Рішення

від 18.06.2020 по справі п/320/452/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року № П/320/452/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Абросімова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Прінт" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Прінт" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02222615050106 від 08.11.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02212615050106 від 08.11.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 залишено позов без руху. Позивачем 28.01.2020 подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 16.10.2019 №65/26-15-05-01-06/37445112 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а тому прийняті на підставі даного акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС у м. Києві при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодного аргументування, що спростовує позицію позивача зазначену у позовній заяві, а саме чому безвідсоткова поворотна фінансова допомога отримана позивачем підлягає дисконтуванню та відображенню її в балансі за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення.

Протокольною ухвалою від 04.06.2020, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомленні, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Прайм-Прінт" (код ЄДРПОУ 37445112, місцезнаходження: 08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Княгині Ольги, 1-А) зареєстроване в якості юридичної особи від 20.12.2010 номер запису 10691020000026949.

У період з 28.08.2019 по 08.10.2019 посадовими особами відповідача на підставі направлень від 28.08.2019 №1598/26-15-14-01-06, №1624/26-15-14-01-06, №1751/26-15-42-08, №7182/26-15-14-09-01 та від 10.09.2019 №10/26-15-05-01-06 виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та від 10.09.2019 №10/26-15-05-01-06 виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведена документальна планова виїзна перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ Прайм-Прінт №65/26-15-05-01-06/37445112 від 16.10.2019 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ "Прайм-Прінт" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5, п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15), п.6 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), п.4, п.5 №11 Зобов`язання Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (далі - П(С)БО 11), в частині заниження показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, внаслідок заниження інших доходів всього у сумі 4213992,00 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 4213992,00 грн. та заниження інших витрат всього у сумі 526748,00 гривень, в тому числі за півріччя 2019 року на суму 526748,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом в Акті перевірки, 29.10.2019 позивачем подано до Головного управління ДПС у м.Києві заперечення на акт перевірки від №65/26-15-05-01-06/37445112 від 16.10.2019.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у м.Києві надало позивачу відповідь на заперечення від 07.11.2019 №39819/10/26-15-05-01-06, якою повідомила, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення ТОВ " Прайм-Прінт " - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №02222615050106 від 08.11.2019;

- податкове повідомлення-рішення №02212615050106 від 08.11.2019.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Державною податковою службою України прийнято рішення про результат розгляду скарги від 28.12.2019 №14947/6/99-00-08-05-01, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із висновками планової виїзної перевірки ГУ ДПС у м. Києві та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що позивачем надано до перевірки картки рахунку 6851 Розрахунки з іншими кредиторами станом на 31.12.2018, обліковується кредиторська заборгованість у загальній сумі 6000000,00 грн., яка виникла внаслідок отримання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором №1010ФД про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 10.10.2018 (далі - Договір), який укладений між ТОВ ГК ЯРОВІТ (код ЄДРПОУ 36940201) (Сторона-1) та позивачем (Сторона-2).

Розмір допомоги за Договором надається Стороною-1 у межах суми 6000000,00 грн., без ПДВ (п.2.1 Договору).

Сторона-1 перераховує грошові кошти в безготівковому порядку на поточний рахунок Сторони-2, як у повному розмірі визначеному у п.2.1 Договору, так і частинами в межах розміру, встановленому у п.2.1 Договору. Сторона-2 самостійно визначає необхідний розмір допомоги (її частини) в межах обумовленого у п.2.1 Договору розміру. Для отримання допомоги (її частини) Сторона-2 попередньо інформує Сторону-1 будь-яким зручним способом про надання допомоги (її частини) (п.3.1 Договору № 1010ФД).

Строк надання допомоги (її частини) становить 36 календарних місяців з моменту підписання Сторонами цього Договору, а саме до 10.10.2021 (п.4.1 Договору).

Сторона-2 зобов`язана повернути допомогу не раніше 30.12.2022 (п.5.1 Договору).

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (абз. 2 п. 44.2. ст. 44 ПК України).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що фінансова допомога може бути надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (абз.8 пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.4 П(С)БО №11, зазначено поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Тобто, зобов`язання строк виконання яких настає протягом 12 календарних місяців, є короткостроковими. Довгострокові зобов 'язання - всі зобов 'язання, які не є поточними.

Пунктом 10 П(С)БО №11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Згідно п.4 П(С)БО №11 теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

П(С)БО 13 Фінансові Інструменти визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Поворотна фінансова допомога відповідає визначенню поняття фінансовий інструмент , наведеного в п. 4 П(С)БО 13, а саме, фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Отже, надана фінансова допомога - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана фінансова допомога - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з п. 29 П(С)БО 13 Фінансові інструменти фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пунктом 30 П(С)БО 13 Фінансові інструменти передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний актив, із визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.

Суд зазначає, що П(С)БО 13 не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

Також, суд зазначає, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції. (п. 4 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю(п. 8 П(С)БО 12).

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка(п. 10 П(С)БО 12).

Згідно з П(С)БО 28 Зменшення корисності активів теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Дисконтування - приведення вартості майбутніх платежів до значення на теперішній момент. Воно відображає той економічний факт, що сума грошей, наявна в цей момент, має більшу вартість, ніж рівна їй сума, яка з`явиться в майбутньому.

Операція дисконтування при одноразовому платежі наприкінці строку зводиться до формули: РV = FV / (1 + і) п-де

FV - майбутня вартість;

РV - теперішня вартість;

І - ставка дисконтування;

п - строк (число періодів).

Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку за перевіряємий період позивачем не здійснювалось дисконтування кредиторської заборгованості в сумі 6000000,00 грн., що обліковується на рахунку 6851 Розрахунки з іншими кредиторами та термін погашення: 31.12.2022.

Суд зазначає, що Договір №1010Фд від 10.10.2018 та кредиторська заборгованість, що виникла на підставі нього не є відсотковим зобов`язанням.

Оскільки, як зазначалось вище, П(С)БО 13 Фінансові Інструменти не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

П(С)БО 11 "Зобов`язання" - профільний стандарт, який передбачає дисконтувати тільки відсоткові зобов`язання та відображати їх за теперішньою вартістю.

В пункті 10 П(С)БО №11 "Зобов`язання" (в редакції від 08.02.2014 № 48, що була чинна та діяла в період, що охоплювала перевірка) зазначено:

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання .

Тому, позивач не зобов`язаний був здійснювати дисконтування такої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Суд зазначає, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування. Позивач не зобов`язаний визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а посадові особи відповідача не можуть визначати цю методику та давати вказівки щодо такої методики.

Механізм розрахунку ефективної ставки відсотка, яка передбачена для фінансових інвестицій передбачена П(С)БО 12 Фінансові інвестиції . Для позивача безвідсоткова поворотна фінансова допомога не являється фінансовою інвестицією, а являється грошовим зобов`язанням.

Суд також звертає увагу на те, що Наказом Міністерства фінансів України № 379 від 16.09.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.08.2019 за № 1065/34036) затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку. Даним наказом у П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 № 85/4306 вносяться зміни стосовно виключення слів на які нараховуються відсотки з пунктів цього Положення.

Наказ № 379 від 16.09.2019 набрав чинності 29.10.2019.

Проаналізувавши правову природу змін, що зазначені в п.5 Наказу №379 Міністерства фінансів України суд дійшов висновку, що зміни у П(С)БО 11 "Зобов`язання" зобов`язують платників податків дисконтувати будь-які короткострокові та довгострокові зобов`язання.

Редакція П(С)БО 11, що була чинною в період перевірки, зобов`язувала платників податків дисконтувати тільки довгострокові відсоткові зобов`язання.

Ст. 58 Конституції України зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, враховуючи чинні на момент проведення податкової перевірки положення П(С)БО № 11, П(С)БО №12 відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Зважаючи, що п. 10 П(С)БО 11 Зобов`язання зобов`язує дисконтувати та відображати за теперішньої вартості лише довгострокові зобов`язання, на які нараховується відсоток. Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем отримана безвідсоткова поворотна фінансова допомога, тобто у позивача виникло безвідсоткове дострокове зобов`язання, що не підлягає дисконтуванню та відображеню його за теперішньою вартістю.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про завищення позивачем фінансового результату внаслідок обліку в бухгалтерському обліку заборгованості у за спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків такого акта перевірки про порушення позивачем норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

За таких обставин та з урахування вищенаведеного, висновки податкового органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02222615050106 від 08.11.2019 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02212615050106 від 08.11.2019 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 21020 ( двадцять одну тисячу двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 липня 2020 р.