Рішення

від 02.07.2020 по справі 344/3928/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3928/20

Провадження № 2/344/2158/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Єрмак М.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

в позові вказано, що Івано-Франківською місцевою прокуратурою встановлено факт порушення законодавства у сфері земельних відносин при передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, у зв`язку із чим виникла необхідність в застосуванні представницьких повноважень шляхом подання позовної заяви. 29/09/2017 ОСОБА_5 звернувся до Вовчинецької сільської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га в урочищі Гора для ведення особистого селянського господарства. Згідно пункту 2 рішення Вовчинецької сільської ради від 05.10.2017 № 12-7/2017 ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 додатку 2). В подальшому, на замовлення ОСОБА_5 згідно договору № 122/18 ТзОВ Гектар ІФ розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 1,6495 га в селі Вовчинець в урочищі Гора . Згідно завдання на розроблення проекту землеустрою підставою для виконання роботи є витяг із рішення Вовчинецької сільської ради від 05.10.2017 про надання дозволу ОСОБА_5 на складання проекту землеустрою, копія якого міститься у проекті. В ході розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6495 га у власність ОСОБА_5 проектною організацією на ім`я ОСОБА_5 зібрано погоджувальну документацію, а саме: витяги з містобудівної документації, перелік обмежень у використанні земельної ділянки від 22.10.2018, довідку відділу у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 649/166-18 від 31.10.2018, висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 0/7452 від 29.10.2018, висновок експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 18187/82-18 від 04.12.2018, складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 24/09/2018 та акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 24/09/2018. Окрім того, актом приймання - передачі межових знаків на зберігання, від 24/09/2018 ОСОБА_5 передано на зберігання межові знаки спірної земельної ділянки. Згідно висновку про розгляд проекту землеустрою від 04.12.2018 форма власності вказаної земельної ділянки - комунальна власність. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10/12/2018 інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. В подальшому 11/12/2018, ОСОБА_5 звернувся до Вовчинецької сільської ради з проханням виготовлений на нього проект відведення земельної ділянки площею 1,6495 га (кадастровий номер 2610190501:10:004:0087) затвердити на ОСОБА_3 , та передати їй у власність, у зв`язку із тим, що ним було використано право безоплатної приватизації земельної ділянки. 11/12/2018 до Вовчинецької сільської ради звернулась ОСОБА_3 про затвердження вказаного проекту землеустрою та передання їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:10:004:0087 для ведення особистого селянського господарства, згідно наданої ОСОБА_5 заяви. Згідно п. 2 рішення Вовчинецької сільської ради від 20.12.2018 № 18-15/2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Вовчинець та передано громадянам, згідно Додатку 2. При цьому, згідно п. 16 Додатку 2 до цього рішення земельну ділянку площею 1,6495 га (кадастровий номер 2610190501:10:004:0087) передано ОСОБА_3 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного рішення 27/02/2019 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610190501:10:004:0087 (номер запису про право власності: 30535850). У подальшому 24/04/2019, ОСОБА_3 на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 23.04.2019 відчужила земельну ділянку ТОВ Агро-9 Плюс (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31379465). Згідно протоколу загальних зборів від 23/05/2019 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 24/05/2019 право власності на вказану земельну ділянку перейшло від ТОВ Агро-9 Плюс до одного із засновників товариства - ОСОБА_4 , у зв`язку із виходом останньої із складу засновників товариства (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31775512). Вовчинецькою сільською радою рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення оспорюваної земельної ділянки ОСОБА_3 не приймалося, останньою не замовлялось розроблення проекту землеустрою, не отримувались погоджувальні документи та не здійснювалось погодження проекту. Рішення 18-ї сесії 7-го демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 20.12.2018 року Про передачу громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6495 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Гора в с. Вовчинець, та передачі її у приватну власність ОСОБА_3 , є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка - витребуванню із володіння ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, при розподілі судових витрат просив судовий збір стягнути з ОСОБА_3 , оскільки наразі земельна ділянка перебуває в її володінні, надав пояснення, що вказану правову позицію узгоджено з відповідачами.

Відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано суду заяви про визнання позову в повному обсязі.

Представником Вовчинецької сільської ради подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Судом встановлено наступні обставини.

29/09/2017 ОСОБА_5 подано голові Вовчинецької сільської ради заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га в урочищі Гора для ведення ОСГ.

11/12/2018 ОСОБА_5 подано заяву про затвердження виготовленого на ім`я ОСОБА_5 проекту землеустрою за ОСОБА_3

11/12/2018 ОСОБА_3 подано заяву про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,6495 га для ведення ОСГ, згідно наданої заяви ОСОБА_5

05/10/2017 Рішенням 12 сесії 7 демократичного скликання Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №12-7/2017 надано дозвіл на складення проекту землеустрою згідно Додатку №1, Додатку №2, затверджено проекти землеустрою згідно Додатку №3, затверджено проектну документацію по встановленню меж земельних ділянок в натурі та передачі у власність громадян згідно Додатку №4, затверджено проект землеустрою згідно Додатку №5, погоджено проекти землеустрою згідно додатку №6.

Згідно п.29 додатку №2 до вказаного рішення ОСОБА_5 надано дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,75 га в урочищі Гора .

20/12/2018 Рішенням 18 сесії 7 демократичного скликання Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №18-15/2018 затверджено Додаток №2 за п.16 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ ОСОБА_3 площею 16495 га в урочищі Гора кадастровий номер: 261019501:10:004:0087.

ТзОВ Гектар ІФ складено проект щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , за адресою: урочище Гора , с. Вовчинець, Вовчинецька сільська рада, Івано-Франківська міська рада.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04/11/2019 земельна ділянка кадастровий номер: 261019501:10:004:0087 зареєстрована 27.02.2019 за ОСОБА_3 , згідно рішення державного реєстратора Ногіна В.В., № 45786782, підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування №18-15/2018 від 20.12.2018. Право власності припинено 24/04/2019 згідно рішення державного реєстратора Ногіна В.В., № 46683598.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13/01/2020 земельна ділянка кадастровий номер: 261019501:10:004:0087 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності : акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н від 24.05.2019, видавник: ТОВ АГРО-9 ПЛЮС та ОСОБА_4 ; протокол загальних зборів, серія та номер: б/н, виданий 23.05.2019, видавник: загальні збори ТОВ АГРО-9 ПЛЮС .

Відповідно до частин 1- 3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Разом із тим, у пункті 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Згідно п. (г) ч.3ст.152 ЗК України визначено спосіб захисту прав на земельні ділянки у спосіб визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 у справі №911/3681/17 власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з постановою №14 Пленуму Верховного Суду України від 18/12/2009 Про судове рішення в цивільній справі у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд в мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Враховуючи, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано не особі, якій рішенням органу місцевого самоврядування затверджено проект землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки видано не на ім`я ОСОБА_3 , відповідачами визнано позов в повному обсязі, наявні правові підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині п. 16 додатку 2 до рішення № 18-15/2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6495 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Гора в с. Вовчинець, та передачі її ОСОБА_3 .

Оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування є правовою підставою для відкриття розділу та створення запису в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності, вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,6495 га з кадастровим номером №2610190501:10:004:0087, проведену 27/02/2019 за номером запису 30535850 є похідною та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином вимогу про витребування земельної ділянки обгрунтовано належними правовими підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача задоволено повністю, між відповідачами узгоджено питання стягнення судового збору, що вказано безпосередньо представником відповідачів в судовому засіданні, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь Прокуратури Івано-Франківської області у повному розмірі.

Також позивач просив суд встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису щодо припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.

В свою чергу абзацами 2-3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином відсутні правові підстави для встановлення порядку виконання судового рішення, оскільки законом передбачено, що судове рішення, яким скасовано підставу проведення державної реєстрації є безумовною підставою для внесення відомостей про припинення права власності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України надання суду доказів та інформації належить до обов`язку відповідної заінтересованої сторони. Тому в резолютивній частині судового рішення зазначенню підлягає інформація стосовно відповідачів, яка безпосередньо надана позивачем.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 18-ї сесії 7-го демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 20 грудня 2018 року Про передачу громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок , в частині п. 16 додатку 2 до рішення № 18-15/2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6495 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Гора в с. Вовчинець, та передачі її ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,6495 га з кадастровим номером №2610190501:10:004:0087, проведену 27/02/2019 за номером запису 30535850 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Витребувати у ОСОБА_4 у користь Вовчинецької сільської ради земельну ділянку площею 1,6495 га, кадастровий номер №2610190501:10:004:0087, що знаходиться в урочищі Гора в с. Вовчинець.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Прокуратури Івано-Франківської області ЄДРПОУ: 03530483 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6306 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Бородовський С.О.