Постанова

від 09.07.2020 по справі 120/3612/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3612/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

09 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Нива-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року Фермерське господарство «Нива-С» звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0027581306, що прийняте Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 15 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 733 208,12 грн. на підстав висновків акту перевірки від 25 липня 2019 року щодо заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 247 601,34 гривень, а також несвоєчасного перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати на суму 408 697,54 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позов фермерського господарства "Нива-С" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0027581306, що прийняте Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 15 серпня 2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фермерського господарства "Нива-С" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 10998 гривень 12 копійок.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Вінницькій області, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити .

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що під час проведення перевірки позивача податковим органом виявлено порушення порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на доходи фізичних осіб при виплаті дивідендів в сумі 180000,00 гривень. На думку відповідача, виплати, які фермерське господарство проводить на користь своїх членів у результаті розподілу прибутку господарства, не підпадають під поняття дивіденди . До таких висновків відповідач дійшов з огляду на визначення корпоративних прав , що наведене у підпункті 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під якими розуміються права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майна) господарської організації, що виключають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Тобто, однією з обов`язкових умов для придбання корпоративних прав є майновий або грошовий внесок у статутний капітал. Право на членство у фермерському господарстві не прив`язане до майнового або грошового внеску в статутний капітал. Відтак, доходи, виплачені членам фермерського господарства, не є дивідендами та повинні оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області документальної планової виїзної перевірки Фермерського господарства "Нива-С" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2016 по 30.04.2019, за результатами якої складено акт №2635/1401/13329003 від 25 липня 2019 року

Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки такі порушення:

-підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167,підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 247601,34 гривень, в т.ч. за серпень 2017 року - 90000,00 гривень, листопад 2017 року - 90000,00 гривень, березень 2019 року - 67601,34 гривень.

Також у висновках акту перевірки вказано на порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1, підпунктів 168.4.2, 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасному перерахуванні податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді орендної плати в сумі 408 697,54 гривень.

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 15 серпня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0027581306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 733208,12 гривень, з них за податковим зобов`язанням - 247 601,34 гривень, за штрафними санкціями - 484 701,29 гривень, сума пені - 905,49 гривень.

Фермерським господарством 19 серпня 2019 року подано скаргу про перегляд прийнятого податкового повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 21 жовтня 2019 року податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0027581306 залишено без змін, а скаргу фермерського господарства «Нива-С» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

16 травня 2017 року затверджено Статут фермерського господарства Нива-С в новій редакції.

У статті 3 вказаного Статуту зазначено, що засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 , а його членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Статтею 10 статуту передбачено, що складений (статутний) капітал фермерського господарства становить 10000 гривень. Частки у складеному (статутному) капіталі розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 5000 гривень, що становить 50 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_2 - 1700 гривень, що становить 17 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_3 - 1700 гривень, що становить 17 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_4 - 1600 гривень, що становить 16 % складеного (статутного) капіталу.

Особливості розподілу прибутку та виплати дивідендів врегульовано статтею 11 Статуту фермерського господарства. Цією статтею визначено, що прибуток фермерського господарства розподіляється за підсумками календарного кварталу, року між його членами за рішенням засновника та членів фермерського господарства пропорційно до часток у складеному (статутному) капіталі фермерського господарства. Розподілений прибуток між засновником та членами фермерського господарства пропорційно до часток у складеному (статутному) капіталі є дивідендами засновника та членів фермерського господарства. Строк виплати дивідендів визначається засновником або загальними зборами членів фермерського господарства (за їх наявності) під час розподілу прибутку фермерського господарства.

Відтак, аналіз положень Статуту фермерського господарства Нива-С , що затверджений 16 травня 2017 року, свідчить про те, що ним врегульовано механізм розподілу прибутку, одержаного фермерським господарством, про що йдеться у частині 5 статті 20 Закону України Про фермерське господарство . Більше того, статутом визначено, що виплата зазначеного доходу вважається виплатою дивідендів.

Згідно з частиною другою статті 3 Кодексу законів про працю України особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Статтею 1 Закону №973-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України статут суб`єкта господарювання, крім інших відомостей, повинен містити відомості про розмір та порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків.

Крім того частиною 4 статті 1 Закону №973-IV встановлено необхідність зазначення у Статуті фермерського господарства, зокрема, порядку формування майна (складеного капіталу).

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (частина 5 статті 20 Закону №973-IV).

За змістом частин 2 статей 1, 3 Закону №973-IV фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту.

Трудові відносини у фермерському господарстві регулюються статтею 27 Закону №973-IV, частинами 1, 2 якої передбачено, що трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

Щодо оподаткування доходів, отриманих засновниками та членами фермерського господарства, слід зазначити наступне.

Так, Закон №973-IV доходи членів фермерського господарства прямо не називає дивідендами.

З позиції бухгалтерського обліку дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290).

У податковому законодавстві дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 ПК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже членам фермерського господарства може виплачуватися дохід залежно від внеску до статутного капіталу, механізм виплати якого визначається статутом фермерського господарства. У такому випадку виплата вказаного доходу є виплатою дивідендів.

Підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що до складу загального місячного/річного оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді дивідендів (крім визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм пункту 170.5 статті 170 ПК України.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (підпункт 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України).

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (підпункт 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України).

Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 ПК України (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України).

Як передбачено пунктом 167.2 статті 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Таким чином у разі якщо фермерське господарство, яке є платником податку на прибуток, нараховує своїм членам дохід у вигляді дивідендів залежно від внеску до статутного капіталу, такий дохід оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №802/2041/17-а), постанові від 18 червня 2020 року ( справа №802/836/17-а).

Наведене у сукупності свідчить про помилковість висновків податкового органу, що доходи, виплачені членам ФГ, не є дивідендами та повинні оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за загальною ставкою, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні відповідних норм матеріального права.

За наведеного апеляційний доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення ФГ "Нива-С" суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій не є законним та підлягає скасуванню.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законом та Конституцією України. Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.