Рішення

від 22.04.2020 по справі 369/9584/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9584/19

Провадження № 2/369/171/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні майном , -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні майном.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0543 га за кадастровим номером 3222484001:01:007:5087, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

По сусідству з позивачем, на земельній ділянці площею 0,8971 га за кадастровим номером 3222484001:01:007:5044, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 здійснено будівництво господарської будівлі площею близько 290 кв.м.

Позивач вважає, що здійснюючи будівництво вищезазначеної господарської будівлі, ОСОБА_2 було порушено ст. 103 (добросусідство), ст. 104 (попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку) Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зокрема, ОСОБА_2 було розпочато будівництво вищезазначеної господарської будівлі, не отримуючи при цьому жодних дозвільних документів для будівництва об`єкта нерухомості. Також, відповідач розмістив на земельній ділянці будівельну техніку, яка створює шум, забруднює навколишнє середовище шкідливими викидами, що порушує право ОСОБА_1 і членів її сім`ї на безпечне довкілля, передбачене ст. 50 Конституції України. Створений шум перешкоджає нормальному відпочинку, сну та організації побуту позивача та членам її сім`ї.

Крім того, як зазначено в позовні заяві, протипожежний стан господарської будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає Правилам пожежної безпеки в Україні, що затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 № 1417 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 р. за № 252/26697, а також вимогам табл. 1 п 2* Додатку 3.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

Позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно побудовану споруду на земельній ділянці, площею 0,8971 га, за кадастровим номером 3222484001:01:007:5044, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 та покласти судові витрати на відповідача.

04.11.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 41258, відповідно до якого зазначив, що згідно договору оренди земельних ділянок від 3 червня 2016 року, укладеного між відповідачем та Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було надано в оренду земельні ділянки загальною площею 1,6804 га, з них: 0,8971 га, кадастровий номер 3222484001:01:007:5044 та 0,7833 га, кадастровий номер 3222484001:01:007:5045. Земельні ділянки, які передавалися в оренду мають цільове призначення - для сінокосіння.

При будівництві господарської будівлі на вищезазначених земельних ділянках, відповідач отримав у межах та у спосіб, визначений законодавчими актами у сфері регулювання містобудівної діяльності документ, який надає право на виконання будівельних робіт - повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 16.06.2017 КС № 061171740080, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина.

Як зазначив представник відповідача, ОСОБА_1 не надала належні документи стосовно того, що вказане в позовній заяві будівництво здійснюється із істотним порушенням державних будівельних норм чи загрожує життю та здоров`ю осіб. Так, спірний об`єкт будівництва не може бути віднесений до самочинного, оскільки він збудований на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети, на підставі відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, без істотного порушення норм і правил.

У відзиві на позовну заяву також зазначено про відсутність припису уповноваженого органу у сфері державного архітектурно-будівельного контролю про приведення закінченого будівництвом об`єкту у попередній стан чи акт перевірки інспекції щодо істотного порушення державних будівельних норм.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2019 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

03.02.2020 року в судове засідання учасники процесу не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є користувачем земельних ділянок, розташованих у межах села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 1,6804 га, з них: 0,8971 га, кадастровий номер 3222484001:01:007:5044 та 0,7833 га, кадастровий номер 3222484001:01:007:5045 на підставі договору оренди земельних ділянок від 3 червня 2016 року, укладеного між ним та Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідач отримав у межах та у спосіб, визначений законодавчими актами у сфері регулювання містобудівної діяльності документ, який надає право на виконання будівельних робіт - повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 16.06.2017 КС № 061171740080, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина.

03.08.2018, на підставі технічного паспорту серія та номер 18, виданого товариством з обмеженою відповідальністю Управління будівництва та нерухомості 14.05.2018, довідки про адресу, серія та номер 905, виданої Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 09.07.2016, декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер КС 141181440935, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області 24.05.2018, ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на господарську будівлю, площею 292 кв.м., розташовану на земельній ділянці за кадастровим номером 3222484001:01:007:5044, площею 0,8971 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0543 га за кадастровим номером 3222484001:01:007:5087, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 131102663 від 17.07.2018. Остання вважає що ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим порушуючи права та інтереси її та членів її сім`ї та просить суд зобов`язати відповідача знести вищезазначену побудовану споруду.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

За змістом п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. ст. 391, 396 ЦК України, ст. 103 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій особі земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст. 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16 та постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, провадження № 61-13282св18.

Європейський суд з прав людини у справі Іванова і Черкезов проти Болгарії [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суд зазначає, що у спорі про знесення самочинного будівництва, позивач, звертаючись з позовом про захист порушених прав власника, не пов`язаних з позбавленням володіння власністю або вказаних прав, які з достатньою вірогідністю будуть порушені в майбутньому внаслідок незаконного будівництва іншою особою (ст.ст. 376, 386, 391 ЦК України) повинен довести, а суд встановити не тільки факт зведення відповідачем будівлі (споруди) з порушенням вимог закону, зокрема будівельних, санітарних, інших норм та правил, а й факт порушення внаслідок будівництва (реальної можливості порушення) прав, свобод чи інтересів самого позивача, що в сукупності є підставами для захисту його права, оскільки сам по собі факт незаконності будівництва не є достатньою підставою для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

В свою чергу, за правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз представлених позивачем доказів не дає можливість дійти висновку про порушення ОСОБА_2 правил добросусідства; що останнім було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, чинить шкоду майну позивача, погіршуючи стан її земельної ділянки, або створює незручності чи перешкоди в користуванні нею.

При цьому, посилання ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем законодавства в сфері містобудівної діяльності та земельних правовідносин, суд оцінює критично, оскільки позивачем не доведено наявності такого факту. Більш того, як вбачається із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 133206251 від 03.08.2018 реєстрація права власності на господарську будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за відповідачем було проведено на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер КС 141181440935, виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області 24.05.2018. Інформації про оскарження чи скасування вищезазначеної декларації про готовність об`єкту до експлуатації суду не надано.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 також обґрунтовувала свої вимоги тим, що у зв`язку з проведенням відповідачем будівельних робіт у неї та мешканців будинку, в якому вона проживає, виникають незручності, оскільки від будівництва виникає постійний шум, забруднюється навколишнє середовище шкідливими викидами.

Суду не надано жодних доказів, що будівництво спірного об`єкта продовжується, отже будь-який негативний вплив (шум, пил і т.д.) від будівництва на даний час відсутній. Доказів того, що в результаті вищевказаних робіт погіршились житлові умови позивача останньою не надано.

Також, в позовній заяві ОСОБА_1 узагальнено зазначено про порушення відповідачем ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , проте не надано відповідних доказів для аргументації даного твердження.

Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, як то передбачено діючим законодавством.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16, 376 Цивільного кодексу України, керуючись постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6, ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.