Рішення

від 09.07.2020 по справі 826/3214/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 826/3214/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кернест (вул. Польова, буд.17 А , м. Маріуполь, Донецька обл., 87592, код ЄДРПОУ 39367707)

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 39439980)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Кернест (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0008281401 від 12.10.2017 року та №0008271401 від 12.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом безпідставно та протиправно здійснено податкову перевірку ТОВ "Кернест". Зазначає, що перевірку призначено у зв`язку із ненаданням позивачем документів на запит ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, проте, на думку позивача запит контролюючого органу було складено з порушенням вимог чинного законодавства України та без наявності правових підстав, а також даним запитом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було перевищено повноваження щодо витребування документів з метою здійснення перевірки. Також, позивач вказує на те, що не погоджуючись та не визнаючи законності Наказу відповідача про проведення перевірки, позивач не допустив контролюючого органу до здійснення перевірки. Відтак, перевірка була здійснена на підставі лише тієї інформації, яка була у наявності у відповідача, оскільки позивач документи на перевірку не надавав. Як зазначає позивач, 22.09.2017 року отримав від відповідача Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Кернест №375/26-15-14-01-05/39367707 від 11.09.2017 року, а 20.10.2017 року позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення №0008281401 від 12.10.2017 та №0008271401 від 12.10.2017. Вважає, що названі податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з доводами та твердженнями позивача, посилаючись на пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, ст. 62, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу, оскільки запити були направлені відповідачем у зв`язку з отриманням податкової інформації про можливу недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту за період грудень 2016 року. На підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу Відповідачем було прийнято наказ від 23.06.2017 року №8317 проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача. Зазначає, що позивач не скористався своїм правом та не надав первинні документи навіть отримання Акту перевірки, а відтак позивачем не доведено наявності обставин та підстав, за якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення господарських операцій.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач не обґрунтовує законність запиту районної інспекції, відсутність відповіді на який нібито стало підставою для призначення перевірки. Також вказує на те, що у державних податкових інспекцій з 01.01.2017 року відсутні контрольні функції, а відтак повноважень витребувати у платників податків документів з метою здійснення перевірок у них були відсутні.

Відповідач подав до суду пояснення та вказав на те, що позивачем до суду подано копії первинних документів щодо взаємовідносин лише з контрагентами-постачальника, при цьому жодним чином не обґрунтовано та не зазначено про використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, крім того не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за вказані товари. Також зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 року у справі №826/10826/17 у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконним наказу про призначення перевірки ТОВ Кернест відмовлено у повному обсязі.

Позивач у своїх поясненнях по суті всіх обставин справи зазначає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню, оскільки наказ про проведення перевірки і вказана перевірка, яку проведено на його підставі є незаконними; операції між позивачем та його контрагентами є реальними, що підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; під час перевірки відповідач використовував дані, які не відповідають дійсності та навмисно фальсифікують звітність позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.06.2017 року відповідачем був винесений наказ №8317 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Кернест (код ЄДРПОУ 39367707) .

Зі змісту цього наказу вбачається, що відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 21.02.2017 року за вих.№ 2520/10/26-50-12-01-10 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кернест з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Н-Торг (код 40685536), ТОВ Теса-Груп (код 39383446), ТОВ Епіцентрік-Хоз (код 38549020), ТОВ Істайл 2016 (код 40267965), ТОВ Світ Шпалер (код 36226315), ПП ПММ (код 25090375) та контрагентами-покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, тривалістю 5 робочих днів з 29.08.2017 року по 04.09.2017 року. Підстава: доповідна записка управління аудити у сфері матеріального виробництва від 22.08.2016 року №2312/26-15-14-01-05.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на підставі направлення від 29.08.2017 року №913/26-15-14-01-05 відповідно до пп.78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 23.08.2017 року №8313 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Кернест .

Копія наказу №8317 від 23.08.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки була вручена 29.08.2017 року під розписку представнику позивача за довіреністю ОСОБА_1 . Як вбачається із матеріалів справи, представнику позивача було 29.08.2017 року о 13:00 год. пред`явлено службове посвідчення та направлення від 29.08.2017 року №913/26-15-14-01-05 на проведення перевірки, про що свідчить підпис представника позивача на направленні на перевірку. Даний факт позивачем не заперечується.

29.08.2017 року відповідачем було вручено запит представнику позивача про надання до перевірки з дня початку перевірки всіх необхідних документів у термін до 13:00 год. 31.08.2017 року по взаємовідносинах з ТОВ Н-Торг (код 40685536), ТОВ Теса-Груп (код 39383446), ТОВ Епіцентрік-Хоз (код 38549020), ТОВ Істайл 2016 (код 40267965), ТОВ Світ Шпалер (код 36226315), ПП ПММ (код 25090375) та контрагентами-покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.

Судом встановлено, що запитувані документи позивач не надав відповідачу, що підтверджується актом відповідача від 31.08.2017 року №350/2615-14-01-05 та актом від 04.09.2017 року №357/2615-14-01-05. У названих актах зазначено, що в журналі відвідувань ТОВ Кернест здійснено запис під №6.

З метою забезпечення надання платнику податків ТОВ Кернест документів до перевірки, відповідачем було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ Кернест : 03039 , м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд.14, корп. 7, кв. (офіс) 32 та встановлено відсутність посадових осіб ТОВ Кернест за податковою адресою.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року позивачем подана 18.01.2017 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , статус до відома, з нульовими показниками.

Перевірка проводилась відповідачем з 29.08.2017 по 04.09.2017 року.

Із акту від 11.09.2017 року №375/26-15-14-01-05/39367707 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Кернест вбачається, що позивач станом на 04.09.2017 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Місцезнаходження платника податків: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужекського, буд.14, корп. 7, кв. (офіс) 32.

За податковою адресою позивача ГУ ДФС у м. Києві ГУ ДФС у м. Києві направлявся письмовий запит від 21.02.2017 №2520/10/26-50-12-01-10, у відповіді на який позивач 15.03.2017 року за №15/03-17 відмовив у наданні пояснень та копій первинних документів.

За даними перевірки згідно баз даних ДФС України АІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем встановлено, зо позивачем зареєстровано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) за грудень 2016 року з контрагентами-покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) в сумі податку на додану вартість 775510,00 грн.

В порушення п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ Кернест не задекларувало в декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року товарів (робіт, послуг) з контрагентами покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) в сумі податку на додану вартість 775510,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі ПДВ 775 510,00 грн.

Результати перевірки оформлені актом №375/26-15-14-01-05/39367707 від 11.09.2017 року.

За висновками перевірки, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕСТ", порушено:

- п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, ненадання ТОВ КЕРНЕСТ контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, в результаті чого занижено податок на додано вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 775510,00 грн., у тому числі в грудня 2016 року у сумі 775 510,00 грн.

Не погоджуючись з названим вище актом, позивач направив відповідачу заперечення, які були залишені відповідачем без задоволення, а висновки, викладені у акті - без змін.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 року:

- № 0008281401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КЕРНЕСТ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 775510,00 грн. та застосовано штрафні санкції на 193 878,00 грн.;

- №0008271401, яким позивачу застосовано адміністративний штраф у сумі 510,00грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України.

Рішенням ДФС України №30587/6/99-99-11-01-02-25 від 19.12.2017 року податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 № 0008281401 та №0008271401 залишені без змін, а скаргу ТОВ КЕРНЕСТ залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом податкових повідомлень рішень від 12.10.2017 № 0008281401 та №0008271401, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Стосовно твердження позивача, що наказ відповідача №8317 від 23.08.2017 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КЕРНЕСТ і вказана перевірка, яку проведено на його підставі є незаконним, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 року у справі №826/10826/17, яке набрало законної сили 27.02.2019 року встановлено обставини, які доказуванню не підлягають. А відтак, Наказ Головного управління ДФС у м. Києві №8317 від 23.08.2017 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Кернест є законним.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлень-рішень від 12.10.2017 № 0008281401 та №0008271401, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з цим, пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (пункт 44.7 статті 44 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 85.8 статті 85 Податкового коджексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Контролюючі органи мають право:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп.20.1.2 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України);

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп.20.1.6 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що позивачем під час проведення позапланової перевірки до контролюючого органу документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з контрагентами з ТОВ Н-Торг (код 40685536), ТОВ Теса-Груп (код 39383446), ТОВ Епіцентрік-Хоз (код 38549020), ТОВ Істайл 2016 (код 40267965), ТОВ Світ Шпалер (код 36226315), ПП ПММ (код 25090375) та контрагентами-покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, не надавались.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України передбачено, що платник податків має право подати до контролюючого органу первинні документ, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, до закінчення перевірки або до прийняття рішення контролюючим органом, в іншому випадку вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Виключеннями щодо обов`язку подати документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності є випадки втрати, пошкодження або дострокового знищення документів та виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відтак, суд дійшов висновку про законність винесення податкового повідомлення-рішення №0008271401 від 12.10.2017 року про застосування штрафу до позивача у сумі 510,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, підставою для прийняття податкового повідомлення рішення від 12.10.2017 року №0008281401 став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ Кернест не задекларувало в декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року товарів (робіт, послуг) з контрагентами покупцями ТОВ ТК Алокс (код 40188171), ТОВ НВП Технобудпроект (код 36935123), ТОВ Теса-Групп (код 39383446), ТОВ Рембуд МГМ (код 32771190), ТОВ НВФ Промтенологія (код 37453296) в сумі податку на додану вартість 775510,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі ПДВ 775 510,00 грн.

Позивач вказуючи на протиправність спірного податкового повідомлення рішення вказує на те, що податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року була належним чином подана та прийнята контролюючим органом, що підтверджується відповідним штампом контролюючого органу про її прийняття.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Статтею 202 Податкового кодексу України визначено, що звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць.

Судом встановлено, що 18 січня 2017 року позивачем нарочно подано до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до приписів п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 20.01.2017 державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача лист №877/10/26-50-0804, в якому зазначено, що у зв`язку з недостовірністю та невідповідністю даних подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року, реєстр. №1700013586 не вважається податковою відповідно до вимог статті 48 пункту 48.7 Податкового кодексу України.

До того ж, даний факт повідомлення позивача про неприйняття названої податкової декларації відповідачем підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 20.01.2017, а тому суд не погоджується з висновками позивача про неналежне його повідомлення.

Отже, судом встановлено, що податковим органом позивачу було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, про що було повідомлено у встановлені строки, а відтак податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року вважається не поданою в силу п. 49.15 ст. 49 ПК України.

Відповідно до положень пункту 49.12 статті 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому, під терміном "в установленому законодавством порядку" необхідно розуміти порядок який передбачений статтею 56 ПК України, тобто оскарження рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової звітності в адміністративному та/або судовому порядку.

Однак, як встановлено судом позивач після отримання письмового повідомлення від податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року повторно податкову декларацію за зазначений період не подавав, як і не здійснював процедуру адміністративного та/або судового оскарження дій державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві при відмові у прийнятті податкової звітності, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, суд не приймає посилання позивача, що діяльність позивача блокувалася податковою службою і він не міг надати документи за допомогою електронного сервісу, у зв`язку з чим змушений був подати декларацію за грудень 2016 року до канцелярії районної інспекції, оскільки названий факт не спростовує відсутність порушень податкового законодавства позивачем.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було направлено на адресу позивача запит №2520/10/26-50-12-01-10 від 21.02.2017 року про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) у зв`язку з виявленням фактів, які свідчать про недостовірність визначення позивачем протягом грудня 2016 року даних податкового кредиту у загальній сумі 5 727 027,60 грн., у т. ч. ПДВ 954 504,61 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Н-торг (код 40685536), ТОВ Теса-Груп (код 39383446), ТОВ Епіцентрік-Хоз (код 38549020), ТОВ Істайл 2016 (код 40267965), ТОВ Світ Шпалер (код 36226315), ПП ПММ (код 25090375), який позивачем не був виконаний, що зумовило проведення відповідачем перевірки позивача.

Підставою для висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "КЕРНЕСТ" податкового законодавства став висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з названими контрагентами.

При цьому, зазначений висновок контролюючого органу базується на твердженні про відсутність таких документів у платника податків на момент складання звітності, оскільки на запит контролюючого органу документи не надано.

Щодо надання позивачем до суду первинних документів податкової та бухгалтерської звітності по спірним господарським операціям, суд зазначає наступне.

Суд розглядає адміністративні справи станом на момент розгляду виникнення спірних правовідносин, в даному випадку станом на момент прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень рішень.

Під час розгляду справи встановлено, що як на момент проведення перевірки так і до прийняття спірних рішень документи первинної бухгалтерської та податкової звітності ТОВ "КЕРНЕСТ" до контролюючого органу надано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом цілком правомірно, з урахуванням положень п. 44.6 ст. 44 ПК України, дійшов висновку про не підтвердження показників відображених ТОВ "КЕРНЕСТ" у податковій звітності.

Щодо надання позивачем до суду первинних документів податкової та бухгалтерської звітності, як на підставу спростування висновків Акту перевірки, то суд такі документи відхиляє та вважає такі докази не допустимими, неналежними, оскільки, як зазначалось судом вище зазначені документи не були надані контролюючому органу ані під час перевірки, ані до прийняття спірних рішень, а відтак такі документи не були покладені в основу прийняття спірних рішень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для розподілу судових витрат, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кернест (вул. Польова, буд.17 А , м. Маріуполь, Донецька обл., 87592, код ЄДРПОУ 39367707) - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська