Рішення

від 30.06.2020 по справі 908/503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/55/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 Справа № 908/503/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» (49000 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Хотинська, буд. 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 40333959)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСІНВЕСТ» (69013 м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 1-Е, ідентифікаційний номер юридичної особи 40149216)

про стягнення суми 196 254 грн. 86 коп.

за участю

представника позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСІНВЕСТ» 179 520 грн. 00 коп. основного боргу, 16 734 грн. 86 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/503/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в термін не пізніше 20.03.2020.

19.03.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/503/20, присвоєно справі номер провадження 27/55/20.

Справа № 908/503/20 розглядалась за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.04.2020, на підставі ст. 183 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.05.2020, у зв`язку із запровадженням карантину та обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України, з урахуванням обумовленої суспільною необхідністю легітимної межі обмеження законного права громадян на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, а також у зв`язку з тим, що в Господарському суді Запорізької області тимчасово з 17.03.2020 року до 24.04.2020 року запроваджено особливий режим роботи, зокрема, тимчасово суд відтерміновує, шляхом перенесення або відкладення, розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та обмежує їх пропуск до залів судових засідань до 24.04.2020 року.

Ухвалою суду від 19.05.2020, на підставі ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв`язку з неявкою представників сторін, підготовче засідання відкладено 16.06.2020.

12.06.2020 на електрону адресу та 15.06.2020 на поштову адресу Господарського суду надійшла заява (вх. № 11421/08-08/20 від 15.06.2020) позивача про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду 16.06.2020 на підставі п. 2 п. п. 3 ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 30.06.2020.

В судове засідання 30.06.2020 представники сторін не з`явились.

30.06.2020 на електрону адресу Господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2020 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`являвся. Письмового відзиву не надав. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Ухвали надіслані на адресу відповідача повертались до суду з позначкою пошти: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача збігається з зазначеною у позовній заяві та на яку судом надсилалась кореспонденція.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/503/20.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

30.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСІНВЕСТ» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 3010-02 (Договір).

У відповідності до п.п. 1.1 - 1.3 Договору, Постачальник зобов`язується передавати (поставляти) Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується приймати Товар, і сплачувати за нього обумовлену суму грошових коштів. Товар за цим Договором є цукор білий згідно ДСТУ 4623-2006 ЦУКОР БІЛИЙ. ТЕХНІЧНІ УМОВИ . Кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строк поставки і оплати визначається Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід`ємну частину.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна за партію Товару формується Постачальником і обумовлюється Сторонам на день підписання Специфікації до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 2.3.2 Договору передбачено, що розрахунок за Договором здійснюється шляхом оплати авансового платежу в розмірі 80% протягом двох днів з моменту підписання відповідної специфікації на партію товару.

Відповідно до п. 1 Специфікації №1 від 30.10.2019 до Договору поставки № 3010-02 від 30.10.2019 сторони домовились, що Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцю партію Товару, а Покупець зобов`язується прийняти Товар, і сплатити за нього обумовлену суму грошових коштів згідно умов Договору поставки №3010-02 від 30.10.2019 року за визначеною вартістю та кількістю, а саме: цукор білий у кількості 22.000 т загальною вартістю 224 400 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Покупець, на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури № АВ108 від 30.10.2019 сплатив останньому 80 % авансового платежу попередню оплату загальною сумою 179520 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2083 від 31.10.2019. Належним чином завірена копія якого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п 2.3 Специфікації №1 до Договору Сторонами погоджено, що термін поставки Товару - по 01.11.2019 року до 16 години.

В той же час, станом на 05.02.2020 року Постачальник умови Договору не виконав, Товар у відповідності до п.3.1 Договору не поставив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.11.2019 звертався до відповідача із Вимогою вих. № 466 від 08.11.2019 року, яка була надіслана відповідачу в якій просив: - Протягом 7 (семи) днів з дати отримання цієї вимоги повернути грошові кошти у розмірі 179520 грн. з ПДВ. Вимога повернулась на адресу позивача з відміткою пошти: За закінченням терміну зберігання .

Позивач вказав на те, що в зв`язку з порушенням строків поставки Товару, Покупець втратив інтерес до цього Договору, оскільки порушення строків поставки Товару спричинило труднощі у взаємовідносинах з контрагентами Покупця та подальшої реалізації Товару. В зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати та пеню.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме, перерахував відповідачу суму авансу в розмірі 179520 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2083 від 31.10.2019.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Однак, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем та отримання позивачем товару, згідно умов Договору.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору не був поставлений відповідачем позивачу та не повернуто суму попередньої оплати за нього в розмірі 179520 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведеного вище вбачається, що відповідачем не було поставлено позивачу товар, в зв`язку з чим сума попередньої оплати підлягає поверненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 179520 грн.00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 16734 грн. 86 коп. пені за період з 02.11.2019 по 25.02.2020.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору винна Сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 5.2 Договору, у випадку порушення встановлених даним Договором та Специфікаціями до нього строків поставки Товару або недопоставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань з поставки.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума нарахована невірно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 15552 грн. 94 коп. за період з 02.11.2019 по 25.02.2020.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСІНВЕСТ» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСІНВЕСТ» (69013 м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 1-Е, ідентифікаційний номер юридичної особи 40149216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» (49000 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Хотинська, буд. 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 40333959) 179520 (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 15552 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 94 коп. пені, 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 10.07.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова