Рішення

від 10.07.2020 по справі 640/9441/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2020 року м. Київ № 640/9441/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Дніпровської районної філії Київського міського центрузайнятості щодо скорочення тривалості та розміру виплати допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у серпні 2019 року та вересні 2019 року;

- зобов`язати Дніпровську районну філію Київського міського центру зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за серпень 2019 року та вересень 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу була виплачена неповна допомога по безробіттю в розмірі 2071,74 грн., а в вересні 2019 року допомога по безробіттю взагалі не була виплачена. Зазначені дії відповідача є незаконним та не передбачені ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття чи будь-якими іншими нормативно- правовими актами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/9441/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості (далі - відповідач), заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що Дніпровською районною філією неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 надати належні документи (копію наказу про зміну формулювання статті звільнення, або пред`явлення трудової книжки з належним записом про зміну формулювання статті звільнення), що є підставою для проведення перерахунку виплати допомоги по безробіттю, останній раз 18.10.2019 вих. № 1304-02. Визначені документи до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості не надавались, тому виплата допомоги по безробіттю припинена.

Позивачем через канцелярію суду 26.05.2020 надано відповідь на відзив, у якій вона позовні вимоги підтримує у повному обсязі, зазначає, що 10.12.2018 року Дніпровським районним судом міста Києва було винесено Рішення по справі № 755/15132/18, встановлені яким обставини мають преюдиційне значення у справі, що розглядається. Зокрема, у вказаному рішенні було встановлено, що позивач звільнилася з останнього місця роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства (через невиплату заробітної плати більш ніж за 6 місяців). В заяві на звільнення позивач зазначила, що звільняється саме через вказані причини на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Отже, та обставина, що позивач звільнилася з останнього місця роботи через порушення роботодавцем трудового законодавства, тобто з поважних причин, не підлягає повторному доказуванню. Наголошує на тому, що застосування відповідачем положень п.п. 1 ч. 5 ст. 31 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , а саме скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю можливе лише за умови звільнення позивача з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 року ОСОБА_1 звільнилася з ТОВ НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

21.09.2018 року позивач стала на облік як безробітна в Дніпровській районній філії Київського міського центру зайнятості, де перебувала на обліку до 23.09.2019 року.

У зв`язку з неточним формулюванням причини звільнення роботодавцем в трудовій книжці та наказі про звільнення, виплата допомоги по безробіттю була відповідачем скорочена на 90 днів на підставі пп.1 п. 5 ст. 31 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Позивач звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА , в якому серед іншого заявила вимогу про зміну формулювання причини звільнення.

10.12.2018 року Дніпровським районним судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 755/15132/18, яким позов в частині зміни формулювання причини звільнення задоволено та постановлено змінити формулювання причин звільнення позивача, викладене в наказі № 62-к від 17.09.2018 року, на Звільнити ОСОБА_1 , начальника відділу організаційно-розпорядчої роботи адміністративного Департаменту 17 вересня 2018 року за власним бажанням, згідно ч. 3 ст.38 КЗпП України . Рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року набрало законної сили.

17.12.2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року.

Листом від 10.01.2019 року відповідач надіслав позивачу відповідь за результатами вказаної заяви, якою повідомив про те, що здійснить перерахунок лише після набрання рішенням законної сили.

14.06.2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю та додала до неї копію гішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року з відміткою суду про те, що рішення набрало законної сили.

Лмстом № 810-02 від 27.06.2019 року відповідач повідомив позивача, що розглянув

заяву від 14.06.2019 року щодо проведення перерахунку допомоги по безробіттю на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року, а також про те, що на виконання вказаного рішення буде здійснено перерахунок допомоги по безробіттю.

Дніпровською районною філією Київського міського центру зайнятості направлено запит до НФ Трейдінг Україна , в якому просить надати копію наказу чи копію витягу з наказу про зміни у статті звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді вх. № 13102 від 23.08.2019 ТОВ НФ Трейдінг Україна зазначило, що направляло на адресу ОСОБА_1 лист з пропозицією з`явитися до ТОВ НФ Трейдінг Україна та надати трудову книжку для внесення відповідного запису про зміну формулювання причини звільнення. Проте, вказана пропозиція залишилась без відповіді з боку ОСОБА_1 .

Листом від 18.10.2019 року № 1304-02 відповідач повідомив, що виплата допомоги по безробіттю позивачу скорочена на 90 календарних днів, а для проведення перерахунку (фактично виплати допомоги по безробіттю за серпень та вересень 2019 року) необхідно надати копію наказу про звільнення з виправленим формулюванням причини звільнення.

Позивач не погодилась з відмовою та звернулася за захистом своїх прав до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (надалі - Закон № 1533 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1533 страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно зі ст. 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1533 загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 1533 суб`єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Статтею 2 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VI (надалі - Закон № 5067) визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону № 5067 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1533 допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно положень п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону № 1533 тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: 1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону № 1533 допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року позов в частині зміни формулювання причини звільнення задоволено та постановлено змінити формулювання причин звільнення позивача, викладене в наказі № 62-к від 17.09.2018 року на Звільнити ОСОБА_1 , начальника відділу організаційно-розпорядчої роботи адміністративного Департаменту 17 вересня 2018 року за власним бажанням, згідно ч. 3 ст.38 КЗпП України .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.02.2019 року апеляційну скаргу ТОВ НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА було повернуто апелянту через не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року набрало законної сили 18.02.2019 року.

Також в матеріалах справи відсутні інші відомості про скасування вказаного рішення суду або оскарження його до суду вищої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлене рішенням Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/15132/18 від 10.12.2018 року факту звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу організаційно-розпорядчої роботи адміністративного Департаменту 17 вересня 2018 року за власним бажанням, згідно ч. 3 ст.38 КЗпП України, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок допомоги по безробіттю за серпень 2019 року та вересень 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією наявною у матеріалах справи. Отже, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості щодо скорочення тривалості та розміру виплати допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у серпні 2019 року та вересні 2019 року.

3. Зобов`язати Дніпровську районну філію Київського міського центру зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за серпень 2019 року та вересень 2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13 код ЄДРПОУ 41739424) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.