Рішення

від 09.07.2020 по справі 910/4292/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/4292/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" доДержавного підприємства "Укркосмос" простягнення 705 679 грн 31 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" з вимогами до Державного підприємства "Укркосмос" про стягнення 705 679 грн 31 коп. заборгованості за договором про надання аудиторських послуг від 02.06.2016 № 33/19А.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання аудиторських послуг від 02.06.2016 № 33/19А неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 705 679 грн 31 коп., з яких 300 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 28 942 грн 99 коп. 3 % річних, 77 083 грн 20 коп. інфляційних втрат та 299 653 грн 12 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4292/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

14.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

23.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" (виконавець за договором) та Державним підприємством "Укркосмос" (замовник за договором) укладено договір про надання аудиторських послуг № 33/19А, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовникові аудиторські послуги (виконати роботи), а замовник зобов`язується прийняти послуги (роботи) та оплатити їх.

Пунктом 1.2. договору визначено послуги (роботи), що надаються виконавцем за цим договором, а саме: аудит фінансової звітності замовника, складеної за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку України.

Цей договір діє з моменту підписання сторонами до 01.02.2017 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору роботи з обробки даних, пов`язаних з аудитом фінансової звітності будуть завершені виконавцем не пізніше 16.09.2016, за умов, що виконавець своєчасно отримає доступ до всіх документів, записів, пояснень та інформації, які вважаються необхідними для здійснення аудиту.

Згідно з пунктом 3.1. договору вартість послуг, які є предметом цього договору, розрахована виходячи з часу, необхідного виконавцеві для їх надання та становить 848 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ (20 %) 141 333 грн 33 коп.

Пунктами 3.2. (підпункти 3.2.1., 3.2.2.), 3.3. договору вартість послуг, вказана у пункті 3.1. договору, буде сплачена замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: 324 000 грн - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цього договору; 524 000 грн - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання послуг.

Окремо від вартості послуг, наведеної у п. 3.1. договору, замовник компенсує виконавцеві вартість накладних витрат, понесених останнім у зв`язку з наданням послуг, а саме витрат на проїзд, проживання, добові витрати фахівців виконавця, що не перевищують 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Вартість накладних витрат компенсується замовником протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідного рахунку виконавця; за вимогою замовника виконавець має надати йому копії документів, що підтверджують розмір накладних витрат. Розмір накладних витрат, що буде компенсований замовником не буде перевищувати 20 % від вартості послуг, передбаченої п. 3.1. договору.

Відповідно до пункту 33 загальних умов виконання договору, який є додатком № 1 до договору, здача-приймання послуг за договором оформлюється сторонами шляхом підписання акта здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору від 02.06.2016 № 33/19А, позивач надав послуги, а відповідач без заперечень їх прийняв, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта виконаних робіт від 09.06.2017 на суму 865 170 грн 00 коп. з ПДВ.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (інвойс), а саме від 06.06.2016 № 233/16 на суму 324 000 грн, від 09.06.2017 № 230/17 на суму 17 170 грн, від 09.06.2017 № 229/17 на суму 524 000 грн.

Відповідач частково оплатив виставлені позивачем рахунки, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства "ОТП Банк" від 19.03.2020 № 300-3-300-3/302 на загальну суму 565 170 грн 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно з договором про надання аудиторських послуг від 02.06.2016 № 33/19А, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 300 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 300 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором про надання аудиторських послуг від 02.06.2016 № 33/19А та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 300 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 300 000 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 28 942 грн 99 коп. 3 % річних, 77 083 грн 20 коп. інфляційних втрат та 299 653 грн 12 коп. пені за період прострочення з 15.06.2017 по 16.03.2020.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 40 додатку № 1 до договору у випадку порушення строків оплати або компенсації накладних витрат виконавця. Пов`язаних з наданням послуг, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу. Нарахування пені здійснюється протягом усього строку існування заборгованості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 40 додатку № 1 до договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 299 653 грн 12 коп. за період прострочення з 15.06.2017 по 16.03.2020. При цьому, судом встановлено, що відповідно до умов укладеного сторонами договору нарахування пені не обмежується шістьма місяцями від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, а тому суд наводить власний розрахунок. При цьому, суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

За перерахунком суду (не виходячи за межі заявленого позивачем періоду), з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, сума пені за прострочення оплати наданих послуг становить 299 431 грн 17 коп., в тому числі:

- 29 789 грн 04 коп. - сума пені, нарахована за період з 15.06.2017 по 05.09.2017 за прострочення оплати 524 000 грн 00 коп.;

- 4 487 грн 67 коп. - сума пені, нарахована за період з 06.09.2017 по 18.09.2017 за прострочення оплати 504 000 грн 00 коп.;

- 4 545 грн 21 коп. - сума пені, нарахована за період з 19.09.2017 по 02.10.2017 за прострочення оплати 474 000 грн 00 коп.;

- 1 927 грн 40 коп. - сума пені, нарахована за період з 03.10.2017 по 08.10.2017 за прострочення оплати 469 000 грн 00 коп.;

- 4 449 грн 32 коп. - сума пені, нарахована за період з 09.10.2017 по 22.10.2017 за прострочення оплати 464 000 грн 00 коп.;

- 11 783 грн 10 коп. - сума пені, нарахована за період з 23.10.2017 по 26.11.2017 за прострочення оплати 459 000 грн 00 коп.;

- 5 709 грн 21 коп. - сума пені, нарахована за період з 27.11.2017 по 13.12.2017 за прострочення оплати 454 000 грн 00 коп.;

- 4 256 грн 27 коп. - сума пені, нарахована за період з 14.12.2017 по 25.12.2017 за прострочення оплати 449 000 грн 00 коп.;

- 17 712 грн 41 коп. - сума пені, нарахована за період з 26.12.2017 по 13.02.2018 за прострочення оплати 429 000 грн 00 коп.;

- 4 832 грн 44 коп. - сума пені, нарахована за період з 14.02.2018 по 26.02.2018 за прострочення оплати 424 000 грн 00 коп.;

- 9 869 грн 59 коп. - сума пені, нарахована за період з 27.02.2018 по 25.03.2018 за прострочення оплати 395 000 грн 00 коп.;

- 7 889 грн 86 коп. - сума пені, нарахована за період з 26.03.2018 по 16.04.2018 за прострочення оплати 385 000 грн 00 коп.;

- 4 992 грн 88 коп. - сума пені, нарахована за період з 17.04.2018 по 02.05.2018 за прострочення оплати 335 000 грн 00 коп.;

- 9 091 грн 51 коп. - сума пені, нарахована за період з 03.05.2018 по 03.06.2018 за прострочення оплати 305 000 грн 00 коп.;

- 178 095 грн 26 коп. - сума пені, нарахована за період з 04.06.2018 по 16.03.2020 за прострочення оплати 300 000 грн 00 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 299 653 грн 12 коп. визнаються судом обґрунтованими на суму 299 431 грн 17 коп.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Суд, розглянувши зазначене клопотання зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені починаючи з 15.06.2017, а звернувся з позовом до суду 25.03.2020 (відповідно до дати реєстрації цієї заяви в канцелярії суду), вимоги позивача про нарахування відповідача пені за період з 15.06.2017 по 25.03.2019, не підлягають задоволенню, у зв`язку із спливом позовної давності.

Отже, за перерахунком суду, з урахуванням спливу строку позовної давності (не виходячи за межі кінцевої дати нарахування пені, визначеної позивачем), сума пені становить 91 908 грн 96 коп. за період прострочення з 26.03.2019 по 16.03.2020.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 28 942 грн 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 77 083 грн 20 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати вартості послуг за загальний період прострочення з липня 2017 року по березень 2020 року становить 37 590 грн 17 коп.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 77 083 грн 20 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 37 590 грн 17 коп.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором про надання аудиторських послуг від 02.06.2016 № 33/19А, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 91 908 грн 96 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 28 942 грн 99 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 37 590 грн 17 коп.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що прострочення виконання з оплати наданих позивачем послуг сталося не з вини відповідача, а у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань контрагентами відповідача, відхиляються судом з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами , зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, несвоєчасне виконання зобов`язань контрагентами відповідача не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укркосмос" (вул. Бориспільська, 9, корпус 91, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код 24381357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" (вул. А. Фабра, 4, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 20197074) заборгованість у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп., 91 908 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот вісім) грн 96 коп. пені, 28 942 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 99 коп. 3 % річних, 37 590 (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 17 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 6 876 (шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення пені у розмірі 207 744 грн 16 коп. пені та інфляційних втрат у розмірі 39 493 грн 03 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька