Рішення

від 10.07.2020 по справі 915/528/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року Справа № 915/528/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/528/20

за позовом Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області,

вул. Велика, 79, с. Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область, 55250;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» ,

вул. Кустарна, 1 А, с. Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область, 55250;

про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в загальній сумі 46312 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Лисогірською сільською радою Первомайського району Миколаївської області (далі ? Лисогірська сільрада) пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Влад Плюс» грошових коштів у загальній сумі 46312 грн. 65 коп., із яких: 11458 грн. 80 коп. - основний борг; 34853 грн. 85 коп. - пеня, з посиланням на неналежне виконання товариством зобов`язань за укладеним між ними договором оренди землі від 24.01.2019, а саме, зобов?язань щодо своєчасного та у повному обсязі внесення орендних платежів за 2019 рік, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 13 договору.

Лисогірська сільрада також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві від 05.06.2020 визнав існування заборгованості у визначеному Лисогірською сільрадою розмірі, проте зазначив, що не погоджується з визначеною позивачем сумою пені за прострочення внесення орендних платежів з посиланням на те, що вона розрахована без урахування положень ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , згідно яких визначена за згодою сторін пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у відповіді від 12.06.2020 на відзив зазначив, що посилання ТОВ «Влад Плюс» на положення ч. 2 ст. 343 ГК України є безпідставним, оскільки указаний припис законодавства відноситься до глави 35 ГК України, якою врегульовані особливості правового регулювання фінансової діяльності; зокрема, на думку позивача, частиною 2 статті 343 ГК України врегульовано порядок сплати пені платником грошових коштів на користь одержувача цих коштів під час банківської діяльності (переказів коштів), а тому ця норма не можу бути застосована до договірних відносин щодо оренди землі.

ТОВ «Влад Плюс» у запереченнях від 19.06.2020 наполягало на доводах щодо нарахування пені, викладених у відзиві, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір оренди землі від 24.04.2019 (далі - договір), у відповідності до умов якого Лисогірська сільрада (орендодавець) надала, а ТОВ «Влад Плюс» (орендар) прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1918 га (у тому числі: під спорудами - 0,1036 га та під проїздами, проходами та площадками - 0,0882 га) з кадастровим номером (кадастровими номерами) 4825484600:07:076:0001 за адресою: село Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, вул. Велика, 58-б для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.п. 1-2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, магазин, яка складається з однієї будівлі з підвалом, цегляної; інші об`єкти інфраструктури землевпорядною документацією не обумовлені (п. 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 381959 грн. 67 коп. (п. 5 договору).

У відповідності до п. 9 договору та розрахунку орендної плати, який є додатком № 1 до договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі та розмірі річної орендної плати 11458 грн. 80 коп.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяця в УДКУ України у Первомайському районі Миколаївської області (МФО 899998 одержувач: Лисогірська сільська рада, ЄДРПОУ 38011820; для юридичних осіб - рахунок 33217812014307 код платежу 18010600) (п. 11 договору).

Договір укладено на три роки; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (п. 38 договору).

Лисогірська сільрада стверджує, що після передачі в оренду відповідачу зазначеного в договорі приміщення, останнім порушені договірні зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за укладеним договором за період квітень 2019 - березень 2020, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 11458 грн. 80 коп. ? основний борг.

У зв?язку з цим позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.01.2020 № 68-04.03 про досудове врегулювання спору, в якій вимагав, зокрема, сплатити заборгованість по орендній платі, проте зазначену претензію ТОВ «Влад Плюс» залишено без реагування та виконання.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, останнім не оплачено заборгованість по договору і досі, що є підставою для звернення Лисогірської сільради до суду з позовом у даній справі.

Існування заборгованості у спірній сумі визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Цивільним законодавством визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ТОВ «Влад Плюс» грошових зобов?язань щодо своєчасного та у повному обсязі внесення орендних платежів, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 11458 грн. 80 коп., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою.

Щодо вимог Лисогірської сільради про стягнення з ТОВ «Влад Плюс» пені, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У відповідності до п. 13 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 10 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені на суми допущених ТОВ «Влад Плюс» прострочень внесення орендних платежів за квітень 2019 року ? березень 2020 року у відповідності до умов п. 13 договору.

Разом із тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів (підприємствами, установами та організаціями незалежно

від форм власності та господарювання, а також фізичними особами-

суб`єктами підприємницької діяльності) щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010; аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.

Перевіривши виконаний позивачем у відповідності до п. 13 договору розрахунок пені, судом встановлено, що її розмір перевищує визначений законодавством граничний розмір, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та запереченнях.

Судом також прийнято до уваги те, що позивачем розраховано пеню на суми допущених ТОВ «Влад Плюс» прострочень за інші періоди, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, щодо кожного прострочення за один календарний місяць з моменту виникнення заборгованості.

Таке нарахування відповідає закріпленому статтею 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи викладене, судом здійснено перерахунок підлягаючої до стягнення з ТОВ «Влад Плюс» пені у відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та в межах визначених позивачем періодів прострочень.

За розрахунком суду, підлягаюча до стягнення з ТОВ «Влад Плюс» пеня становить 265 грн. 77 коп.

Отже, суд визнає підлягаючими до стягнення з відповідача грошові кошти у загальній сумі 11724 грн. 57 коп., із яких 11458 грн. 80 коп. - основний борг; 265 грн. 77 коп. - пеня, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Отже, позовні вимоги Лисогірської сільради підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати Лисогірської сільради на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 03.04.2020 № 185 у сумі 2102 грн., яка, у відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , є мінімальною сумою судового збору, належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» , вул. Кустарна, 1 А, с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області, 55250, ідентифікаційний код 38422761, на користь Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської, вул. Велика, 79, с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївська область, 55250, ідентифікаційний код 38011820, грошові кошти у загальній сумі 11724 (одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 57 коп., із яких 11458 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. - основний борг; 265 (двісті шістдесят п`ять) грн. 77 коп. - пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко