Рішення

від 15.06.2020 по справі 754/17476/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3224/20

Справа №754/17476/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Ковальової В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась позивачка ОСОБА_2 до відповідача ДП Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 145 647, 96 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 березня 2018 р. по 04 грудня 2019 р. в розмірі 226 387, 59 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн., посилаючись на те, що 23 вересня 2002 р. позивачка була прийнята посаду інженера -програміста Українського центру інформаційних технологій та національного реєстру МОЗ України.31 січня 2004 року відповідно до наказу № 4-К від від 02.02.2004 р. була звільнена з займаної посади у зв`язку з переведенням в Український інформаційно -обчислювальний центр МОЗ України. 02 лютого 2004 року відповідно до наказу № 2-К від 02 лютого 2004 року позивачка прийнята на посаду інженера-програміста 2 (другої) категорії відділу оперативної обробки інформаційних матеріалів по переводу з Українського центру інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ України. 01 травня 2005 року відповідно до наказу № 8-К від 29 квітня 2005 року переведена на посаду інженера-програміста 1 (першої) категорії відділу підтримки офіційного ВЕБ-сайту МОЗ України та розвитку інформаційної інфраструктури. 01 вересня 2014 року відповідно до наказу № 9-К від 01 вересня 2014 року переведена на посаду інженера-програміста відділу обробки та аналізу інформації фінансово-економічних та медико-соціальних ресурсів. Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 343 від 16 червня 2015 року Державне підприємство Український інформаційно-обчислювальний центр Міністерства охорони здоров`я від 19 червня 2015 року було перейменоване на Державне підприємство "Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України", про що у трудову книжку позивачки внесений відповідний запис № 17 від 19 червня 2015 року. 19 березня 2018 року позивачка була звільнена з роботи за згодою сторін відповідно до наказу № 05-к від 19 березня 2018 року, однак в день звільнення відповідач надав позивачці трудову книжку, не здійснивши розрахунку за період роботи з березня 2017 року по дату звільнення, у зв`язку з чим за відповідачем зберігається заборгованість із заробітної плати. При цьому, у зв`язку із відсутністю на підприємстві бухгалтера, заробітна плата за визначений вище період позивачці навіть не була нарахована.

Таким чином, відповідачем були грубо порушені трудові права позивачки, оскільки остаточний розрахунок під час звільнення не був проведений, а відтак ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

13.12.2019 р. ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_1 заявлені вимоги позовної заяви підтримав, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявся у визначеному законом порядку, у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.178, 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2002 р. відповідно наказу 29-к від 23.09.2002 ОСОБА_2 була прийнята посаду інженера - програміста Українського центру інформаційних технологій та національного реєстру МОЗ України, що підтверджується копією трудової книжки.

31 січня 2004 року відповідно до наказу № 4-К від від 02.02.2004 р. ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади у зв`язку з переведенням в Український інформаційно -обчислювальний центр МОЗ України.

02 лютого 2004 року відповідно до наказу № 2-К від 02 лютого 2004 року позивачка прийнята на посаду інженера-програміста 2 (другої) категорії відділу оперативної обробки інформаційних матеріалів по переводу з Українського центру інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ України.

01 травня 2005 року відповідно до наказу № 8-К від 29 квітня 2005 року переведена на посаду інженера-програміста 1 (першої) категорії відділу підтримки офіційного ВЕБ-сайту МОЗ України та розвитку інформаційної інфраструктури.

01 вересня 2014 року відповідно до наказу № 9-К від 01 вересня 2014 року переведена на посаду інженера-програміста відділу обробки та аналізу інформації фінансово-економічних та медико-соціальних ресурсів.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 343 від 16 червня 2015 року Державне підприємство Український інформаційно-обчислювальний центр Міністерства охорони здоров`я від 19 червня 2015 року було перейменоване на Державне підприємство Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , про що у трудову книжку позивачки внесений відповідний запис № 17 від 19 червня 2015 року.

Наказом ДП Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України № 05-к о/с від 19.03.2018 р. позивачку звільнено з займаної посади за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Так, положеннями ст.43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпПУ заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Ч. 5 ст. 97 КЗпП передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Як закріплено ст. 24 Закону України Про оплату праці , а також ст. 115 КЗпП України, - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяціроботи.

Проте, за останні 2 (два) місяця роботи, а саме за період часу з січня 2017 року по лютий 2017 року позивачці не було нараховано та виплачено заробітну плату. Позивачка останні два місяці перебувала у вимушеному прогулі у зв`язку із простоєм підприємства та отримала лише компенсацію за невикористану відпустку в наступному розмірі: січень 2017 року - 4216,60 грн.; лютий 2017 року-290,80 грн.

Не отримання заробітної плати підтверджується також наданими відомостями з Пенсійного фонду, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Таким чином, виплачена за лютий 2017 року заробітна плата не відповідає попереднім виплатам за 2016 рік та не може дорівнювати посадовому (місячному) окладу позивачки, оскільки є меншою ніж встановлений законодавством мінімум (з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата становила: щомісячна - 3200,00 грн., погодинна - 19,34 грн. на підставі Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік ).

Таким чином, розрахунковий період, що включає січень - лютий 2017 року, припадає на період, протягом якого позивачка мала простій у роботі, не працювала та отримувала виплати одноразового характеру (компенсацію за невикористану відпустку).

Як вбачається із відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану ОСОБА_2 , за період часу з березня 2017 по день звільнення 19.03.2018 позивачці заробітна плата не була нарахована і пенсійні страхові внески з неї не були перераховані до бюджету.

Тобто, позивачці не виплачена заробітна плата за період з 01.03.2017 по 19.03.2018 року, а саме за 12 місяців та 19 календарних днів.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача буде листопад - грудень 2016 року, за який позивачці було нараховано та виплачено заробітну плату в наступних розмірах: за листопад 2016 - 5616, 27, грн., грудень 2016 року - 17603, 32 грн. У вказаних місяцях розрахункового періоду позивачкою робочі дні були відпрацьовані повністю, тому кількість робочих днів, що беруть участь у розрахунку середньоденного заробітку, становитиме 44 дні, зокрема - листопад 2016 року: загальна кількість календарних днів -30 днів; робочих днів - 22 дні; грудень 2016 року: загальна кількість календарних днів - 31 день; робочих днів - 22 дня.

Отже, середньоденна заробітна плата складає: 5 616, 27 грн. + 17 603, 32 грн./44 робочі дні = 527, 71 грн, а відтак середньомісячний заробіток позивачки складає 11 609, 62 грн. (527, 71 грн. * 22 дня)

Таким чином, за відпрацьований час у відповідач повинен виплати позивачу заробітну плату в наступних розмірах: за період з березня 2017 по 01 березня 2018 року - 11 609, 62 грн. * 12 = 139 315, 44 грн.; За період з 01 березня по день звільнення (19 березня) 2018 року - 527, 71 грн. * 12 робочих днів = 6 332, 52 грн. Всього 145 647 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачений прямий обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно здійсненого розрахунку позивачу підлягає виплаті середній заробіток за період з 20.03.2018 по 04 грудня 2019 ( 429 робочих днів * 527, 71 грн.) у розмірі 226 387, 59 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що порушення трудових прав позивачки призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя позивачки, зокрема вона перебувала у постійному пошуку додаткових засобів існування., а відтак враховуючи зміни у житті позивачки та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, вважаю за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачкою докази не виплати їй заробітної плати, а також затримки розрахунку при звільненні, суд визнає належними і допустимими, також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію, щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а відтак з огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у вигляді судового збору в розмірі 3 032, 30 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн., що підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатком № 1 до Договору з визначеною вартістю судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 456, 48 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 97, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81, 83, 89, 113, 141, 178, 191, 209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280- 289, 352, 354- 355 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 7, Код ЄДРПОУ -32709473) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 )заборгованість по невиплаченій заробітній плати в розмірі 145647 грн. 96 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 226387 грн. 59 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3032 грн. 30 коп..

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 7, РНОКПП -32709473) на користь держави судовий збір у розмірі 1456,48 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: