Ухвала

від 09.07.2020 по справі 620/2520/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/2520/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №620/2520/20,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство ''Муніципальна варта'' Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 1 Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу Додатку до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.07.2020 № 263.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії пункту 1 Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу Додатку до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.07.2020 № 263 ''Про демонтаж типових споруд на території міста Чернігова'' - металева конструкція (недобудова), розташована за адресою: проспект Миру, буд.194, м. Чернігів, інформаційне повідомлення №140/ТС.

- заборони Комунальному підприємству ''Муніципальна варта'' Чернігівської міської ради вчиняти будь - які дії, в тому числі і проводити демонтаж щодо металевої конструкції (недобудова), розташованої за адресою: проспект Миру, буд.194, м. Чернігів, інформаційне повідомлення №140/ТС.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною четвертою статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Положення статті 150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому числі із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що спосіб забезпечення позову має бути співмірним заявленим позовним вимогам.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради ''Про демонтаж тимчасових споруд'' від 02.07.2020 року №263 в тому числі тимчасової споруди, розміщеної за адресою: проспект Миру,194, м. Чернігів. Вказаним рішенням доручено Комунальному підприємству ''Муніципальна варта'' Чернігівської міської ради вжити заходи з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком, що додається.

Водночас будівля, що знаходиться адресою: проспект Миру,194, м. Чернігів належить заявнику на праві власності.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Завданням забезпечення позову, в першу чергу, є гарантування ефективного захисту прав або інтересів особи, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із заяви заявника вбачається, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових втрат та втрати можливості використання в майбутньому. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав заявника та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов стане неможливим.

Заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або зведе нанівець ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 також наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , рішення цього органу є джерелом права в Україні та відповідно підлягають прямому застосуванню судами України, а згідно з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права тлумачиться з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2018 року у справі № 910/1040/18.

При вирішенні даного клопотання, суд виходив з того, що після виконання відповідачем оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради шляхом знесення споруд, прийняття рішення у даній справі втратить своє значення.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті.

З аналогічними доводами погодився Верховний суд у постанові від 23 січня 2020 року по справі №1840/2909/18.

Проаналізувавши доводи заявника, суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині заборони Комунальному підприємству ''Муніципальна варта'' Чернігівської міської ради вчиняти будь - які дії в тому числі і проводити демонтаж щодо металевої конструкції (недобудова), розташованої за адресою : проспект Миру, буд.194, м. Чернігів до набрання законної сили судового рішення у справі №620/2520/20.

Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Слід відзначити, що в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення.

При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої матеріальної шкоди як стороні позивача, так і стороні відповідача, в залежності від результатів розгляду справи, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладену у постанові Верховного суду від 28 лютого 2019 року по справі № ЗД/813/1/18.

Разом з тим, в частині застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення, яке є предметом оскарження, заявнику слід відмовити, оскільки правова оцінка оскаржуваному рішенню буде надана судом при розгляді справи по суті.

Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання про забезпечення адміністративного позову по справі №620/2520/20 задовольнити частково.

Заборонити Комунальному підприємству ''Муніципальна варта'' Чернігівської міської ради вчиняти будь - які дії в тому числі і проводити демонтаж щодо металевої конструкції (недобудова), розташованої за адресою : проспект Миру, буд.194, м. Чернігів до набрання законної сили судового рішення у справі № 620/2520/20.

В решті клопотання відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко