Ухвала

від 09.07.2020 по справі 420/5660/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

09 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5660/19

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Винхолдинг до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішення та зобов`язання зареєструвати податкові накладні,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Винхолдинг до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішення та зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 п.3 ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, у редакції станом на момент подання позову, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем була встановлена на 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно положень ч.3 ст.6 Закону № 3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві пов`язані позовні вимоги немайнового характеру, отже ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви складала 3842,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання апеляційної скарги в даному випадку становить 3842,00 грн. х 150% = 5763,00 грн.

Апелянтом під час звернення до суду з апеляційною скаргою, в порушення приписів ч. 5 ст. 296 КАС України, не було додано документ про сплату судового збору.

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору в повному обсязі у розмірі 5763,00 грн. за подання апеляційної скарги на рахунок № UA058999980313181206081015008, отримувач коштів - УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030101 (ЄДРПОУ 38016923), банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України;Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), П`ятий апеляційний адміністративний суд.

Відповідно до положень ч.3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалено 11 листопада 2019 року, апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції 01 липня 2020 року, тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року. В обґрунтування зазначеного клопотання представник апелянта зазначає, що податковий орган не мав можливості сплатити судовий збір, внаслідок чого апеляційну скаргу було повернуто, при цьому сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справи № 826/9136/17, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Таким чином, доводи представника апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року .

Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 169, 243, 248, 298, 325, 328 КАС України суддя,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Винхолдинг до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішення та зобов`язання зареєструвати податкові накладні - залишити без руху.

Надати апелянту строк протягом дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: доказів сплати судового збору у розмірі 5763,00 грн., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.

Роз`яснити апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору у розмірі 5763,00 грн, апеляційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до положень ст.169 КАС України; у разі не подання скаржником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль