Постанова

від 06.07.2020 по справі 815/207/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/207/16

адміністративне провадження № К/9901/26699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.)

у справі № 815/207/16

за позовом Приватного підприємства Бессарабія-В

до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Приватне підприємство Бессарабія-В (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано адміністративний штраф за порушення приписів пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2016 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.12.2015 року №0000552200.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ставка податку на прибуток (корпоративний податок) згідно законодавства Республіки Домінікана вище ніж в Україні та становить 28 %, а Республіка Домінікана не включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого розпорядженням КМУ за №1042-р від 25.12.2013 року та не належить до Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням КМУ за № 143-р від 23.02.2011 року, отже у Підприємства не виникло обов`язку щодо подання до контролюючого органу довідки, що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративний податок).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним в рішенні суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань здійснення платником податків контрольованих операцій по факту подання/неподання звіту про контрольовані операції, а також повноти відображення в ньому контрольованих операцій, проведених протягом 2014 року, за результатами якої складено акт №454/15-07-22-01-35434347 від 16.12.2015 року.

Висновками акта встановлено порушення п.39.4.2 п.39 ст. 39 Податкового кодексу України в частині не включення до звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції по Planexin Trading LLP , Великобританія за 2014 рік.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552200 від 31.12.2015 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем адміністративні та штрафні санкції у розмірі 365 400 грн.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійснені контрольовані операції одночасно з поданням декларації з податку на прибуток підприємств (додаток до декларації).

Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

За приписами пп. 39.2.1.2. пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в ред. до 01 січня 2015 року) контрольованими операціями є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Такий перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

ДФС України листом від 27.04.2015 року за вих. № 15204/7/99-99-12-01-03-17 Про оподаткування партнерств з обмеженою відповідальністю на території Великобританії повідомлено про отримання від компетентного органу Великобританії - НМ Кеvеnuе & Customs в особі уповноваженого компетентного представника Джоана Шилінга відповіді від 12.03.2015 року за № G000323 на запит ДФС України від 03.12.2014 року стосовно оподаткування у Великобританії Партнерств з обмеженою відповідальністю (LLР).

Згідно змісту відповіді компетентного органу Великобританії доходи Партнерства з обмеженою відповідальністю не оподатковуються на території Великобританії, а оподатковується кожний партнер (учасник) з його часткою в прибутку партнерства окремо.

Суд апеляційної інстанції встановив, що учасники контрагента позивача - ПОВ ПЛАНЕКСІМ ТРЕЙДІНГ - АЛТІМЕКС ЛТД та КРЕСТЕНБЕРГ ЛТД - зареєстровані на території Республіки Домінікана. Республіка Домінікана не включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого розпорядженням КМУ за №1042-р від 25.12.2013 року та не належить до Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням КМУ за № 143-р від 23.02.2011 року.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно обопільної угоди (переклад том 1 арк. с. 50-54) учасники ПОВ ПЛАНЕКСІМ ТРЕЙДІНГ - АЛТІМЕКС ЛТД та КРЕСТЕНБЕРГ ЛТД - зареєстровані на території Співдружності Домініка.

Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково ототожнено держави Співдружність Домініки та Республіку Домінікана .

Отже и висновок, про не включення держави до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого розпорядженням КМУ за №1042-р від 25.12.2013 року та Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням КМУ за № 143-р від 23.02.2011 року є передчасним.

Судом апеляційної інстанції не перевірено, яка ставка податку на прибуток підприємств встановлено у Співдружності Домініки, враховуючи, що Співдружність Домініки входить до Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням КМУ за № 143-р від 23.02.2011 року.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду апеляційної інстанції про не віднесення господарських операцій, проведених в 2014 році між Підприємством та ПОВ ПЛАНЕКСІМ ТРЕЙДІНГ до контрольованих передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року у справі № 815/207/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко