Рішення

від 09.07.2020 по справі 923/222/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року Справа № 923/222/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

про стягнення 486 930 грн. 43 коп.,

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту рішення - позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (надалі по тексту рішення - МКП "Херсонтеплоенерго") 486930,43грн., що становлять 83190,82грн. втрат від інфляції, 41700,38грн. в якості 3% річних та 362039,23грн пені у правовідносинах за договором постачання природного газу №1056/1718/КП-33 від 06.09.2017.

Позов обґрунтовано твердженням про порушення МКП "Херсонтеплоенерго" умов вказаного договору в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

24.03.2020 за вх.№2319/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву АТ "НАК "Нафтогаз України", за яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. За твердженнями відповідача, у відповідності до норм чинного законодавства у МКП "Херсонтеплоенерго" відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що зокрема виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Окрім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем було подано клопотання, за текстом якого відповідач просить зменшити розмір пені на 90%. В обґрунтування означеної вимоги відповідач зазначає, що тарифи на послуги теплопостачання в період 2017-2019 не відповідали витратам на виробництво і постачання теплової енергії, а також на 01.03.2020 населення міста Херсона, бюджетні установи та організації заборгували значні суми відповідачу за теплопостачання.

Відповідач також просить суд врахувати відсутність в діях МКП "Херсонтеплоенерго" прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що основна заборгованість була сплачена.

Відповідач наголошує на тому, що МКП "Херсонтеплоенерго" є збитковою організацією, що підтверджується балансами підприємства.

Ухвалою суду від 26.03.2020 підготовче засідання по справі було відкладене до 28.04.2020.

06.04.2020 за вх.№2631/20 від позивача надійшла відповідь на відзив МКП "Херсонтеплоенерго".

Позивач зазначає, що при укладанні договору відповідач не заперечував проти умов, які передбачають порядок розрахунку за отриманий газ, що на думку позивача є погодженням умовами договору.

Позивач наголошує, що в договорі прямо передбачений обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки передбачені договором. Означене, на думку позивача, свідчить про те, що умови договору, а саме п.6.3. договору прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - мав змогу впливати на стан розрахунку.

Ухвалою суду від 28.04.2020 було постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 03.06.2020 включно. Цією ж ухвалою суд постановив відкласти підготовче засідання до 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 з підстав викладених в ухвалі суду було продовжено строк підготовчого провадження та було відкладено підготовче засідання до 16.06.2020.

12.06.2020 до суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті та відсутністю можливості забезпечити явку свого уповноваженого представника у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів (вх№4427/20 від 12.06.2020).

У зв`язку з відсутністю у суду підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання, а також виконання судом вимог ст.177 ГПК України, щодо завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 16.06.2020 підготовче провадження у справі було закрите, а розгляд справи було призначено на 09.07.2020.

06.07.2020за вх.№5032/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку свого представника у зв`язку з запровадженими карантинними заходами.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що його представник не може взяти участь у судовому засіданні з огляду на запровадження карантину на територій України.

Разом з тим, суд зазначає, що представники позивача не були позбавлені можливості скористатися правом на участь у судовому засіданні за допомогою засобів відеоконференц-зв`язку.

При вирішенні питання про відкладення підготовчого засідання за клопотанням позивача, судом також враховано обмеженість процесуальних строків розгляду справи, визначених чинним процесуальним законодавством, та значну тривалість розгляду даної справи у підготовчому провадженні, за якої сторони мали можливість реалізувати всі свої права.

Крім того, на даний час процесуальний строк для подання будь-яких доказів та клопотань у справі вже сплинув.

При цьому, ухвалою суду від 16.06.2020, якою було призначено розгляд справи по суті, явка позивача в засідання суду обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, а також факт того, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий газ, розмір нарахованої пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підтвердження наявності правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача та розміру означених зобов`язань, надано наступні докази:

- договір №1056/1718-КП-33 постачання природного газу від 06.09.2017 (а.с. 12-21);

- додаткову угоду №1 від 23.02.2018, додаткову угоду №2 від 06.04.2018 до договору №1056/1718-КП-33 постачання природного газу від 06.09.2017 (а.с.22-23);

- розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №1056/1718-КП-33 постачання природного газу від 06.09.2017 (а.с.31-37);

- акти приймання передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 (а.с. 24-30);

- сальдо по МКП "Херсонтеплоенерго" (а.с.38);

- довідку по операціях за договором №1056/1718-КП-33 постачання природного газу від 06.09.2017 (а.с.39-41).

Відповідачем на підтвердження своєї позиції у справі, а також на підтвердження тверджень про те, що МКП "Херсонтеплоенерго" позбавлено можливості здійснювати своєчасні розрахунки з позивачем за спожитий газ та в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% грн., надано наступні докази:

- інформацію, щодо надходження та руху кошова на рахунках МКП "Херсонтеплоенерго" за період січень -грудень 2017, (а.с.71-76);

- довідку про заборгованість споживачів за послуги теплопостачання перед МКП "Херсонтеплоенерго" станом на 01.03.2020 (а.с.79);

- розрахунок окупності тарифів за 2017 (а.с.80);

- розрахунок бюджетних асигнувань на покриття втрат МКП "Херсонтеплоенерго" пов`язаних із затвердженням тарифів на теплову енергію нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат за 2017 (а.с.81);

- розрахунок окупності тарифів за 2018 (а.с.82);

- розрахунок бюджетних асигнувань на покриття втрат МКП "Херсонтеплоенерго" пов`язаних із затвердженням тарифів на теплову енергію нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат за 2018 (а.с.83);

- розрахунок окупності тарифів за 2019 (а.с.85)

- розрахунок бюджетних асигнувань на покриття втрат МКП "Херсонтеплоенерго" пов`язаних із затвердженням тарифів на теплову енергію нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат за 2019 (а.с.84);

- дані по пільгах, субсидіях і компенсаціях, що відшкодовуються із засобів бюджету за 2019 (а.с.86);

- баланси та фінансова звітність 2017-2019 (а.с.87-98).

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

06.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, нове найменування АТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМ України №226 від 06.03.2019) та Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №1056/1718-КП-33 (надалі по тексту рішення - договір) (а.с.12-21), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У пунктах 2.1.-2.4., 4.1., 5.2., 5.4. договору сторонами узгоджено обсяги природного газу, що планується передати в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), порядок його обліку, ціну за 1000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за цим договором.

У пункті 3.1. договору сторони узгодили, зокрема, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7. договору).

В силу пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3. договір сторони, зокрема, узгодили, що в будь - якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Відповідно до умов пункту 7.2. договору серед іншого, також передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

За умовами пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

В подальшому 23.02.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 щодо внесення змін до договору №1056/1718-КП-33 від 23.02.2018 (а.с.22), відповідно до якої, було внесено зміни до п.2.1. договору "Кількість та фізико -хімічні показники газу". До цього ж розділу договору було внесено зміни додатковою угодою №2 від 06.04.2018 до договору №1056/1718-КП-33 від 06.09.2017.

Додатковою угодою №2 від 06.04.2018 до договору №1056/1718-КП-33 від 06.09.2017 було також внесено зміни в розділ 12 договору, та було подовжено строк дії договору до 31.05.2018.

На виконання даного договору Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передало, а МКП "Херсонтеплоенерго" прийняло природний газ на загальну суму 6361412грн (з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 31.10.2017 на суму 15893,47грн, за актом від 30.11.2017 на суму 768968,88грн, за актом від 31.12.2017 на суму 6361412грн, за актом від 31.01.2018 на суму 1662390,76грн, за актом від 28.02.2018 на суму 1373015,70грн, за актом від 31.03.2018 на суму 1420791грн та за актом від 30.04.2018 на суму 46760,02грн (а.с. 24-30)

Оплата за природний газ здійснювалася відповідачем несвоєчасно, що підтверджується матеріалами даної справи: позовною заявою та розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором від 06.09.2017 №1056/1718-КП-33, довідкою по операціях за договором від 06.09.2017 №1056/1718-КП-33.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу. Спір стосується наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого газу. На підставі ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу, встановленого п.6.1. договору (а.с. 31-37).

У розрахунку відображено суми та дати оплат, які свідчать про те, що оплата вартості газу, переданого відповідачу у період з листопада 2017р. по квітень 2018р., проводилась ним з порушенням строку, визначеного п.6.1. договору.

Відповідач в процесі судового розгляду зауважень до розрахунку не висловив, контррозрахунку відповідачем надано не було.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого п.6.1. договору, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 41700,38грн в якості 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 83190,82грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України, та згідно положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань, а також враховуючи положення наведених вище норм законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача 83190,82грн інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення суми пені у розмірі 362039,23грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, в пункті 8.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Отже нарахування позивачем 362039,23грн пені за періоди, вказані у розрахунку, є правомірними та судом перевірені на предмет правильності її розрахунку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оскільки оплата поставленого позивачем природного газу здійснюється в порядку і на умовах визначених Постановами КМУ №217 від 18.06.2014 та №256 від 04.03.2002, то МКП "Херсонтеплоенерго" було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків.

Так у п.6.3 договору сторони узгодили обов`язок відповідача в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного газу, в будь-якому випадку, своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 договору.

Означені умови договору встановлюють, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому відповідач мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що про відсутність можливості відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, зазначено в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 09.09.2019 у справі №908/885/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 17.12.2019 у справі №922/932/19.

У означених справах які переглядалися Верховним Судом між сторонами були укладені спільні протокольні рішення на погашення заборгованості, якими було змінено порядок і строк виконання грошових зобов`язань, що не має відношення до правовідносин які виникли між сторонами по даній справі.

Поряд з цим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50 % виходячи із факту повної оплати відповідачем вартості отриманого природного газу на час розгляду справи в суді, безпосереднього нарахування пені позивачем за час, який значно перевищує мету її нарахування та стягнення, а також наявністю факту заборгованості держави перед відповідачем щодо відшкодування різниці в тарифах на опалення.

Суд також виходить з того, що у діях відповідача відсутній умисел у порушенні зобов`язань з причин несвоєчасної виконання контрагентами перед відповідачем своїх зобов`язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною контрагентів у здійсненні оплати послуг з теплопостачання.

Відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню.

Поряд з цим, позивачем не зазначено, та не доведено належними доказами понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором.

Також судом взято до уваги добросовісну поведінку відповідача (сума основного боргу була повністю погашена відповідачем на момент звернення позивача з позовом), його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням.

Господарський суд також зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для часткового задоволення такого клопотання.

Мінімальний розмір збитків, який міг понести позивач, компенсується за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань та 50 % заявленої до стягнення пені.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 181019,615грн.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Чи були і ким порушенні, не визнанні або ос порені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд вважає, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо сплати грошової заборгованості, у зв`язку з чим повинен сплатити позивачу 181019,61грн пені, 41700,38 грн річних, 83190,82грн інфляційних, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у вказаних сумах.

Розподіл судових витрат.

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 4588,66грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1, код ЄДР 31653320) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДР 20077720) 181 019,62 грн пені, 41 700,38 грн річних, 83 190,82 грн інфляційних та 4 588,66 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 181019,61грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-ІX.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2020

Суддя Н.А. Павленко