Рішення

від 01.07.2020 по справі 909/394/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/394/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро"

до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу "Богородчанський професійний будівельний ліцей"

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

за участю:

прокурора: Кутинської Н. Я.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до ТОВ "Дружба-Агро" та ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" про визнання недійсним договору щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020, укладеного між ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" та ТОВ "Дружба-Агро"; зобов`язання ТОВ "Дружба-Агро" звільнити земельну ділянку загальною площею 39,41 га, яка розташована за межами с. Підгір`я Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області та використовується товариством на підставі договору щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020 позовну заяву заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду докази відправлення відповідачам копій позовної заяви і доданих до неї документів (фіскальний чек).

Ухвалою суду від 01.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначити на 01.07.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, враховуючи належне виконання обов`язку суду щодо повідомлення усіх учасників судового процесу та надіслання процесуальних документів сторонам справи, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020, який укладено між ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" та ТОВ "Дружба-Агро" є удаваним і укладений з метою приховати договір оренди земельної ділянки. При цьому, вказана земельна ділянка, враховуючи приписи законодавства, не може бути передана в оренду. А тому позивач просить визнати недійсним відповідний договір, а також звільнити займану земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 6, 203, 215, 216, 235, 373, 1130, 1131 ЦК України, ст. 1, 2, 15, 22, 92, 93, 116, 124, 152 ЗК України, ст. 6, 14-16, 21 Закону України "Про оренду землі".

В судовому засіданні прокурор підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

18.06.2020 до суду від відповідача ТОВ "Дружба-Агро" надійшла заява № 58 від 16.06.2020 (вх. № 7429/20) про визнання позовних вимог.

19.06.2020 до суду від відповідача ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" надійшла заява № 102 від 15.06.2020 (вх. № 7479/20) про визнання позовних вимог.

У відзивах відповідачі просять провести підготовче засідання без участі їх повноважних представників.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 1 та 4 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 191 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За Богородчанським сільськогосподарським професійно-технічним училищем № 12 (СПТУ № 12) закріплено безстрокове і безоплатне користування 44,0 га землі в межах згідно з планом землекористування, про що свідчить Державний акт на право користування землею № 084249, який видано виконавчим комітетом Богородчанської районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області в 1990 році . Вказана земля надана Богородчанському СПТУ № 12 для використання під учбове господарство.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 31.12.2008 № 1247 перейменовано Богородчанське професійно-технічне училище № 12 у Державний професійно-технічний навчальний заклад "Богородчанський професійний будівельний ліцей".

Згідно інформації відділу у Богородчанському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 24.04.2020 за № 0-9-0.21-172/101-20 та державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем), яка велася станом на 01.01.2016, за ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" на території Підгірської сільської ради за межами с. Підгір`я облікувалася земельна ділянка площею 44,0 га. Дана земельна ділянка являється землею державної форми власності та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля.

Шляхом проведення інвентаризації у 2013 році за рахунок вказаної земельної ділянки було сформовано дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 33,1832 га (кадастровий номер 2620487200:02:001:0391) та земельна ділянка площею 6,2310 га (кадастровий номер 2620487200:02:001:0393), які розташовані за межами с. Підгір`я Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Вищевказані земельні ділянки на даний час перебувають у постійному користуванні ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" відповідно до Державного акта на право користування землею № 084249.

Як вбачається з інформації ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" від 27.04.2020 № 79 на даний час ліцеєм вживаються заходи до реєстрації права постійного користування на вказані земельні ділянки площею 33,1832 га (кадастровий номер 2620487200:02:001:0391) та 6,2310 га (кадастровий номер 2620487200:02:001:0393), які розташовані за межами с. Підгір`я Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Надвірнянською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності щодо використання земель державної власності навчальними закладами встановлено факт незаконного користування земельною ділянкою площею 39,41 га, розташованою на території Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області та факт порушення інтересів держави.

Як наслідок встановлено, що 01.04.2020 між ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" (учасник 1) та ТОВ "Дружба-Агро" (учасник 2) укладено договір щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва".

Надвірнянською місцевою прокуратурою встановлено факт того, що вищезгаданий договір є удаваним і укладений з метою приховати договір оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до умов вказаного договору від 01.04.2020 учасники за цим договором приймають на себе зобов`язання об`єднати свої зусилля та спільно діяти для досягнення спільної мети. Для цього ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" надає земельні ділянки в с. Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області площею 39,41 га, а ТОВ "Дружба-Агро" несе усі витрати пов`язані з посівом, доглядом та збором урожаю.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що учасник 2 на власний розсуд розпоряджається отриманою продукцією при цьому учасник 1 незалежно від жодних обставин отримує щорічну обов`язкову частку у майні, що зазначено в пункті 5.3 цього Договору.

Згідно з п. 5.4 договору плата за використання земельною ділянкою за рік з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації, в т.ч. з ПДВ, становить 19705 грн 00 коп. Оплата вноситься щороку до 31 грудня поточного року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2021 та до повного збору сільськогосподарських культур урожаю 2021 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст. 1130 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Тобто, за своєю правовою природою спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Разом з тим згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Зміст спірного договору та його правова природа не залежить від його назви, а умови укладеного між відповідачами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 12 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі є угодою сторін щодо взаємних зобов`язань за якими орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, а отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 908/546/17.

Отже, договір від 01.04.2020 за своєю правовою природою є фактично договором оренди землі.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція у п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9).

ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" передав ТОВ "Дружба-Агро" у строкове платне користування земельну ділянку площею 39,41 га, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки, що є порушенням ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 14 - 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до положень Закону України "Про оренду землі" укладати договір оренди землі можуть власники землі (фізичні та юридичні особи) або уповноважені ними особи.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними судам належить ретельно з`ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір (п. 2.24, 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На даний час, відповідно до Державного акта на право користування землею № 084249 у постійному користуванні ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" перебувають вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Тобто правом розпоряджатися земельними ділянками шляхом їх передачі в оренду наділений лише власник землі або уповноважена ним особа. Отже, навіть наявність державного акта на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Таким чином, при укладенні договору оренди земельної ділянки, який сторонами оформлено як договір щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020, порушено норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", оскільки ДПТНЗ "Богородчанський професійний будівельний ліцей" уклав договір без наявності повноважень на розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Крім того, за змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004, якою затверджено типову форму договору, останній серед іншого повинен містити: нормативно грошову оцінку земель на дату укладення договору, перегляд орендної плати, умови збереження стану об`єкта оренди, умови повернення земельної ділянки, ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди.

Частиною 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Однак в порушення вимог чинного законодавства договір від 01.04.2020 укладено не уповноваженим суб`єктом, не проведено державної реєстрації оспорюваного договору, не зазначено всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, та останній не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послуг, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб`єктом, внаслідок чого спірний договір не відповідає вимогам ст. 93, 116 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі".

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що із зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті. Прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з даним позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4204 грн 00 коп.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, а також те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача порівну.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" та Державного професійно-технічного навчального закладу "Богородчанський професійний будівельний ліцей" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку - задоволити.

Визнати недійсним договір щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020, укладений між Державним професійно-технічного навчальним закладом "Богородчанський професійний будівельний ліцей" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро".

Товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" (вул. Шевченка, 77, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701; ідентифікаційний код 41634744) звільнити земельну ділянку загальною площею 39, 41 га, яка розташована за межами с. Підгір`я Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області та використовується товариством на підставі договору щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 01.04.2020.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Агро" (вул. Шевченка, 77, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701; ідентифікаційний код 41634744) на користь прокуратури Івано-Франківської області на рахунок UA668201720343120001000003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483 - 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Богородчанський професійний будівельний ліцей" (вул. Шевченка, 89, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701; ідентифікаційний код 02544187) на користь прокуратури Івано-Франківської області на рахунок UA668201720343120001000003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483 - 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 10.07.2020.

Суддя Т. В. Стефанів