Рішення

від 09.07.2020 по справі 640/14167/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 640/14167/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ00015622)

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Груп" (вул.Єврейська,45,Одеса,Одеська область,65045, код ЄДРПОУ 26507854)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Груп", у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 квітня 2019 року №1473/7 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 від 22.03.2019 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити повторний розгляд ОСОБА_1 та винести наказ, яким задовольнити скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 від 22.03.2019 року у повному обсязі та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №46012648 від 18.03.2019 року;

- присудити на користь позивача ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) здійснений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач необґрунтовано вирішив не розглядати скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 від 22.03.2019 року по суті, відмовив у її задоволенні з формальних, незаконних підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи №640/14167/19 в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, посилається на пункт 1 частини 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), відповідно до якої Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Також зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача у даних спірних правовідносинах є оскарження безпосередньо рішень прийнятих державним реєстратором КП Юридичний департамент реєстрації Іскрова О.В. Тобто, скасування наказу Міністерства юстиції України не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки даним наказом не вирішувався спір по суті, а належним способом захисту є безпосереднє оскарження рішень прийнятих державним реєстратором в судовому порядку.

Третя особа у своїх поясненнях зазначає, що являється власником будівель майстерень (номер об`єкту нерухомого майна 1788645151101), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. 16.04.2019 року Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/6316/19 за позовом ТОВ Девелопмент Груп до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності було відкрито провадження у справі. Відтак, відповідач обмежений у розгляді скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, якщо щодо нерухомого майна наявний судовий спір відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону №1952-IV.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

25.03.2019 року до відповідача надійшла скарга ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 від 22.03.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за вх.№10100-33-19 на рішення державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46012648 від 18.03.2019 року.

У своїй скарзі позивач просить:

- провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46012648 від 18.03.2019 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46012648 від 18.03.2019 року;

- тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначена скарга була мотивована тим, що державним реєстраторам Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскровим О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46012648 від 18.03.2019 року, згідно якого право власності на будівлі майстерні, об`єкт житлової нерухомості (1307 кв. м - в цілому складається з літ. А , А1 - цех: 1, 2, 3 - цеха, 4 умивальня, 5- підсобне, 6- душева, 7- бойлерна, 8 - роздягальня, 9 - кладова, 10, 12 - цеха, 11 - кабінет, 13, 14 - склади; літ. В - побутове приміщення: 1, 3 - коридори, 2, 4, 5 - кабінети, 6, 7- склади) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1788645151101) були перереєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Груп" (код ЄДРПОУ 26507854).

Як відмічає позивач у скарзі, як підстава державної реєстрації права власності та підстава прийняття рішення на вищезазначені об`єкти нерухомості, державним реєстратором Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскровим О.В. було вказано та відскановано до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступні документи: Акт приймання-передачі майна б/н від 14.12.2018 року та Протокол Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Груп" (код ЄДРПОУ 26507854) №6 від 14.12.2018 року.

Як вбачається із скарги, позивач вважає, що дії державного реєстратора Комунального підприємства Юридичний департамент реєстрації в Одеській області Іскрова О.В. не відповідають вимогам статті 25 Закону №1952-IV та пункту 17 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 13.03.2019 року державному реєстратору Комунального підприємства Реєстрація нерухомості в м. Києві Плугатару Євгену Вікторовичу була подана заява власника ОСОБА_1 про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій з будівлі майстерні, об`єкт житлової нерухомості (1307 кв. м - в цілому складається з літ. А , А1 - цех: 1, 2, 3 - цеха, 4 умивальня, 5- підсобне, 6- душева, 7- бойлерна, 8 - роздягальня, 9 - кладова, 10, 12 - цеха, 11 - кабінет, 13, 14 - склади; літ. В - побутове приміщення: 1, 3 - коридори, 2, 4, 5 - кабінети, 6, 7- склади) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1788645151101).

На підтвердження вищезазначеної дії була видана заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій №33103847, яка підписана Цуцковим О.М. 13.03.2019 року та зареєстрована реєстратором о 14 год. 47 хвилин 13.03.2019 року.

Позивач зазначив у своїй скарзі, що дія даної заборони мала тривати 10 днів, тобто щонайменше до 22.03.2019 року. Однак, незважаючи на наявність заяви про заборону вчинення реєстраційний дій від 13.03.2019 року, ТОВ "Девелопмент Груп" 18.03.2019 року реєструє за собою право власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується номером запису про право власності №30746103. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор Іскров О.В. жодних даних та сканованих документів, що підтверджують повноваження заявника (фізичної особи) від імені ТОВ "Девелопмент Груп" не були перевірені та не були долучені до реєстраційного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також позивач у скарзі звернув увагу відповідача на те, що реєстрація за названими вище документами вже була скасована наказом Міністерства юстиції України № 608/5 від 27.02.2019 року, наявним у матеріалах справи, проте названі вище документи незаконно були використані повторно для проведення таких саме реєстраційних дій.

Проте, як встановлено судом та не заперечується позивачем, на час скасування реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно наказом Міністерства юстиції України № 608/5 від 27.02.2019 року, наявного будь-якого спору щодо нерухомого майна не було.

Позивач також зазначає, що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46012648 від 18.03.2019 року з порушенням Закону №1952-IV та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, що в свою чергу підлягає скасуванню в порядку статті 37 Закону №1952-IV.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 24.04.2019 року за результатами розгляду скарги позивача, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.03.2019 року за №10100-33-19, відповідач наказом №1473/7 від 26.04.2019 року відмовив позивачу у задоволені скарги, у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Як встановлено судом, у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 24.04.2019 року зазначено, що відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України, відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, письмовий пояснень ТОВ "Девелопмент Груп" та документів поданих разом з ними під час засідання Комісії, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2019 року по справі №523/6316/19 відкрито провадження у названій справі за позовом ТОВ "Девелопмент Груп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на будівлі майстерні. Отже, відносно нерухомого майна, про яке йдеться у скарзі, наявний судовий спір, тому розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетнції Міністерства юстиції України.

У вказаному наказі, відповідач посилається на пункт 9 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV та пункт 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 року.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV), Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5 (далі - Положення №37/5), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.215 року №1128 (далі - Порядок №1128), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року№228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України є центральним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 4 Положення №228 передбачено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності (підпункт 83 7 );

- забезпечує створення, ведення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Єдиного реєстру громадських формувань; Реєстру громадських об`єднань; Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності; Реєстру символік громадських об`єднань (підпункт83 19 ).

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 10 Положення №228 Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень і спрямований на забезпечення виконання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон №1952-ІV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 Закону №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення прав речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 4 Закону №1952-VI передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження, а саме: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4)заборона, відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №1952-VI систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1)Міністерство юстиції України; 2)суб`єкти державної реєстрації прав; 3)державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Статею 7 Закону №1952-VI визначено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема: розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання суб`єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №1952-VI державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6)присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до статті 27 Закону №1952-VI державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 25 Закону №1952-VI проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна .

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Статтею 37 Закону №1952-VI регламентовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина 6 статті 37 №1952-VI).

Відповідно до пункту 2 Положення № 37/5 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених, зокрема, Законом № 1952-VI та Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Підпунктом 2 пункту 5 Порядку № 1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (п. 9 Порядку № 1128).

Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (пункт 10 Порядку №1128).

Крім того, відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Пунктом 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 визначено, що у разі надходження до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.

У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об`єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу, зазначену в Державному реєстрі прав як адресу для зворотного зв`язку.

Відомості про зупинення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав також розміщуються на веб-порталі Мін`юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника об`єкта нерухомого майна.

У разі надходження до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву.

Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Відомості про відновлення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав розміщуються на веб-порталі Мін`юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника об`єкта нерухомого майна.

Отже, підставою для внесення заборони для вчинення реєстраційних дій є відповідне рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

Як встановлено судом, з поданих пояснень представника ТОВ Девелопмент Груп на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 24.04.2019 року та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/6316/19, предметом якої, зокрема, є визнання права власності на будівлі майстерень (номер об`єкту нерухомого майна 1788645151101), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ Девелопмент Груп , тобто з приводу об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано скаргу. На час звернення позивача до відповідача із скаргою та звернення до суду вказану справу не було розглянуто, та рішення за результатами її розгляду не ухвалено, протилежного позивачем до суду не надано.

Отже, суд зазначає, що з приводу названого вище об`єкту нерухомого майна наявний судовий спір та розгляд скарги позивача від 22.03.2019 року не належить компетенції Міністерства юстиції України.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на заяву про заборону вчинення реєстраційних дій від 13.03.2019 року, оскільки названа заява не носить юридичних наслідків та не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи, а відтак позов подано завчасно.

З аналізу статті 37 Закону №1952-IV вбачається, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями щодо розгляду скарг, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, окрім випадків, а саме:

- коли таке право набуто на підставі рішення суду;

- та коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді наказу про відмову у задоволенні скарги позивача відповідно до пункту 9 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність прийнятого Міністерством юстиції України наказу №1473/7 від 26.04.2019 року, позивачем до суду не надано.

Виходячи із системного аналізу викладеного, з урахуванням повноважень, якими наділено відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та скасування наказу відповідача, як протиправного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська