Рішення

від 09.07.2020 по справі 917/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2020 Справа № 917/178/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Індастрі" вул. Михайлівська, б. 21 Б, м. Київ 01001 , код ЄДРПОУ 40042774

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" вул. Зіньківська, б. 6, м. Полтава, 36029 код ЄДРПОУ 00110792

про стягнення 65 626, 00 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження , без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Індастрі" (далі - позивач ( ТОВ "Інвест Індастрі" )) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 187/200 від 03.02.2020р.) до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - відповідач ( ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" )) про стягнення заборгованості у розмірі 65 626,00 грн. з яких: 40 040,00 грн. - основна заборгованість, 1 708,00 грн. - 3% річних; 15 710,00 грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 8 168,00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, а також судові витрати у розмірі 5 521,00 грн. з яких: 2 102,00 грн. - витрати по сплаті судового збору та 3 600,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови усної домовленості в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.02.2020р. зазначену позовну заяву залишено без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали.

Заявою за вх. №2210 від 24.02.2020р. позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.03.2020 р. позовну заяву ТОВ "Інвест Індастрі" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов, позивачу встановлено строк для надання відповіді на відзив - 3 дні з дати отримання відзиву на позов.

Сторони по справі належним чином та завчасно повідомлені про відкриття провадження у даній справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи ( а.с. 86-88). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

23.03.2020р. за вх. №3267 та 24.03.2020р. за вх. №3359 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ПАТ Полтавський турбомеханічний завод вказує на те, що товариством 12.03.2020 р. платіжним дорученням №927 сплачено позивачу заборгованість за товар поставлений згідно рахунку №48 від 25.07.2017р. та просить суд закрити провадження в цій частині. Крім того, відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та відсотків за користування грошовими коштами, оскільки сторони не дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання спірного зобов`язання.

Також відповідач зазначає, що в справі відсутнє підтвердження сплати Позивачем адвокатському об`єднанню Алтекс коштів за надання правової допомоги саме по даній справі, оскільки платіжне доручення та рахунок-фактура не містять відомостей про договір про надання правової допомоги, а тому, щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3 600, 00 грн. відповідач заперечує.

Через канцелярію господарського суду Полтавської області позивачем подані: з супровідним листом ( вх. № 6856 від 01.07.2020 р.) копії документів, а саме: платіжне доручення від 20.12.2019 р. № 37746 про сплату 3 600, 00 грн. за надання правничої допомоги, акт надання послуг від 28.12.2019 р. № 01, договір про надання правової допомоги від 20.12.2019 р. № 02-20/12-2019 та додаткова угода №1 від 20.12.2019 р. до договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 р. № 02-20/12-2019; додаткова угода № 2 від 20.12.2019 р. до договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 р. № 02-20/12-2019; клопотання ( вх. № 6951 від 03.07.2020 р. та вх. № № 7132 від 07.07.2020 р.) про продовження строків подання доказів; клопотання ( вх. № 6996 від 06.07.2020 р.) про продовження процесуальних строків надання відповіді на відзив на позовну заяву у зв"язку з карантинними заходами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.03.2020 р. , якою прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 02.03.2020 р. отримана відповідачем 06.03.2020 р. ( а.с.87). 23.03.2020р. за вх. №3267 та 24.03.2020р. за вх. №3359 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ( а.с.89-102) з доказами направлення позивачу 20.03.2020 р. відзиву з додатками.

Відповідно до розділ X "Прикінцевих положеннь" ГПК України ( пункт 4) (розділ X доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні ( одним із видів якого є і ухвала суду) , не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В зв"язку з вищевикладеним, враховуючи запровадженням з 11.03.2020 р. карантину

згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020р. №211 (зі змінами та доповненнями ) строк встановлений судом позивачу для надання відповіді на відзив, який не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), підлягає продовженню, клопотання позивача ( вх. № 6996 від 06.07.2020 р.) про продовження процесуальних строків надання відповіді на відзив на позовну заяву у зв"язку з карантинними заходами задоволенню.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Індастрі" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (відповідач) було досягнуто усної домовленості про поставку позивачем відповідачу кондиціонерів Leberg LBS-FRA-13/LBU-FRA13 в кількості 4 штуки за ціною 9 800,00 грн. за одиницю (без ПДВ), на загальну суму 47 040,00 грн. (з ПДВ).

02.08.2017р. ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" надав ТОВ "Інвест Індастрі" гарантійний лист №1214-013427 (а.с.19) в якому просить постачальника відгрузити кондиціонери в кількості 4 шт. та гарантує оплату до 25.08.2017р.

На виконання вищезазначених усних домовленостей позивач поставив, а представник відповідача за довіреністю №1566 від 28.07.2017р. (а.с.18) отримав кондиціонери Leberg LBS-FRA-13/LBU-FRA13 в кількості 4 шт. на підставі рахунку №48 від 25.07.2017р. (а.с.17).

Листом від 29.08.2017 р. ТОВ "Інвест Індастрі" ( а.с. 20) повідомило ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод", що відповідно до гарантійного листа від 02.08.2017 р. №1214-013427 оплата за отримані кондиціонери згідно рахунку № 48 від 25.07.2017 р. повинна бути проведена до 25.08.2017 р., а станом на 29.08.2017 року оплата не проведена.

Також листом від 21.02.2018 р. вих. № 74 ( а.с.20) ТОВ "Інвест Індастрі" прохало ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" терміново погасити заборгованість за отримані кондиціонери, оскільки відповідачем було сплачено лише 7 000, 00 грн. їх вартості.

Листом від 20.04.2018р. (а.с.22) відповідач підтвердив факт поставки товару відповідно до рахунку №48 від 25.07.2017р. та гарантійного листа №1214-013427 від 02.08.2017р., а також гарантував погасити залишок заборгованості у розмірі 40 040 , 00 грн. у повному обсязі до 15.06.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повну оплату поставленого товару не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 40 040,00 грн.

У відзиві на позов відповідач повідомив суд про сплату суми основного боргу за поставлені кондиціонери у повному обсязі. З представлених відповідачем документів вбачається, що відповідач в рахунок сплати заборгованості перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 40 040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №927 від 12.03.2020р. (а.с.97).

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом ( ч.1 ст. 639).

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами усного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо здійснення ним поставки товару за вищезазначеним усним договором.

Так, на підставі гарантійного листа відповідача №1214-013427 від 02.08.2017р. (а.с.19) та рахунку №48 від 25.07.2017р. (а.с.17) позивач - ТОВ "Інвест Індастрі" відгрузив відповідачу кондиціонери в кількості 4 шт. вартістю 47 040 , 00 грн. ( з ПДВ) , які отримані останнім за довіреністю №1566 від 28.07.2017р. (а.с.18).

Відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 7 000, 00 грн. , внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 40 040 ,00 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2020 р. № 927 ( а.с. 97), яке залучено відповідачем до відзиву на позов.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40 040, 00 грн. основного боргу за відсутності предмету спору

( п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України).

За прострочення виконання умов усного договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 708, 00 грн. 3 % річних за період 28.07.2017р. по 28.12.2019р.; 8 168, 00 грн. інфляційне збільшення суми боргу за період з 28.07.2017р. по 28.12.2019р. та 15 710, 00 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов ( а.с. 93-102) заперечує щодо стягнення 3% річних, інфляційного збільшення та відсотків за користування грошовими коштами, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що сторони не дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання спірного зобов"язаня у вигляді будь яких штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що сторонами узгоджено строк оплати товару - до 25.08.2017 року, а саме гарантійним листом відповідача від 02.08.2017 р. вих. № 1214-013427 ( а.с. 19), листом відповідача від 20.08.2017 р. вих. № 12/16-005697( а.с.22), а також листом позивача від 29.08.2017 р. вих. № 220 ( а.с.20).

Розрахунок періоду прострочки відповідачем платежу здійснений позивачем з 28.07.2017 р. по 28.12.2019 р.. Проте, позивачем не доведено факт поставки кондиціонерів Leberg LBS-FRA-13/LBU-FRA13 в кількості 4 штуки саме 28.07.2017 р., оскільки документи первинного бухгалтерського обліку (накладна, товарно-транспорта накладна , тощо...) про поставку товару не залучена до позову. Відповідачем факт поставки товару не заперечується, крім того оплата вартості товару свідчить про визнання позовних вимог в частині суми основого боргу.

Таким чином, враховуючи правову позицію Пленуму ВГСУ України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових обов"язань" №14 від 17.12.2013 р. ( якщо виконання грошового зобов"язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 01.08.2014 р., то останнім днем виконання такого зобов"язання вважається день, що передує цьому терміну ( в даному прикладі - 31.07.2014 р.), початок періоду прострочки платежу необхідно обраховувати з 25.08.2017 року ( строк оплати товару узгоджений сторонами згідно гарантійного листа відповідача 02.08.2017 р. вих. № 1214-013427 ( а.с. 19).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок з використанням програмного комплексу Ліга-Закон , суд встановив що за період з 25.08.2017 р. по 28.12.2019р. розмір 3% річних становить 2 817, 06 грн., розмір інфляційного збільшення становить - 8 072, 36 грн.

Таким чином, задоволенню підлягає інфляційне збільшення в розмірі 8 072,36 грн. Оскільки розмір 3% річних обрахованих судом становить 2 817, 06 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення - 1 708, 00 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем -1 708, 00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення в розмірі 95, 64 грн. суд відмовляє.

Заперечення відповідача, що сторони не дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання спірного зобов"язаня у вигляді будь яких штрафних санкцій судом до уваги не приймається так як положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 710,00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами обгрунтовані позивачем нормою ст. 1048 ЦК України. Вказані вимоги не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Посилання позивача на приписи ст. 1048 ЦК України , як на такі, що можуть встановлювати розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд оцінює критично, оскільки дана стаття застосовується до зобов`язань сторін за договорами позики.

Згідно приписів ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.13р. №14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530К України; цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає з припису частини першої статті 692 ЦК України.

Згідно п. 6.1 та 6.2. цієї постанови Пленуму, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу; стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено факт користування відповідачем чужими грошовими коштами та факт встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 710,00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами не є правомірними і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 3% річних в розмірі 1 708,00 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 8 072, 36 грн.

В частини стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 95, 64 грн. та

15 710,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє в задоволенні позову.

Провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 040,00 грн., підлягає закриттю у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 600,00 грн. суд зазначає, що згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьоїстатті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача - адвокатом Романцовою Тетяною Володимірівною надані наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги № 02-20/12 від 20.12.2019 р. ( з додатковими угодами Договору №1 та № 2), укладений між позивачем та Адвокатським об"єднанням "Алтекса" в особі керуючого партнера Романцової Тетяни Володимирівни , відповідно до умов якого Адвокатське об"єднання на професійній та платній основі надає правову допомогу в обсягах та на умовах, що визначені Додатковими угодами до цього Договору, а клієнт сплачує гонорар за надання правової допомоги та додаткові витрати; Додатковими угодами до Договір про надання правової допомоги № 02-20/12 від 20.12.2019 р. №1 та № 2 сторони погодили, що Адвокатське об"єднання зобов"язується надати клієнту правову ( юридичну ) допомогу у формі складання позовної заяви про стгянення заборгованості та погодили розмір гонорару за правову ( юридичну ) допомогу в сумі 3 600 грн.;

- копія рахунку-фактури від 20.12.2019р. (а.с. 54);

- копія акту надання послуг №01 від 28.12.2019р. з детальним описом робіт ( наданих послуг) виконаних адвокатом (а.с. 55);

- копія ордеру на надання правової допомоги в Господарському суді Полтавської області адвокатом Адвактського об"єднання "Алтекса" Романцовою Тетяни Володимирівни серії КС № 744306 від 28.01.2020 року ( а.с.56 );

- копія свідоцтва серія КС № 2593 про право на зайняття адвокатською діяльністю Романцовою Тетяни ОСОБА_1 від 15.02.2018 року ( а.с.58 );

- копія витягу з єдиного реєстру адвокатів України (а.с.57).

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу - послуги адвоката Романцової Т.В. в розмірі 3 600,00 грн., заперечує за мотивів їх безпідставності.

Відповідач зазначає, що в справі відсутнє підтвердження сплати Позивачем адвокатському об`єднанню Алтекс коштів за надання правової допомоги саме у даній справі, оскільки платіжне доручення № 37746 від 20.12.2019 р. містить посилання " сплата за надання правової допомоги АО "Алтекса" згідно рахунку - фактури № 20-12/2019 від 20.19.2019 р., але вказаний рахунок-фактура не містить відомостей про договір про надання правової допомоги.

Вищезазначені заперечення спростовуються матеріалами справи, так як у платіжному дорученні № 37746 від 20.12.2019 р. про сплату 3 600 грн. ( а.с.28) визначено призначенні платежу - сплата за надання правової допомоги АО "Алтекса" згідно рахунку - фактури № 20-12/2019 від 20.19.2019 р., а підставою виставлення рахунку - фактури від 20.12.2019 р. ( а.с. 26) вказано саме Договір про надання правової допомоги № 02-20-2019 від 20.12.2019 р.

З огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, оскільки витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 3 600,00 грн. нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.4 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони , суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або часткового незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати в частині позовних вимог щодо стягнення суми основого боргу покладаються на відповідача.

В частині задоволених позовних вимог понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 231, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, б. 6, м. Полтава, 36029, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Індастрі" (вул. Михайлівська, б. 21 Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40042774) 8 072,36 грн. - інфляційне збільшення суми боргу,

1 708,00 грн. - 3% річних, 1 595, 75 грн. витрат по сплаті судового збору та 2 732, 96 грн. - витрат на професійну правничу допомогу,

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 95, 64 грн. інфляційного збільшення та 15 710,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у позові відмовити.

4. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 40 040,00 грн. провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.07.2020р.

Суддя Ореховська О.О.