Рішення

від 30.06.2020 по справі 464/958/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/958/20

пр.№ 2/464/699/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.06.2020 року

Сихівський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чуби Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив №255 про поділ спільного майна подружжя ,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 19.02.2020 р. звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також визнати за нею та відповідачем ОСОБА_2 право власності по 1/2 ідеальній частці вказаної квартири.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1985 року, відповідно до рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12.02.2007 р. шлюб розірвано. Спірна квартира АДРЕСА_1 , у якій на даний час вона проживає, розташована у будинку, який належить Житлово-будівельному кооперативу №255, членом якого з 1993 року є її чоловік - відповідач ОСОБА_2 . Незважаючи на розлучення в лютому 2007 року, вони ще декілька років проживали спільно та вели спільне господарство, несли спільні витрати на життя. Пайовий внесок за дану квартиру в розмірі 50 567,27 грн. сплачений в повному обсязі, що підтверджується відповідною довідкою, останні платежі були внесені нею у 2008 році. Однак, відповідач, як член кооперативу, так і не подав необхідного пакету документів для реєстрації права приватної власності на спірну квартиру для отримання правовстановлюючих документів на неї. Пай за кооперативну квартиру був сплачений ними за час шлюбу під час спільного проживання за період з 1993 по 2008 р.р., за спільні кошти, а тому квартира АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю. Вказує, що відповідач у добровільному порядку не бажає поділити спільне майно, а також завершити процес оформлення права власності на квартиру. Із покликанням на ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю та ст. 60 Сімейного кодексу України, вважає, що їх частки у спірній квартирі при поділі майна подружжя є рівними.

Ухвалою від 03.03.2020 р. прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Відповідно до ухвали від 15.05.2020 р. підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, від представника позивача ОСОБА_3 30.06.2020 р. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причин своєї неявки не повідомив та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи Житлово-будівельного кооперативу №255 у судове засідання не з`явився. 15.04.2020 р. надійшли письмові пояснення голови правління ЖБК №255 ОСОБА_4 , у яких останній зазначає, що ОСОБА_2 у 1993 році був зарахований у члени ЖБК №255 з сім`єю - 4 особи (він, дружина дві доньки) як черговик за місцем праці на ВО Львівхімсільмаш , на квартирному обліку з 1988 р., на кооперативному обліку з 1993 р. Вказаній сім`ї була надана кооперативна квартира АДРЕСА_1 . Пай за квартиру сплачено повністю, останні платежі вносила ОСОБА_1 . Станом на даний час член ЖБК №255 ОСОБА_2 не подав необхідні документи для оформлення права власності. Просить прийняти до уваги вказані пояснення при ухваленні рішення у справі.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, учасники справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.06.2085 р. перебували у шлюбі, зареєстрованому Дроздовицькою сільською Радою Старосамбірського ЗАГС, актовий запис №8. Відповідно до рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12.02.2007 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.12 - копія рішення).

Відповідно до довідки від 08.02.2020 р. №1, виданої головою ЖБК №255 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 являється членом вказаного кооперативу і йому в цьому кооперативі належить кооперативна квартира АДРЕСА_1 . Член ЖБК №255 ОСОБА_2 повністю вніс свій пайовий внесок, який становить 50 567, 27 грн. (а.с.6).

Із письмових пояснень голови ЖБК №255 вбачається, що кооперативна спірна квартира відповідачу ОСОБА_2 була надана на сім`ю, яка складається із чотирьох осіб - він, дружина та двоє доньок. Встановлено, що пайові внески сплачувались спільно за період перебування у шлюбі.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону України Про власність (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в житлово-будівельному кооперативі за рахунок спільних коштів члена цього кооперативу і членів його сім`ї, яким ця квартира надана.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, сума пайових внесків внесена учасниками справи в період перебування у шлюбі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норми ст. 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Встановивши, що сума пайових внесків за спірну квартиру була внесена у період шлюбу та за спільні кошти подружжя, суд приходить до висновку, що вказана квартира є спільним майном подружжя.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У зв`язку з вищенаведеним, оскільки пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 50 567,27 грн. було повністю сплачено сторонами за час спільного проживання, відтак дана квартира є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до ст. 370 ЦК України, ст.70 СК України, їх частки є рівними.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 2 , 10 , 12, 141 , 258, 259, 263 - 265 , 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Учасники справи -

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив №255, код ЄДРПОУ 20855940, місцезнаходження: м.Львів, вул.Скрипника, 17Б/12.

Суддя Д.Ю. Теслюк