Постанова
від 07.07.2020 по справі 460/1916/19
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1916/19 пров. № А/857/4549/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Туз С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терлич на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терлич до Головного управління ДПС у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податку на доходи фізичних осіб та військового збору (суддя суду І інстанції: Дорошенко Н.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 01 хв. 19.02.2020р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 04.03.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

12.08.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Терлич звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, які винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Рівненській обл.:

№ 0005861401 від 12.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 344031 грн., в т.ч. 355225 грн. за податковими зобов`язаннями та 88806 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005871404 від 12.04.2019р. про застосування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 11062 грн. 04 коп.;

№ 0000191401 від 12.04.2019р. про застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в розмірі 24532 грн. 21 коп.;

№ 0005881404 від 12.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 6530 грн. 95 коп., в т.ч. 5224 грн. 76 коп. за податковими зобов`язаннями та 1306 грн. 19 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005891404 від 12.04.2019р. про застосування штрафу в розмірі 170 грн. по платежу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

№ 0000961305 від 12.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ та пені на 26834 грн. 58 коп., в т.ч. 17149 грн. 05 коп. за податковими зобов`язаннями, 8522 грн. 62 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та 1162 грн. 91 коп. пені;

№ 0000971305 від 12.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та пені на 2236 грн. 20 коп., в т.ч. 1429 грн. 08 коп. за податковими зобов`язаннями, 710 грн. 22 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та 96 грн. 90 коп. пені;

а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.5-16).

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2020р. допущено заміну в порядку ст.52 КАС України відповідача ГУ ДФС у Рівненській обл. його правонаступником - ГУ ДПС у Рівненській обл. (а.с.43-48).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані наступні податкові повідомлення-рішення, які винесені відповідачем ДФС у Рівненській обл.: № 0005891401 від 12.04.2019р. (повністю); № 0005881401 від 12.04.2018р. в частині основного зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2612 грн. 38 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 653 грн. 10 коп., разом в сумі грошового зобов`язання - 3265 грн. 48 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 51 грн. 80 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.101-131).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ Терлич , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.2, а.с.136-145).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з урахуванням положень ч.1 ст.526 Цивільного кодексу /ЦК/ України, належним виконанням зобов`язань ТзОВ Терлич за договором поставки № 05/10 від 05.10.2012р. щодо сплати заборгованості перед контрагентом ТзОВ Фуд Сервіс Груп є перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, який зазначений в договорі. Будь-яких додаткових угод до договору поставки № 05/10 від 05.10.2012р., які б встановлювали зміну платіжних реквізитів ТзОВ Фуд Сервіс Груп , або ж його заміни правонаступником, сторони не укладали.

Звідси, здійснивши 30.11.2016р. платіж за договором поставки № 05/10 від 05.10.2012р. на банківські реквізити ТзОВ Фуд Сервіс Груп , позивач належним чином вчинив дії, які свідчать про визнання своїх зобов`язань за цим договором, через що в силу приписів ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності перервався.

Також суд першої інстанції не врахував п.32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003р., згідно якого, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідачем не було надано доказів для підтвердження тієї обставини, що здійснені позивачем витрати на проведення зазначених ремонтних робіт призвели до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, а їх наслідком стало зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Для з`ясування дійсних будівельних робіт, проведених позивачем, під час яких були використані придбані будівельні матеріали, встановлення поліпшення власних приміщень поточним або капітальним ремонтом, необхідні спеціальні знання у сфері будівництва. Водночас, судом помилково визначені роботи, що були проведені позивачем.

Подана до суду позовна заява містить відповідний розділ із обґрунтуваннями спростування встановленого документальною перевіркою відхилення на суму 454980 грн. суми собівартості реалізованої готової продукції за 2016 рік, однак суд вказаних доводів не оцінив.

Окрім цього, суд протиправно не врахував тієї обставини, що постановою КМ України № 108 від 31.01.2018р. Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1045 були внесені зміни у додаток до постанови КМ України № 1045 від 27.12.2017р. Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977 , а також положення ст.58 Конституції України, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких не погодився із твердженнями позивача про те, що у випадку, коли продавець складе податкову накладну й задекларує податкові зобов`язання по вказаній накладній у відповідній декларації, однак не здійснить її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ і не направить її покупцю, то до такого продавця не повинен застосовуватись штраф, адже своїми діями він не порушить прав та інтересів покупця та держави.

Сам факт складання податкової накладної, але нездійснення її реєстрації в ЄРПН й ненаправлення її покупцю на його вимогу та невключення такої накладної до податкового кредиту, не може бути підставою для застосування контролюючим органом штрафних санкцій до продавця.

Згідно п.11.1. договору № 1108-Б-1 від 11.08.2011р. купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між позивачем (покупець) та ОСОБА_1 (продавець), даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе за даним договором зобов`язань.

В силу приписів ч.5 ст.261 ЦК України в розглядуваному випадку перебіг строку позовної давності щодо суми дебіторської заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ Терлич в сумі 95000 грн. пов`язаний з моментом пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язання. Судом першої інстанції не було здобуто доказів того, що така вимога ОСОБА_1 до ТзОВ Терлич пред`являлась.

Також суд неправильно застосував норму пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу /ПК/ України, яка визначає, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018р. придбав у власність будівлі виробничої бази коопзаготпрому, які розташовані за адресою: Рівненська обл., с.Верба, вул.Львівська, 29. В той же час державна реєстрація права власності ТзОВ Терлич на об`єкти нерухомого майна на підставі цього договору здійснена 09.08.2018р.

Отже, відповідно до приписів пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України позивач з 01.08.2018р. є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо таких об`єктів нерухомого майна. Однак, судом не наведено норми, як зобов`язує позивача сплачувати вказаний податок саме у 2018 році.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

07.07.2020р. о 09 год. 15 хв. за допомогою засобів електронного зв`язку до апеляційного суду надійшла письмова заява відповідача ГУ ДПС у Рівненській обл. про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину, а також по причині неможливості явки представників відповідача до суду через поважні причини (Т.2, а.с.184-185).

За результатами розгляду вказаного клопотання, яке не розкриває дійсних причин неможливості забезпечення з боку суб`єкта владних повноважень явки уповноваженого представника до апеляційного суду, колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Водночас, відповідачем допущено повторну неявку представника до апеляційного суду (у перше судове засідання від 23.06.2020р. останній не з`явився, хоча був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи - Т.2, а.с.165).

Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач ТзОВ Терлич зареєстроване як юридична особа 14.05.2010р.; видами діяльності такого є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів (основний); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Позивач перебуває на обліку як платник податків з 17.05.2010р. у Дубенському управлінні ГУ ДФС у Рівненській обл. (Т.1, а.с.66-73).

Згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік і на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській обл. № 215 від 23.01.2019р. ревізорами ГУ ДФС у Рівненській обл. проведено в період з 12.02.2019р. по 12.03.2019р. документальну планову перевірку ТзОВ Терлич з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., валютного законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей же період, за результатами якої складено Акт перевірки № 567/17-00-14-01/36921849 від 19.03.2019р. (Т.1, а.с.17-39).

Проведено перевіркою виявлено наступні порушення податкового законодавства:

вимог пп. а пп.14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 355225 грн, в тому числі за 2016 рік - на суму 81896 грн., за І квартал 2018 року - на суму 77132 грн., за ІІ квартал 2018 року - на суму 10389 грн., за ІІІ квартал 2018 року - на суму 15145 грн., за IV квартал 2018 року - на суму 170663 грн.;

приписів п.57.1 ст.57 ПК України, через що підприємством порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на прибуток на суму 72244 грн. 40 коп.;

вимог п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, у зв`язку з чим позивачем не дотримані терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по ПДВ на суму 55310 грн. 20 коп.;

приписів п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки при здійсненні операцій з постачання товарів, послуг та при складанні податкових накладних позивачем несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (розрахунки коригування) на суму 245322 грн. 17 коп.;

норм пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України, в результаті чого платником податків занижено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до бюджету Вербської сільської ради на загальну суму 5224 грн. 76 коп. за 2018 рік;

вимог пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України внаслідок неподання податкової декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік;

норм пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, через що порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 116 грн.;

вимог п.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017р., оскільки підприємством видано підзвітній особі готівкові кошти в сумі 945 грн. 88 коп. без підтверджуючих документів про їх сплату;

приписів п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1ДФ за І-ІІІ квартали 2016 року, ІІ-ІІІ квартали 2018 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, що призвели, зокрема, до зміни платника податку;

вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.7, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.169.4.1 п.169.4 ст.169, пп.170.7.3 п.170.7 ст.170 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДФО при виплаті (нарахуванні, наданні) платникам податків доходів за період, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету ПДФО в сумі 17149 грн. 05 коп., у тому числі за травень 2018 року - в сумі 207 грн. 63 коп., за грудень 2018 року - в сумі 16941 грн. 42 коп.;

приписів пп.1.1 - 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті (нарахуванні, наданні) платникам податків доходів за період, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 1429 грн. 08 коп., у тому числі за травень 2018 року - в сумі 17 грн. 30 коп., за грудень 2018 року - в сумі 1411 грн. 78 коп.. а також неподання податковим агентом ТзОВ Терлич платіжних доручень належного до сплати військового збору під час виплати доходу на користь платників податків за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 ПК України, а саме: 20.01.2016р. в сумі 201 грн. 35 коп., 19.02.2016р. в сумі 201 грн. 31 коп., 23.03.2016р. в сумі 163 грн. 97 коп., 26.04.2016р. в сумі 135 грн. 82 коп., 27.05.2016р. в сумі 107 грн. 03 коп., 30.06.2016р. в сумі 166 грн. 76 коп., 28.07.2016р. сумі 09 грн. 70 коп.

За результатами розгляду поданих платником податків заперечень на Акт перевірки податковим органом було надано відповідь № 4743/10/17-00-14-01 від 11.04.2019р., згідно якої, із врахуванням документів, наданих до заперечення, вирішено висновок Акту перевірки № 567/17-00-14-01/36921849 від 19.03.2019р. викласти в новій редакції, а саме з переліку встановлених документальною перевіркою порушень виключено останній абзац в частині неподання платіжних доручень з військового збору під час виплати доходу на користь платників податків за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 ПК України; у решті виявлених порушень висновки Акту перевірки залишені без зміни (Т.1, а.с.48-56).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийняті 12.04.2019р. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005861401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 444031 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 355225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 88806 грн. (Т.1, а.с.40);

№ 0005871404, яким на підставі ст.126 ПК України за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 55310 грн. 20 коп. за затримку на 120-248 календарних днів зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків в загальній сумі 11062 грн. 04 коп. (Т.1, а.с.41);

№ 0000191401, згідно якого за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 245322 грн. 17 коп. застосовано штраф в розмірі 10 % в сумі 24532 грн. 21 коп. (Т.1. а.с.42);

№ 0005881401, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 6530 грн. 95 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 5224 грн. 76 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1306 грн. 19 коп. (Т.1, а.с.43);

№ 0005891401, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 170 грн. (Т.1, а.с.44);

№ 0000961305, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання по ПДФО на суму 26834 грн. 58 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 17149 грн. 05 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на 8522 грн. 62 коп., сума пені відповідно до п.129.1 ст.129 ПК України складає 1162 грн. 91 коп. (Т.1, а.с.45);

№ 0000971305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 2236 грн. 20 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 1429 грн. 08 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на 710 грн. 22 коп., сума пені відповідно до п.129.1 ст.129 ПК України склала 96 грн. 90 коп. (Т.1, а.с.46).

Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу стосовно неподання ТзОВ Терлич декларації про нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік не відповідають приписам пп.266.7.5 п.266.7 ст.266, пп. б п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України.

Позивач набув право власності на об`єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018, тобто, після подання вищевказаної податкової декларації на 2018 рік.

Згідно з пп.266.8.2 п.266.8 ст.266 ПК України грошове зобов`язання повинне визначатися контролюючим органом після отримання інформації про перехід права власності шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення новому власнику.

За таких обставин застосування до позивача штрафної санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації є помилковим, а тому податкове повідомлення-рішення № 0005891404 від 12.04.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Контролюючий орган під час документальної перевірки отримав інформацію про перехід до позивача права власності на нерухоме майно, однак при визначенні податкового зобов`язання на 2018 рік в загальній сумі 6530 грн. 95 коп. помилково врахував період для сплати податку з березня 2018 року (за 10 місяців 2018 року), а не з серпня 2018 року - місяця, в якому здійснена державна реєстрація права власності. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0005881401 від 12.04.2019р. в частині грошового зобов`язання на суму 3265 грн. 48 коп. є неправомірним та підлягає до скасування.

Решта виявлених порушень знайшли своє об`єктивне підтвердження під час розгляду справи, останні доводяться матеріалами перевірки та наданими позивачем первинними документами.

Колегія суддів вважає, що сформовані судом першої інстанції висновки правильними, оскільки такі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

При цьому, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи апелянтом не представлено.

В частині податкового повідомлення-рішення № 0005861401 від 12.04.2019р. щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 444031 грн. 00 коп.

Підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з цього податку слугувала сукупність таких порушень:

заниження фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у зв`язку з невключенням до доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку, кредиторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, в IV кварталі 2018 року по контрагентам ТзОВ ТД Вітал Плюс та ТзОВ Фуд Сервіс Груп ;

заниження фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у зв`язку з включенням до витрат на збут будівельних матеріалів, які відносяться до капітального ремонту (добудова цеху з виробництва макаронних виробів) в ІІ-IV кварталах 2018 року;

заниження фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у зв`язку з завищенням собівартості реалізованої готової продукції в 2016 році;

невключення до складу рядка 3.1.7 додатку РІ, на які збільшується фінансовий результат оподаткування, на суму 30 відсотків вартості товару, визначених контрольованими відповідно до ст.39 ПК України, придбаних у нерезидентів, зареєстрованих у державах, включених до переліку, затвердженого КМ України відповідно до пп.39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПК України.

Зокрема, під час судового розгляду з`ясовано, що позивач ТзОВ Терлич здійснював господарські операції з ТзОВ Фуд Сервіс Груп (продавець) на підставі договору поставки № 05/10 від 05.10.2012р. (Т.1, а.с.157-158), та з ТзОВ ТД Вітал Плюс (продавець) згідно договору поставки № 102 від 05.05.2015р. (Т.1, а.с.178-179).

Станом на 31.12.2018р. у позивача рахується кредиторська заборгованість в сумі 49940 грн. 67 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ ТД Вітал Плюс (станом на 01.01.2016р. кредиторська заборгованість становить 49940 грн. 67 коп.), а також кредиторська заборгованість в розмірі 855687 грн. 93 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ Фуд Сервіс Груп (станом на 01.01.2016р. кредиторська заборгованість становить 855687 грн. 93 коп.).

Зазначені відомості щодо розміру кредиторської заборгованості позивача підтверджуються аналізом рахунку 613 за період з січня 2016 року по грудень 2018 року по контрагенту ТзОВ Фуд Сервіс Груп (Т.1, а.с.163) та за період з 19.11.2015р. по 31.12.2018р. по контрагенту ТзОВ ТД Вітал Плюс (Т.1. а.с.177).

Під час перевірки позивачем не надано документів щодо досудового чи судового врегулювання заборгованості, через що ТзОВ Терлич в IV кварталі 2018 року повинен був збільшити дохід на загальну суму 905629 грн. по кредиторській заборгованості по вказаних контрагентах.

Згідно доводів апелянта ним були вчинені дії, які свідчать про визнання свого боргу перед ТзОВ Фуд Сервіс Груп , а саме платіжним дорученням № 1551 від 30.11.2016р. перераховано на банківський рахунок цього контрагента грошові кошти в сумі 600 грн. з метою погашення частини заборгованості. Отже, в силу вимог ч.3 ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо сплати заборгованості розпочався заново і закінчується лише 29.11.2019р.

Згідно з абз. а пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з відомостями баз даних ДФС України ТзОВ Фуд Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 37391298) змінило назву на ТзОВ Лотос ЛТД Пром , банківські рахунки закриті 28.04.2016р.; остання звітність подана в березні 2016 року; свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.07.2018р.; декларація з податку на прибуток за 2016-2018 роки не подавалась.

30.11.2016р. позивачем подано до банку платіжне доручення № 1551 про перерахування коштів в сумі 600 грн. на банківський рахунок ТзОВ Фуд Сервіс Груп . Цього ж дня платіжне доручення № 1551 від 30.11.2016р. та кошти в сумі 600 грн. були повернуті позивачу ТзОВ Терлич із зазначенням в призначенні платежу: невірні реквізити (Т.1, а.с.162).

Таким чином, факт подання ТзОВ Терлич до установи банку платіжного доручення № 1551 від 30.11.2016р. про сплату 600 грн. не дає підстав для висновку про вчинення позивачем дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу в сумі 855687 грн. 93 коп. перед ТзОВ Фуд Сервіс Груп , оскільки грошові кошти за таким платіжним дорученням перераховані не були, платіжне доручення банком повернуто позивачу, а тому воно не призвело до правових наслідків, спрямованих на зменшення кредиторської заборгованості позивача.

Встановлений контролюючим органом факт незмінності кредиторської заборгованості ТзОВ Терлич перед ТзОВ Фуд Сервіс Груп за трирічний період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. позивачем не спростований.

Будь-яких документально підтверджених відомостей про вчинення ТзОВ Терлич дій щодо погашення заборгованості в сумі 49940 грн. 67 коп. перед ТзОВ ТД Вітал Плюс під час документальної перевірки та судового розгляду позивачем не надано.

За таких обставин належні та допустимі докази, які давали б підстави для висновку про переривання позовної давності, є відсутніми і судом не встановлені.

В частині доводів апелянта по вказаному порушенню колегія суддів враховує, що для переривання перебігу строку позовної давності законом передбачено вчинення дій, які свідчать про визнання боржником свого боргу. Такі дії повинні бути реальними і створювати певні юридичні наслідки.

Водночас, в розглядуваному випадку такою дією позивач вважає перерахування коштів на банківський рахунок кредитора. Разом з тим, така операція не була проведена банком через помилковість реквізитів платежу. Звідси, вказана операція не здійснена, а відтак вона не створила будь-яких наслідків в аспекті розглядуваних правовідносин.

В свою чергу, з`ясування дійсних реквізитів контрагента є обов`язком учасника господарських відносин; така необізнаність не може впливати на податкові правовідносини.

Згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р., зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999р. затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , відповідно до п.5 якого дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(С)БО 15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

За змістом п.15 П(С)БО 15 Дохід доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Встановлені під час судового розгляду справи фактичні обставини справи дають підстави для висновку про підставність встановленого документальною перевіркою порушення ТзОВ Терлич наведених норм щодо невключення в IV кварталі 2018 року до доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку, кредиторської заборгованості перед ТзОВ ДТ Вітал Плюс на суму 49940 грн. 67 коп., перед ТзОВ Фуд Сервіс Груп - на суму 855687 грн. 93 коп. (всього на загальну суму 905629 грн.), у зв`язку з чим податковим органом правомірно збільшено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 163013 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 % в сумі 40753 грн. (Т.1, а.с.224).

Окрім цього, проведеною перевіркою підтверджено, що підприємство відносило на витрати (рах. Дт 93) вартість придбаних та списаних будівельних матеріалів на проведення капітального ремонту цеху з виробництва макаронних виробів за адресою: смт.Млинів, вул.Народна, 50, на підставі актів про списання товарів № 27 від 30.04.2018р. на суму 4950 грн. 83 коп.; № 32 від 31.05.2018р. на суму 7469 грн. 50 коп.; № 41 від 30.06.2018р. на суму 45294 грн. 20 коп.; № 45 від 31.07.2018р. на суму 37825 грн. 48 коп.; № 50 від 31.08.2018р. на суму 19888 грн. 33 коп.; № 58 від 30.09.2018р. на суму 26426 грн. 05 коп.; № 64 від 31.10.2018р. на суму 40183 грн. 97 коп.; № 75 від 30.11.2018р. на суму 2312 грн. (Т.2, а.с.58-65).

Вартість вказаних в актах списання будівельних матеріалів позивачем віднесено на витрати бухгалтерськими проведеннями: Дт93 Кт205 - 184349 грн., Дт79 Кт93 - 184349 грн.

Позивач вважає віднесення вартості таких будівельних матеріалів до витрат правомірним, оскільки стверджує, що будівельні матеріали були використані на ремонт приміщень з метою підтримання їх в належному робочому стані, а не на модернізацію основних засобів.

Під час судового розгляду встановлено, що поточний ремонт цеху з виробництва макаронних виробів здійснювався без укладення договорів підряду, всі роботи виконувалися власними силами підприємства, акти виконаних робіт не складались, інших документи, окрім актів списання товарів, немає. В результаті здійснення вказаних робіт було відремонтовано підлогу в цеху, проведено воду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В силу приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затв. наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п.15 ПСБО 7 Основні засоби витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Норми ПК України та національні правила (стандарти) бухгалтерського обліку не містять визначення терміну ремонт , а також не розмежовують поняття поточного та капітального ремонту.

Згідно з роз`ясненнями Державного комітету України з будівництва та архітектури, викладеними в листі № 7/7-401 від 30.04.2003р., капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Відповідно до п.31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003р., вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Згідно з п.32 наведених Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до актів списання товарів (Т.2, а.с.58-64) під час проведених позивачем робіт використані наступні матеріали: вікно та віконний відлив; газ в балонах - 2 шт.; карбід кальцію - 18 кг; цемент 500 - всього 1014 кг; брус обрізний - 6 шт.; цемент 500 по 50 кг - 100 шт. (всього 5000 кг); шифер СВС 5,8 мм - 30 шт.; бікроеласт ХКП сланець сірий - 340 кв.м (матеріал для улаштування гідроізоляції покрівлі); сталь кутова 63x63x5 - 109,8 кг; блоки газобетонні; труба металева - 111 м, щебінь фр. 5x20 -14 тон, коліно каналізаційне - 2 шт., плінтус пластиковий - 8 шт.; покриття для підлоги - 24 кв.м.

Taким чином, з урахуванням зазначеної в актах списання номенклатури та кількості використаних будівельних матеріалів, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ТзОВ Терлич під час проведення ремонтних робіт в цеху з виробництва макаронних виробів було здійснено зварювальні роботи; замінено вікно; влаштовано бетонну підлогу; перекрито покрівлю та здійснено її гідроізоляцію; влаштовано систему водопостачання та водовідведення, здійснено інші будівельні роботи.

Вказаний висновок не спростовано апелянтом, а його покликання на необхідність проведення експертизи колегія суддів відхиляє, оскільки саме йому достовірно відомо характер та об`єми виконаних робіт, які не були зафіксовані первинними документами.

Фактичні обставини справи не свідчать, що витрати на проведення вищевказаних робіт були здійснені позивачем для поточного підтримання об`єкта в робочому стані.

Отже, витрати на проведення означених робіт призвели до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, оскільки вони пов`язані з його поліпшенням, а їх наслідком є зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

З урахуванням наведеного, позивачем ТзОВ Терлич в порушення приписів податкового законодавства включено до витрат на збут будівельні матеріали, які відносяться до капітального ремонту і в майбутньому підлягають включенню до збільшення первісної вартості основних засобів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 184349 грн. за ІІ-IV квартали 2018 року, у зв`язку з чим донарахована сума податкового зобов`язання в загальній сумі 33184 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8296 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Окрім цього, перевіркою виявлено заниження ТзОВ Терлич фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у зв`язку із завищенням собівартості реалізованої продукції за 2016 рік на суму 454980 грн.

Так, відповідно до Звіту про фінансові результати за 2016 рік відображено в рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 42501000 грн. Однак, відповідно до представлених до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, аналіз рахунку 901 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., встановлено, що сума собівартості реалізованої готової продукції за 2016 рік становить 42046020 грн.

Відповідно до Додатку 6 до акту перевірки Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати позивачем за період з 01.01.2016р. по 30.12.2018р. підтверджено встановлену контролюючим органом розбіжність між даними бухгалтерського обліку та податковою звітністю позивача в частині реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 2016 рік на суму 454979 грн. 96 коп., при цьому такий додаток до Акту перевірки підписано керівником підприємства без будь-яких зауважень (Т.2, а.с.24).

Під час подання заперечень на акт перевірки та процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ТзОВ Терлич жодних доказів на спростування виявленого порушення не надавав, в рішеннях за результатами розгляду заперечень та скарги такі документи не відображені.

Також оскарживши до суду податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в цілому, позивач не вказав в позовній заяві жодного аргументу на спростування встановленого документальною перевіркою відхилення на суму 454980 грн. суми собівартості реалізованої готової продукції за 2016 рік.

Покликання в позовній заяві на те, що законність віднесення вартості придбаних ТзОВ Терлич матеріалів на ремонти приміщень на загальну суму 454980 грн. до складу витрат звітного періоду було обґрунтовано вище, а відтак в Акті необґрунтовано стверджується про завищення ТзОВ Терлич собівартості реалізованої готової продукції за 2016 рік на суму 454980 грн. (Т.1, а.с.10) не стосується дослідженого порушення як за періодом його вчинення (завищення собівартості - 2016 рік, витрати на збут - 2018 рік), так і за його змістом.

Не наведено конкретних доводів щодо цього порушення в апеляційній скарзі, при цьому апелянт лише наголосив на окремому розділі позовної заяви, присвяченому цьому порушенню.

Відтак, позивачем не надано жодного належного й допустимого доказу на спростування вищевказаного висновку документальної перевірки, а тому є відсутніми підстави для його критичної оцінки. Отже, збільшення в цій частині контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 81896 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20474 грн. є правомірним.

Окрім цього, в ході документальної перевірки встановлено, що позивач ТзОВ Терлич (покупець) за період з 01.01.2018р. по 06.03.2018р. мав взаємовідносини з контрагентом-нерезидентом Julia Malom Kft, Угорщина (постачальник), на підставі контрактів на поставку крупи з твердих сортів пшениці № 152 від 01.01.2018р. та № 153 від 01.02.2018р. (Т.1, а.с.165-167, 170-172).

За вказаними зовнішньоекономічними контрактами ТзОВ Терлич одержало товар від вказаного нерезидента відповідно до вантажних митних декларацій:

UA 204070/2018/100288 від 18.01.2018р. на суму 291181 грн. 41 коп. (7938 євро); UA 204070/2018/100560 від 29.01.2018р. на суму 295323 грн. 50 коп. (7938 євро); UA 204070/2018/100880 від 12.02.2018р. на суму 277112 грн. 68 коп. (7938 євро); UA 204070/2018/101187 від 23.02.2018р. на суму 277306 грн. 68 коп. (7938 євро); UA 204070/2018/100774 від 06.02.2018р. на суму 287453 грн. 12 коп. (7938 євро), всього на суму 1428377 грн. 39 коп. (Т.1, а.с.168-169, 174-176), що відображено в бухгалтерському обліку позивача по рах.632 (Т.1, а.с.164).

Постановою КМ України № 1045 від 27.12.2017р. затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, до якого включено, зокрема, Угорщину (набрала чинності з 01.01.2018р.).

Згідно з пп. в пп.39.2.1.1 пп.39.2.1 п.39.2 с.39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме, господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.

Підпунктом 39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України передбачено, що під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту в підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб`єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб`єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;

держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.

Постановою КМ України № 108 від 31.01.2018р. Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. № 1045 , відповідно до якого з вказаного Переліку виключено, зокрема, позицію Угорщина .

Постанова набрала чинності з моменту опублікування, тобто, з 07.03.2018р.

Отже, здійснені в період з 01.01.2018р. по 06.03.2018р. вищевказані господарські операції ТзОВ Терлич з контрагентом-нерезидентом Julia Malom Kft, Угорщина, є контрольованими.

За таких умов судом першої інстанції вірно визначені вказані періоди, враховані дати набрання чинності постановами КМ України, а відтак доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на законі.

Згідно з пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, висновок документальної перевірки про те, що в порушення пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України позивачем не включено до рядка 3.1.7 додатку РІ, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування за І квартал 2018 року суми 428513 грн. (1428377 грн х 0,3), ґрунтується на приписах податкового закону та відповідає обставинам справи.

Таким чином, збільшення за результатами перевірки суми податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 77132 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 % в сумі 19283 грн. є правомірним.

Звідси, під час судового розгляду підтверджено правомірність податкового повідомлення-рішення № 0005861401 від 12.04.2019р.; доводи апелянта не підтверджують протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та не дають підстав для його скасування.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0005871404 від 12.04.2019р., яким зобов`язано сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 11062 грн. 04 коп. у зв`язку із порушенням строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 55310 грн. 20 коп.

Документальною перевіркою за даними інтегрованої картки платника податків встановлено, що ТзОВ Терлич порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 55310 грн. 20 коп., а саме:

в сумі 2500 грн., що визначено податковим повідомленням-рішенням № 8175101 від 13.11.2017р., - сплачене 05.04.2018р., кількість днів порушення - 120;

в сумі 14533 грн. 20 коп., що визначено податковим повідомленням-рішенням № 8175101 від 13.11.2017р., - сплачене 19.04.2018р., кількість днів порушення - 134;

в сумі 1766 грн. 80 коп., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 17.01.2018р., - сплачене 19.04.2018р., кількість днів порушення - 79;

в сумі 1600 грн., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 17.01.2018р., - сплачено 15.05.2018р., кількість днів порушення - 105;

в сумі 500 грн., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 17.01.2018р., - сплачене 21.05.2018р., кількість днів порушення - 111;

в сумі 9468 грн. 20 коп., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 17.01.2018р., - сплачене 21.05.2018р., кількість днів порушення - 111;

в сумі 439 грн., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 20.04.2018р., - сплачене 22.10.2018р., кількість днів порушення - 175;

в сумі 75 грн., що визначено податковим повідомленням-рішенням № 1791710 від 12.12.2016р., - сплачене 10.12.2018р., кількість днів порушення - 230;

в сумі 2428 грн., яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ від 20.04.2018р., - сплачене 20.12.2018р., кількість днів порушення - 234;

в сумі 10000 грн., яке визначено податковим повідомленням-рішенням № 1791710 від 12.12.2016р., - сплачене 27.12.2018р., кількість днів порушення - 247;

в сумі 12000 грн., що визначено податковим повідомленням-рішенням № 1791710 від 12.12.2018р., - сплачене 28.12.2018р., кількість днів порушення - 248 (Т.1, а.с.24).

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідальність платників податків за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена приписами ст.126 ПК України.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Під час судового розгляду позивач ТзОВ Терлич не заперечував факту узгодження та суми податкового зобов`язання з ПДВ, яке є несвоєчасно сплаченим відповідно до результатів документальної перевірки, а також дати фактичної сплати податку, встановленої за даними фіскального органу.

Наведені апелянтом аргументи на підтвердження протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення є некоректними, оскільки такі стосуються порядку реєстрації податкових накладних та жодним чином не спростовують факту несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ.

За таких обставин, підстави для неврахування висновків контролюючого органу в зазначеній частині є відсутніми. Водночас, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, а так само не наведено обґрунтованих аргументів протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0005871404 від 12.04.2019р., через що правових підстав для його скасування немає.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000191401 від 12.04.2019р., яким застосовано штраф в розмірі 10 % в сумі 24532 грн. 21 коп. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15

календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Податковим органом встановлено факти реєстрації позивачем наступних податкових накладних в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації таких, зокрема:

№ 88 від 19.11.2018р. на суму ПДВ 89241 грн. 60 коп., - зареєстрована 28.12.2018р., кількість днів затримки - 13;

№ 95 від 21.11.2018р. на суму ПДВ 2476 грн. 70 грн, - зареєстрована 28.12.2018р., кількість днів затримки - 13;

№ 100 від 22.11.2018р. на суму ПДВ 2430 грн., - зареєстрована 28.11.2018р., кількість днів затримки - 13;

№ 126 від 26.11.2018р. на суму ПДВ 16320 грн., - зареєстрована 28.12.2018р., кількість днів затримки - 13;

№ 132 від 28.11.2018р. на суму ПДВ 2496 грн., - зареєстрована 28.12.2018, кількість днів затримки - 13;

№ 2 від 03.12.2018 на суму ПДВ 2491 грн. 11 коп., - зареєстрована 10.01.2019р., кількість днів затримки - 10;

№ 62 від 03.12.2018р. на суму ПДВ 2498 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 3 від 03.12.2018 на суму ПДВ 48998 грн. 40 коп., - зареєстрована 14.01.2019р., кількість днів затримки - 3;

№ 6 від 04.12.2018р. на суму 2478 грн., - зареєстрована 10.01.2019р., кількість днів затримки - 6;

№ 5 від 04.12.2018р. на суму 2498 грн. 57 коп., - зареєстрована 10.01.2019р., кількість днів затримки - 10;

№ 11 від 05.12.2018р. на суму ПДВ 2491 грн. 11 коп., - зареєстрована 11.01.2019п., кількість днів затримки - 11;

№ 10 від 05.12.2019р. на суму ПДВ 2480 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 7 від 05.12.2019р. на суму ПДВ 2420 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 29 від 06.12.2018р. на суму ПДВ 2480 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 31 від 06.12.2018р. на суму ПДВ 2491 грн. 11 коп., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 30 від 06.12.2018р. на суму ПДВ 2463 грн. 12 коп., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 32 від 10.12.2018р. на суму ПДВ 42758 грн. 40 грн, - зареєстрована 08.01.2019р., кількість днів затримки - 8;

№ 38 від 12.12.2018р. на суму ПДВ 2496 грн. 71 коп., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 40 від 12.12.2018р. на суму ПДВ 1492 грн. 80 коп., - зареєстрована 10.01.2019р., кількість днів затримки - 10;

№ 39 від 12.12.2018р. на суму ПДВ 1866 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 54 від 13.12.2018р. на суму ПДВ 2463 грн. 12 коп., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 56 від 13.12.2018р. на суму ПДВ 2496 грн. 71 коп., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11;

№ 57 від 13.12.2018р. на суму ПДВ 2486 грн. 71 коп., - зареєстрована 11.01.2019, кількість днів затримки - 11;

№ 55 від 13.12.2018р. на суму ПДВ 2498 грн., - зареєстрована 11.01.2019р., кількість днів затримки - 11.

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними становить 245322 грн. 17 коп. (Т.1, а.с.24-25).

Пунктом 120-1.1 ст.120 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Не заперечуючи встановлені контролюючим органом фактичні обставини справи в цій частині, ТзОВ Терлич покликається на те, що в спірній ситуації існують підстави для звільнення платника податків від застосування штрафної санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, зазначені в п.120-1.1 ст.120 ПК України.

Доводи апелянта зводяться до того, що контролюючий орган вправі застосувати штрафну санкцію лише до тих платників податків, які за наявності вимоги покупця про видачу податкової накладної склали її, однак не зареєстрували в реєстрі, і яка була надана покупцю й віднесена ним до податкового кредиту. В такому разі дії продавця дійсно можуть призвести до завдання майнової шкоди бюджету, оскільки включення покупцем сум ПДВ, зазначених в незареєстрованій податковій накладній, до податкового кредиту призведе до зменшення сум податкових зобов`язань покупця. Водночас, у випадку, коли продавець складе податкову накладну й зареєструє податкові зобов`язання по вказаній податковій накладній у відповідній податковій декларації, однак не здійснить її реєстрації в ЄРПН і не направить її покупцю, то до такого продавця не повинен застосовуватись штраф, адже своїми діями він не порушить прав та інтересів ні покупця, ні держави.

Вищевказані аргументи колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам податкового закону, виходячи з такого.

Системний аналіз п.201.10 ст.201, п.120-1.1 ст.120 ПК України дає підстави для висновку, що порушення платником ПДВ граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Така позиція ґрунтується на усталеній судовій практиці, зокрема, на висновках Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018р. у справі № 816/1488/17, які є обов`язковими для врахування апеляційним судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Позивач не заперечив, що операції з постачання товарів/послуг за вказаними податковими накладними підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20 %, не надав доказів щодо спростування таких обставин.

Стосовно доводів про непорушення внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН прав та інтересів покупця і держави, а відтак відсутність підстав для застосування штрафних санкції, слід враховувати наступне.

Згідно з п.200-1.1 ст.201 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.200-1.3 ст.200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою:

ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод - ЕПеревищ;

де (зокрема):

ЕНаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

ЕВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;

ЕПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, невнесення/несвоєчасне внесення відомостей до ЄРПН щодо сум ПДВ за складеними продавцем товарів/послуг податковими накладними, в яких сума податкового зобов`язання відмінна від нуля, безумовно впливають на достовірність та повноту відомостей системи електронного адміністрування ПДВ щодо платника цього податку - продавця, оскільки з урахуванням суми ПДВ за виданими ним податковими накладними формується, зокрема, такий показник, як сума, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування).

З урахуванням цього законодавець звільнив від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних продавців товарів/послуг у випадках, якщо податкова накладна не надається отримувачу (покупцю) на операції, які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. Адже, в таких випадках, дійсно, нульовий показник ПДВ за здійсненою операцією не впливає на достовірність відомостей системи електронного адміністрування ПДВ.

Натомість, позивач вказує на те, що ним були задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ на підставі виписаних податкових накладних. Отже, своєчасна реєстрація таких податкових накладних в ЄРПН впливає на формування таких показників як ЕНаклВид, ЕВідшкод, ЕПеревищ, які враховуються при обчисленні суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. При цьому, за формулою, встановленою в п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, при обчисленні суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, відповідний розрахунок зменшується на показники ЕНаклВид, ЕВідшкод, ЕПеревищ.

Відтак, несвоєчасна реєстрація виданих податкових накладних та/або розрахунків коригування призводить до збільшення суми, на яку такий платник податків має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

За таких обставин є відсутніми визначені законом підстави, за наявності яких платник податків звільнений від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Окрім цього, не можна вважати прийнятними покликання позивача на неналежне функціонування ЄРПН, збій в роботі якого призводить до порушення термінів реєстрації податкових накладних. Спірні податкові накладні виписані ТзОВ Терлич в листопаді 2018 року, з порушенням встановлених строків були зареєстровані в ЄРПН 28.12.2018р., що підтверджує факт належного функціонування ЄРПН 28.12.2018р.

Отже, з урахуванням приписів п.201.10 ПК України всі встановлені документальною перевіркою податкові накладні, виписані з 1 по 15 календарний день грудня 2018 року, об`єктивно могли бути зареєстровані в ЄРПН у встановлений строк. Будь-яких належних та допустимих доказів неналежного функціонування ЄРПН в спірному періоді, в тому числі квитанцій про неможливість реєстрації податкових накладних з технічних причин, позивачем не надано.

Таким чином, доводи позивача в цій частині судового спору жодним чином не підтверджені, не відповідають встановленим судом обставинам справи, не ґрунтуються на приписах податкового законодавства та не дають підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191401 від 12.04.2019р.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000961305 від 12.04.2019р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 26834 грн. 58 коп.

Як встановлено під час судового розгляду, збільшення податкового зобов`язання з ПДФО було наслідком виявлених документальною перевіркою двох порушень:

1) проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа в сумі 945 грн. 88 коп. у випадку подання підзвітною особою ОСОБА_2 27.05.2018р. до бухгалтерії авансового звіту № 45, в якому зазначено фіскальний чек № 8243 від 27.05.2018р. за придбання паливно-мастильних матеріалів на ТзОВ ОККО на загальну суму 945 грн. 88 коп., проте розрахунковий документ за придбання товару на вказану суму до авансового звіту не долучено.

У зв`язку з цим відповідачем донараховано податкове зобов`язання за травень 2018 року в сумі 207 грн. 63 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51 грн. 91 коп., а також визначено пеню в сумі 40 грн. 04 коп. (Т.2, а.с.6).

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом а п.171.2 ст.172 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Вчинення вищевказаного порушення позивач не заперечив, жодних аргументів в цій частині позовних вимог не навів, доказів на спростування правомірності збільшення грошового зобов`язання не надав.

2) станом на 01.01.2016р. та 31.12.2018р. по pax. 6851 Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті рахується дебіторська заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем в сумі 95000 грн. Будь-які розрахунки ТзОВ Терлич з ОСОБА_3 протягом перевіреного періоду не проводилися.

Під час документальної перевірки ГУ ДФС у Рівненській обл. було направлено запит до ТзОВ Терлич № 2551/10/17-00-13-05 від 05.03.2019р. про надання документів, зокрема, по взаємовідносинах з ОСОБА_3 , по якій станом на 01.01.2016р. та 31.12.2018р. по pax. 6851 рахується дебіторська заборгованість в сумі 95000 грн. Платник податків листом № 127 від 07.03.2019р. повідомив, що взаєморозрахунки по ОСОБА_3 були ще у 2011 році, тому технічно неможливо надати документи до 15 год. 00 хв. 07.03.2019р., оскільки документи знаходяться в архіві (Т.1, а.с.181, 182).

Як встановлено з відповіді ГУ ДФС у Рівненській обл. від 11.04.2019р. на заперечення ТзОВ Терлич на акт перевірки (Т.1, а.с.48-56), платник податків не погоджувався з встановленим документальною перевіркою порушенням по взаємовідносинах з ОСОБА_3 , при цьому покликався на ч.5 ст.261 ЦК України та вказував, що згідно з п.11.1 договору № 1108-Б-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.08.2011р., укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ТзОВ Терлич (покупець), цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При цьому, контролюючим органом було враховано, що до перевірки та в ході розгляду заперечення платником не надано оригіналу чи завіреної копії вказаного договору. Зазначені обставини також відображені в рішенні ДФС України про результати розгляду скарги № 30539/6/99-99-11-04-01-25 від 04.07.2019р. (Т.1, а.с.57-63).

Обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000961305 від 12.04.2019р., позивач ТзОВ Терлич вказує, що в цьому випадку перебіг строку позовної давності щодо суми дебіторської заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 95000 грн. пов`язаний саме з моментом пред`явлення вимоги щодо виконання зобов`язання за цим договором.

Згідно з п.1.1 договору № 1108-Б-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.08.2011р. (Т.2. а.с.39-41), укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ТзОВ Терлич (покупець), продавець продає, а покупець купує цінні папери: вексель простий, номер: АА 1332160, емітент: ТзОВ Млинівські макарони , номінальна вартість 121131 грн. 17 коп., вартість продажу векселя: 144487 грн. 91 коп.

Загальна вартість продажу векселя складає 144487 грн. 91 коп. (п.1.3 договору).

Покупець оплачує вартість векселів, вказану в п.1.3 даного договору, на рахунок продавця (п.2.1). Оплата по даному договору здійснюється до 11.11.2011р. (п.2.3).

Покупець зобов`язаний в строк, передбачений п.2.4 даного договору, оплатити вартість цінних паперів, що є предметом даного договору (п.3.1 договору).

Продавець зобов`язаний передати покупцю цінні папери, що є предметом даного договору, та підписати акт прийому-передачі (п.4.1 договору). У разі порушення умов, обсягів та строків оплати, передбачених статтею 2 даного договору, більше ніж на 10 робочих днів, продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору (п.4.3 договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе за даним договором зобов`язань (п.11.1 договору).

Згідно Акта прийому-передачі (без зазначення дати складання) ОСОБА_1 передає, а ТзОВ Терлич приймає наступні цінні папери: вексель простий АА 1332160, емітент ТзОВ Млинівські макарони , номінальна вартість 121131 грн. 17 коп., вартість продажу 144487 грн. 91 коп. Підстава передачі векселя - договір № 1108-Б-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.08.2011р. Сторони визнають, що розрахунки по договору № 1108-Б-1 від 11.08.2011р. відбулися, а саме 144487 грн. 91 коп. шляхом безготівкового перерахунку від покупця на рахунок продавця (Т.2, а.с.42).

Разом з тим, представником позивача надано до матеріалів судової справи оборотно-сальдову відомість по рахунку 6851 (розрахунки з іншими кредиторами) за період з 11.08.2011р. по 31.12.2019р., відповідно до якої відображена дебіторська заборгованість по контрагенту ОСОБА_1 по договору № 1108-Б-1 від 11.08.2011р. на суму 95000 грн (незмінна на початок і кінець періоду) (Т.2, а.с.57).

Відповідно до ст.9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відомості, які відображені по pax. 6851 по контрагенту ОСОБА_1 , не відповідають за своїм змістом наданому позивачем акту щодо передачі цінних паперів, які були предметом купівлі-продажу, та повного розрахунку за таким договором. Будь-які інші первинні документи, в тому числі платіжні, які відповідали б вимогам, встановленим ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , позивачем не надані.

За таких обставин, в Акті перевірки підставно зафіксовано ту обставину, що по рахунку 6851 станом на 01.01.2016р. та 31.12.2018р. рахується дебіторська заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем в сумі 95000 грн. При цьому будь-які розрахунки з таким контрагентом в перевіреному періоді не здійснювались, що позивачем не спростовано.

Згідно з пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В аспекті наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість тверджень позивача про те, що у розглядуваному випадку перебіг позовної давності щодо суми дебіторської заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ Терлич в сумі 95000 грн. пов`язаний з моментом пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язання.

Так, відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Зміст п.11.1 договору № 1108-Ю-1 від 11.08.2011р. не свідчить про те, що строк виконання зобов`язань за цим договором не визначений або визначений моментом вимоги. Пунктами 3.1 та 4.1 договору сторони договору визначили обов`язок покупця оплатити вартість цінних паперів в строк, передбачений п.2.4, тобто до 11.11.2011р., та обов`язок продавця передати покупцю цінні папери, що є предметом даного договору.

Відповідно до записів в бухгалтерському обліку ТзОВ Терлич по рахунку 6851, договірні зобов`язання сторонами вищевказаного договору виконані не були, дебіторська заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ Терлич на суму 95000 грн. залишалась незмінною впродовж трирічного терміну з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. Відтак, закінчився строк позовної давності за вказаними зобов`язаннями, а відтак юридична особа-кредитор ТзОВ Терлич стала джерелом виплати доходу для фізичної особи-дебітора ОСОБА_1 .

При цьому, доводи позивача щодо неукладення будь-яких договорів з ОСОБА_3 (розбіжність в ініціалах) не спростовують встановлених судом обставин, оскільки, як стверджено матеріалами справи, дебіторська заборгованість по ОСОБА_1 була встановлена під час документальної перевірки за даними бухгалтерського обліку позивача.

У листі № 127 від 07.03.2019р. (Т.1, а.с.182) ТзОВ Терлич таку обставину не заперечив, а жодні первинні документи, на підставі яких такі записи в бухгалтерському обліку були вчинені, до перевірки не надавались.

В частині доводів апелянта стосовно підстав виникнення згаданої дебіторської заборгованості колегія суддів враховує, що за умовами договору № 1108-Б-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.08.2011р. позивач виступає покупцем цінних паперів. Факт передачі таких позивачу стверджується актом прийому-передачі. Звідси, за нормальних умов виконання зобов`язань позивач міг обліковувати свою заборгованість перед продавцем (кредиторську заборгованість). Натомість, в розглядуваному випадку позивач обліковує дебіторську заборгованість ОСОБА_1 , при цьому, будь-яких пояснень з приводу цієї обставини не надав.

Згідно з пп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом а п. 171.2 ст.171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Крім того, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, передбачене нарахування пені в порядку та строки, встановлені ст.129 ПК України.

Встановлені судом фактичні обставини справи, наведені норми податкового законодавства, а також докази та аргументи учасників справи вказують на правомірність збільшення контролюючим органом за результатами документальної перевірки суми грошового зобов`язання з ПДФО позивачу на загальну суму 26834 грн. 58 коп.

В частині податкового повідомлення-рішення № 0000971305 від 12.04.2019р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 2236 грн. 20 коп.

Заперечуючи правомірність цього рішення контролюючого органу, позивач вказує на те, що Актом перевірки невірно встановлене сальдо в розмірі 2712 грн. 22 коп. (К-т) з військового збору станом на 01.01.2016р. по рах.642 (Т.1, а.с.32), яке фактично становить 2495 грн. 87 коп. Отже, подальше визначення грошового зобов`язання з військового збору також обраховане помилково та повинне бути зменшене з урахуванням даних бухгалтерського обліку підприємства.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач використав процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної планової перевірки.

Рішенням ДФС України № 30539/6/99-99-11-04-01-25 від 04.07.2019р. скаргу платника податків задоволено частково; податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській обл. № 0000971305 від 12.04.2019р. в частині зайво нарахованого військового збору в розмірі 03 грн. 11 коп. скасовано та у відповідних частинах нараховані штрафні санкції і пеню, в іншій частині зазначене рішення та податкові повідомлення-рішення №№ 0000961305, 0005861401, 0005871404, 0000191401, 0005881401, 0005891401 від 12.04.2019р. залишено без змін (Т.1, а.с.57-63).

На підставі Акта перевірки № 567/17-00-14-01/36921849 від 19.03.2019р. та рішення ДФС України від 04.07.2019р. відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 00000163305 від 25.09.2019р., яким ТзОВ Терлич визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 2231 грн. 71 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням 1425 грн. 97 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 709 грн. 44 коп., сума пені відповідно до п.129.1 ст.129 ПК України - 96 грн. 30 коп., яке надіслане на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.09.2019р. (Т.2, а.с.52-54).

В силу приписів п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема:

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (пп.60.1.2);

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп.60.1.3);

Відповідно до п.60.3 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Згідно з п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Відповідно до п.42.1, п.42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З урахуванням наведеного, факти скасування під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000971305 від 12.04.2019р. в частині зайво нарахованого військового збору, штрафних санкцій та пені, прийняття контролюючим органом в подальшому нового податкового повідомлення-рішення з військового збору на зменшену суму грошового зобов`язання та надіслання його на адресу платника податку в порядку, встановленому податковим законом, дає підстави для висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000971305 від 12.04.2019р. є відкликаним відповідно до положень ст.60 ПК України, через що немає правових підстав для його скасування в судовому порядку.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0005881401 від 12.04.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання на 6530 грн. 95 коп. (податкове зобов`язання - 5224 грн. 76 коп., штрафні (фінансові) санкції - 1306 грн. 19 коп.) та № 0005891404 від 12.04.2019р., згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Під час судового розгляду встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018р. ТзОВ Терлич придбало у власність будівлі виробничої бази коопзаготпрому, які розташовані за адресою: Рівненська обл., с.Верба, вул.Львівська, 29 (Т.1, а.с.188).

Рішенням Вербської сільської ради № 320 від 06.12.2017р. Про внесення змін до рішення Вербської сільської ради № 220 від 15.03.2017р. Про місцеві податки і збори (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) встановлено ставку податку за 1 кв.м. 0,3 % розміру мінімальної заробітної плати для будівлі підприємств харчової промисловості. Пільги визначаються з урахуванням норм пп.12.3.7 п.12.3 ст.12, п.30.2 ст.30, п.266.2 ст.266 ПК України (Т.1, а.с.183-187).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТзОВ Терлич приписів ст.266 ПК України, а саме: неподання декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2018 рік, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.

Також позивачу донараховано суму податкового зобов`язання з цього податку, починаючи з 01.03.2018р., на об`єкти оподаткування: прохідна, площею 7,8 кв.м.; вагова площею 211,1 кв.м; їдальня площею 90,3 кв.м.; побутове приміщення площею 52,4 кв.м; котельня площею 191 кв.м.; насосна площею 8,7 кв.м.; загальною площею 561,3 кв.м, на загальну площу 5224,76 кв.м (Т.1, а.с.26).

За твердженнями позивача, в зв`язку з придбанням у власність будівлі виробничої бази коопзаготпрому на підставі договору від 01.03.2018р., він повинен самостійно обчислити суму податку станом на 01.01.2019р. і до 20 лютого цього ж року подати контролюючому органу декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Правильність оформлення та подання податкової звітності після 31.12.2018р. не охоплюється періодом перевірки.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно з пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1.п.266.5 ст.266 Кодексу).

Підпунктом 266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (пп. б п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).

Аналізуючи наведені норми та фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про неподання ТзОВ Терлич декларації про нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік.

Так, за змістом Акту перевірки стверджується подання ТзОВ Терлич основного розрахунку № 9016073247 від 09.02.2018р. на суму до сплати 9239 грн. 24 коп., відхилення становить 5224 грн. 76 коп. (Т.1, а.с.25).

В спірній ситуації позивач набув права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018р., тобто після подання вищевказаної податкової декларації на 2018 рік.

Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком врегульовано ст.266 ПК України.

Відповідно до пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (пп.266.8.2 п.266.8 ст.266 ПК України).

Системний аналіз вказаних норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що в разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року у платника податків не виникає обов`язок подати уточнюючу декларацію в порядку, встановленому абз.2 пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, оскільки в такому випадку придбане майно не відповідає ознакам новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податкового зобов`язання.

Отже, в розглядуваному випадку згідно вимог пп.266.8.2 п.266.8 ст.266 ПК України грошове зобов`язання повинне визначатися контролюючим органом після отримання інформації про перехід права власності шляхом надіслання податкового повідомлення- рішення новому власнику.

За таких обставин, необґрунтованим є застосування до позивача штрафної санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації, а тому податкове повідомлення- рішення № 0005891404 від 12.04.2019р. є протиправним.

Водночас, доводи позивача про те, що згідно з пп.266.6.1 п.266.6, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України підприємство повинне самостійно обчислити суму податку станом на 01.01.2019р. і до 20.02.2019р. подати до контролюючого органу відповідну декларацію, є невірними.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТзОВ Терлич код ЄДРПОУ 36921849, державна реєстрація права власності позивача на об`єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018р., що розташовані за адресою: Дубенський р-н, с.Верба, вул.Львівська, 39, здійснена 09.08.2018р. (Т.2, а.с.67-95).

Отже, відповідно до приписів пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України позивач ТзОВ Терлич з 01.08.2018р. є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Контролюючий орган під час документальної перевірки отримав інформацію про перехід до ТзОВ Терлич права власності на нерухоме майно, однак при визначенні податкового зобов`язання на 2018 рік в загальній сумі 6530 грн. 95 коп. помилково врахував період для сплати податку з березня 2018 року (за 10 місяців 2018 року), а не з серпня 2018 року місяця, в якому здійснена державна реєстрація права власності.

Звідси, при розрахунку такого податкового зобов`язання слід врахувати п`ять місяців 2018 року.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0005881401 від 12.04.2019р. в частині грошового зобов`язання на суму 3265 грн. 48 коп. є правомірним; в такій же сумі грошового зобов`язання останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про помилковість сплати податку на нерухоме майно за 2018 році саме у 2018 році колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі суперечать приписам пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України. З урахуванням цих норм у позивача виник обов`язок по сплаті цього податку, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТзОВ Терлич .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терлич на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. в адміністративній справі № 460/1916/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю Терлич .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний О. І. Довга Дата складення повного тексту судового рішення: 09.07.2020р.

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.07.2020
Оприлюднено10.07.2020
Номер документу90299698
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —460/1916/19

Постанова від 07.07.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 19.05.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 19.05.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Ухвала від 21.04.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Шавель Руслан Миронович

Рішення від 19.02.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

Рішення від 19.02.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

Ухвала від 29.01.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

Ухвала від 21.12.2019

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

Ухвала від 30.10.2019

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

Ухвала від 10.09.2019

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Дорошенко Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні