Рішення

від 10.07.2020 по справі 160/5093/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 липня 2020 року Справа № 160/5093/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2020 року з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації;

- зобов`язати Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) повторно розглянути заяву на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2020 року та надати відповідну інформацію.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року було задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та визнано протиправними дії Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2020 року з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації, зобов`язано Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) повторно розглянути заяву на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2020 року та надати відповідну інформацію.

06.07.2020 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в адміністративний справі № 160/5093/20, в якій позивач просить суд: ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що 24.02.2020 року ним було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 24/02/2020 з Адвокатським бюро Трофімов Дмитро Юрійович . При цьому, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії: договору № 24/02/2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.02.2020 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 24/02/2020 від 24.02.2020 року, акт приймання-передачі послуг від 08.05.2020 року за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 24/02/2020 від 24.02.2020 року.

Відповідач, не погодившись з вимогами позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, подав до суду свої заперечення від 10.07.2020 року за вх. № 41833/20, в яких він зазначив, що адвокатом не здійснено представництва позивача у суді, що підтверджується фактом підписання позовної заяви особисто позивачем, а також фактом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, відповідач наголосив на тому, що ухвалою суду від 18.05.2020 року було визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 263 КАС України, бо є справою незначної складності. Також, відповідач вважає, що враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 року, справа № 810/3806/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року, справа № 826/1216/16, додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 року, справа № 2040/6747/18, а також з урахуванням майнового стану позивача, відсутність підтвердження витрат на правову допомогу, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), а також необґрунтованість таких витрат, у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи та надані позивачем докази на підтвердження заявлених вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

При цьому, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (частина 4 статті 59 КАС України).

За частинами першою, третьою статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 17.12.2018 року, справа № 308/8995/17.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18.

Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).

Також, суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 27.06.2018 року, справа № 826/1216/16, відповідно до якого Суд наголосив на тому, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

З огляду на аналіз викладеного вище, суд зазначає, що по-перше, правова допомога надається послідовно та представник сторони (адвокат) супроводжує ведення судової справи, здійснюючи той чи інший вид представництва, по-друге, повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності. Проте, як зазначив позивач, ним був укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги з Адвокатським бюро Трофімов Дмитро Юрійович (код ЄДРПОУ 42752745), а зазначаючи про адвокатське бюро, позивач не вказав адвоката, який надавав йому правову допомогу за видами послуг, які визначені у додатковій угоді до договору про правову допомогу та в акті приймання-передачі послуг за договором. Адже, представником сторони може бути не юридична особа (адвокатське бюро), а адвокат (фізична особа, яка безпосередньо надає професійну правничу допомогу). Тим більше, ані під час звернення до суду з позовною заявою, ані в ході судового розгляду справи, ані на час подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування йому судових витрат на правничу допомогу, позивач не надав суду належних та допустимих письмових доказів на підтвердження повноважень адвоката Адвокатського бюро Трофімов Дмитро Юрійович , який надав йому правову допомогу, відповідно до переліку послуг наданої правової допомоги, який вказаний в акті приймання-передачі послуг. Хоча за умовами договору (п. 4.2.) зазначено, що безпосереднє представництво інтересів клієнта за договором здійснює адвокат - Трофімов Дмитро Юрійович.

З цього приводу суд зазначає і те, що на момент відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ухвали суду від 18.05.2020 року, судом було визначено, що справа є малозначною, а це виключає обов`язкову участь адвоката як представника позивача у цій категорії адміністративних справ, відповідно до ст. 57, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України. Тим більше, що з моменту звернення до адміністративного суду позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як фізична особа, що має адміністративну процесуальну дієздатність, без зазначення прав на представництво його інтересів в суді адвокатом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав суду доказів на підтвердження сплати понесених судових витрат на правничу допомогу або розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 3000,00 грн. Адже, в акті приймання-передачі за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 від 08.05.2020 року зазначено у підсумку всього - 2000,00 грн. Тому, відповідно до акту приймання-передачі, станом на 08.05.2020 року сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу склала 2000,00 грн, натомість заявляє він до відшкодування в своїй заяві необґрунтовану суму у розмірі 3000,00 грн.

Суд бере до уваги і те, що за переліком наданих позивачу послуг: аналіз та доступ до публічної інформації клієнта, аналіз судової практики щодо правовідносин, які виникли, надання усної консультації щодо перспективи захисту прав, свобод та інтересів клієнта в судовому порядку, складання позовної заяви в порядку адміністративного судочинства, складання клопотання про звільнення від сплати судового збору, такі послуги могли бути надані адвокатом до моменту звернення позивача до суду, тобто витрати на надання такого виду правничої допомоги мали би бути вже понесеними позивачем, зокрема, станом на 12.05.2020 року. Натомість, позивач не підтвердив суду свого права ані на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням того, що рішення по справі прийняте на його користь, а ні на спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися в подальшому від порушень прав, свобод чи інтересів позивача, а також своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів. Адже, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним у заяві тверджень. З огляду на це, суд вважає твердження позивача, які викладені ним в заяві про ухвалення додаткового рішення, безпідставними.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, бере до уваги встановлені судом факти, докази, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність необхідних доказів на підтвердження понесених судових витрат у розмірі 3000,00 грн, а також відсутність доказів на підтвердження повноважень адвоката Адвокатським бюро ОСОБА_2 , яким би надавалась позивачу професійна правнича допомога, оцінивши тим самим чи були фактично понесені позивачем судові витрати та чи була їх сума обґрунтованою, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 143, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали), відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька