Рішення

від 09.07.2020 по справі 917/237/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2020 Справа № 917/237/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Коровай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод"

про стягнення 287823,26 грн.

представники сторін не з`явилися

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Приватного підприємства "Коровай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" про стягнення 287823,26 грн., у тому числі 207966,80 грн. - основного боргу за договором поставки № 115 від 01.08.2016р., 34127,35 грн. - інфляційних, 13930,13 грн. - 3% річних, 31798,98 грн. - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи від сторін до суду не надходили.

У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020р., справа передана на розгляд судді Безрук Т. М.

За ухвалою господарського суду від 14.02.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.03.2019р. відкрито провадження у справі № 917/237/19, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи.

За ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.03.2020 року у даній справі було призначено підготовче засідання на 31.03.2020 року.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці, підготовче засідання не відбулося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 дія карантину була продовжена.

В зв`язку з введенням карантину ухвалою від 18.05.2020 підготовче засідання у справі було призначено на 11.06.2020.

Ухвалою від 11.06.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Про час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 10.03.2020р., від 19.05.2020р., від 18.06.2020р.

Клопотання про відкладення розгляду справи чи повідомлення про причини неявки в судове засідання відповідач не надав. Неявка відповідача не перешкоджає проведенню даного судового засідання.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.07.2020р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Коровай" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" (відповідачем) було укладено договір поставки № 115 від 01.08.2016р. (далі - Договір № 115); (а.с.66-70).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 115 постачальник (позивач) зобов`язався протягом дії

цього договору передати у власність покупця (відповідачу) сировину і упаковку для харчової промисловості (далі - товар) відповідно до замовлення, а покупець замовляє, приймає і оплачує цей товар відповідно до цього договору.

Згідно п.2.1. Договору № 115 перехід права власності на товар, ризики псування, пошкодження, втрати та випадкової загибелі переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару і визначається датою накладної на одержання відповідної партії товару, підписаної сторонами.

Відповідно до п.3.2. Договору № 115 покупець здійснює оплату кожної партії одержаного товару по факту з дня отримання партії товару (дата підписання накладної).

Відповідно до п.3.4. Договору № 115 днем оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу постачальника.

На виконання умов договору № 115 позивач за видатковими накладними № К-032233 від 29 вересня 2017 р. на суму 39300,00 грн., № К-032613 від 13 жовтня 2017 р. на суму 39300,00 грн., № К-032928 від 25 жовтня 2017 р. на суму 36942,00 грн., № К-034481 від 19 грудня 2017 р. на суму 39300,00 грн., № К-034937 від 5 січня 2018 р. на суму 70740,00 грн., № К-035851 від 9 лютого 2018 р. на суму 74670,00 грн. поставив відповідачу товар (рафінована вибілена дезодорована пальмова олія 33-36 ТМ SANIA ) на загальну суму 300252,00 грн . (а.с. 76-80, 143).

Вказані видаткові накладні двостороннє підписані та посвідчені печатками обох сторін.

Факт поставки товару за вказаними видатковими накладними також підтверджено у двостороннє підписаному та посвідченому печаткою відповідача акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.08.2018 (а.с.102).

На вказані поставки позивачем видані податкові накладні № 969 від 29 вересня 2017р., № 433 від 13 жовтня 2017 р., № 785 від 25 жовтня 2017 р., № 592 від 19 грудня 2017 р., № 140 від 5 січня 2018 р., № 350 від 09 лютого 2018 р., на яких проставлено відмітки про реєстрацію в ЄРП та про прийняття контрагентом (а.с.81-92).

Факт поставки товару за вищевказаними видатковими накладними відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем були здійснені оплати на загальну суму 120 000,00 грн., а саме: 20 000,00 грн. від 04 вересня 2018 року; 20 000,00 грн. від 05 вересня 2018 року; 20 000,00 грн. від 06 вересня 2018 року; 20 000,00 грн. від 10 вересня 2018 року; 20 000,00 грн. від 14 вересня 2018 року; 20 000,00 грн. від 17 вересня 2018 року, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача (а.с.93-98).

З вказаних коштів, позивач направив суму 27714,80 грн. на погашення боргів за попередніми поставками по цьому договору, а 92285,20 грн. зарахував на погашення боргу за товар, переданий за видатковими накладними № К-032233 від 29 вересня 2017 р., № К-032613 від 13 жовтня 2017 р., № К-032928 від 25 жовтня 2017 р., № К-034481 від 19 грудня 2017 р., № К-034937 від 5 січня 2018 р., № К-035851 від 9 лютого 2018 р.

Таким чином, заборгованість за товар в вищевказаними видатковими накладними становить 207966,80 грн.

Факт наявності правовідносин сторін за попередніми поставками товару за цим договором та факт наявності заборгованості за ними підтверджується видатковими накладними за період 02.09.2016-11.07.2017, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 31.08.2017, договором № 70 від 01.09.2016, актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.08.2017р., актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.08.2018 (а.с.144-153, 71, 101, 102).

В призначеннях платежів відповідач зазначив, що плата проводиться за пальмову олію за договором № 115 від 01.08.2016, без конкретизації накладних. Отже, позивач мав право проводити зарахування коштів на погашення заборгованості за договором з найдавнішою датою її виникнення.

Правомірність вказаного розподілу коштів відповідачем у суді не оспорено; обґрунтованих заперечень щодо цього відповідачем суду не заявлено.

Позивач зазначає, що залишок заборгованості у сумі 207966,80 грн. відповідачем не сплачено.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення своїх зобов`язань за Договором заборгованість за отриманий товар в сумі 207966,80 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

Отже, позовні вимоги про стягнення 207966,80 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 155, у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п.п.3.2. Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 40 відсотків від несплаченої суми, але не менше 500 гривень.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 31798,98 грн. пені за період прострочки 25.10.2017р. - 25.04.2018р. (а.с.10).

Проте, судом встановлено, що нарахування пені проведено з порушенням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, розрахунок проведено не з дати виникнення боргу, нараховано пеню на борг 207966,80 грн. за період 25.10.2017р. - 25.04.2018р., у той час як ця сума боргу виникла з 09.02.2018р.

Після проведення перерахунку суд встановив належну суму пені, яка підлягає стягненню, в сумі 31703,22 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити як безпідставні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 13930,13 грн. - 3% річних та 34127,35 грн. - інфляційних за періоди 25.10.2017р. - 17.01.2020р. (а.с.11-12).

При визначенні 3% річних позивач не вірно визначив період, за який необхідно нараховувати річні, та суми боргу за ці періоди. Після проведення перерахунку суд встановив суму річних, які підлягають стягненню з відповідача, - 12405,13 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних судом відхиляються як необґрунтовані.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При нарахуванні інфляційних позивач невірно визначив періоди боргу, а також нарахував інфляційні за неповні місяці існування заборгованості.

Після проведення перевірки нарахування інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних становить 27348,94 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині у позові щодо інфляційних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено загальну суму 4317,35 судового збору, а саме: 4315,85 грн. судового збору за платіжним дорученням № 3815 від 17.01.2020, та 1,50 грн. судового збору за платіжним дорученням № 3836 від 22.01.2020 (а.с.8-9). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 21.01.2020 р., від 23.01.2020 р. (а.с.46, 47).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4191,36 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" (вул. Святотроїцька, буд. 11, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300; ідентифікаційний код 40329298) на користь Приватного підприємства "Коровай" (вул. Профспілкова, буд. 1А, м. Кременчук, Полтавська область, 39603; ідентифікаційний код 32738441) 207966грн. 80 коп . основного боргу, 31703грн. 22коп . пені, 12405грн. 13 коп. - 3% річних , 27348грн. 94коп. інфляційних, 4191 грн. 36 коп . відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (з врахуванням продовження цього строку на час дії карантину згідно з п. 4розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області).

Дата складення повного судового рішення: 10.07.2020.

Суддя Т. М. Безрук