Рішення

від 10.07.2020 по справі 918/428/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/428/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі: Рафалівської селищної ради

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Лісові Товари"

про стягнення в сумі 17 805,20 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: не з`явився;

від органу прокуратури: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до Приватного акціонерного товариства "Лісові Товари" з позовом про стягнення в сумі 17 805,20 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що рішенням Рафалівської селищної ради Володимирецького району від 17.04.2019 року №1402 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років ПАТ "Лісові товари".

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено передати ПАТ "Лісові товари" в оренду земельну ділянку строком па 10 років загальною площею 0,1460 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд.

Пунктом 3 вказаного рішення вирішено укласти договір оренди земельної ділянки в сумі 17 805,23 грн. на рік, що становить 10 % від нормативно грошової оцінки.

ПАТ "Лісові товари" з моменту прийняття рішення не оформлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку, у зв`язку з чим місцевий бюджет Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області недоотримав коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Отже, на переконання позивача, ПАТ "Лісові товари" збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї позиції щодо суті позову не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду на 09 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 02 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 02 липня 2020 року розгляд справи відкладено на 09 липня 2020 року.

В судове засідання представники сторін не з`явились, явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №204148933 від 14 березня 2020 року, у ПАТ "Лісові товари" (код 13977222) в приватній власності з 19 жовтня 2012 року перебуває об`єкт нерухомості сушилка, що розташована за адресою Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Рафалівка, вул. Привокзальна, 1к.

Рішенням Рафалівської селищної ради Володимирецького району від 17 квітня 2019 року №1402 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років ПАТ "Лісові товари" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в смт. Рафалівка, вул. Привокзальна, 1к Володимирецького району Рівненської області.

Згідно з пунктом 2 вказаного рішення, вирішено передати ПАТ "Лісові товари" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5620855400:01:006:0029) строком на 10 років загальною площею 0,1460 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, віднісши її до території земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована в межах населеного пункту смт. Рафалівка, вул. Привокзальна, 1 к Володимирецького району Рівненської області.

Пунктом 3 вказаного рішення доручено селищному голові від імені селищної ради укласти договір оренди земельної ділянки з ПАТ "Лісові товари", встановивши розмір орендної плати в сумі 17 805,23 грн. в рік, що становить 10% від нормативно грошової оцінки земель населеного пункту смт. Рафалівка.

Позивач зазначає, що станом на час звернення з даним позовом, договір оренди земельної ділянки (№5620855400:01:006:0029) під будівлею, належною на праві приватної власності ПАТ "Лісові товари" не укладено.

Як слідує з матеріалів справи, 09 вересня 2019 року Рафалівська селищна рада зверталась до ПАТ "Лісові товари" листом № 02-23/502 з вимогою у строк до 16.09.2019 року зареєструвати договір оренди земельної ділянки та один підписаний примірник повернути направивши до селищної ради .

Проте відповідач вимоги щодо укладення договору не виконав, протилежного суду не надано.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 16 березня 2020 року, комісією Рафалівської селищної ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в смт.Рафалівка по вулю Привокзальна 1к та встановлено, що для обслуговування приміщення сушилки за адресою смт. Рафалівка, вул. Привокзальна, 1 к, що належить ПАТ "Лісові товари", використовується земельна ділянка з кадастровим номером 5620855400:01:006:0029, площею 0.1460 га. А проте, станом на 16 березня 2020 року договір оренди зазначеної земельної ділянки не зареєстрований.

Обґрунтовуючи свій позову прокурор зазначає, що ПАТ "Лісові товари" збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5620855400:01:006:0029, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178 052,31 грн..

Згідно із розрахунком Рафалівської селищної ради, недотримана орендна плата за фактичне користування ПАТ "Лісові товари" земельною ділянкою з кадастровим номером 5620855400:01:006:0029, площею 0,1460 га, з врахуванням ставки орендної плати становить 17 805,02 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом є позадоговірними та стосуються стягнення коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, ПАТ "Лісові товари", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Оскільки позов у справі подано прокурором, суд також вважає за необхідне надати правову оцінку підстав такого звернення з позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор листом від 07 квітня 2020 року повідомив Рафалівську селищну раду про свій намір подати відповідну позовну заяву.

Зважаючи на викладене, суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Враховуючи вищевикладене, прийнявши до уваги надані докази суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 17 805,20 грн. є законними, обґрунтованими відповідачем не спростованими та такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати в сумі 2 102,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лісові товари" (34351, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вул. Привокзальна 1, код ЄДРПОУ 13977222) на користь Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області (34371, Рівненська область, Володимирецький район, смт.Рафалівка ,вул. 1 Травня, 12, код ЄДРПОУ 04388127) 17 805 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ять) грн. 20 коп. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лісові товари" (34351, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вул. Привокзальна 1, код ЄДРПОУ 13977222) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 2 102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач (стягувач): Рафалівська селищна рада Володимирецького району Рівненської області (34371, Рівненська область, Володимирецький район, смт.Рафалівка ,вул. 1 Травня, 12, код ЄДРПОУ 04388127).

Відповідач (боржник): Приватне акціонерне товариство "Лісові товари" (34351, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вул. Привокзальна 1, код ЄДРПОУ 13977222).

Стягувач за судовим збором: Прокуратура Рівненської області (вул.16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Качур А.М.