ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2020 року м. Київ № 826/6121/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр продукти
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
третя особа Державна фіскальна служба України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року №0009941406,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр продукти (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Державна фіскальна служба України (далі по тексту - третя особа), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 0009941406.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте всупереч нормам законодавства, чинного на момент здійснення валютних операцій.
При цьому, у позовній заяві зазначено, що податковим органом помилково визначено дату експорту товарів саме датою початку митного оформлення, а не датою фактичного вибуття товару за межі митної території України. Таким чином, позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є безпідставним та необґрунтованим.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі виявлених під час проведення позапланової виїзної перевірки позивача порушень.
Третя особа будь-яких письмових пояснень не надала.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 13 листопада 2017 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представники відповідача та третьої особи позов не визнали, з підстав викладених в письмових запереченнях, в обґрунтування яких зазначено, що позивачем допущено порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з урахування фактичних обставин.
Враховуючи викладене, зважаючи на згоду представників сторін, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною четвертою статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 замінено первісного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матерів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр продукти (код ЄДРПОУ 37817391) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378 з компанією Арасо Фуд Б .В. (Нідерланди) згідно листів ПАТ Укрсоцбанк від 07 серпня 2015 року №10.7-110/79-939 та від 03 липня 2015 року №10.7-110/79-783, за результатом якої складено акт від 17 лютого 2017 року за №157/26-15-14-06-04/37817391 (далі по тексту - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме несвоєчасне надходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 45 465,00 євро (1074756,51 грн.) за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378 з компанією Арасо Фуд Б .В. (Нідерланди).
Як вбачається з акту перевірки, що між позивачем та компанією Арасо Фуд Б.В. (Нідерланди) укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів з експорту пшона, а саме:
- від 29 серпня 2014 року №К5304, на виконання умов кого позивачем поставлено товар на загальну суму 44 625,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак частина валютної виручки за товар поставлений згідно ВМД № 405 в розмірі 8 925,00 євро, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 дні;
- від 19 січня 2015 року №К5372, на виконання умов якого позивачем поставлено товар на загальну суму 46 200,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак частина валютної виручки за товар поставлений згідно ВМД № 407 в розмірі 11 550,00 євро, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 дні;
від 27 січня 2015 року №К5378, на виконання умов кого позивачем поставлено товар на загальну суму 24 990,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак, валютна виручка за товар поставлений згідно ВМД № 340 та №408, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 1 та 5 днів.
На підставі акту перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 0009941406, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 12 447,81 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 4 Закону України Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Судом встановлено, що порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковим органом встановлено по товару поставленому згідно ВМД:
- № 405 від 02 квітня 2015 року, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
- № 407 від 02 квітня 2015 року оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
- № 340 від 23 березня 2015 року оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 1 день;
- № 408 від 02 квітня 2015, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів.
При цьому, встановлений законом строк на здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковим органом розраховано з дати складання митної декларації.
В той же час, відповідно до статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пп. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
При цьому, згідно з статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.
Таким чином, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та для застосування статей 1, 2 та 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначальним є момент фізичного перетину експортованим товаром митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №808/2535/17 та від 27 лютого 2018 року у справі №811/2370/15.
Як вбачається із змісту ВМД, перетин товаром митного кордону по митним деклараціям № 405, 407, 408 мав місце саме 07 квітня 2015 року, а не 02 квітня 2015 року та по митній декларації № 340 - 30 березня 2015 року.
Зазначені обставини підтверджується відповідними відмітками на вказаних митних деклараціях.
Відтак, враховуючи, що податковим органом невірно обрано дату з якої починається перебіг 90-го строку розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378 укладеними між позивачем та з компанією Арасо Фуд Б.В. (Нідерланди) здійснено своєчасно.
За таких обставин, суд вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03 березня 2017 року № 0009941406 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат у розмірі 1624,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 березня 2017 року №0009941406.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр продукти (01034, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 23а, 2й поверх, код ЄДРПОУ 37817391) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири гривні) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2020 |
Оприлюднено | 14.07.2020 |
Номер документу | 90319294 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Літвінова А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні