лівобережного відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки; копію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019р.; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення; копії довідок від 26.06.2019р. №3304, від 13.06.2019р. №0-33-2019, №03-44/0-564т; копію свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_4 ; копію свідоцтв про народження НОМЕР_5 ,V НОМЕР_6 та ІІ НОМЕР_7 488603.

За результатами розгляду повторної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.11.2019р. відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області листом №842/03.25-17 від 17.12.2019р. відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що загальний стаж позивача складає лише 12 років 10 місяців 27 днів, оскільки при обрахунку цього стажу не може бути враховано стаж роботи позивача з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті , оскільки у трудовій книжці відсутні данні про перейменування цієї організації на день звільнення позивача, що порушує вимоги пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.

Незгода позивача з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявністю страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

При цьому згідно з абз.3 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» , заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.15 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що у разі, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при первинному зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_3 .

При перевірці поданих позивачем з первинною заявою про призначення пенсії документів, а саме: трудової книжки серії БТ НОМЕР_8 1020369 відділом з питань призначення та перерахунку пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області встановлені порушення пунктів 2.8, 2.11, 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93р. №58 (далі - Інструкція №58), а саме: прізвище в трудовій книжці серії НОМЕР_3 зазначено, як ОСОБА_2 , тоді як відповідно до паспорта позивача серії НОМЕР_9 вірно ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що на розписці-повідомленні Лівобережного відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, копія якої знаходиться в матеріалах справи, містяться два написи, зроблені особисто позивачем, засвічені її підписом та датовані 27.06.2019р. наступного змісту: Прошу надати відмову в призначенні пенсії в встановлені законом строки для звернення до суду. Відмову надати особисто на руки та Інших документів надавати не буду. Місцезнаходження документів не відомо.

На підставі вищевикладеного, листом №409 від 12.07.2019р. відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Також судом встановлено, що на листі №409 від 12.07.2019р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, міститься відмітка, зроблена особисто позивачем, засвічена її підписом та датована 18.07.2019р. наступного змісту: Оригінал трудової книжки та відмову в призначенні пенсії отримала на руки .

В подальшому, на підставі зазначеної відмови позивач звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Крім того, суд зауважує, що ані в судовому, ані в адміністративному порядку вищезазначена відмова відповідача, оформлена листом №409 від 12.07.2019р., щодо призначення пенсії позивачу за її заявою від 27.06.2019р. - не була оскаржена.

Таким чином, суд доходить до висновку, що фактично ОСОБА_1 була згодна з відмовою відповідача, яка була викладена у листі №409 від 12.07.2019р. та з метою усунення відповідних недоліків звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

При цьому, п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Згідно з п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію заяви про призначення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно надати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі, якщо документи які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не надані, пенсія призначається за наявними документами.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає управління Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження та приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Таким чином, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно з діючим законодавством.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача в частині призначення їй пенсії саме з 02.06.2019р. є безпідставними.

Окрім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при повторному зверненні позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком від 22.11.2019 року нею подано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, а також копію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, яким встановлено факт належності цієї трудової книжки ОСОБА_1 .

Щодо спірного періоду роботи позивача, який не врахований відповідачем до страхового стажу, судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , наявні записи №1, № 2, № 3 та №4 про те, що:

Днепропетровский Хладокомбинат (мовою оригіналу)

- 25.07.1977 г. принята в бухгалтерию оператором счётно-вычислительных машин (пр.62-к от 26.07.77 г.) (мовою оригіналу);

- 30.05.1989 г. переименование профессии оператор вычислительной машины первой категории (приказ №60 от 30.05.1989 г.) (мовою оригіналу);

- 01.07.1993 г. присвоєна квалификация оператор электронно-вычислительных машин (пр. № 30-к от 01.05.1993 г.) (мовою оригіналу);

- 01.06.1998 уволена по п. 1 ст. 40 КзоТ Украины по сокращению численности (пр. № 22-к от 01.06.1998 г.) (мовою оригіналу).

Вищевказані записи у трудовій книжці засвідчені підписом старшого інспектора відділу кадрів та відбитком печатки відділу кадрів Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський холодокомбінат , проставленою після запису про звільнення.

Дійсно, в трудовій книжці позивача відсутній запис про перейменування Дніпропетровського Хладокомбіната , що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті , вказаного у трудовій книжці, до загального страхового стажу ОСОБА_1 з підстав того, що такі записи в її трудовій книжці заповнені з порушенням пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок (у трудовій книжці відсутні данні про перейменування організації).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що стаж роботи позивача з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті , підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано лист Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 19.03.2020 року за №15-20/31ПІ-20, яким ОСОБА_1 надано довідку з ЄДРПОУ, в якій зазначено, що станом на 17 березня 2020 року в ЄДРПОУ по Дніпропетровській області значиться Відкрите акціонерне товариство Дніпропетровський холодокомбінат (ідентифікаційний код 01558135).

Також, судом встановлено, що в матеріалах справи містяться копія довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. № 0-33-2019, відповідно до якої підтвердити факт роботи позивача у Дніпропетровському Хладокомбінаті неможливо через відсутність на зберіганні запитуваних документів та копія довідки Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради від 18.06.2019 р. № 03-44/0-564т, відповідно до якої документи з кадрових питань (особового складу) Дніпропетровському Хладокомбінаті на державне зберігання не надходили.

При цьому, суд зауважує, що відповідач, у разі виникнення будь-яких сумнівів з приводу трудового стажу позивача за період з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року, не був позбавлений можливості скористатися своїми повноваженнями, передбаченими п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, та витребувати у підприємства ВАТ Дніпропетровський Холодокомбінат подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі, однак, пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити (або спростувати) стаж роботи позивача з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті , а також додаткові відомості щодо перейменування цього підприємства.

Таким чином, в даному випадку відповідач не в повній мірі використав надані йому повноваження щодо отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж роботи позивача, водночас, жодним чином не спростував відомості, які зазначені в трудовій книжці позивача, про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Дніпропетровському Хладокомбінаті`з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року, а, отже, передчасно та безпідставно відмовив позивачеві у зарахуванні цього періоду роботи до страхового стажу позивача.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії позивачеві, оформлене листом від 17.12.2019р. №842/03.25-17 «Про відмову в призначенні пенсії» , в тому числі, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті є протиправним, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною, а, отже, зважаючи на те, що права позивача порушені саме цим рішенням відповідача, а не його діями з цього приводу, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування цього рішення, а також визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті .

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 02.06.2019 року з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи - у Дніпропетровському Холодокомбінаті з 25.07.1977 р. по 01.06.1998 р., з огляду на таке.

В рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини» , «Фадєєва проти Росії» , «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України .

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), оформлене листом від 17.12.2019р. №842/03.25-17.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) періоду її роботи з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) період її роботи з 25.07.1977 року по 01.06.1998 року у Дніпропетровському Хладокомбінаті .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 22.11.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетрвоській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 09.07.2020 року.

Суддя О.М. Турова